Особливості розвитку пізнавальної діяльності у дошкільному віці

На четвертому році життя дитина із за­доволенням починає наслідувати дорослих, виконуючи дії, що носять орієнтувально-ви­пробувальний характер: хоче розглянути предмет, заглибитися в нього, бажає все знати. Вона пізнає предмет, відчуває новизну — ди­вується. Дитина прагне до всього доторкнутися рукою, покуштувати, роздивитися, дізнатися. Вона не встигає в усьому розібратися, тому ставить багато запитань. Починається період «чомучок».

Часто, недослухавши відповіді, малюк ставить нове запитання або починає займа­тися іншою справою. Деякі діти запитують про предмет, який їх цікавить, але не зосере­джуються на ньому тривалий час, їхню увагу привертають яскраві речі. Виникає потреба їх узяти, а розглянувши отримане, задоволь­нивши свою цікавість, малюки забувають про речі. Відбувається розвиток відчуттів, сприйняття дійсності. Дитина швидко і пра­вильно розуміє те, що їй говорять, реагує на новизну ситуації. Вона вільно маніпулює різними речами. Під час найпростіших дій у неї виникає потреба пізнавати нове, отри­муючи позитивні емоції. Дитина виявляє по­чаткові форми дослідництва: вчиться фор­мулювати запитальні речення, прагне здо­бути інформацію, визначає мету своїх дій від­повідними словами: «піду», «намалюю», «по­будую» тощо, вміє аналізувати об'єкти— по­рівнює одну або дві ознаки, знаходить зміни в об'єктах, цікавиться результатами своїх по­шукових дій, пишається ними й очікує оцінки від тих, хто поряд.

На п'ятому році життя, пізнавши речі, які його оточують, малюк хоче більше про все дізнатися. Проста цікавість переростає в до­питливість. Суть різних предметів пізнається нерівномірно. Малюк виділяє ті ознаки, які на­були для нього найбільшого значення; описує предмет без будь-якої послідовності. Інколи дитина помиляється під час дій із предметами. Не прагнучи знайти причину, чому зламалася іграшка, намагається відновити її: трясе, стукає, перевертає, нахиляє, робить безліч хаотичних рухів. Дитині легше зробити що-небудь, аніж

розповісти про зроблене. У деяких дітей спо­стерігаються розбіжності між тим, що вони роблять, виконуючи завдання, і тим, як пояс­нюють свої дії.

Часто дитина запитує: «А навіщо думати?». Для неї дорослий є джерелом різноманітних відомостей про навколишній світ. Дитина хоче бути такою самою: знати, вміти, робити. Нерідко діти цікавляться тим, що побачили по телеві­зору, почули по радіо чи з розмови дорослих, хизуються перед однолітками отриманою ін­формацією. В одних дітей інтереси відзнача­ються широтою, а в інших— глибиною. Вони по-різному намагаються задовольнити свою цікавість: або самостійно, або за допомогою дорослих. Незнання викликає смуток, розгуб­леність, негативні емоції.

На п'ятому році життя активна в пізна­вальній діяльності дитина виявляє інтерес до того, що відбувається у групі та довкіллі; установлює причиново-наслідкові зв'язки між предметами та подіями; застосовує знання і до­свіду різних видах діяльності, у нових умовах; задовольняє свої "інтереси в діяльності, яку обирає самостійно, особливо, якщо діяльність нова та цікава. Малюк диференціює за допо­могою аналізаторів різні властивості пред­метів і явищ навколишнього світу, досліджує об'єкти звичним для себе способом, експе­риментує з предметами, проводить досліди, пізнає зовнішні ознаки предметів, матеріали, •з яких вони виготовлені, а згодом і внутрішні властивості, можливі дії тощо, здійснює різні дії, радіє з відкриттів, обґрунтовує власні мір­кування з елементами доведення, здійснює самостійний пошук на окремих етапах роз­в'язання проблеми, діє відповідно до мети, робить вибір, розширює та поглиблює знання про предмети. Інтерес дитини цього віку має пізнавально-оцінний характер. Вона вміє по­рівнювати, синтезувати, узагальнювати. Охоче і з радістю бере участь у відгадуванні загадок, проявляючи при цьому допитливість, уваж­ність, спостережливість, пам'ять. Дитина сама вигадує загадки на теми з навколишнього світу.

Дитина шостого року життя не лише ди­виться, але й бачить, не лише слухає, але й чує, намагається пізнати навколишній світ. Помітним

стає її інтерес не до самого предмета, а до спо­собу його використання, механізму побудови, призначення. Дитина роздивляється іграшку, намагається висунути дротики, пластинки, кру­тити коліщата зламаного авто, самотужки від­найти причину поломки. Вона вже може «на око» встановити співвідношення предметів за розмірами. Сприйняття дитиною свого ото­чення узгоджується з її практичними діями, що є фундаментом для формування різноманітних дій обстеження. Дитина спочатку розглядає об'єкт, а діяти починає після того, як подумки вже знайшла розв'язок. Дії від хаотичних пе­реходять у пошукові, осмислені, проблемні, що є компонентом пізнавальної діяльності та по­казником її успіху. Якщо одні діти підходять до розв'язання завдання по-своєму, творчо, виявляють при цьому власне Я, ініціативність, са­мостійність, вольові зусилля, намагаються впоратися з труднощами, то інші бояться, що не зможуть виконати завдання самостійно. їхня пізнавальна діяльність зводиться до простого копіювання. Часто діти експериментують, від­повідаючи на свої запитання: «А що з цього буде?», «А якщо я зроблю по-своєму?» тощо. У такому віці вони вже можуть довго зосере­джуватися на якомусь одному предметі й роз­глядати його, їм цікаво займатися тривалим пошуком.

У старшому дошкільному віці дитина при­ймає від дорослих і самостійно ставить пізна­вальні завдання. Вона сконцентрована на ді­яльності, якою зайнята, виявляє готовність долати труднощі, складає план дій, активно здійснює пошуки рішення, самостійно при­ймає рішення та готова відповідати за на­слідки, добирає способи розв'язання зав­дання, досягає результату і перевіряє його, оцінює власні «можу», «не можу», «хочу», «не хочу», зважує «треба» й «хочеться», відрізняє головне від другорядного, наполегливо роз­в'язує проблему, доки не завершить розпо­чате, знаходить більше одного способу роз­в'язання проблеми, передбачає послідовність подій, переборює труднощі, які виникають, застосовує вольові зусилля, виявляє елемен­тарні форми критичного мислення, творчої уяви, проявляє активність і уважність у ді­яльності.

Отже, пізнавальний інтерес проходить низку ета­пів формування і розвитку, що слід ураховувати в роботі з дітьми.

Динаміка його розвитку така:

Перший етап. Пізнавальний інтерес має споглядальний характер. Переважає емоційний структурний компонент.

Завдання вихователя: викликати інтерес. зацікавити дитину.

Другий етап. Пізнавальний інтерес має оцінний характер. Переважає пізнавальний компонент.

Завдання вихователя: розширювати обсяг інформації.

Третій етап. Пізнавальний інтерес має діє­вий характер. Переважає вольовий структур­ний компонент.

Завдання вихователя: розвивати свідоме Ставлення до пізнання.

Дата добавления: 2014-01-07