Лекція 2. Засоби, що використовуються під час проведення негласних розшукових дій

План

1. Загальна характеристика професійної шкідливості.

2. Виробничий травматизм.

3. Поняття охорони здоров’я на виробництві та її правове забезпечення.

Література

1. Севастьянов М. К. Охрана труда. Труд женщин. Труд молодежи / М. К. Севастьянов, Штефанов Б. И. – М., 1990. – 165 с.

І. Зрозуміти, як впливає трудова діяльність на здоров’я людини, можна лише шляхом детального вивчення особливостей її професії. Професія – це вид діяльності людини, що забезпечує її існування і визначає становище в суспільстві. Професійна шкідливість – фактори трудового процесу (включаючи і зовнішні фактори праці), що можуть мати шкідливий вплив на стан здоров’я людини, яка працює.

Професійні шкідливості можна розділити на три групи:

1. Шкідливості, що пов’язані з неправильною організацією праці (надмірне напруження нервової системи; тривале вимушене положення тіла; надмірне напруження рухового апарату та окремих органів чуття; нераціональний режим праці).

2. Шкідливості, що пов’язані з виробничим процесом та умовами навколишнього середовища, яке оточує робітника під час його трудової діяльності (несприятливі мікрокліматичні умови; інтенсивне променеве тепло; підвищений чи знижений тиск повітря; радіоактивне випромінювання; надмірний шум; підвищений вміст у повітрі пилу тощо).

3. Шкідливості, які пов’язані з обставинами праці. Вони не є специфічними і зустрічаються на будь-якому виробництві (недостатні вентиляція, освітлення, площа, кубатура приміщення тощо).

У низці випадків професійні шкідливості відіграють вирішальну роль у виникненні патологічного процесу в організмі. Так, у працівників, які вдихають пил, що містить двоокис кремнію, може розвинутись силікоз; у працівників, які зазнають дії пилу свинцю, може виникнути свинцеве отруєння; у працівників, які під час роботи часто повторюють дрібні рухи, можуть з’явитись координаційні неврози, тощо. Хвороби, в основі яких лежить виключно чи переважно професійний фактор, називають професійними. Але значно частіше вплив професійних факторів проявляється у зниженні опірності організму до захворювань, у зниженні працездатності.

ІІ. Під виробничою травмою розуміють ушкодження, яке виникло в працівників чи службовців при виконанні роботи на території виробничого підприємства чи установи і спричинило порушення цілісності тканини або функції органа чи організму в цілому.

Розрізняють такі види виробничих травм:

– механічні – від рухомих частин машин, ручного інструмента, падаючих предметів тощо;

– термічні – від прямого контакту з парою, гарячою рідиною, полум’ям, розплавленим металом;

– хімічні – від концентрованих хімічних речовин (кислот, лугів);

– електричні – від контакту з електричним струмом, обриву проводів тощо.

Єдиної класифікації причин виробничого травматизму не існує. Розрізняють три групи причин виробничого травматизму: технічні, організаційні та санітарно-гігієнічні. До технічних причин відносять недосконалість конструкцій машин і устаткування, самого технологічного процесу, несправність верстатів, машин, ручного інструменту, відсутність чи недосконалість захисної техніки, устаткування. До організаційних причин – неправильну організацію трудового процесу, застосування небезпечних методів праці, недотримання правил техніки безпеки, відсутність індивідуальних засобів захисту. Серед санітарно-гігієнічних причин слід відзначити порушення санітарно-гігієнічного режиму на виробництві, погане освітлення, високу температуру та вологість повітря чи надмірно низьку температуру, виробничий пил, високу концентрацію токсичних речовин у повітрі, забрудненість приміщення, сильний шум тощо.

Виробничий травматизм умовно можна поділити на дві групи (промисловий та сільськогосподарський). Промисловий травматизм – це пошкодження, різні за характером, що були отримані на виробництві.

