Основні елементи технічного оснащення, технології, організації перевезень і управління морського транспорту

Технічну базу морського транспорту складають: морські судна (флот), морські порти і судноремонтні заводи.

Флот — основа морського транспорту. У складі цивільного флоту головне місце займають різні торговельні судна.

Судном називається самохідна чи несамохідна плавуча споруда, що використовується:

1) для перевезення вантажів, пасажирів, багажу й пошти, для рибного чи іншого морського промислу, розвідки і добування корисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха на морі, буксирування інших суден та плавучих об'єктів, здійснення гідротехнічних робіт чи піднімання майна, що затонуло в морі;

2) для несення спеціальної державної служби (охорона промислів, санітарна і карантинна служби, захист моря від забруднення тощо);

3) для наукових, навчальних і культурних цілей, спорту та інших потреб.

Судна можуть перебувати у всіх формах власності, за виключенням ядерних суден, які перебувають тільки у державній власності.

Судновласником визнається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи ні.

Залежно від районів плавання морські судна підрозділяють на судна необмеженого (океанського), обмеженого (у районі одного моря), прибережного, місцевого та рейдового (для місцевих перевезень та обслуговування рейдів), льодового плавання (самостійно або за криголамом).

У вантажній характеристиці судна вказують: число палуб; число вантажних приміщень; пристосованість вантажних приміщень для виконання вантажних операцій; кількість та розміри вантажних люків.

Морські судна мають власні вантажні засоби — крани та стріли.

За експлуатаційним призначенням розрізняють судна на

- транспортні — для перевезень вантажів і пасажирів;

- службово-допоміжні (буксири, криголами, пожежні, роз'їзні);

- судна технічного флоту (днопоглиблювальні, землесоси, крани та ін.);

- спеціальні (судна для охорони промислів, санітарні, карантинні, науково-дослідні, спортивні та ін.).

Транспортні судна — це пасажирські, вантажо-пасажирські та вантажні.

Вантажні судна за типом вантажів підрозділяються на суховантажні, наливні та комбіновані.

Суховантажні судна ділять на судна для перевезення генеральних і масових (навалювальних і насипних) вантажів, а за способом перевезення — на універсальні та спеціалізовані.

Суховантажні судна звичайно мають 2-3 палуби, кілька трюмів, обладнані вантажними пристроями. Основа суховантажного флоту — судна необмеженого плавання дедвейтом 8000...18000т швидкістю 15...19 вузлів.

Наливні судна (танкери) призначені для перевезення рідких вантажів наливанням. Вони підрозділяються на нафтовози, продуктонафтовози, газовози, спіртовози, масловози.

У складі танкерного флоту є судна дедвейтом від 1500 до 500000 т.

Найбільший у світі танкер Knock Nevis (рис. 2.6, а) має дедвейт 564 763 тонн, що складає 658 362 м³ (4,1 мільйона баррелів) нафти. Довжина танкера — 458,45 метра ширина — 68,86 метра, осідання у вантажу — 24,61 метра. Максимальна швидкість складає 13 вузлів, екіпаж судна 40 чоловік. Гальмівний шлях корабля складає 10,2 кілометра.

Газовози — танкери нового типу для перевезення зріджених газів. Газ транспортується при ґ = -163 °С і під високим тиском.

Так найбільший в світі танкер для перевезення зрідженого природного газу LNG Mozah (рис. 2.6, б) був зданий замовникові у грудні 2008 року. Танкер бере 266000 кубометрів природного газу, має дедвейт 125600 т, довжину 345 метрів, ширину 50 метрів, осідання 12 метрів. Танкер має власну установку зріджування газу, для зріджування випарів в танках, що забезпечує практично 100-процентне збереження вантажу при перевезенні.

Характерною особливістю сучасного морського флоту є: його спеціалізація, тобто пристосованість суден до умов використання, укрупнення та уніфікації вантажних місць; зростання вантажності та швидкості руху суден; скорочення екіпажу завдяки комплексній автоматизації суден; підвищення надійності суден та обладнання для забезпечення безаварійної роботи.

В останні роки широко стали застосовуватись контейнеровози, ліхтеровози, судна з горизонтальним навантаженням (трейлеровози або ролкери) та інший спеціалізований рухомий склад.

Ліхтер — несамохідне морське судно для перевезення вантажів, а також для безпричальних вантажних операцій при навантаженні або розвантаженні на рейді суден з великим осадом, які не можуть увійти в порт. Використовуються судна-ліхтеровози трьох типів:

а) ліхтери на судно піднімають і знімають потужним судновим краном;

б) ліхтери буксиром заводять на опущену у воду кормову платформу, яка ліфтом піднімається на відповідну палубу;

в) судно представляє собою самохідний плавучий док, у який ліхтери заводять всередину по воді, а відповідні трюми виконують роль шлюзових камер.

