Швидкість руху транспортного засобу

Швидкість руху визначається відношенням пройденого транспортним засобом шляху (L) за час (t) знаходження в русі:

V= L / t. (2.2)

Швидкість руху під дією прикладених до транспортного засобу сил змінюється в широких межах від 0 до Vмакс.

Рівняння руху транспортного засобу встановлює залежність між силою тяги (Р), масою транспортного засобу (М тз), прискоренням (а) і опором руху (Pw):

Р = М _тз ∙ а+ Pw (2.3)

Оскільки прискорення є першою похідною по часу від швидкості

а= dV / dt, (2.4)

то Р = М _тз ∙ dV / dt + Pw, (2.5)

Звідки dV = (Р – Pw) / М _тз ∙ dt. (2.6)

Розв’язання цього рівняння приводить до побудови кривої (діаграми) руху транспортного засобу, яку представлено на рис. 2.1.

Процес руху на перегоні складається із трьох основних режимів: розгін, постійна швидкість, гальмування.

Рис.2.1. Приблизна схема руху автомобіля

Розглянемо типи швидкостей, які розрізняють на транспорті. Серед них визначено такі:

– конструкційна швидкість;

– гранично допустима швидкість на перегоні;

– ходова швидкість;

– швидкість сполучення;

– експлуатаційна швидкість.

Конструкційна швидкість (Vк) – максимальна швидкість, яку може розвинути транспортний засіб на горизонтальній прямій ділянці шляху залежно від конструкційних особливостей, міцності та надійності механічного, пневматичного та електричного обладнання.

У тролейбусів конструкційна швидкість Vк = 60 …80 км/год.

Для автобусів Vк = 160 км/год.

Для вантажних автомобілів Vк = 100 …110 км/год.

Для легкових автомобілів Vк = згідно з ТУ.

Гранично допустима швидкість на перегоні ( Vгд ) – максимальна швидкість, яку може розвинути транспортний засіб відповідно до правил дорожнього руху (ПДР) для даного перегону або згідно з правилами технічної експлуатації (ПТЕ) відповідного виду транспорту.

В звичайних умовах руху (в межах міської забудови) при частих зупинках і невеликій довжині перегонів, перешкодах дорожнього й пішохідного руху конструкційна швидкість виявляється невикористаною. При цьому ми спостерігаємо її перетворення в максимально можливу (гранично допустиму) швидкість, тобто Vгд.

Гранично допустима швидкість на перегоні звичайно менше конструкційної швидкості.

Vгд< Vк (2.7)

ПДР установлюють максимальну швидкість руху в населених пунктах на прямих горизонтальних ділянках шляху не більше 60 км/год.

Тому Vгд на горизонтальній ділянці складає: для тролейбусів, автобусів – 50-60 км/год, на підйомах 30% – не менше 43 км/год.

На деяких ділянках транспортної мережі гранично допустима швидкість руху регламентована дорожніми знаками, при цьому можливе їх значення:

Vгд > 60 км/год.

В умовах експресного руху на відособленому полотні, приміського та міжміського руху і на маршрутах з рідкими зупинками нерівність (2.7) приймає вигляд:

Vгд≤ Vк (2.8)

У цих умовах транспортні засоби (автомобіль, автобус) рухаються зі швидкістю Vгд= Vк = 100…120 км/год.

Крім перегонів транспортної мережі з прямими горизонтальними ділянками руху, існують перегони, на яких розташовані ділянки обмеження швидкості руху. На таких ділянках перегонів на зменшення гранично допустимої швидкості впливає ПТЕ для виду транспорту. Так, наприклад, для міського наземного пасажирського транспорту (автобус, тролейбус, автомобіль) при русі такими ділянками, обмеження швидкості становить:

– при проїзді ділянок вулиць, де ведуться дорожні роботи; при погіршенні умов зчеплення (наявність листя на дорозі, ожеледь); при проходженні місць перетину контактної мережі і т.д. – Vгд ≤ 20 км/год;

– при проїзді місць скупчення пішоходів; ділянок, залитих водою; в туман, заметіль або видимість менше 30м – Vгд ≤ 5 км/год.

