Характеристика основних елементів техніки, технології та управління на повітряному транспорті

Техніко-економічні особливості повітряного транспорту

Повітряний транспорт

Повітряний транспорт являється самим швидкісним із всіх видів транспорту. Здійснює безпосадочні перельоти на великі відстані до 15000 км із швидкістю 1000 км/год та більше.

Важливими перевагами повітряного транспорту є:

- можливість швидко організувати транспортний зв'язок між районами, які не мають інших шляхів сполучення;

- повітряні шляхи коротше паралельних їм залізничних ліній на 25 %, автомобільних доріг на 10-15 %, на 35-50 % ніж на водних шляхах;

- всюдихідність — це можливість здійснення перевезень в місцях недоступних іншим видам транспорту;

- на спорудження повітряних ліній потрібно менше капіталовкладень, які витрачаються лише на будівництво аеропортів (вартість 1 км повітряного шляху, в 20-30 разів менше ніж на залізничному та автомобільному транспорті).

Разом з тим повітряний транспорт поступається перед іншими видами транспорту через:

- значно більше питомі витрати пального;

- високу собівартість перевезень;

- залежність від погодних умов.

Технічну основу повітряного транспорту України складають літальні апарати, аеропорти, повітряні лінії (траси), авіаремонтні заводи.

Парк літальних апаратів складається в основному із літаків і гелікоптерів і є основою повітряного транспорту. Останнім часом все ширше застосовуються дирижаблі.

Літак — це апарат, важчий за повітря, політ якого стає можливим завдяки підйомній силі крила, яка виникає під дією сили тяги двигунів. Кожний літак складається із планера, тягових двигунів, шасі та комплекту агрегатів і приладів для забезпечення функціонування усіх систем літака і управління ним.

Гелікоптер — апарат, підйом і політ якого здійснюється за допомогою несучого повітряного гвинта з довгими лопастями, закріпленими на вертикальному валу. Наявні конструкції гелікоптерів з двома несучими гвинтами, що обертаються в різні боки і розташовані на осі, або на особливих валах, відокремлених один від одного. На деяких типах машин для збільшення швидкості горизонтального польоту встановлюються додаткові (реактивні) двигуни.

Дирижабль — повітроплавальний апарат (апарат легше повітря) з повітряним гвинтом або реактивною тягою для горизонтального й вертикального переміщення (вантажопідйомністю до 250т (плануються до 600 т), максимальна швидкість до 170 км/год і дальність польоту близько 15 тис. км).

Залежно від призначення та галузі застосування літальних апаратів вони діляться на: пасажирські, вантажні, комбіновані (вантажопасажирські) і спеціального призначення (сільськогосподарські, аерофотознімальні, санітарні та ін.), а також навчально-тренувальні.

Техніко-експлуатаційні параметри літальних апаратів: місткість (для пасажирських) і вантажопідйомність (для вантажних), а також швидкість і дальність (безпосадочного) польоту та ін. являють собою критерії, за якими вони класифікуються

За швидкістю польоту розрізнюють літаки звукові, тобто ті, що літають зі швидкостями, меншими за швидкість звуку і понадзвукові, крейсерська швидкість яких перевищує швидкість звуку в повітрі.

Залежно від дальності безпосадочного польоту (L) розрізняють літаки магістральних сполучень: дальні — L.=6000 км і більше; середні (L = 2500-6000 км); ближні (L.=1000-2500 км), літаки міських повітряних ліній (L = до 1000 км).

Аеропорт — це комплекс інженерних споруд, який забезпечує відправку на лінії та приймання з ліній пасажирів та вантажів, а також підготовку і екіпіровку літальних апаратів для ефективного виконання ними транспортних функцій.

За призначенням аеропорти діляться на міжнародні та місцеві.

В міжнародних портах є пункти: прикордонного, митного і карантинного контролю. Залежно від річного обсягу пасажирських перевезень аеропорти поділяються на класи:

1 клас — від 4 до 7 млн. чол.;

2 клас — від 2 до 4 млн. чол.;

Рис. Класифікація літальних апаратів

3 клас — 0,6 до 2 млн.;

4 клас — 150 тис. до 600 тис.;

5 клас — від 25 до 150 тис.

Аеропорти з річним обсягом перевезень більше 7 млн. належать до позакласних, менше 25 тис. чол. — до некласифікованих.