Особливий тип морських суден — пороми.

Пороми бувають залізничні, автомобільні й автомобільно-пасажирські.

В Україні працюють Керченська та іллічівська поромні переправи. В найбільшій в СНД переправі Іллічівськ — Варна працюють пороми довжиною більш 180 м, шириною 26 м, водовміщенням 22 тис. т. На двох палубах та у трюмі судна розміщують 108 вагонів. Для їх подачі у трюм та на верхню палубу застосовується ліфт вантажопідйомністю 170 т. Для прибирання вагонів з майданчика ліфту пором обладнаний двома маневровими локомотивами. Для передачі вагонів з однієї колії на іншу на верхній та трюмній палубах у носовій частині судна встановлені поворотні сектори. Закріплення вагонів на коліях здійснюється особливим обладнанням. Перехідним мостом, що з'єднує пором з причалом та рухом вагонів, управляють автоматично з пульта, розміщеного на поромі.

Один з різновидів автомобільно-пасажирських поромів — круїзні. 13-палубна Silja Europa (рис. 2.7), що спущена на воду в 1993 році, вважається самим великим круїзним поромом такого типу на Балтиці. Його довжина 202 метра, ширина — 32 метра. По-ром здатен прийняти на борт 3013 пасажирів і 340 легкових автомобілів.

Судна-рефрижератори мають відносно невелику вантажопідйомність, але достатньо потужну силову установку, що дає змогу їм розвивати велику швидкість (20-25 вузлів). Холодильне обладнання забезпечує досить низькі температури.

Судна-важковози для перевезення великогабаритних змонтованих блоків великої маси, також досить широко використовуються у міждержавних сполученнях.

Нафторудовози називаються «Балтанкерами». Це приклад комбінованого, багатоцільового судна. Вони мають ємність і для нафти (танки), і для навантаження руди. Створення їх має на меті скоротити витрати (баластність) порожнього пробігу.

У варіанті контейнеровоза можуть використовуватися ліхтеровози. Деякі ліхтеровози працюють в льодових умовах.

Велику частку пасажирського флоту складають судна середньої місткості (на 350-500 пасажирів). Але серед них є досить великі, наприклад, як Queen Магу 2 (рис. 2.8).

Головна якість будь-якого морського судна — його морехідність, котра складається з таких характеристик: здатність плавати зі встановленим навантаженням у будь-яку погоду (плавучість), повертатися в початковий стан після дії зовнішньої сили (стійкість), залишатися на плаву за умов часткового затоплення приміщення, розвивати власну потужну швидкість двигуна (швидкохідність), зберігати заданий напрямок руху та змінювати його під дією крену (керованість).

Найбільш важливими характеристиками вважають так звані розмірності, що описують «геометрію» судна, а також вагові та об'ємні параметри. Важливими показниками судна вважаються швидкість руху та потужність силової установки. Ваговими показниками є: водотоннажність, яка дорівнює масі води, що витискається судном при занурюванні до ватерлінії; повне завантаження судна або дедвейт (вимірюється в дедвейтотоннах — двт), що дорівнює масі вантажу плюс маса запасів палива, матеріалів постачання, води, продуктів харчування та ін.; чиста вантажопідйомність, тобто максимальна кількість тонн комерційного вантажу, котрий може взяти судно.

Як об'ємні характеристики використовується: вантажомісткість, що визначається кубатурою вантажних приміщень, і так звана регістрова місткість, яка розраховується в регістрових тоннах, з розрахунку 2,83 м³ об'єму приміщення на 1 регістрову тонну. Валова регістрова місткість включає об'єм всіх приміщень судна (вантажних, житлових, побутових, санітарних, комірних, для водного баласту, крім подвійного дна), а також криті та відгороджені приміщення для кермових машин та інших механізмів. Чисто регістрова місткість визначається об'ємом власне вантажних приміщень або кубатурою, котра може бути використана для транспортування вантажу. На кожному судні є спеціальне мірильне свідоцтво, де вказані його валова та чиста регістрові місткості.

За традицією, що склалася в усьому світі, швидкість суден обчислюється у вузлах, тобто в морських милях за годину (1,852 км/год).

Морський порт є державним транспортним підприємством, призначеним для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території і акваторії, а також перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належать порту.

На території порту можуть діяти підприємства та організації всіх форм власності, метою і видом діяльності яких є обслуговування суден, пасажирів і вантажів.

Територія і акваторія морського порту є державною власністю.

Морські порти бувають берегові, гирлові й внутрішні.

