Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Тканини

Дерево

Метали

 

У мистецтві металопластики застосовувалися всілякі метали.

З кутого заліза виготовляли здебільшого фігурні петлі, обкуття дверей і огорожі хорів. Дверні петлі й обкуття надійно скріплювали дошки, вони завершувалися звичайно стріловидними відгалуженнями з напівколами або завитками на кінці й вдало поєднували у своєму візерунку прямі й вигнуті лінії. Серед найцікавіших виробів цього роду у Франції назвемо обкуття дверей у вигляді завитків і півмісяців у монастирській церкві Понтиньї (департамент Іонна; іл. 469) і в Анжерському соборі; в Англії - обкуття дверей у соборі Дарема, 1135 р., і в церкві Маркет Дилинг (іл. 470). У Швеції самі цікаві екземпляри — куті прикраси на дверях церкви Рогслоза, створені в 1100 р. сцени, що й зображують, полювання: вони особливо цікаві для нас, тому що доводять, що в цій області декоративного мистецтва використовувалися не тільки релігійні мотиви: так іноді єдина вціліла річ свідчить про існування багатьох подібних її давно втрачених творів (іл. 471 і 478).

Ґрати, що обгороджують хори, звичайно дуже прості по малюнкові, як, наприклад, ґрати у Вінчестерському соборі, створені в 1093 р. Часом у їхньому декорі сполучається кілька різних мотивів, приклад чому ми бачимо в церкві в Конкі, де огорожа складається із зовсім різних ґрат, які, на щастя, стоять на тому ж місці навколо хору, де були встановлені споконвічно; вони складаються з волют, ромбів і спіралей і, крім того, прикрашені виступаючими вперед відгалуженнями з голівками драконів-типово романським декоративним елементом. Подібна з нею по оформленню й художнім якостям огорожа клуатру із собору в Пюі (іл. 468). І нарешті, один з найкрасивіших зразків кутих виробів, створений в 1202 р., походить із абатства Урскан (Руан, Музей Ле Сек).

Бронза використовувалася при виготовленні молотків для церковних дверей; один із кращих зразків-дверний молоток у вигляді голови з волоссями

розбіжними на зразок сонячних променів, - перебуває донині в соборі Дарема (близько 1133 р.) Це, мабуть, найдавніший зі збережених зразків. Іноді із бронзи відлитий не тільки молоток, але й усі двері. Такі двері нерідкі в Німеччині, як, наприклад, створена в 1015 р. Двері Гильдесгеймського собору з рельєфними зображеннями різних сцен, двері Аугсбургського собору, згодом вивезені звідти, в Італії - врата в соборах у Беневенті й у Вероні. Двері Веронського собору були відлиті майстром Вілігельмом, творцем багатьох шедеврів, відзначених великою виразністю загальної композиції й майстерністю в зображенні безлічі фігур. Творчість майстра Вілігельма було вершиною італійського бронзоливарного мистецтва XII ст.

Ці вироби із бронзи великого розміру не були єдиними. Згадаємо досить декоративні багаторіжкові люстри, що існували вже в коптів і візантійців. У Німеччині така люстра була в Гильдесгеймському соборі (середина XI ст.). У Франції для монастиря Сен-Ремі в Реймсі була виготовлена люстра 18 метрів по окружності на 96 воскових свіч; вона мала форму кріпосної стіни, укріпленої вежами, і символізувала небесний храм Єрусалим.