Найбільші аеропорти — Бориспіль (Київ). Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Вінниця, Львів, Луганськ, Запоріжжя, Сімферополь, Чернівці, Херсон, Миколаїв, Івано-Франківськ. У післявоєнні роки збудовано нові аеровокзали у Харкові, Києві (Борисполі), Львові, Сімферополі, Дніпропетровську, Донецьку, Миколаєві, Одесі, Вінниці, Івано-Франківську, Полтаві, Чернігові, Кіровограді, Тернополі.

Авіаційний транспорт України об'єднаний у «Авіалінії України», до яких належить 27 авіазагонів, 105 аеродромів, а також підприємства для ремонту авіатехніки.

Авіаційний транспорт в основному перевозить пасажирів. Із здобуттям Україною незалежності зросла роль міжнародних перевезень.

Відкриті повітряні лінії до СІ1ІА, Канади, Ізраїлю, Німеччини, Польщі, Австрії та інших країн. Обмежені обсяги паливно-мастильних матеріалів, зменшені польоти на короткі відстані, сучасна тарифна політика, а також розвиток мережі наземних видів транспорту зробили ряд місцевих аеропортів неперспективними, що призвело до їх закриття.

Найперспективнішими аеропортами є Бориспіль, Жуляни, Луганськ, Донецьк, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Львів, Одеса, Івано-Франківськ, Сімферополь, Харків, з місцевих аеропортів — Вінниця, Кіровоград, Полтава, Ужгород, Херсон та Керч.

У травні 2001 року на рівні європейських стандартів довершена реконструкція льотної зони №1 Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль». Введена в експлуатацію нова злітнопосадочна смуга довжиною 4000 метрів, що за своїми технічними характеристиками відповідає високим вимогам ІКАО і може приймати усі види повітряних суден без обмежень за будь-яких погодних умов. Продовжуються роботи щодо модернізації системи керування рухом у повітряному просторі України.

Діючі аеропорти України суттєво відстають за технічним оснащенням від міжнародного рівня і потребують реконструкції. Лише 1 об'єкт — міжнародний аеропорт «Бориспіль» — включено до Державної програми економічного та соціального розвитку України. Реконструкцію та розширення, зокрема його зл'ггнопосадочної смуги площею 10 тис. кв. м, виконано за останні роки. Проведено певний обсяг робіт щодо реконструкції і інших аеропортів за рахунок власних коштів міст: реконструйовано аеровокзальні комплекси у містах Дніпропетровськ, Запоріжжя, Одеса, Харків, збудовано павільйони для обслуговування пасажирів, що вирушають за кордон у м. Сімферополі, м. Львові, з аеровокзалу у Київському аеропорту («Жуляни»), що фінансувалось з бюджету міста.

Аеродром — це земляна (або водна) дільниця, обладнана для вильоту, посадки, стоянки і обслуговування повітряних апаратів. Він забезпечує своєчасний прийом та випуск літаків, їх технічне обслуговування і керівництво рухом в аеродромній зоні і на повітряних лініях (трасах).

Аеродроми деяких аеропортів за своїми розмірами, конструкцією покриття злітно-посадочних смуг не можуть приймати літаки вищого класу Через це вимагають реконструкції аеродромні комплекси в Одесі, Львові, Харкові. Переважна кількість аеродромів вимагає капітального або поточного ремонту. Необхідність ремонту та часткової реконструкції потребують аеровокзали в Луганську, Маріуполі, Ізмаїлі, Чернівцях. Не продовжується будівництво аеровокзалів в Сумах та Хмельницькому. Значні труднощі існують із заміною обладнання та наземної техніки аеропортів. Проте, незважаючи на складні економічні умови, половина підприємств не тільки зупинила спад обсягів робіт, але й дещо змогла підвищити їх. Коли порівняти, наприклад, 1999 р. з 2000 р. кількість регулярних відправлень літаків з аеропортів України збільшилась на 15 %, пасажирів — 9 % і становила 1,8 млн.

Аеровокзал служить для раціональної організації переміщення пасажирів та вантажу при пересадках з наземних засобів сполучення на повітряний транспорт та навпаки.

На території аеропортів експлуатуються багаточисельні інженерні мережі і комунікації, в тому числі: водопостачання, теплопостачання, газопостачання, паливопостачання, постачання стиснутого повітря, електропостачання, освітлення, каналізації, зв'язку. Складну, точну і особливо відповідальну техніку мають засоби посадки літаків, а саме системи радіомаяків і світло сигнальне обладнання. Для всепогодної посадки застосовується апаратура високої складності, заснована на широкому застосуванні сучасних ЕОМ, радарів.

