Загальні уявлення про стиль діяльності

СТИЛІ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Питання лекції

1. Загальні уявлення про стиль діяльності 1

2. Характеристика різних стилів діяльності вчителів фізичної культури. 3

3. Стилі керівництва вчителів фізичної культури. 6

Вчителі здійснюють свою педагогічну діяльність за допомогою різних прийомів і способів, які в сукупності визначають той або інший стиль діяльності і керівництва.

У психології проблема стилю діяльності поставлена вперше Ю. А. Самаріним. Під індивідуальним стилем він розумів систему найбільш ефективних прийомів і способів організації людиною своєї роботи. Роботами В. С. Мерліна і його учнів були розкриті причини появи стилю діяльності. Зокрема, було встановлено, що індивідуальний стиль може формуватися не лише свідомо, цілеспрямовано, але і стихійно. А це означає, що вчитель може володіти певним стилем діяльності і керівництва, навіть не підозрюючи про це.

Стихійне формування стилю діяльності обумовлене, як правило, схильністю людини до того або іншого способу виконання діяльності, яка виникає як наслідок типологічних особливостей прояву властивостей нервової системи (сили, рухливості, врівноваженості) і темпераменту, що є у людини (емоційній збудливості, ригідності, тривожності, товариськості). Стихійний шлях - це шлях «проб і помилок»: чоловік пробує декілька способів і зупиняється На тому, який йому більше подобається, при якому він досягає найбільшої ефективності при менших психічних і фізичних зусиллях. Правда, цей шлях формування стилю не завжди доцільний з погляду ефективності діяльності; часто чоловік формує зручний для нього стиль, але неефективний для досягнення поставленої мети.

Проте стихійно протікаюче пристосування способу діяльності до себе має і певні вигоди, оскільки, по-перше, обходиться такий стиль діяльності енергетично дешевше, робота протікає в комфортних з погляду суб'єкта умовах, а головне - використовуються найбільш сильні сторони можливостей людини, що забезпечують у ряді випадків (коли стиль діяльності відповідає вимогам діяльності) досягнення високих результатів.

Свідоме, доцільне формування стилю може теж базуватися на обліку сильних і слабих сторін індивіда, його типологічних особливостей. Проте такий спосіб вимагає або глибокого самопізнання, або направляючих дій з боку, наприклад більш дослідного педагога - колеги по роботі, викладача у вузі, куратора в школі при проходженні студентами факультету фізичного виховання педагогічної практики. Таке направлене формування стилю діяльності зменшує час пошуку свого стилю, отже, швидше приводить молодого фахівця до педагогічної майстерності.

Можливі випадки і пристосування людини до діяльності, коли цілеспрямовано у нього формується стиль діяльності, що не відповідає його психічному складу, властивостям нервової системи і темпераменту, але доцільний при роботі в конкретних умовах. Проте вироблення і використання такого стилю діяльності вимагають від людини великих зусиль, постійного контролю за своїми діями, оскільки показано, що при нагоді чоловік переходить на свій типологічно обумовлений стиль діяльності. Особливо часто це спостерігається при виникненні у людини психічної напруги.

Можливе формування стилю діяльності як наслідування авторитету, копіювання особливостей його діяльності як ідеалу професійної майстерності. Це не кращий спосіб, оскільки він не враховує наявність можливості даного вчителя.

Неприйнятним слід вважати і направлене формування стилю діяльності у студентів-практикантів вчителями фізичного виховання або кураторами - викладачами педагогічного інституту, здійснюване за принципом «роби, як я», без врахування психологічних особливостей студентів. Із цього приводу під час педагогічної практики студенти нерідко конфліктують з кураторами, оскільки чисто психологічно вони не приємлють нав’язуваний ним стиль діяльності, хоча він і забезпечує даному вчителеві високий рівень проведення уроків.

Наприклад, вчитель, що володіє евристичним типом активності, тобто що проявляє ініціативність, творчий пошук, вимагатиме такого ж типа активності від практиканта, що схильного до репродуктивного типа активності, характеризується пасивним, безініціативним ухваленням в своїй діяльності того, що задається інструкцією, правилами, програмами і тому подібне В цьому випадку студент-практикант спочатку приховано, а потім і явно чинитиме опір вимогам куратора, вимагати від нього чітких і конкретних завдань. В результаті виникає несумісність вчителя із студентом.

Очевидно, процес навчання студентів на педагогічній практиці протікає легше в тому випадку, якщо психологічні і психофізіологічні особливості вчителя і практиканта близькі один до одного. Тоді у студентів виникає як би схильність для ухвалення стилю діяльності куратора.

Характерною особливістю стилю діяльності є його стійкість. Власне кажучи, якщо стійкості у використанні певних прийомів і способів діяльності не спостерігається, то навряд чи можна говорити про наявність стилю.

Сприяє формуванню стилю діяльності позитивне відношення до професії і діяльності, а також високий рівень інтелектуального розвитку.

Слід підкреслити, що традиційна назва — «індивідуальний стиль діяльності» — не зовсім точно відображає істоту даного питання. Звичайно, кожен великий майстер своєї справи володіє рисами неповторності, своїм «почерком». Проте коли в психології говорять про індивідуальний стиль діяльності, то мають на увазі не індивідуальні, а групові особливості, властиві всім суб'єктам, що володіють, наприклад, слабою нервовою системою, або інертністю нервових процесів, або високою тривожністю, або емоційною збудливістю. У такому разі до стилів діяльності правильніше підходити не як до індивідуальних, а як до типових, групових, маючи на увазі не їх індивідуальну неповторність, а їх групову диференціацію. Саме такий підхід і дає підставу ставити питання про формування стилю діяльності як педагогічно направлений процес, прогнозувати той або інший стиль діяльності для даного вчителя. Істинно ж індивідуальний стиль діяльності, заснований на особливостях, властивих не індивідові, а індивідуальності, формується тільки у даної особи і виявляється стихійно. Можна лише сприяти розвитку індивідуальності або перешкоджати цьому процесу.

Надалі мова йтиме про типові стилі діяльності вчителів фізичного виховання. Закінчуючи розгляд загальних питань, що стосуються стилю діяльності, необхідно відзначити, що немає ідеального стилю, кращого серед останніх. Кожен із стилів має свої плюси і мінуси, оптимальний для одних умов і вимог, що пред'являються діяльністю до людини, і не оптимальний для інших умов і вимог. Тому-то і говорять про те, що в різних ситуаціях доцільніше користуватися різними прийомами і способами. Універсальність, уміння використовувати залежно від ситуації способи, що визначають різні стилі, і характеризує вищий рівень професійної майстерності вчителя.

Дата добавления: 2014-01-07