Хронічне отруєння невисокими дозами спричинює розвиток психоорганічного синдрому і навіть деменції

Обнубіляція свідомості швидко переходить у сопор та кому.

Отруєння арсеном

Отруєння бензином

Отруєння ацетоном

Отруєння аніліном

Отруєння атропіном

Для нього типовим є делірій із збудженням та змінним афективним станом, за яким (в тяжких випадках) настає оглушення, що переходить у сопор та кому. Діагностичні ознаки — тахікардія, сухість у роті, мідріаз, параліч акомодації, тремор, посмикування у деяких м’язових групах. Як правило, атропіновий делірій минає сам собою, після критичного сну, але слід пам’ятати і про можливість гіпертоксичних його форм, які призводять до смерті. При лікуванні атропінового делірію можна застосовувати ліки з холіноміметичною дією (прозерин, езерин тощо).

Патогномонічною ознакою його є те, що шкіра та слизові набувають сірого або сірувато-чорного відтінку.

В легких випадках — головний біль, нудота, блювання, обнубіляція свідомості, окремі судомні посмикування.

У тяжких випадках — делірій з вираженим психомоторним збудженням, що переходить у муситуючий делірій, сопор і кому.

Астенія із запамороченням, хитка хода, відрижка, нудота, блювання.

Делірійні стани затяжні, найбільше виражені увечері.

Можливі депресивні стани з тривогою, тугою, ідеями самозвинувачення.

Вживання ацетону швидко веде до розвитку психоорганічного синдрому. Оскільки ацетон (або розчинники, що його містять), використовується при виготовленні кустарних наркотичних речовин, цей синдром спостерігається у багатьох хворих на наркоманію.

Можна пригадати текст однієї з пісень групи «Наутілус Помпіліус»: «…Твои подруги нюхают клей, с каждым днём они становятся немного глупей…»

Ейфорія або астенія з головним болем, нудотою, блюванням.

Психотичні розлади перебігають за типом делірію або онейроїду.

Подальше погіршення стану призводить до сопору та коми з судомами і паралічами.

Отруєння бензолом (нітробензолом)

Клініка близька до клініки отруєння аніліном. Додатковими діагностичними критеріями є лейкоцитоз та запах гіркого мигдалю у повітрі.

Отруєння ртуттю (хронічне)

Облігатними ознаками цього отруєння є дизартрія, атактична хода, тремор.

Психопатоподібні симптоми органічного типу з афективною лабільністю, слабодухістю (рідше — ейфорією), зниженням критики.

В найбільш тяжких випадках спостерігається в’ялість, аспонтанність.

Перші симптоми отруєння — блювання з кров’ю, диспептичні розлади, збільшення печінки та селезінки (пригадайте страшний фінал роману «Мадам Боварі» Гюстава Флобера).

Отруєння сполуками марганцю (хронічне)

Звичайно спостерігаються виражені астенічні стани та алгії (крижі та нижні кінцівки), психосенсорні розлади, неспокій, страхи, депресії з суїцидальними думками, нестійкі ідеї відношення, симптоми паркінсонізму, набряки ніг, імпотенція.

Можливий розвиток виражених психопатоподібних змін особистості та психоорганічного синдрому. Вони часто спостерігаються у хворих на наркоманію, зумовлену прийомом штучно виготовленого в кустарних умовах психостимулятора первітину (так звана «ширка»). Це є прикладом подвійного (навіть потрійного, враховуючи, що технологія виготовлення наркотику передбачає застосування кристалічного йоду) токсичного впливу на мозок сильних нейротоксинів, оскільки самі по собі психостимулятори також призводять до руйнування нейронів.

Отруєння окисом вуглецю (чадним газом)

В гострому періоді зазвичай спостерігається оглушення, що може сягати глибини коматозного стану.

Частим є розвиток делірію з нюховими галюцинаціями (якщо отруєння не призвело зразу ж до коми).

Через кілька днів після тяжкого отруєння на фоні попереднього удаваного благополуччя можуть розвиватися або психопатоподібні розлади, або корсаковський синдром, або афазія з агнозією, або паркінсонізм.

Дата добавления: 2014-01-07