Упаковка і тара

Вантаж у транспортно-логістичній системі підприємства

Упаковка — це засіб (комплекс засобів), призначений для фасування, зберігання та транспортування товарів для їх захисту від пошкоджень і втрат, що, у свою чергу, зберігає навколишнє середовище від забруднення.

Розрізняють такі рівні упаковки:

а) внутрішня упаковка, в якій безпосередньо міститься товар;

б) зовнішня упаковка, що захищає внутрішню упаковку і знищується безпосередньо при підготовці товару до використання;

в) транспортна упаковка, яка використовується дня зберігання, ідентифікації чи транспортування товару.

Пакувальний матеріал - це додатковий елемент упаковки, призначений для захисту товарів від механічних впливів.

Перев'язувальний матеріал - це додатковий елемент упаковки, призначений для підвищення міцності упаковки.

Призначенням упаковки є те, що вона повинна:

- зберігати товари від псування і пошкоджень;

- забезпечити створення раціональних одиниць вантажу для транспортування, відвантаження і розвантаження товарів;

- забезпечити створення раціональних одиниць для їх складування;

- забезпечити створення оптимальних - за смаком і об'ємом - одиниць для продажу товару;

- бути важливим носієм реклами.

Упаковка перестає виконувати свої функції в той момент, коли покупець чи споживач виймає з неї товар і знищує її.

Факторами, що впливають на вид упаковки у зв'язку з її транспортуванням, є:

- вага і об'єм товару при оптимальному використанні транспортних засобів, засобів складування, а також з урахуванням постійного зростання транспортних тарифів;

- рівень пристосованості упаковки до засобів автоматизації, транспортування і складування у клієнтів;

- види і шляхи перевезення товару (оскільки існують істотні відмінності в упаковці залежно від транспортних засобів).

Розрізняють споживчу і промислову упаковку.

Споживча упаковка. Вона виконує маркетингові функції і звернена до кінцевого споживача товару. Споживча упаковка орієнтується, насамперед, на потреби виробництва та збуту, а не на вимоги логістики. Вона розробляється з розрахунку на зручність для споживача, привабливість для покупців, ефективного використання торгових площ і захисту товарів від пошкодження. Ідеальна упаковка, з точки зору очікувань споживача, може бути найгіршим варіантом з точки зору логістики.

Промислова упаковка. Промислова упаковка розробляється за принципом найбільшої ефективності вантажопереробки. З цією метою сировину, матеріали чи готову продукцію об'єднують у вантажні одиниці (мішки, коробки тощо). Такі вантажні одиниці називають промисловою упаковкою.

Вантажна одиниця — це певний стандартний блок будь-якого вантажу.

Вантажна одиниця являє собою будь-яку кількість вантажів, які завантажують, транспортують, розвантажують і зберігають як єдину масу. Вона є одним із ключових понять логістики, оскільки пов'язує логістичні операції в одне ціле. Формуватися вантажна одиниця може як на виробничих дільницях, такі на складах.

Основні характеристики вантажної одиниці:

- розмір вантажної одиниці;

- здатність до збереження цілісності, а також початкової геометричної форми в процесі різних логістичних операцій.

Згруповані разом декілька промислових упаковок являють собою укрупнену вантажну одиницю, що призначена для підвищення ефективності та зручності вантажопереробки.

Промислова упаковка, а також укрупнена вантажна одиниця є головними об'єктами вантажопереробки в логістичному каналі розподілу. Вони відрізняються, насамперед, за міцністю, розмірами і масою. У випадку невідповідності упаковки вимогам продуктивності логістичних операцій відчутно знижується ефективність усієї логістичної системи підприємства.

При розробці промислової упаковки в першу чергу приймаються до уваги вимоги стандартизації та обмеження кількості типорозмірів. У логістиці застосовується різноманітна матеріально-технічна база. Для того, щоб вона була вимірна, застосовують відповідну умовну одиницю площі — так названий базовий модуль. Він являє собою прямокутник зі сторонами 0,6 × 0,4 м, який повинен вміщуватися кратне число разів на площі вантажної платформи транспортного засобу, складській робочій площі та ін.

Контейнеризація — це процес створення укрупнених вантажних одиниць. Під поняття «контейнеризація» підпадають усі форми створення укрупнених вантажних одиниць — від простої зв'язки двох промислових упаковок до консолідації вантажів за допомогою спеціалізованого транспортного устаткування. Мета контейнеризації — це підвищення ефективності вантажопереробки.

Розрізняють два основні види вантажних одиниць:

а) первинна вантажна одиниця — це вантаж у транспортній тарі (ящиках, бочках, мішках і т. ін.);

б) укрупнена вантажна одиниця — це вантажний пакет, сформований на піддоні з первинних вантажних одиниць.

Первинна вантажна одиниця проходить логістичні канали, як правило, без переформування.

Укрупнена вантажна одиниця на будь-якій стадії руху товару може бути розформована, виходячи з потреб споживача.

Жорсткий контейнер являє собою жорстку оболонку закритого типу для складованої і транспортованої продукції, яка водночас полегшує операції вантажопереробки і підвищує захищеність продукції.

Застосування жорстких контейнерів надає певні потенційні вигоди, а саме:

Розрізняють жорсткі та нежорсткі контейнери.

