КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Радикальний демократизм М.Павлика
Найбільш вдалою політичною формою організації суспільства С. А. Подолинський вважав демократичну республіку соціалістичного характеру, в якій народ бере активну участь в управлінні загальними справами. Зазначені ідеї мислитель виклав у своїх роботах «Парова машина», «Про бідність», а також у програмі демократичних перетворень на українських землях після революції, що була підписана крім нього М. П. Драгомановим та М. І. Павликом. У державі майбутнього власність на засоби виробництва буде всенародною, народ буде власником землі, заводів і фабрик. Політичною основою держави має бути громада, в якій об'єднаються трудящі з метою виконання загальних справ спільноти. Основним принципами організації діяльності громади будуть самоврядність, демократичність, суверенітет народу. Окремі громади села, району та інших територіальних одиниць будуть об'єднуватись на засадах федерації у союз громад. Громада буде виконувати функції управління загальними питаннями певних територій і держави в цілому, вирішувати питання власності, виробництва та розподілу. Кожна громада має свою власність, певна частина якої належить кожному члену громади. У таку суспільну власність повинна перейти земля поміщиків, яка стане основою організації великих господарських утворень. Управління виробничими структурами: заводами, фабриками, сільськогосподарськими об'єктами має обиратися громадівцями на необмежений термін з можливістю переобрання тих, хто неналежним чином виконує доручені обов'язки. В умовах суспільного виробництва операцій купівлі-продажу не буде, їх заступить прямий товарообмін. У зв'язку з чим відпаде необхідність у грошах. Громада повинна поєднати в собі законодавчу, виконавчу і судову функції. Всі рішення повинні прийматись на зборах громади шляхом надання згоди щодо питань, що вирішуються всіма її членами. Водночас мислитель передбачав наявність у республіці волосних і повітових органів, які повинні формуватись з депутатів, що обираються громадівцями і виконують настанови останніх. Окрім цього, на рівні держави має бути створений орган у вигляді Ради громад, до функцій якого було б віднесено розгляд питань, що виникають між громадами. Суспільні відносини в громадах повинні регулюватись нормами, що встановлюються ними. Верховна влада республіки С. А. Подолинського здійснюється Народними зборами. Серед функцій держави мислитель виділяв: планування, забезпечення правового порядку, управління господарськими справами, культурно-виховну, оборони. Політичний ідеал Подолинського — соціально-політична рівність. У буржуазних державах, на думку Подолинського, формально зафіксована у конституційних документах свобода не є дійсною, оскільки народні маси насправді позбавлені соціальної й політичної незалежності. Розроблена ним програма соціалістичного перетворення України передбачала надання всім трудящим рівних політичних і економічних прав — незалежно від статі й національності — а також свободи совісті, слова і можливості вільного культурного розвитку. Приділяючи значну увагу правильній організації праці за соціалізму, Подолинський передбачав створення для цього таких умов: суспільної власності, обов'язковості праці (поєднання права на працю і обов'язку працювати), справедливий розподіл продуктів праці. Тому до програми соціального перетворення суспільства він включив положення про ліквідацію приватної власності на знаряддя і засоби виробництва, знищення експлуатації чужої праці (включаючи й найману), створення спеціалізованих сільськогосподарських і промислових общин, планування і облік (щорічний) вироблених товарів і продуктів. Теоретичне засвоєння Подолинським окремих положень марксизму не змінило сутності його революційно-демократичної ідеології і не ліквідувало повністю утопічності його політико-правових уявлень про соціалістичну державу, однак сприяло його відходу від революційно-народницької орієнтації. Незважаючи на суперечливість його ідей, їм був властивий історичний оптимізм, віра у соціальний прогрес.
