Екскурсійні методи

Лекція 3 Основи екскурсійної методики

Контрольні питання

1. Дайте визначення поняття «екскурсія».

2. Назвіть головні ознаки екскурсії.

3. Які функції виконує екскурсія?

1. Екскурсійні методи
2. Сутність поняття “екскурсійна методика”

В практиці життєдіяльності людина використовує чимало різноманітних методів пізнання: індуктивний, дедуктивний, аналітичний, синтетичний, методи абстрагування, аналогії, моделювання, узагальнення, експерименту та інше. Всі методи певною мірою використовують при проведенні екскурсій.

Термін «методи» має декілька значень:

1) підхід до дійсності, явищ природи і суспільства;

2) система прийомів теоретичного дослідження, практичного досягнення поставленої мети, цілеспрямованого виконання певної роботи;

3) спосіб пізнання, уявного відтворення досліджуваного предмета, побудови і обґрунтування системи знань;

4) спосіб практичних дій.

В процесі екскурсійної діяльності метод є основою отримання нових знань і формування моральних якостей людини. В кожному конкретному випадку вибір методу відбувається довільно. Між тим, оптимальний вибір визначається тим, що обраний метод повинен забезпечувати досягнення цілі з найбільшою ефективністю й найменшими витратами ресурсів.

В екскурсіях до таких ресурсів відносять:

1. словесний матеріал (розповіді),

2. об’єкти, що демонструють (показ),

3. транспортні засоби,

4. робочий час екскурсовода.

За значенням і сферами застосування всі методи, які використовуються в діяльності людини, можна поділити на такі категорії:

1. Діалектичний метод, що є основою будь-якого пізнавального процесу, незалежно від сфери проведення дослідження. Діалектика – це метод пояснення процесів розвитку в природі, суспільстві, загальних зв’язків природи і суспільства, переходів від однієї сфери дослідження до іншої.

2. Загальні формально – логічні методи, які є основою багатьох наук – аналіз і синтез індукція дедукція, узагальнення і абстрагування, аналогії та ін. Загальним методом є формальна логіка – метод, що використовується для пошуку нових результатів, переходу від відомого до невідомого.

3. Конкретно – історичний метод – перехід від абстрактного до конкретного. Цей метод передбачає рух думки до більш повного, всебічного і цілісного відтворення предмета у свідомості людини. Завдяки йому можна формувати поняття, які відображають окремі риси і властивості об’єкта.

4. Спеціальні методи, які використовують певною наукою або галуззю знань, а також при застосуванні відповідних форм повідомлення знань. Саме до такої категорії методів слід відносити екскурсійний метод.

Аналіз екскурсійного методу є інтегральною частиною екскурсійної теорії. У вузькому розумінні екскурсійний метод є сукупністю методичних прийомів, які використовуються під час екскурсії. Широке розуміння вимагає визначення його як комплексного методу. Насамперед, це визначається метою екскурсійного методу – навчання(передача певної системи знань) і виконання (формування всебічного розвиненої особистості).

Особливістю екскурсійного методу є виявлення головного і суттєвого в об’єктах, що спостерігаються; пов’язування матеріалу, який вивчає в перше, з раніше отриманими знаннями і досвідом екскурсантів. Для екскурсійного методу характерне врахування таких ознак екскурсії, як предметність і наочність (зорова доказовість, зорове підтвердження почутого).

Екскурсійний метод спрямований на виявлення головного в темі. Він допускає, щоб окремі сторони виділялися і розглядалися більш поглиблено, ціле розділялося на окремі частини, але при цьому не допускається відрив від загальної сукупності складових об’єкта і тісного зв’язку між ними.

Основа екскурсійного методу – переважання (примат) показу. В більшості екскурсій (крім літературних) основні положення розповіді екскурсовода аргументуються за допомогою здорових доказів. Нерідко розповіді є лише коментарем до візуальних характеристик екскурсійних об’єктів (Рис.1).

Рис.1 Схема коментарів до візуальних характеристик об’єктів

Комплексність екскурсійного методу не визначається простою сукупністю методичних прийомів і засобів, які використовуються в екскурсії.

Деякі теоретики екскурсійної справи вважали основною особливістю екскурсійного методу – моторність (тобто рух екскурсантів). Професор І. Гревс визначав сутність цього методу формулою "подорожування – душа екскурсійності". Професор Б. Райков у книзі "Методика і техніка екскурсій» писав: " Під екскурсією ми розуміємо вивчення об’єктів у місці їх природного розташування (локальний принцип) і в зв’язку з власним переміщенням у просторі (моторний принцип). Саме ці два, тісно пов’язані між собою принципи, і становлять сутність екскурсійного методу". Він називав екскурсійний метод одним з видів активно – рухомого засвоєння знань.

