Рівновага

ОСНОВНІ ЗАКОНИ КОМПОЗИЦІЇ. КОМПОЗИЦІЙНА

Лекція № 7

Отже головною, свого роду синтезуючою якістю композиції є гармонійна цілісність форми, що виникає лише в результаті особливої супідрядності всіх частин, в основі такої супідрядності завжди лежить закономірність або ряд закономірностей композиції, відступ від яких, як правило, приводить до погіршення форми або взагалі до її дезорганізації.

Я. Г. Черніхов писав: «У органічності й спаяності окремих елементів між собою є узаконені принципи поєднання, коли одне тіло впроваджується в інше й тим самим породжує залежність однієї частини від іншої, тоді в сукупності їхньої взаємодії створюється закінчений витвір. Тут виявився зміст, що полягає в тім, що колективне об'єднання ряду елементів утворять одне певне ціле. У той час, як окремий елемент являє собою щось безособове в загальній масі, група конструктивно об'єднаних елементів являє собою оформлену одиницю тобто певна й цілісна єдність».

Питання для перевірки:

1. Дати визначення терміну гармонія.

2. Що відображає поняття цілісність форми в дизайні?

3. З якою іншою важливішою властивістю композиції пов'язана цілісність як наслідок із причиною?

4. Дати визначення терміну цілісність.

5. На якій властивості основана композиція як певна структурована система?

6. Що являється головною особливістю композиції, без якої не існує її цілісності?

7. Назвіть головну, синтезуючу якість композиції.

8. Внаслідок чого виникає гармонійна цілісність форми?

9. В чому складається принцип «зорового тяжіння мас»?

10. Як трактується центр композиції?

11. Дати визначення терміну «супідрядність».

12. Якими характеристиками визначається супідрядність?

Важливою властивістю композиції є рівновага форми - такий її стан, при якому всі елементи збалансовані між собою.

Композиційна рівновага неадекватна простій рівності величин. Вона залежить від розподілу мас композиції відносно її центру і таким чином, пов'язана з характером організації в просторі, із пропорціями, з розташуванням головної (якщо вона є) і другорядних осей, із пластикою форми, з кольорами й тональними відносинами окремих частин.

Композиційна рівновага по-різному проявляється в симетричних й асиметричних формах. Симетрію нерідко трактують як синонім рівноваги, вважаючи, що симетрична форма завжди композиційно врівноважена. Це не правильно - симетрія ще не гарантує композиційну врівноваженість. У результаті диспропорції частин і цілого, їхньої явної не масштабності навіть симетрична форма стає зорово неврівноваженою. Причиною порушення рівноваги може стати порушення тектонічної основи форми, якщо важкий і зорово громіздкий верх, встановлений на основу, що не викликає довіри, особливо в тих випадках, коли характер конструктивних зв’язків не уловлюється й починає здаватися, що предмет от-от перекинеться. Однак, безсумнівно, що композиційна рівновага симетричної форми досягається зорово більше простими засобами, ніж композиційна рівновага асиметричної композиції, тобто вже наявність осі симетрії створює передумови композиційної рівноваги.

В історії мистецтва можна знайти зразки тонкого розуміння й найцікавіших проявів композиційної рівноваги. Розглянемо один із таких прикладів – статуя кондотьєра Гатамелати італійського скульптора епохи Відродження Андреа Вероккіо (мал.7). Високий п'єдестал, вирішений у строгих архітектурних формах, на ньому вершник. Потужні груди коня енергійно подалися вперед, під нею вже немає опори. Тут усе на межі, усе на грані, ще мить і рівновага порушиться.

Мал.7.

Спробуємо перемістити скульптурну групу в право. Враження енергетичного руху вперед відразу губить свою гостроту, скульптура стає статичною. Коли кінь поданий ще більше вперед, центр ваги перемістився б до краю п'єдесталу й композиційна рівновага була б порушена. Таке переміщення виявилося б фатальним для композиції, хоча урівноважити пам'ятник фізично можливо, і не надало б особливої праці. При спробі перемістити вершника трохи вправо значно знижується сприйняття динамічності монумента. Геніальний скульптор знайшов крайню, граничну крапку композиційної рівноваги – в даному випадку динамічну рівновагу. У цій композиції досягнення композиційної рівноваги пов'язано ще й з трактуванням п'єдесталу. Колони задали дуже сильний вертикальний лад, що добре підтриманий скульптурою. Пряма вертикаль вершника - це вертикаль у верхній частий підтримується вертикалями низу. У цих умовах навіть невеликий зсув скульптури вперед порушив би загальну силу вертикалей. Важливий тут і малюнок силуету. Завдяки активному руху силуету, композиція здобуває гостру динамічність, підтриману метричним повторенням колон п'єдесталу.

Прояв закономірностей формоутворення в мистецтві й у дизайні багато в чому схожі. На мал. 8 показані умовні моделі, що розкривають залежність між фізичною стійкістю й композиційною рівновагою при збільшенні висоти опори (осьова симетрія). Моделі а й б зорово цілком стійкі, однак надалі збільшення висоти опори при незмінній верхній частині приводить зрештою до того, що довіра до стійкості форми починає зникати. Точно встановити критичний момент важко, тому що багато чого залежить від конкретних умов, але ясно, що форми з опорами вище, ніж на моделі в, зорово нестійкі. Модель г інформує про те, що при таких співвідношеннях між опорою й верхньою частиною, опори повинні бути якось закріплені. Гармонія моделей г і д залежить від того, наскільки правдиво відбито в їхніх формах засіб досягнення фізичної рівноваги.

Мал.8.

Леонардо да Вінчі у своїй «Книзі про живопис» писав, підтверджуючи свою думку схематичними малюнками: «завжди фігура, що підтримує вантаж на деякій відстані від себе й від центра своєї сукупності, повинна накинути стільки природного або випадкового вантажу із протилежної сторони, щоб вийшла рівновага вантажів навколо центра композиції.

Форма д по-своєму цікава, лаконічна, але все-таки щось порушує гармонію. Типовий приклад неврівноваженої форми. При такому відношенні основи установки до її висоти при розвинутій верхній частині й зорово нестійких тонких опорах, виникає певне відчуття нестійкості.

Досягти зорової рівноваги статичних і динамічних композицій допомагають такі композиційні засоби як симетрія і асиметрія, що можуть також сполучитися одночасно в одній формі та мають по суті безмежну кількість варіантів будови.

Питання для перевірки:

1. Якими якостями характеризується врівноважена форма?

2. Від чого залежить врівноваженість композиції?

3. Як проявляється композиційна рівновага в симетричних й асиметричних формах?

4. Яким чином наявність осі симетрії створює передумови композиційної рівноваги?

5. Що може стати причиною порушення рівноваги в композиції?

6. Як проявляється залежність між фізичною стійкістю й композиційною рівновагою?

7. Які композиційні засоби допомагають досягти зорової рівноваги статичних і динамічних композицій?

Дата добавления: 2014-01-07