Лекція №3. Спеціальність: 5.14010301 «Туристичне обслуговування» Курс IІ

План

Лекція 3

Спеціальність: 5.14010301 «Туристичне обслуговування» Курс IІ

ЦЕНТРАЛЬНА СПІЛКА СПОЖИВЧИХ ТОВАРИСТВ УКРАЇНИ

(УКООПСПІЛКА)

Тернопільський кооперативний торговельно-економічний коледж

Розглянуто та затверджено на засіданні

циклової (предметної) комісії загальноосвітніх дисциплін

Протокол № 2 від 30.08.2013р.

Голова циклової (предметної) комісії

_____________ О. В. Мандзюк

Дисципліна: «Культурологія»

Тема: Поняття цивілізації: історія, тенденції розвитку

Навчальна мета: розкрити сутність понять «цивілізація», «первісна цивілізація», «міфологія»; охарактеризувати закономірності розвитку первісних цивілізацій у ІV – ІІІ тис. до н. е.

Виховна мета: формувати якості особистості студента та пізнавальний інтерес; показати значення теми для формування культурної компетенції й освіченості в суспільстві, поваги до людей.

Розвивальна мета: спонукати до пізнавальної, наукової, творчої діяльності; розвивати самостійність та творче мислення.

Методична мета: використання презентації та відеороликів на занятті як засобу активізації процесу навчання.

1. Співвідношення понять «культура» і «цивілізація»

2. Характеристика первісної культурної цивілізації та її основні етапи розвитку. Винайдення писемності. Джерела давньої міфології

Технічні засоби навчання:

· Мультимедійний проектор;

· Персональний комп’ютер.

Наочність:

· Тематична презентація в Power Point.

· Відеоролики.

· Опорний конспект до лекції №3.

Міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечувані: Інформатика та комп’ютерна техніка, комп’ютерна програма «Power Point», філософія, археологія, історія.

Забезпечуючі: Культурологія «Культура і цивілізація».

1. Співвідношення понять «культура» і «цивілізація»

Особливе місце в культурологічних дослідженнях посідає проблема співвідношення культури і цивілізації.

Термінологічний словник дає таке означення поняття цивілізація (лат. сivilis – громадянський, державний):

1) форма існування істот, наділених розумом;

2) синонім культури, сукупність духовних і матеріальних досягнень суспільства;

3) ступінь розвитку матеріальної і духовної культури;

4) процес становлення громадянського суспільства;

5) відносно самостійне соціально-історичне утворення, локалізоване у просторі і часі, що може мати ієрархічні рівні.

На побутовому рівні під терміном «цивілізація» розуміється найвищий ступінь у розвитку певної спільноти. У науковому дослідженні «Занепад Заходу» О.Шпенглер, заперечуючи існування загальнолюдської культури, доводить, що кожна відома нам культура – це є певний «живий організм» з тривалістю життя близько 1000 років. Потім наступає «смерть» і залишається форма – цивілізація.

Інший дослідник М.Данілевський (1822-1885) сформулював такі зумов­лені ідеями циклізму закони історичного розвитку куль­турно-історичних типів:

1) Кожне плем'я або родина народів, що характеризують­ся окремою мовою або групою мов, досить близьких між собою, утворює самобутній культурно-історичний тип.

2) Для того щоб цивілізація, властива самобутньому куль­турно-історичному типу, могла розвиватися, не­обхідно, щоб належні до нього народи мали політич­ну незалежність.

3) Засади цивілізації одного культурно-історичного типу не передаються народам іншого типу.

4) Цивілізація, властива кожному культурно-історичному типу, тільки тоді досягає повноти, різноманітності й багатства, коли є різноманітними етнографічні елементи, що його складають.

5) За ходом розвитку культурно-історичні типи уподіб­нюються багаторічним одноплідним рослинам, у яких період росту може бути невизначено довгим, але період цвітіння і плодоношення відносно короткий і виснажує раз і назавжди їх життєву силу.

Данілевський звертав увагу на те, що різні народи ро­били різної ваги і характеру внески в культурний розви­ток людства. На цій підставі він виділяв народи-творці, народи-руйнівники і народи суто етнографічні.

Означене теоретичне протиріччя між поняттями «культура» та «цивілізація» було в певній мірі подолане в дослідженнях А. Тойнбі. У своїй 12-ти томній роботі «Дослідження історії» автор структурує історію людства на локальні цивілізації.

Посилений інтерес до проблеми співвідношення цивілізації і культури був пов'язаний із початком науково-технічної революції. У другій половині XX ст. досліджуються:

1) питання рушійних сил цивілізації;

2) способи взаємодії різних цивілізацій;

3) засади формування загальнолюдської цивілізації.