Берегові порти споруджують на березі моря, звичайно в глибині захищених від хвиль заток і бухт, або 8 місцях, які огороджують для безпечної стоянки суден штучними гідротехнічними спорудами. Гирлові розмішують в місцях впадання рік в море. Для внутрішніх вибирають місце на глибоководних річках порівняно далеко від гирла.

Морські порти бувають торговельними, рибними, військовими та ін. Більшість торговельних портів є підприємствами загального користування, що здійснюють перевалку всіх вантажів, які надходять, існують спеціалізовані за видами вантажів, а також комбіновані порти.

Порти загального призначення приймають усі судна, включаючи пасажирські, перероблюють усі вантажі на загальних причалах. Як правило, ці порти мають відносно невеликий вантажообіг. Спеціалізовані порти споруджуються для переробки вантажів окремої групи або конкретного найменування (вугілля, руди, лісу, зерна, нафтовантіажів, цементу та ін.) і при великих вантажопотоках обладнуються потужними перевантажуючи ми засобами. Ці порти мають більш глибинні акваторії, підхідні канали, потужні причали, ємнісні складські приміщення та майданчики, складне залізничне господарство. Комбіновані порти мають окремі причали, а частіше цілі райони для переробки спеціальних вантажів і вантажів загального призначення, а також для обробки пасажирських суден.

У морських портах існують криті склади для генеральних (штучних) вантажів, криті спеціалізовані елеватори, холодильники, резервуари для рідких вантажів та відкриті майданчики. До залізничних пристроїв морських портів відносять портові станції, районні парки, навантажувально-розвантажувальні механізми, шляхи сполучень, пристрої автоматики, зв'язку та ін.

Основним видом перевантажувального обладнання в більшості морських і річкових портів є портальні крани — універсальні перевантажувальні машини причального фронту, які можуть працювати з грейферами для навантаження і вивантаження масових навалочних і насипних вантажів, а також з різного типу крюками, зачіпками тощо.

В портах забезпечується стоянка суден та виконання з ними допоміжних операцій (прийняття води, мастильних та технічних матеріалів, запасних частин, продуктів харчування), здійснення аварійно-рятувальних робіт, санітарного та митного контролю та ін. Морські порти мають зовнішню частину (підхідні канали, рейди, моли та хвилеломи) та внутрішню частину (гавані, причальні лінії у вигляді набережних та пірсів, естакади, портові території та їх обладнання). Спорудження та експлуатація морських портів ускладнюються наявністю морських припливів та відливів, що змінюють рівень води до 4 м. У внутрішніх морях припливи малопомітні. Ускладнено улаштування портів також при розташуванні їх у гирлах річок, що впадають у приливні моря. В таких річках рівень води змінюється у зв'язку з вітровим нагоном води з моря проти течії річки або її згоном вітром у море. В цих випадках може виникнути необхідність відділяти порти від відкритих басейнів шлюзами.

Судноремонтні заводи розташовуються, як правило, поблизу великих морських портів і здійснюють випадковий, періодичний та капітальний ремонт, а також реконструкцію суден усіх або окремих типів. Важливими елементами судноремонтних заводів є сухі та плавучі доки, що визначають можливості заводу.

Найбільші судноремонтні заводи знаходяться в Одесі, а суднобудівельні в Миколаєві, Херсоні. Будують суховантажні суд-

на, танкери, морозильні, риболовні траулери, виробничо-транспортні рефрижератори та ін.

Технологія роботи морського порту специфічна і регламентується багатьма технічними документами, настановами, інструкціями, що містять правила роботи стосовно суден, портів, судноремонтних та ін. підприємств з метою забезпечення їх нормального та безпечного функціонування. Технологічний процес роботи суден визначає наступний порядок:

1) подача судна під навантаження, що включає операції руху судна до порту, маневрування на акваторії порту при постановці до причалу, швартовку, документальне оформлення;

2) обробка судна в процесі навантаження, коли здійснюється розкриття люків і підготовка вантажних приміщень до прийому вантажу;

3) огляд та перевірка вантажу з точки зору можливості прийняття його до перевезення, а також навантаження з використанням суднових та портових засобів механізації і розміщення та закріплення вантажу в трюмах і на палубах, закриття люків і оформлення вантажних документів;

4) підготовка судна до рейсу, котра полягає в розрахунку самого швидкого курсу прямування, з'ясуванні та вивченні обставин майбутнього плавання, забезпеченні судна пальним, водою, необхідними матеріалами, інвентарем, харчами і підготовці документів;

5) вихід судна з порту, що включає такі операції, як підготовка для відшвартування судна, відхід від причалу (часто за допомогою буксирів), маневрування на акваторії порту, вихід з порту;

6) рух судна по курсу, в процесі якого здійснюється найбільша кількість різних операцій, що забезпечують нормальне та безпечне плавання.

