Громада визнавалася і основою для ведення господарства, і центром політичного самоврядуван­ня, який водночас поєднував виконавчу, законодавчу і судову влади

Основним осередком соціалістичного суспільства має стати громада, яка є основою для ведення господарства та органом політичного самоврядування, поєднуватиме в собі законодавчу, виконавчу й судову владу.

Майбутнє суспільство С. Подолинський уявляв як федеративну спілку самоврядних громад, очолюваних виборними людьми. Однак він не визнавав за необхідне усуспільнювати засоби виробництва у загальнонаціональному масштабі. Отже, Україна мала стати федеративною республікою трудящих.

Право є продуктом розвитку культури і економічного життя суспільства і всілякі зміни в структурі економічних відносин або розвиток культури викликають зміни в струк­турі системи права і його норм.

Законодавство західних країн С. А. Подолинський вважав несправедливим, правовою основою нерівності, що оберігає приватну власність.

У роботі «Про хліборобство...» мислитель стверджував, що з ліквідацією приватної власності зникнуть усі види зло­чинів, оскільки саме вона є їх першопричиною.

У боротьбі зі злочинами він пропонував не встановлюва­ти жорсткі види покарань, а усунути умови, які їх породжу­ють. У роботі «Громадівський рух в Англії та Ірландії», під­тримуючи ідею англійського соціаліста-утопіста Р. Оуена щодо зміни кримінальної політики, С. А. Подолинський стверджував, що не людина винна в своїх злочинах, які вчи­няє щодо інших, а винні в цьому умови життя людини. Тому, щоб унеможливити злочинні прояви, слід змінити умови життя, зробивши власність і труд загальними.

Вчений вважає, що після перемоги революції право, в його традиційному розумінні, як писаний закон, що регулює відносини людей в різних сферах суспільної життєдіяльності відімре і буде замінене звичаєвим правом. У кожній громаді функціонуватимуть свої власні, базовані на існуючих традиціях, в т.ч. і національних, та поглядах і прагненнях членів громад. Спільними для всіх громад мають бути лише технічні норми, що забезпечуватимуть адекватність обміну продуктами праці між різними громадами та їх об’єднаннями.

Згідно із вченням Подолинського право - це юридичний акт державної вла­ди, що визначає правила поведінки для певних класів, груп населення або для всієї нації. Водночас він наголошував, що сутність права полягає не в словесному змісті нормативного акта, а у правильному впровадженні його приписів ужиття.

Ідея соціально-політичної рівності є центральною у політичних поглядах С. Подолинського. Формально зафіксовані в політико-правових документах буржуазних держав свободу і рівність він вважав неістинними, тому що реально народні маси позбавлені свободи.

Програма соціалістичного перетворення України передбачала надання всім трудящим рівних політичних та економічних прав, свободи слова і совісті, рівних можливостей для всебічного культурного розвитку.

Формою політичного устрою громадівського соціалізму буде народна федерація громад, заснована на повному політичному рівноправ'ї кожної громади й повному внутрішньому самоврядуванні.

Україна майбутнього має бути спочатку федеративною демократичною республікою добровільно об'єднаних громад, а потому стати членом всенародного вільного союзу - міжнародної федерації.

На відміну від М. Драгоманова, котрий виступав за еволюційний шлях переходу до соціалізму, С. Подолинський засобом цього переходу вважав революцію у формі збройного повстання: в Західній Європі - пролетаріату за підтримки селянства, а в Східній - селянства за підтримки найбіднішого міського населення.

У своїх поглядах він керувався ідеєю соціально-полі­тичної рівності. На противагу свободі, декларованій у "Хартіях буржуазного світу свободи на папері", ви­ступав за реальну свободу для трудящих, кваліфікуючи її як "справжню свободу". У буржуазних державах, на думку С. Подолинського, свобода лише формально зафіксована в законі, вона не є справжньою, оскільки народні маси позбавлені соціальної і політичної незалежності. Створена С. Подолинським програма соціалістичного перетворення України передбачала наділення усіх трудящих рівними політичними і економічними правами незалежно від статі та національності, свободу совісті, слова, друку і можливостей для широкого культурного розвитку. Вони писали про "рівність політичних і цивільних прав і знищення класів", вбачаючи у цьому соціальну справедливість.

С. Подолинський і О. Терлецький ідеал майбутнього суспільства вбачали у народній федерації громадян, яка повинна засновуватися на повній політичній рівноправності кожної громади і повному внутрішньому самоуправлінні. На їх думку, Україна майбутнього — спочатку федератив­на демократична республіка добровільно об'єднаних грома­дян, а згодом — член всенародної вільної спілки, інтернаціональної федерац ії.

Проте у своєму вченні про право і державу мислитель пе­реоцінював можливості громади, ставив її вище юридичних установ держави.

Він мріяв про суспільство, в якому не повинно бути судів, а їх функції мають виконувати громади. В умовах вирішен­ня економічних проблем не буде чинників, які породжу­ють злочини, отже не буде і злочинців. При громадівському житті, стверджував мислитель у згадуваній роботі «Про хлі­боробство...», «не потрібно буде ні законів, ні поліції, ні ост­рогів, ні холодних, ні арештів і ніякого іншого покарання».

У роботі «Ремесла і фабрики на Україні» (1880) С. А. Подолинський піддав аналізу Магдебурзьке право, яке прий­шло в українські землі з німецькими переселенцями в часи Середньовіччя. Він стверджував, що його норми лише част­ково забезпечували самоуправління. В основному вони були спрямовані проти робітників і простих людей, скрізь було дозволено за плату виключне право на всяке ремесло.

Магдебурзьке право, на думку мислителя, з часу його за­провадження заперечило систему самоуправління, що існу­вала в українських землях, запровадило в судах чуже право, засноване на німецьких звичаях, зашкодило українському звичаєвому праву, якому він приділяв важливе значення в подальшому розвитку українського суспільства.

Дата добавления: 2014-01-07