Отже, відмінності понять «культура» і «цивілізація»:

1) поняття «культура» семантична ширше, ніж поняття «цивілізація», воно застосовується як до невеликого племені (наприклад, культура ірокезів), так і до цілих континентів (наприклад, «культура Європи»);

2) поняття «культура» включає в себе як НТП, так і духовно-гуманістичну спадковість між племенами, а в понятті «цивілізація» явно відчуваються матеріально-виробничі пріоритети;

3) поняття «культура» тісно пов'язане з расовою і національною специфікою людських груп, в той час як поняття «цивілізація» тяжіє до загальнолюдських глобальних масштабів;

4) поняття «культура» обов'язково передбачає наявність в ній цементуючого релігійного начала, без якого неможлива будь-яка духовність-пружина будь-якої культури.

Ряд вчених вважає, що сучасні блага цивілізації в майбутньому можуть обернутися катастрофою для усієї культури.

2. Характеристика первісної культурної цивілізації та її основні етапи розвитку. Винайдення писемності. Джерела давньої міфології

Первісна культура — культура первісної доби, найбільшого періоду в історії людства

— від виникнення людини (близько мільйона років тому) і до появи державності

Питання, які виносяться на лекцію:

1. Виробничі програми. Проектування цехів по точній, умовній та приведеній програмах.

2. Основні форми і методи організації роботи в цехах.

Проектування механічних цехів ведеться по точній, приведеній, або умовній програмі. Точна виробнича програма складається у випадку, якщо точно встановлена номенклатура всіх деталей, у тому числі й запасних частинах. Всі деталі забезпечені робочими кресленнями. При проектуванні по точній програмі на кожну деталь розробляється техпроцес, виконується нормування кожної операції. Таким чином цей трудомісткий метод рекомендується для масового й великосерійного виробництва. Під час проектування цехів одиничного, дрібносерійного виробництва проектування ведеться по умовній приведеній програмі. Під час проектування по приведеній програмі всі деталі, що підлягають виготовленню в даному цеху розбиваються на групи залежно від конструктивно-технологічної подібності. Від кожної групи вибирається деталь-представник, на яку розробляється ТП, визначається трудомісткість виготовлення. Для визначення трудомісткості інших деталей, що входять у групу розраховується коефіцієнт приведення. В якості деталі-представника як правило вибирають деталь, що характеризується найбільшим обсягом випуску й трудомісткістю виготовлення.

Коефіцієнт, який враховує різницю в масі оброблюваних деталей

виробу

(4.5)

де С₀ і С_в - коефіцієнти, які враховують частку основного допоміжного часу в штучному;

∑m_i і ∑m_pn - відповідно сумарні маси деталей розглядуваного виробу групи і виробу представника.

Для геометрично подібних деталей можна користуватися більш простою формулою:

(4.6)

яка виражає співвідношення мас розглядуваної деталі і деталі-представника.

Коефіцієнти приведення, які враховують різницю в масі складованих виробів, визначають за формулами:

(4.7)

або

(4.8)

Формула (4.7) використовується при великому об’ємі припасувальних робіт, а формула (4.8) – при малому.

Коефіцієнт приведення по серійності К₂ враховує зміни в трудомісткості обробки чи складання при зміні програми випуску.

Це обумовлено, наприклад, доцільність використання більш досконалого пристрою, який скорочує час встановлення деталі при обробки чи складання, якщо програма випуску збільшується. В практиці проектування цей коефіцієнт визначають за емпіричною формулою

(4.9)

де N_pn і N_і - програма випуску відповідно виробу-представника і виробу, який проводиться;

α - показник степені (α = 0,15 для об’єктів легкого і середнього машинобудування, α = 0,2 для об’єктів важкого машинобудування).

Коефіцієнт приведення по складності К₃ враховує вплив технологічності конструкції на верстатомісткість обробки або трудомісткість складання. Так, наприклад, збільшення точності обробки і підвищення вимог до зменшення шорсткості поверхні ведуть до збільшення верстатомісткості обробки. Трудомісткість складання, наприклад, суттєво залежить від кількості спряжених елементів в конструкції виробу, точності спряження та різних інших факторів, врахувати які дуже складно.

В загальному вигляді коефіцієнт приведення по складності можна записати у вигляді добутку коефіцієнтів, які враховують зв’язки між конструкційними факторами і трудомісткістю виробів, що приводяться

(4.10)

де Р₁, Р₂...Р_n - коефіцієнти, які враховують різницю відповідних технічних параметрів в розглядуваному виробі і виробі-представникові;

α₁, α₂, α_n - показники, які встановлюють ступінь впливу відповідних технічних параметрів на трудомісткість обробки чи складання.

Проектування по умовній програмі застосовується, коли неможливо точно визначити номенклатуру й технічні характеристики всіх майбутніх виробів (одиничне, дослідне виробництво). У цьому випадку програму задаються умовним виробом, близьким по характеристиці до виробу, що планується виготовляти. Проектування ведеться подібно до проектування по приведеній програмі: від кожної групи виділяється умовна деталь представник, на неї розробляється ТП, визначається трудомісткість її виготовлення. Цю трудомісткість приймають і для інших деталей, що входять у групу.

Дата добавления: 2014-01-07