Ідеї суспільного переустрою, побудова демократичної держави соціалістичного характеру були провідними у вченні соратника С. А. Подолинського, Михайла Івановича Павлика (1853 — 1915). Розвиток людської цивілізації М. І. Павлик розглядав як закономірний процес, що постійно розвивається і прогресує. При цьому один суспільний лад змінюється іншим і кожен наступний лад є прогресивнішим за попередній. Відповідно, капіталізм є прогресивнішим за феодалізм, що передував йому. При капіталізмі створені міцна економіка, виробничі ресурси і технології, відбулося накопичення грошових коштів. Політичне життя також зазнало позитивних змін, подальшого розвитку набула форма держави, виникли конституційні монархії. Водночас капіталізм породжує соціальну нерівність, жорстоку експлуатацію робітників і селян, які своєю працею приносять прибуток буржуазії. З цього приводу мислитель зазначав, що скільки б не лежали гроші, вони самі не дадуть прибутку. Лише коли до них починає долучатися праця робітників, виробляються і реалізуються товари, тоді відбувається накопичення капіталу. Разом із тим, проголошені під час буржуазних революцій і законодавче закріплені деякі права і свободи людей в умовах капіталізму не стали реальністю. Не забезпечується також одна з основних вимог демократії — рівність. Навпаки, капіталізм сприяв різкій диференціації суспільства, появі надмірного багатства і крайньої бідності. Соціальна нерівність доповнилася політичною. Австрійська конституція та виборче законодавство забезпечують формування представницьких органів держави лише особами з «вищих станів», а робітники та інші люди праці не обираються. За вченням М. І. Павлика, на зміну капіталізму прийде соціалізм, ідеї якого разом із прагненням національного визволення набули в той час поширення в Галичині. Передумовою зміни капіталізму, як й іншого суспільного ладу, є зміна економічних і соціальних відносин, які визрівають поступово. Основою капіталізму є приватна власність, тому цей інститут найпершим повинен бути змінений на «співвласність» «робітничих людей», що надасть можливість кожному існувати за рахунок своєї праці, створить умови для навчання і всебічного розвитку. Економічний, політичний і соціальний переустрій суспільства, заснований на таких засадах, заперечить поширення аморальності, породженої капіталізмом, і буде сприяти запровадженню моралі, основою якої є справедливість. Водночас із ліквідацією приватної власності, передачі землі селянам, а фабрик робітникам народ повинен скасувати податки «... всіх урядників, жандармів, поліцію, суди, арешти й військо як головні перешкоди народної волі», а військо замінити крайовим козацтвом, роздавши зброю всім людям. Надалі слід організувати систему колективної праці для обробки земель, що належать громадам, а також роботи на фабриках. Як і в С. А. Подолинського, політичною основою соціалістичної держави М. І. Павлика повинна бути самоврядна громада, яка шляхом виборів із своїх членів формує органи управління. В громадах і державі в цілому забезпечується рівність, права і свободи людей, рівні можливості для вибору занять. Павлик у своїх поглядах на суспільні явища виходив з принципу, що людське суспільство перебуває у безперервному розвитку і що цей розвиток є прогресивним. Він був переконаний, що людство йде вперед, що капіталістичне суспільство має нетривкий характер і рано чи пізно буде замінене соціалістичним ладом. У багатьох працях Павлик стверджує, що бідність і темнота народу можуть бути подолані тільки за зміни існуючих економічних і соціальних відносин, "тільки при спільності грунтів і інших засобів продукційних, так, щоби кожна робітна людина і її діти, і внуки й правнуки мали в громаді забезпечену продукційну співвласність, капітал, таким чином кожне мало на чім і при чім працювати, само хіснувало з своєї праці і мало час і нагоду учитися, розвивати свої спосібності та ставати світлішим і ліпшим". Павлик вважав, що праця відіграє вирішальну роль у розвитку людини. Під працею Павлик розумів науку про діяльність людини, яка взагалі приносить користь людству — чи матеріальну, чи моральну. У капіталістичному суспільстві експлуататори керуються одними нормами моралі, а трудящі маси — іншими. Основою справедливої моралі є добування засобів для життя власною працею. Капіталісти та інші визискувачі простого народу є найбільш аморальними людьми і поширюють "моральну заразу" по всьому світу, а тому не мають ніякого права навчати трудящих, як їм поводитись. М. Павлик був переконаний, що капіталізм — більш прогресивний лад порівняно з феодалізмом, що буржуазна демократія — це крок уперед від з монархічного, деспотичного самовладдя. При капіталізмі, зазначав він, продуктивні сили розвинулися до небувалих раніше розмірів, створені величезні матеріальні й культурні багатства. Павлик бачив, що в монархічних країнах, зокрема в Росії, народ не має навіть тих мізерних політичних свобод і прав, якими користується у конституційних буржуазних державах. Павлик викривав грабіжницький характер капіталістичних економічних відносин. Не капітал приносить прибуток, а праця. "Гроші, — зазначав Павлик, — скільки ж не лежали, самі нічого не породять. Тільки тоді, коли до них береться робітник і виробляє стільки товарів, що їх продаж дає більше грошей, ніж було затрачено на виробництво товарів, капітал приносить своєму власникові великі прибутки". Багатства сільської буржуазії — поміщиків і куркулів є також наслідком експлуатації найманої робочої сили. Облудним і фальшивим, писав Павлик, було гасло французької буржуазії "свобода, рівність, братерство", проголошене під час боротьби з феодальною аристократією за владу. Воно лишилося тільки на папері, бо селяни не мали землі, а робітники — фабрик і заводів, тому змушені були працювати на землевласників і капіталістів, своєю важкою працею створюючи багатства для експлуататорів. Поділ людського суспільства на багатих і бідних, визискувачів і визискуваних, вважав Павлик, є також причиною війн. Війна, писав він у рік початку першої світової війни, не може "бути ідеалом людського життя", бо між народами мусить існувати довір'я, а не страх і ненависть. Павлик бачив фальшивість буржуазних свобод і буржуазної демократії, піддавав гострій критиці державний і суспільний лад конституційної Австро-Угорщини та інших буржуазних країн. Оскільки за існуючою в Австро-Угорщині виборчою системою послів до сейму і державної ради обирають "тілько ґрунтовні або маєтні люди та вищі стани", а робітники, наймити і ремісники не обирають, то в цих виборних органах "найбільше панських, багатирських та попівських прихильників", які перекладають на трудящі маси всі тягарі. Австрійська конституція — "се лиш пустий звук", яка тільки на словах проголошує рівність людей, вільність думок і переконань, а насправді в Австро-Угорщині панує свавілля сільських і міських багатіїв, урядовців та поліції.
Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 613; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |