Тема № 2. Визнання права власності на

Вступ

Донецьк

Тема № 2: «Визнання права власності на об’єкти

Спеціальність «Правознавство» 7.03040101

Лекція

Червня 2012 р.

Є.В. Петров

МВС УКРАЇНИ

кафедра цивільно-правових дисциплін

курс: “Розгляд окремих категорій цивільних справ”

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін ДЮІ МВС України

канд. юрид. наук, доцент

Напрям підготовки «Право» 0601

освітньо-кваліфікаційний рівень «Спеціаліст»

для студентів 5 курсу денної форми навчання факультету права

(господарсько-правова спеціалізація)

самовільного будівництва»

Підготував: Лапін О.О., викладач кафедри

Обговорена та схвалена на

засіданні кафедри цивільно-правових

дисциплін ДЮІ МВС України

Протокол № 20

від 26 червня 2012 р.

За даними статистичними даними Міністерства регіонального розвитку і будівництва України станом на вересень 2012 року в нашій країні налічується близько 250 тисяч самовільно побудованих житлових будівель.

Звісно ця статистика є далеко неповною, оскільки не включає до себе дані про ті самовільно збудовані житлові будинки, які ще не виявлені органами Державної архітектурно-будівельної інспекції, та нежитлові об’єкти, але дає змогу уявити, наскільки проблема легалізації об’єктів самовільного будівництва є актуальною в Україні зараз.

Треба визначитись з самим визначенням: що таке об’єкт самовільного будівництва.

Згідно положень частини першої статті 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI від 17 лютого 2011 року, об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Згідно положень статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самовільним будівництвом, якщо вони побудовані або будуються на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, без належного дозволу або належним чином затвердженого проекту, з істотними порушеннями будівельних норм.

Згідно положень частини першої статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням і охороною земель" № 963 - IV від 19 червня 2003 року, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, об’єкт самовільного будівництва - будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури, інше нерухоме майно, які побудовані або будуються:

- на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети;

- без належного дозволу або належним чином затвердженого проекту;

- з істотними порушеннями будівельних норм.

Самовільним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень.

Будівництвом об'єкта нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, вважається спорудження таких об'єктів на земельній ділянці, що не віднесена до земель житлової й громадської забудови, зокрема, наданій для ведення городництва, сінокосіння, випасання худоби тощо, цільове призначення або вид використання якої не змінено в установленому законом порядку.

Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

Не може вважатися наданням земельної ділянки лише рішення компетентного органу влади про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або для розробки проекту забудови.

Під метою надання земельної ділянки слід розуміти вид використання земельної ділянки (стаття 19 Земельного кодексу України, Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548), зазначений у рішенні відповідного компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування або передачу у власність з урахуванням цільового призначення земельної ділянки.

Під належним дозволом слід розуміти передбачений статтями 35-37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI від 17 лютого 2011 року дозвільний документ, що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об'єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.

Під проектом слід розуміти залежно від категорії об'єкта будівництва відповідний склад документації, визначеної статтями 1, 7 та 8 Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20 травня 1999 року № 687-XIV, отриманої відповідно до статей 29, 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI від 17 лютого 2011 року, а також будівельний паспорт та технічні умови, отримані відповідно до статей 27, 30 зазначеного закону.

Будівництвом, яке здійснюється з істотним порушенням будівельних норм і правил, вважається у тому числі будівництво, яке хоча і здійснюється за наявності проекту, але з порушенням державно-будівельних норм та санітарних правил, що загрожують життю та здоров'ю людини у разі невиконання приписів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил тощо.

Легалізувати об’єкт самовільного будівництва в сучасних умовах можливо трьома шляхами:

1. Шляхом виконання встановлених законом умов для забудови територій та введення об’єкту в експлуатацію органами Державної архітектурно-будівельної експертизи.

2. У скороченому порядку для об’єктів самовільного будівництва, збудованих до 31 грудня 2009 року.

3. У судовому порядку шляхом визнання права власності на об’єкт самовільного будівництва.

Враховуючи той факт, що виконання всіх вимог, встановлених законодавством, часто є економічно необгрунтованим для легалізації об’єктів самовільного будівництва, найбільш поширеним засобом захисту права власності на об’єкт самовільного будівництва шляхом його визнання є звернення до суду з відповідним позовом.

Правильне і своєчасне вирішення справ за позовами про проведення перебудови чи знесення самочинно збудованих об'єктів нерухомості має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері землекористування й містобудування та запобігання таким порушенням.

Метою лекції є з’ясування правової природи права власності на об’єкти самовільного будівництва.

Завданнями: аналіз нормативно-правових актів, наукових підходів до розгляду справ щодо визнання права власності на об’єкти самовільного будівництва, з’ясування основних понять у галузі права власності на об’єкти самовільного будівництва, дослідження видів легалізації об’єктів самовільного будівництва.

Методологія лекції включає діалектичний метод, метод аналізу та синтезу, індукції і дедукції, а також метод порівняльного правознавства.

Дата добавления: 2014-01-07