Авіаремонтні заводи — це підприємства, що забезпечують відповідні види ремонтування одного або кількох типів літаків та гелікоптерів.

Технологія експлуатаційної роботи на повітряному транспорті забезпечує ефективну та безпечну експлуатацію усіх технічних засобів цивільної авіації. В загальному комплексі багаточисельних і різноманітних технологічних процесів особливо важливе значення має послідовність і строки технічного обслуговування, визначена документами (регламентами), у відповідності до яких, особлива служба — авіаційно-технічна база — здійснює оперативне, періодичне і профілактичне обслуговування. Організація перевезень визначається, насамперед державним замовленням (планом) перевезень пасажирів і вантажів. Обсяг перевізної роботи встановлюється на місяць, рік. Завдання з перевезення розподіляються по напрямках (лініях) і основних підрозділах, що зумовлюють відновлення і географію регулярних повітряних ліній, а також розподіл літаків і гелікоптерів за маршрутами польоту у територіальних підрозділах і авіапідприємствах.

Експлуатаційну роботу з приймання і відправлення пасажирів, пошти і вантажів в аеропортах здійснює служба організації перевезень.

Організація. Важливим документом взаємодії всіх підрозділів та служб на всіх рівнях є розклад руху літаків, який розробляється на літній та зимовий період для внутрішніх та міжнародних регулярних повітряних ліній. Розклад строго фіксує виліт та прибуття кожного літака по кожному пункту, і є базою для розробки чисельних графіків повернення літаків та роботи екіпажів і всіх підрозділів експлуатаційних та ремонтних підприємств повітряного транспорту.

Управління. Загальне керівництво здійснює Міністерство інфраструктури України, Державний департамент цивільної авіації Укравіатранс, до яких входять:

1) Українська державна авіакомпанія;

2) авіакомпанія «Вантажні авіалінії України»;

3) об'єднані авіазагони;

4) авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України»;

5) авіакомпанія «Застосування авіації в нашій державі»;

6) загальні агентства повітряних сполучень.

7) об'єднання аеропортів України;

8) авіаремонтні заводи;

9) навчально-тренувальний центр та інші підприємства.

Укравіатранс узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення цього законодавства та в установленому порядку вносить їх Міністерства іфраструктури.

Основними завданнями Укравіатрансу є:

- участь у межах його компетенції в реалізації державної політики з питань розвитку цивільної авіації;

- здійснення централізованого державного регулювання у галузі цивільної авіації;

- організація та забезпечення виконання авіаційних перевезень, робіт та послуг;

- проведення реєстрації та сертифікації об'єктів і суб'єктів цивільної авіації, ліцензування їх діяльності;

- здійснення нагляду за забезпеченням авіаційної безпеки і безпеки польотів повітряних суден цивільної авіації;

- реалізація затверджених Мінтрансом основних напрямів економічної, тарифної, фінансової, кадрової, науково-технічної, страхової, інвестиційної, соціальної політики та заходів щодо екологічної безпеки у галузі цивільної авіації;

- забезпечення захисту авіації від незаконного втручання в її діяльність;

- ефективне використання повітряного простору України, в тому числі у військових цілях;

- організація обслуговування повітряного руху в повітряному просторі України;

- забезпечення функціонування об'єднаної цивільно-військової системи управління повітряним рухом та її удосконалення;

- розроблення нормативної бази для регулювання діяльності цивільної авіації, у тому числі для обслуговування повітряного руху в повітряному просторі України;

- розроблення та реалізація разом із Міноборони заходів, спрямованих на забезпечення суверенітету України у її повітряному просторі;

- регулювання діяльності як пов'язаної з використанням повітряного простору України, так і не пов'язаної з його використанням, але здатної створити небезпеку під час повітряного руху в повітряному просторі України, а також у міжнародному повітряному просторі, в якому обслуговування повітряного руху згідно з міжнародними договорами здійснюється відповідними державними органами України;

- налагодження і розвиток зовнішньоекономічних зв'язків та представництво України в міжнародних авіаційних організаціях;

- забезпечення захисту інтересів національних авіаперевізників, національного ринку авіаперевезень та регулювання доступу до нього експлуатантів усіх форм власності;

- підготовка проектів національних, державних і галузевих програм розвитку цивільної авіації та участь у їх реалізації.

Дата добавления: 2014-01-07