Після прибуття судна в порт кінцевого призначення здійснюється комплекс операцій, пов'язаних з вивантаженням вантажу.

Технологічний процес роботи портів складається з таких основних елементів:

- приймання вантажу від клієнта, зважування пред'явленого вантажу, маркування, укладання вантажу на причалі та документальне оформлення;

- підготовка порту до прийому суден, що складається з операцій підготовки причалів, буксирів, засобів механізації для здійснення вантажних робіт, а також складання «вантажного плану»;

- навантаження суден, у процесі якого здійснюються навантажувальні операції згідно з прийнятим оперативним планом, а також оформлення документів;

- підготовка порту до відходу судна, що включає підготовку буксирів та інших засобів для виводу судна з порту, огляд судна і оформлення його відходу;

- видача вантажу одержувачам з оформленням та розрахунками.

Організація перевізного процесу на морському транспорті спрямована на виконання державного плану перевезень (з розбивкою по кварталах), а також надання транспортних послуг клієнтам.

Морські перевезення здійснюються як окремими суднами, так і тягою — буксируванням. Плавання морських суден організовується є основному за двома формами: лінійне (регулярне) та нелінійне (нерегулярне). Лінійне плавання здійснюється закріпленими за даною лінією суднами для виконання систематичних перевезень за встановленими напрямками і портами. Закордонні лінії організовуються на напрямках стійких зовнішньоторговельних зв'язків. Рейсове плавання — це одинокі рейси суден на різних напрямках.

Найважливішими документами, що визначають організацію роботи морського флоту, є технічний план та графік руху. Технічним планом установлюються завдання на розстановку флоту, роботу портів та інших підрозділів. Графіки руху розробляють у пароплавствах. За ними визначають роботу кожного судна протягом місяця, що планується. Планування обробки суден у портах пов'язано з надходженням інформації про підхід суден. Встановлено порядок та режим передачі капітанами суден інформації у порт призначення та пароплавства, про знаходження у морі, про роботу у портах. До початку перевалки портом розробляється план обробки кожного судна. Цей план узгоджується з капітаном судна. Він визначає технологію вантажних та допоміжних робіт та норм часу. План вантажної обробки судна називається карго-планом. При навантаженні судна у цьому плані визначений порядок розміщення вантажів з точки зору їх властивостей, збереження поздовжньої міцності та стійкості судна, найкращого використання вантажності та місткості тощо. Обробка судна у порту здійснюється силами та засобами порту під керівництвом стивідора, який відповідає за виконання робіт та правильне улаштування вантажів згідно картоплану. Адміністрація судна контролює правильність навантаження. Час знаходження судна у порту поділяють на валовий (від заходу у порт до моменту виходу з порту) та чистий (тільки вантажні операції). На суднах та у порту ведеться спеціальний документ (таймшит) для обліку фактичного часу, що витрачається на вантажні та допоміжні операції та простої.

Державний нагляд за мореплавством у порту здійснює капітан морського торговельного (морського рибного) порту. Кожне судно перед виходом у море підлягає контролю, який здійснює інспекція державною портового нагляду, з метою перевірки суднових документів, установлення відповідності судновим документам основних характеристик судна, а також перевірки виконання вимог щодо укомплектування суднового екіпажу.

У разі відсутності суднових документів або наявності достатніх підстав вважати, що судно не задовольняє вимогам безпеки мореплавства, Інспекція державного портового нагляду може провести його огляд.

Кожне судно зобов'язано до виходу з морського порту одержати на це дозвіл капітана порту.

Капітан морського пору може затримати судно до усунення виявлених недоліків або до моменту сплати належних зборів, штрафів або платежів. Якщо недоліки не можуть бути усунуті на місці, судну надається можливість пройти на найближчу судноремонтну верф.

Управління морським транспортом здійснює Мінтранс України, котрому підпорядковані суднохідні компанії з виробничими одиницями (флот, порти, судноремонтні заводи та ін.). Кожна з названих ланок має відповідні функціональні служби та цехи, які забезпечують кваліфіковане керівництво і виконання окремих операцій при здійсненні перевізного процесу.

У складі апарату управління — головні управління суховантажного флоту, мореплавства, технічної експлуатації флоту, судноремонтних заводів, портів та морських шляхів, а також управління пасажирського флоту, зв'язку і навігації, капітального будівництва, планово-економічне, валютно-фінансове, технічне та ін. Важливе значення має нова державна структура — Управління морського флоту при Мінтрансі України. Вона здійснює такі функції: отримання інвестицій та кредитів для галузі; фрахтування іноземного тоннажу та брокерські операції за межами України; супутниковий зв'язок та комунікації; безпека судноплавства.

б) річковий транспорт

Дата добавления: 2014-01-07