Електроенцефалографiя

Нейрофiзіологічне дослiдження

Рентгенологiчне дослiдження

Параклiнiчнi лабораторні та інструментальні методи дослiдження

Кранiографiя є найбiльш розповсюдженим методом рентгенологiчного дослiдження черепа та головного мозку. Звичайно виконують 2 оглядових знiмки: у прямій та боковій проекціях. У таких проекцiях досягається найкращий огляд з найменшими накладаннями кiсток протилежного боку. Для виявлення змiн у турецькому сідлi роблять прицiльнi знiмки. Залежно вiд вiку на кранiограмах проявляються рiзнi симптоми підвищення внутрiшньочерепного тиску. Наприклад, у пiдлiткiв спостерiгаються ознаки: розходження швiв черепа, поглиблення та збiльшення кількості пальцьових вдавлень, збiльшення порожнини та поглиблення турецького сiдла, остеопороз елементiв його, сплощення основи черепа. У дорослих, крiм вказаних ознак, спостерiгається поглиблення диплоетичних каналiв, судинних та синусових борозен.

Переломи кiсток черепа на кранiограмах проявляються у виглядi тріщин або лiнiйних переломiв, вдавлених або компресiйних багатоуламкових переломiв зi змiщенням чи без змiщення відламків у порожнину черепа. Рентгенологiчними ознаками трiщини є симптоми: блискавки, прозоростi, роздвоєння та крайового дефекту.

Також на оглядових рентгенограмах черепа виявляються кальцинованi пухлини, узурацiя кiсткової тканини, порушення її при пошкодженні кiстки пухлиною, патологiчне розростання кісткової тканини (гіперостози) тощо.

В цілому, кранiографiчне рентгенологiчне дослiдження рекомендоване при дiагностуванні пухлин, грубих атрофiчних змiн мозку, порушень циркуляції кровi, лiквору, обмiнних та iнфекцiйних порушень.

Нейрофiзіологічнi методи дослiдження у психiатрiї — об’єктивнi засоби вивчення дiяльностi головного мозку, його анатомо-фiзологiчного стану. До найбiльш розповсюджених та цінних у дiагностичному відношенні належать такі дослідження: електроенцефалографiя, ехо-енцефалоскопiя, реоенцефалографiя.

Електроенцефалографiя (ЕЕГ) — метод реєстрацiї бiологiчної активностi головного мозку. Електроенцефалограма складається з хвиль рiзної частоти, амплiтуди та форми. Основними компонентами ЕЕГ є дельта-хвилi (частота 0,5–3,5 коливань на секунду — к/с), альфа-хвилi (частота 8–13 к/с) та бета-хвилi (частота 13 к/с).

Картина електричної активностi головного мозку здорової людини залежить вiд її вiку. З вiком вiдмiчається прогресивне прискорення головного ритму електричної активностi, формування та стабiлiзацiя якого закiнчується у 16–18-рiчному вiцi. У дорослих здорових людей регулярний синхронiзований альфа-ритм (частота 9–12 к/с, амплiтуда 40–60 мкВ) у потиличнiй корi реєструється у 70 % випадкiв. У тiм’янiй, лобнiй та скроневих ділянках кори альфа-ритм виражений гiрше, нiж у потиличнiй ділянці, а переважають бета-ритм та полiморфна активнiсть амплiтудою до 30 мкВ. Переважна виразнiсть альфа-ритму у ЕЕГ здорової людини зберiгається до 60-рiчного вiку. При старіннi вiдмiчаються зрушення бiоелектричної активностi мозку, уповiльнення частоти та гiперсинхронiзацiя альфа-ритму, посилення повiльної активностi переважно дифузного характеру та iн.

Найбільш інформативними виявляються дані ЕЕГ при різних формах епілепсії, пухлинах, черепно-мозкових травмах, запальних процесах головного мозку.

Так, при епілепсії встановлено енцефалографічні ознаки, які дозволяють уточнити діагноз цього захворювання (пік-хвиля, повільні хвилі, гострі хвилі-піки), інколи навіть визначити тип нападу. У міжнападний період на ЕЕГ хворих на епілепсію, незалежно від типу нападу, як правило, реєструється пароксизмальна активність різноманітного характеру, піки та гострі хвилі, що іноді мають локальний характер та вказують на фокус епілептичного розряду, комплекси «пік-хвиля» та ін.

При пухлинах великих півкуль у 70–80 % випадків на ЕЕГ виражена міжпівкульова асиметрія з наявністю фокуса патологічної активності у вигляді поліморфних дельта-хвиль відповідно до ділянки ураження. У неураженій півкулі мозку зміни відсутні або легко виражені. Іноді пухлини головного мозку дають картину глибокої загальної дезорганізації біопотенціалів, що нерідко супроводжується пароксизмальною активністю різного характеру.

При запальних формах захворювання головного мозку та його оболонок на ЕЕГ виявляються переважно дифузні зміни біопотенціалів. У віддаленому періоді після запального захворювання головного мозку та його оболонок ЕЕГ у більшості (не ускладнених) випадків нормалізується. При хронічних формах енцефаліту ЕЕГ хворих, як правило, характеризується відхиленням від норми у вигляді редукції альфа-ритму, дифузної іритації кори, ознак подразнення підкіркових структур мозку.

Ступінь виразності порушень ЕЕГ у хворих на психози та межові психічні розлади корелює зі складністю психопатологічних синдромів та тяжкістю захворювання. У хворих на шизофренію спостерігається велика кількість низьковольтних швидких ЕЕГ. Альфа-ритм виявляє значні коливання частоти та амплітуди. Реактивність може бути знижена чи викривлена. При гострих шизофренічних процесах реєструються низькоамплітудні ритми. При тривалому в’ялому перебігу хвороби — слабо виразний, невеликої амплітуди альфа-ритм. Частота аномальних ЕЕГ при шизофренії спостерігається, за дослідженнями різних авторів, від 5 до 80 %. При афективних порушеннях будь-які специфічні зміни ЕЕГ відсутні. Дослідження ЕЕГ у хворих на невротичні розлади також не виявляє патогномонічних змін.

Дата добавления: 2014-01-07