У жанрі дрібної пластики назвемо два значних твора ірландської роботи: розп'яття на ажурній пластині з монастиря в Клонмакнойсі й бронзова скринька, де зберігалося Євангеліє св. Молеза, що відносяться до кінця X або початку XI ст. (Дублін, Музей). Цікаві також канделябр із Глочестерського собору, створений близько 1112 р. (Лондон, Музей Вікторії й Альберта), посудина для святої води із собору в Шпейєрі (Німеччина), датуємий приблизно 1116- 1119 рр., ключ із позолоченої бронзи кінця XII ст. з Марбурга. Обробка бронзи досяглася великого розквіту у Валлонській області (Бельгія), особливо велику славу здобула продукція ливарних майстерень Динана. Динан виготовляв невеликі, що легко транспортуються й внаслідок того вироби, що широко вивозилися, зокрема зооморфні водолії й свічники (іл. 473). Там же виготовлялися й більші предмети - бронзові купелі. З них найбільшою популярністю користується купіль з горельєфним декором із церкви св. Варфоломія в Льєжу, відлита в 1113 р. Рейнером з Гюи (іл. 472), а також купіль із Тирлемана, датована 1149 р.

Купелі виготовлялися й зі свинцю, але м'якість цього металу сприяла їхньому руйнуванню. Один з найрідших зразків, що збереглися від романської епохи, був перенесений із церкви Ланко в Глочестерський собор і відноситься до кінця XII ст.

 

 

Повне тривог життя в дороманський час і феодальній міжусобиці романської епохи обумовили примітивний характер меблів. Головними її предметами були скриня і лава. Скриня мала різні призначення, виконуючи одночасно функції скрині, шафи, лави й стола. Виготовлялися скрині звичайного типу без ніжок і скрині на міцних масивних й при цьому досить високих ніжках. Звичайно скриню обробляли залізним обкуттям, що надавало йому виняткову міцність. Скриню можна було легко переносити у випадку небезпеки. Невелика по розміру, іноді навіть не більше скриньки, вона часто не мала ніяких прикрас і насамперед відповідала вимогам зручності й міцності. Якщо на ній були прикраси, то вони звичайно відтворювали архітектурний декор у вигляді круглих арочек і розеток, близьких до народних мотивів. Типовий приклад такого простого декору ми бачимо на лаві для ченців у Вінчестерському соборі. Єдині її прикраси - кулясті завершення підлокітників і різьблені хрести у верхній частині спинки.


Зберігся зразок багато прикрашеної лави із церкви Сан Клементе в Таулі (Барселона, Музей; іл. 476); ця літургічна лава має три місця, розділених колонками, на яких спочивають арочки романського стилю. Бічні стінки й навіс прикрашені ажурним різьбленням. Колись вона була розписана: подекуди на ній збереглися сліди червоної фарби. Лава цього типу є великою рідкістю й, скоріше, належить до категорії тронів. Книжкові мініатюри й скульптурні рельєфи зображують трони з різьбленними ажурними стінками й нагостреними ніжками.

До числа винятково рідких зразків відносяться різничні шафи, призначені для зберігання культових посудин і церковного й монастирського начиння. Одна з таких шаф є в Обазин (департамент Коррез); двоє її передніх дверцят укріплені залізним обкуттям і прикрашені круглими різьбленими арками, бічні стінки прикрашені парними арками у два яруси - декор носить чітко архітектурний характер; масивні ніжки шафи є продовженням вертикальних стійок каркаса. Подібна шафа є й у Гальберштадтському соборі. Правильна кругла арка над її дверцятами також видає вплив архітектури; шафа прикрашена розписом, нанесеної по тонкому шару штукатурки, причому фігури святих зображені не тільки на зовнішній, але й на внутрішній стороні дверцят.

Парадні сидіння з високими спинками призначалися для єпископів або знатних феодалів. Одним з рідких уцілілих зразків, що втратили поперечини на спинці, є єпископський трон XI ст. зі скарбниці собору в Ананьї; його декор, що складається з арок на бічних стінках і попереду, також навіяний архітектурою. Ці трони або кафедри сходять до грецьких клисмосам. Ми знаємо й складні сидіння із хрестоподібними ніжками, як, наприклад, табурет св. Рамона в соборі Рода де Ісабена в Іспанії. Достаток різьблених прикрас, що покривають навіть вертикальні стійки й поперечні планки, немов змагається з ювелірним мистецтвом. Ніжки завершуються звіриними лабетами, у верхній своїй частині вони переходять у левині голови.