- зростання загальної ефективності вантажопотоків;

- зменшення вірогідності пошкоджень продукції в процесі вантажопереробки і транспортування;

- зменшення потреби в захисній упаковці;

- скорочення можливості крадіжок;

- підвищення рівня захищеності вантажів від агресивних впливів зовнішнього середовища.

У міжнародній практиці використовують контейнери для перевезення вантажів різними видами транспорту, які мають, як правило, ширину 2438 мм (8 футів), висоту 2438 мм (8 футів) чи більше і довжину 096, 8534, 10 668, 12 192 мм (20, 28, 35 і 40 футів). Для морських перевезень використовують контейнери довжиною 20 і 40 футів, об'єм яких відповідно становить 33 і 66м.

Нежорсткі контейнери не створюють закритої захисної оболонки для складованої і транспортованої продукції. Це можуть бути штабельовані промислові упаковки на піддонах (палетах) (рис. 6.8). Використання ковзного листа, який має ті ж лінійні розміри, що й піддон, потребує вильчастого навантажувача зі спеціальними захватами.

Як вантажну платформу застосовують стандартні піддони розміром 200X800 мм і 1200Х 1000 мм. На таких піддонах можна раціонально розмістити будь-який вантаж, упакований у стандартну транспортну ару. На основі базового модуля було розроблено єдину систему уніфікованих розмірів транспортної тари. Принцип створення цієї системи одягає в тому, що площу піддона розділяють на сітку кратних їй розмірів, що визначає зовнішні та внутрішні розміри транспортної тари.

Пластикові піддони, найбільш поширені в харчовій промисловості, дають певні переваги порівняно з дерев'яними, оскільки вони;

- більш гігієнічні;

- менші за вагою;

- піддаються вторинній переробці.

Різновидами контейнерів можуть бути великі мішки та короби. Мішки місткістю до 1 —2т виготовляють з армованих пластмас з додатковими внутрішніми перегородками. Короби в перетині мають ті ж розміри, що й піддони, а всередині — пластикові пакети.

Для перевезення хімікатів, медикаментів, харчових продуктів тощо застосовують ізотермічні піддони-вантажні одиниці замкнутого типу, які можуть бути розміщені у звичайному трейлері як відправлення в об'ємі неповної транзитної норми. Експлуатація таких контейнерів дозволяє:

-- усунути проблеми застосування спеціальних транспортних засобів, споряджених холодильними установками;

- максимально дотримуватися вимоги поставки товару необхідної кількості та якості «точно в строк».

Таким чином, використання вантажних одиниць забезпечує:

- збереження товарів на шляху їх руху від постачальника до споживача; - досягнення високої ефективності складських робіт, насамперед,

завантажувально-розвантажувальних і транспортно-складських, заміни ручної праці механізованою;

- максимальне використання вантажопідйомності та заповнюваності

всіх видів транспорту;

- можливість перевантаження без переформування;

- безпеку виконання розвантажувальних і транспортно-складських

робіт;

- спрощення контролю за доставленими вантажами.

Інформаційна функція упаковки

Невід'ємною складовою упаковки є маркування і друкована інформація (опис товару), нанесені на саму упаковку чи вкладені в неї. Етикетка (ярлик, маркування), позначає назву продукції, її склад, містить рекламні матеріали, інструкції про зберігання та використання. Вкладиші докладніше знайомлять покупців з тим, як визначитися з конструкцією чи використанням товару. Упаковка інформує всіх учасників логістичного ланцюга про товар, що в ній знаходиться. Як правило, це інформація про:

- дані виробника;

- найменування тари;

- кількість продуктів;

- номер за універсальним кодом продукції.

Оскільки застосування комп'ютерної техніки в усіх галузях діяльності, втому числі і торгівлі, постійно зростає, необхідно передбачити нанесення на упаковку машиночитаного штрихового коду (bаr-соdе). Це певна комбінація темних і світлих смужок (штрихів і пробілів), яка дає можливість кодувати, зчитувати і розшифровувати інформацію про товар (вантаж) із застосуванням комп'ютерної технології. Товар, який отримав штриховий код, стає „легальним”, входить у Світову інформаційну систему. Крім інших переваг, це різко знижує ризик піратських підробок чи порушення прав промислового власника.

Найбільш поширеними є наступні системи ідентифікаційних номерів: ЕАN-13, ЕАN-8, UСС/ЕАN-128, ЕАN-13. ЕАN-13 є стандартним номером і використовується на всіх видах споживчих товарів. Коди ЕАN-14 і UСС/ЕАN-128 застосовуються при кодуванні транспортних упаковок (одиниць транспортованих вантажів).

Перша частина етикетки містить інформацію довільної форми. Вона використовується вантажовідправником для розміщення будь-якої графічної чи текстової інформації.

Другу частину етикетки відведено для нанесення даних у традиційній формі з використанням цифр і букв. Уведення інформації здійснюється ручним способом. Туї розміщуються дані про номер партії, дату упакування, розміри, вагу і т. ін.

Третя частина етикетки містить інформацію у вигляді штрих-кодів із символікою UСС/ЕАN-128.

При роботі з піддонами при їх транспортуванні етикетка наклеюється на всі чотири вертикальні сторони піддону, щоб вона була завжди в полі зору. Середина основного штрих-коду повинна міститися на висоті 450 мм (±50 мм) від основи, на якій стоїть піддон. Сама етикетка розміщається не ближче 50 мм від краю піддону.

Дата добавления: 2014-01-07