Ґрунтуючись на тому, що екскурсія – форма поширення знань і виховання, слід зважити, що підґрунтям комплексності екскурсійного методу є органічне поєднання в ньому методів навчання і виховання. Характеризуючи цей метод, як комплексний спосіб пізнання дійсності, необхідно також усвідомлювати зв'язок між "конкретністю" і принципом наочності, Комплексний характер екскурсійного методу визначається і тим, що в процесі пізнання об’єктів і явищ навколишнього світу задіяні всі органи чуття людини.

Отже екскурсійний метод є основою екскурсійного процесу і являє собою сукупність способів і прийомів повідомлення знань. Основою такої сукупності становлять:

- наочність;

- обов’язкове поєднання двох елементів – показу і розповіді;

- оптимальна взаємодія трьох компонентів – екскурсовода, екскурсійних об’єктів і екскурсантів:

- рух екскурсантів (моторність) за певним маршрутом з метою вивчення об’єктів у місці їх природного розташування.

Комплексний характер екскурсійного методу реалізується, завдяки дії механізмів повідомлення знань екскурсоводом і засвоєння цих знань екскурсантами.

Серед методів навчання, запозичених екскурсознавством у педагогіки, можна назвати: словесні, наочні і практичні методи. В розповіді екскурсоводи використовують вербальні методи: усний виклад матеріалу, бесіда, пояснення, переказ змісту певного літературного джерела, пояснювальне читання. В значній частині показу використовують наочні методи: демонстрація об’єктів, що визначаються, в природі або на зображеннях; практичні методи – самостійна робота екскурсантів над засвоєнням матеріалу, одяг об’єктів тощо.

Сприйняття екскурсійного матеріалу ґрунтується на поєднанні трьох видів психічних процесів: пізнавальних (відчуття, мислення, уяви), емоційних (переживання),вольових (зусилля для утримання уваги, активізація роботи пам'яті). Екскурсійна методика різноманітні засоби активізації сприйняття матеріалу, ґрунтуючись на використання здобутків методів психології. Велику роль у цьому відіграють різноманітні форми розповіді. Одна з них – проблемний виклад матеріалу: екскурсовод ставить питання, яке потребує вирішення, і залучає екскурсантів до пошуку необхідної відповіді. Інший спосіб – перехід у розповіді від монологу до діалогу.

В екскурсійній практиці широко використовується аналогія – загально науковий метод, який передбачає активізацію різноманітних асоціацій екскурсантів. Використовуючи індуктивний метод екскурсовод узагальнює окремі факти і робить висновки на основі викладеного до загального, від одиничних фактів до загального висновку. Використовуючи дедуктивний метод, він розвиває думку від загального до конкретного і за допомогою аргументів доводить тезу, висунути на початку.

Індуктивний і дедуктивний метод пізнання мають таке саме значення для методики, як аналіз і синтез. Однак, є суттєва різниця у їх застосуванні. Якщо індукція і дедукція активно використовуються в розповіді, то аналіз і синтез активно застосовують в тій частині екскурсії, яка отримала умовну назву "показ".

Сутність екскурсійного аналізу передбачає детальне дослідження об’єкта шляхом його уявного поділу на частини з виділенням їхніх ознак, що спрямоване на формування поняття про навколишнє середовище.

З – поміж видів екскурсійного аналізу розрізняють:

1. Мистецтвознавчий – використовується як прийом показу творів мистецтва і архітектури. Він допомагає розкрити ідею твору, пояснити засоби і прийоми створення художнього образу. Прийоми мистецтвознавчого аналізу залежить від виду мистецтва. ї

2. Історичний – дає змогу дати глибокий аналіз інформації з точки зору найбільш характерних рис певної епохи, розкрити зв'язок екскурсійного об’єкта з історичними подіями.

3. Природно-науковий – виявляє найбільш суттєві властивості об’єктів у природних екскурсіях.

4. Виробничо-економічний – розвиток сутність технології процесів і економічного підґрунтя здійснення певних видів діяльності людини.

Одне із завдань екскурсійного аналізу об'єктів полягає в тому, щоб прищепити екскурсантам навички самостійного аналізу, вміння при огляді без сторонньої допомоги розділити об'єкти на складові частини (елементи). При цьому кожен з видів аналізує може використовуватися як окремо (показ певного об'єкта), так і в різних комбінаціях (огляд комплексу об’єктів).

