Павлик відстоював думку про неминучість краху капіталізму і побудови соціалістичного ладу, в якому не буде багатих і бідних, експлуатації людини людиною

Соціалістичний рух у Галичині, писав Павлик, не є результатом впливу і організації з-за кордону, він тісно пов'язаний з українським визвольним рухом і має грунт серед українського народу. Основою соціалістичного ру­ху в Галичині є сільський пролетаріат і бідне селянство. Український народ знаходиться ще далеко від соціаліз­му, але впевнено йде до нього і ніщо не зможе зупинити цього поступу.

Ось як виглядає соціалізм за Павликом.

Кожна людина повинна власною працею заробляти на прожиття в тій громаді, в якій захоче і яка її прийме. Кожна громада має право впорядковувати всі свої справи, сама вибирати й скидати своїх попів, професорів і урядників. Цілий край повинен складатися з вільних громадян. Обранці від громад мусять робити тільки те, що їм скажуть їх громади. Кожна людина може бути обрана послом або урядником, може братися до ремесла, якого схоче, переміняти його, має право говорити, писа­ти й друкувати що тільки їй подобається і взагалі мати рівне право: в родині, в громаді й краю.

Соціалізм — це спільна власність на землю, фабри­ки та інші "средства продукційні", спільна праця на них, повна свобода людини. У майбутньому суспільстві буде ліквідована різниця між фізичною і розумовою працею» так що всі люди "будуть робити руками й головою на переміну", результати розумової праці будуть йти на користь всієї громади.

Соціалістичне суспільство у своєму розвитку пройде дві стадії: соціалістичну і комуністичну. Сам він називав свої погляди на майбутній суспільний устрій аграрним, або хліборобським соціалізмом.

На відміну від соціалістів-утопістів Заходу, Павлик вважав, що повалити старий лад і побудувати нове суспільство без експлуатації людини людиною можна тільки шляхом організованих дій трудящих мас, шляхом народної революції.

Вивчення спадщини Павлика переконливо свідчить що його погляди багато в чому були відмінними від поглядів М. П. Драгоманова —особливо щодо питання про шляхи перетворення існуючого суспільного ладу. Якщо Павлик був послідовниим революціонер з незначними ваганнями реформістського характеру» Драгоманов завжди був реформістом, а іноді — й лібе­ралом. Павлик виходив з положення, що кожна нація і весь світ поділені на табір визискуваних трудящих мас і табір визискувачів. Інтереси їх протилежні.

Він відстоював необхідність створення у кожній країні селянських і робітничих партій, виступав проти принципу демократичного централізму, об'єднання чле­нів радикальної партії з соціал-демократами. Щодо України, то Павлик вважав: "Ми можемо потягати за одним однісіньким політичним центром — за центром майбутньої вільної Руси-України".

Дата добавления: 2014-01-07