Сидіння з пюпітром дуже рідкого виду, призначене для ченця- переписувача, зображене в Даремі. Ми бачимо там і самого переписувача за роботою. Сидіння з високою спинкою, його бічні стінки прикрашені звичайними ажурними різьбленими арками; рухливий пюпітр тримається на двох планках, що йдуть від спинки, і укріплений у пазах у верхній частині передніх ніжок. Хитророзумність і простота подібного сидіння, що не дійшов до наших днів, показує, що життя породжувало часом подібні «функціональні» твори.

Столи складалися, як видно, зі стільниці, піднятої на козла, або з іншого настільки ж примітивного спорудження. У той же час ліжка, судячи зі збережених зображень, відрізнялися деякою вишуканістю. Правда, це можна сказати про ліжка, що належали знатним вельможам, які мали можливість замовляти дорогі меблі. Деякі ліжка складені з виточених деталей, інші сходять до форми скрині, прикрашені ажурними круглими арками й опираються на квадратні ніжки. Усі ліжка забезпечені дерев'яним навісом і пологом, який повинен був приховувати сплячого й захищати його від холоду, що аж ніяк не було зайвим у ті часи, коли тепло трималося тільки поблизу вогнища. У скандинавських країнах, де вже в епоху вікінгів існували митецькі різьбярі по дереву, збереглися цінні твори, як, наприклад, лава із церкви в Геддалі і дерев'яні церковні двері зі Стедьє (іл. 475). У декорі дверей сполучаються гілкоподібний орнамент і зображення дракона, що свідчить про стійкість традицій вікінгів, що дійшли до кінця XII ст.; про це говорить і декор дерев'яних церкв: так, наприклад, у церкві Гилештада зображені язичеські легенди про Сигурді й Гуннар.

Розглянемо разом з різьбленням по дереву й різьблення по слоновій кістці. Цей матеріал ішов на виготовлення скриньок для зберігання цінностей і дорогих прикрас. Різьбленими пластинками слонової кістки прикрашалися оклади рукописних книг. Такі пластинки, покриті виразним, а іноді й дуже тонким орнаментом, представляють у ряді випадків великий документальний інтерес; наприклад, на пластинці, створеної в X ст. у косторізній майстерні абатства Рейхенау, зображена меса й співаючий хор віруючих. Інші вироби зі слонової кістки використовувалися для прикраси ціпка, жезла, літургичного гребеня єпископа (іл. 474). У цілому німецькі країни перевершують у цьому мистецтві Францію, яка помітно й досягне високих результатів лише в готичну епоху.

 

 

Легко уявити собі, як рідкі, що дійшли до наших днів зразки романського текстилю. Уціліли тільки дуже дорогі тканини, призначені для особливо врочистих випадків.

Від X ст. збереглися орарь і єпитрахиль св. Кутберта з Даремського собору, виконані між 909 і 916 рр. на замовлення невістки знаменитого короля англо-саксів Альфреда. Вишивка на цих предметах наслідує стиль книжкової мініатюри.

До XI ст. відноситься чудовий «килим з Баййо», відомий також за назвою килима королеви Матильди. У дійсності це не килим, а вишивка, яка була виконана не королевою Матильдою, а професійними вишивальницями, і швидше за все англійськими. Вона була виготовлена в 1077 р. для Одона, єпископа Баййо, зведеного брата Вільгельма Завойовника, і являє собою смугу полотна довжиною в 68,3 м при ширині 50 см, на якій вишито 58 послідовних сцен завоювання Англії, які супроводжуються пояснювальними латинськими написами. Контури рисунка виконані стебельчатим швом, інші частини - гладдю. Фігури людей на тлі дерев і схематичних будівель зображені з великою жвавістю. На широкому бордюрі ми бачимо сцени з Езопових байок (іл. 477), різні сільські картини, такі, як оранка, сцени полювання, а також чисто декоративні мотиви. Ця річ представляє значний документальний інтерес, тому що вона буяє деталями життя XI ст. Вишивка відрізняється чудовою композицією й використовує вісім кольорів: три різні сині, яскраво-зелений, темно-зелений, червоний, жовтий і сірий. У розфарбуванні сюжетів спостерігається деяка примхливість: там фігурують, наприклад, синій кінь і людина із зеленими волоссями.