Таким чином, на гранично допустиму швидкість впливають:

– інтенсивність руху (транспорту, пішоходів);

– стан і тип транспортної мережі;

– правила дорожнього руху, ПТЕ.

Ходова швидкість (Vх) – це середня швидкість, яку розвиває транспортний засіб при русі перегоном.

Перегін – це лінія мережі між двома сусідніми (суміжними) зупинними пунктами. Ходова швидкість є часткою від ділення відстані між суміжними зупинними пунктами на час ходу між ними:

Vх = 3,6 ∙l пер/tx, км / год, (2.9)

де 3,6 – коефіцієнт перерахування; l пер- довжина перегону, м; tx – час ходу по перегону, с.

Для підвищення ходової швидкості розробляють заходи щодо зміни дорожніх умов:

– розширення проїзної частини;

– будівництво підземних переходів;

– «перекидання» частини автотранспорту на суміжні вулиці.

Значення ходової швидкості для перегонів нормальної довжини наземних видів міського пасажирського транспорту перебуває в межах 20…30 км/год.

Приклад. Відстань між автобусними зупинними пунктами lпер = 450 м, час ходу tx = 60с. Визначити ходову швидкість автобуса на перегоні.

Vх = 3,6 ∙l пер / tx = 3,6 ∙ 450 / 60 = 27 км/год.

Швидкість сполучення (Vс) – це середня швидкість, яку розвиває транспортний засіб при русі за маршрутом або швидкість сполучення – це швидкість, з якою перевозять вантажі (пасажирів) за маршрутом руху.

Маршрут - це шлях руху транспортною мережею, обмежений однією або двома кінцевими станціями, та складається з одного або декількох ділянок, спеціально обладнаних для безпересадочного перевезення пасажирів закріпленими транспортними засобами та встановленим розкладом. (рис.2.2).

Рис. 2.2 – Схема маятниково маршруту міського пасажирського транспорту в одному напрямку

Швидкість сполучення визначають відношенням пройденого транспортним засобом шляху за маршрутом (L м) до сумарних витрат часу на подолання цього шляху.

, (2.10)

де n - кількість перегонів маршруту; l_пері - довжина і-го перегону,м;

txі – час ходу по і-му перегону, с; tonj - час пасажирообігу на j –му зупинному пункті, с.

Фактично швидкість сполучення становить для: тролейбуса – 18 км/год; автобуса – 20 км/год; експрес-автобуса – 22…25 км/год.

Експлуатаційна швидкість (Vе) - це середня швидкість, яку розвиває транспортний засіб при русі за маршрутом з урахуванням стоянки на кінцевих станціях.

(2.11)

де tкс1, tкс2 – час стоянки на кінцевих станціях, с.

Експлуатаційну швидкість ще називають швидкістю обороту транспортних засобів (рис 2.3). Експлуатаційну швидкість визначають відношенням пройденого транспортним засобом шляху (L м) в обох напрямах до сумарних витрат на подолання цього шляху та стоянки на кінцевих станціях маршруту.

Рис.2.3 – Схема руху за маятниковим маршрутом у двох напрямках

Між швидкістю сполучення та експлуатаційною швидкістю існує співвідношення:

Vс = (1,1….. 1,15)∙ Vе; Vе = Vс / (1,1…… 1,15). (2.12)

Відповідно до виразу (2.15), швидкість сполучення на 10…15 % вище експлуатаційної швидкості.

Величина експлуатаційної швидкості складає для:

тролейбуса – 15…16,5 км /год; автобуса – 17 км/год, автомобіля – 35 км/год.

Експлуатаційна швидкість –найважливіший показник роботи транспорту, тому що вона характеризує швидкість обороту транспортних засобів на маршруті. Чим швидше оборот транспортних засобів, тим менше необхідна їхня кількість при заданому обсязі робіт (перевезень), тим менше розмір транспортного господарства і кількість обслуговуючого персоналу і, в кінцевому підсумку – собівартість перевезень.

Дата добавления: 2014-01-07