Екскурсоводи передають екскурсантам знання, спирають формуванню у них певних поглядів, допомагають ознайомитися з екскурсійними об’єктами і відчути атмосферу явищ та подій, які відповідають темі екскурсії. Однак, ефективність екскурсії залежить і від активності екскурсантів у процесі засвоєння знань. У взаємо відносинах з аудиторією екскурсовод використовує методи педагогічного впливу, які ґрунтуються на дидактичних принципах (науковість, ідеальність, зв'язок з життя, доступність, системність, дохідливість і переконливість). Ними визначаються зміст, організація і методика навчання екскурсантів, належно від складу учасників екскурсії-діти чи дорослі.

Яскраве узагальнення особливостей екскурсійного методу пропонує вчений-екскурсознавець В. Адо: дослівний елемент у роботі, живе і конкретне вивчення минулого, всебічне сприйняття об’єкта, підвищений інтерес до активної діяльності і на основі цього – більш глибоке засвоєння матеріалу.

Таким чином, екскурсійний метод є основою екскурсійного процесу і являє собою органічну єдність механізмів повідомлення знань екскурсоводом і засвоєння цих знань екскурсантами.

2. Сутність поняття “екскурсійна методика”

Поняття методика походить від грецького слова "метод", що в перекладі означає "шлях до чогось", а також шлях дослідження або пізнання; теорія; вчення. У широкому розумінні, методика -це сукупність способів виконання певної роботи, вирішення якогось завдання, досягнення поставленої мети. У більш вузькому значенні-це сукупність конкретних методичних прийомів проведення лекцій, бесід, екскурсії на певну тему і для певної групи.

Екскурсійна методика- це сукупність вимог і правил, які висуваються до екскурсій різних видів, на різні теми і для різних груп людей. При цьому екскурсійна методика є спеціальною методикою, оскільки пов’язана з процесом поширення знань на основі однієї форми роботи.

В екскурсійній методиці виділяють загальну та спеціальні методики. Загальна методика є взаємозумовленою та взаємопов’язаною системою використання прийомів показу й розповіді, що застосовуються в будь-якій екскурсії. Спеціальні методики поєднують прийоми проведення екскурсій, виходячи з їх приналежності до певної класифікаційної категорії.

Предметом екскурсійної методики є цілеспрямоване вивчення, формулювання, систематизація та роз’яснення, а також використання на практиці методичних прийомів, завдяки яким у процесі взаємодії екскурсовода, екскурсійних об’єктів і екскурсантів відбувається надання екскурсійних послуг.

У прагматичному сенсі екскурсійна методика розглядається в кількох аспектах:

· як основа професійної майстерності екскурсовода;

· як механізм, завдяки якому вдосконалюється “подання” матеріалу;

· як процес впорядкування діяльності екскурсовода.

Екскурсійна методика є інструментом, який допомагає екскурсоводу за короткий проміжок часу передати екскурсантам великий обсяг знань. Екскурсійна методика слугує тому, щоб екскурсанти побачили, запам’ятали та зрозуміли значно більше, ніж під час лекції на ту саме тему.

Екскурсія як продукт задоволення потреб населення – це результат двох процесів: підготовки екскурсії та її проведення. Однак, цілісність екскурсійного обслуговування визначається органічною взаємодією кількох частин:

ü методика розробки теми, нової для даного закладу обслуговування;

ü методика підготовки екскурсоводом нової для нього теми, яка вже є в асортименті послуг даного закладу;

ü методика підготовки екскурсовода до проведення чергової екскурсії;

ü методика післяекскурсійної роботи.

Методика екскурсійної роботи стосовно кожної конкретної екскурсії полягає у визначенні наступних аспектів:

ü призначення екскурсії (мета, завдання екскурсії);

ü адресність екскурсії (на якому категорію споживачів розрахований екскурсійний продукт);

ü змістовна спрямованість екскурсії (які теми висвітлюють під час

екскурсії);

ü методичні прийоми проведення екскурсії;

ü засоби активізації і утримання уваги під час екскурсії

Методикою передбачені чіткі вимоги до всього екскурсійного процесу, його організації і змісту. Багатоаспектна діяльність з підготовки і проведення екскурсії має відповідати вимогам екскурсійної методики щодо відбору екскурсійних об’єктів, логічної послідовності їх показу, виділення і використання пауз між об’єктами нейтралізації подразників, що відволікають (вуличний шум, розмови, об’єкти, які не стосуються теми тощо). Важливо правильно визначити шлях пересування між об’єктами, які демонструються, уникати їх одноманітність.

Однією з вимог екскурсійної методики є забезпечення безперервності екскурсії, як процесу засвоєння знань, що забезпечує сума показу, розповіді і пауз між підметами і основними питаннями теми. Методика вимагає зв’язку і взаємодії між показом і розповіддю, передбачаючи в одному випадку їх поєднання, в іншому – чергування, а в третьому – відсутність обох елементів (Табл.1.).

Таблиця 1. Варіанти методичної комбінації показу і

Дата добавления: 2014-01-07