Інший видатний твір ХІ ст. у цьому жанрі — вишивка з Герони із сюжетом із Книги Буття. Її композиція ретельно продумана: у центрі її зображений на троні Христос Пантократор, інші сцени розходяться від нього променями, що має одночасно й символічний і декоративний зміст. Ми бачимо, таким чином, епізод створення світу й людини, обрамлений великим колом. Коло вписане у квадрат, у кутах якого мистецьки розміщені алегоричні фігури вітрів, що дують у мисливський ріг. На облямівці вишите «Воздвиження хреста» і календар. Як і на килимі з Баййо, латинські написи пояснюють зміст сцен. Вишивка виконана тамбурним швом кольоровою вовною по лляній тканині.

Серед цікавих текстильних зразків, що дійшли до наших днів, є ряд предметів єпископського одягання; вони зберігаються як реліквії в скарбницях Санського собору, Бамбергського собору в Баварії й в інших місцях. До них належать: шовкова туфля папи Климента II із тканим візерунком, датуєма 1046 р. і виготовлена із тканини візантійського походження; митра, що приблизно належала св.Отто; вишита шовком і золотом єпитрахиль Фоми Бекета; єпископська сандалія св. Готара, мантія св. Месма, риза св. Верба. Додамо сюди й тканини, у які загортали реліквії й мощі: плащаниця св. Потансьєна із сицилійської тканини з візерунком із симетричних тварин і куфічних арабських написів, які з очевидністю доводять її східний характер. У скарбниці Санського собору є текстильні зразки з візерунком з медальйонів з парними симетричними тваринами й грифонами, виткані в Сицилії.

Візантійське й іранське впливи чітко помітні на ранніх іспанських тканинах: ми зустрічаємо на них орнаментальні мотиви, зображення Гильгамеша з левами, двоглавого орла (Ліон, Музей тканин), мотив симетричних левів на мантії св. Берна - Кальві XI ст.

Із числа парадного одягу згадаємо мантію папи Бонифация VIII у соборі Ананьї, і, можливо, сюди ж варто віднести й королівський одяг, оскільки він призначався для врочистих церемоній, наприклад для коронації. Отже, назвемо мантії імператора Генріха II і його дружини Кунігунди, що перебувають у Бамбергському соборі. Перераховані твори текстильного мистецтва XI ст. мають підкреслено геральдичний декор і, звичайно, мають високі художні якості, але все-таки їм далеко до шедевра мусульманських майстерень Сицилії - коронаційної мантії Рожера II.

З XI ст. існувало виробництво шпалер — настінних килимів (цього разу справжніх килимів, а не вишивок), деякі зразки яких дійшли до нас; найдавніший з них, очевидно, із церкви св. Гереона в Кйольні й був розділений між декількома музеями. На фрагменті з лионского Музею тканин зображений грифон, що атакує лева, - сюжет безсумнівно східного походження. На фрагменті зі скарбниці Кведлинбургського монастиря в Анхальті ми бачимо епізод одруження Меркурія з Філологією, ілюстрацію до твору Марциана Капела, латинського автора V ст. н.е. На півночі Європи, у Норвегії, у Бальдисхольській церкві, перебувала одна із самих стародавніх шпалер; вона була виконана приблизно в 1180 р. і зображувала дванадцять місяців року. Збереглися лише алегорії квітня й травня; їхній декор, що складається зі стилізованих птахів, орнаментальних рослин і аркад, що обмежують окремі сюжети, видає вплив романської книжкової мініатюри.

 

 


 

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Ювелірне мистецтво | Тема 11. Стеки комунікаційних протоколів
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 421; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.036 сек.