Основні заходи щодо боротьби з травматизмом:

– контроль за обладнанням, інструментами, за достатнім огородженням частин, що рухаються;

– покращення природного та штучного освітлення;

– систематичний нагляд за дотриманням правил техніки безпеки;

– забезпечення всіх робітників засобами індивідуального захисту і контроль за їх використанням під час роботи;

– проведення заходів щодо боротьби з втомлюваністю, покращення зовнішнього виробничого середовища, раціоналізація режиму праці та відпочинку.

Механізація сільськогосподарського виробництва, зростання культури працівників села, заходи з охорони праці знизили травматизм у сільськогосподарському виробництві. Найважчі травми спостерігаються у тваринницьких і бурякосійних господарствах, які мають низький рівень механізації, порівняно з іншими господарствами. Найбільше травмуються особи, зайняті на польових роботах (у рільництві).

Основним запобіжним заходом проти травматизму на тракторах є заміна ручного запуску механічним, своєчасний ремонт, регулювання та усунення неполадок також може бути профілактикою травматизму. Щоб запобігти травматизму в тваринництві, обслуговуючий персонал повинен вивчити звички і поведінку тварин та обережно з ними поводитися.

ІІІ. Конституція України до числа соціальних прав включає право кожного на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49), належні, безпечні й здорові умо­ви праці (ст. 43). Відповідно до ст. 12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні й культурні права кожна людина має право на медичну допомогу та медичний догляд у разі хвороби. Серед основних трудових прав працівників ст. 2 Кодексу законів про працю України вказує на право на здо­рові та безпечні умови праці. ст. 6 Основ законодавства Украї­ни про охорону здоров’я закріплює право на охорону здоров’я, що передбачає серед інших право на безпечні й здо­рові умови праці. Державні, громадські або інші органи, підприємства, уста­нови, організації, посадові особи та громадяни зобов’язані забезпечити пріоритетність охорони здоров’я у власній діяль­ності, не завдавати шкоди здоров’ю населення й окремих осіб (ст. 5 Основ законодавства України про охорону здоро­в’я). Зазначаючи необхідність створення безпечних і здоро­вих умов праці в процесі трудової діяльності працівників, наукова та навчальна література з трудового права завжди користувалася терміном «охорона праці». При цьому термін «охорона праці» вживається в двох значеннях: широкому й вузькому. Як вказує B. I. Прокопенко, в широкому розумінні до поняття «охорона праці» відносяться «ті гарантії для пра­цівників, що передбачають усі норми трудового законодав­ства». У широкому зна­ченні під охороною праці розуміється сукупність правових норм, що охоплюють увесь комплекс питань застосування праці й приналежних до різних інститутів трудового права (трудового договору, робочого часу і часу відпочинку та ін.). До них належать норми, які забороняють необгрунтовану відмову в прийнятті на роботу, обмежують переведення та звільнення працівників, встановлюють граничну тривалість робочого часу, регламентують час відпочинку та багато інших, спрямованих на створення сприятливих загальних умов тру­дової діяльності.

Терміном «охорона праці» у вузькому розумінні завжди визначалося створення для працівників здорових та безпеч­них умов праці. Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі роботи. Виходячи зі змісту закону та інших зазначених вище нормативно-правових актів, більш доцільно, на нашу думку, замість терміна «охорона праці» у вузькому розумінні вживати термін «охорона здоров’я працівників на вироб­ництві», оскільки фактично метою таких заходів є саме охо­рона здоров’я працівника, збереження його працездатності на виробництві під час виконання трудових обов’язків.

Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобо­в’язані створювати для них умови праці з урахуванням ре­комендацій медико-соціальної експертної комісії та індиві­дуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціаль­но-економічні гарантії, передбачені законодавством. Законодавством про працю передбачені й інші гарантії в галузі охорони праці жінок, неповнолітніх і осіб із зниже­ною працездатністю.

1. Поняття та зміст засобів, що використовуються під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій

В науці неодноразово досліджувались певні засоби, які використовуються для боротьби зі злочинністю, їх суть та роль у вирішенні слідчо-оперативних завдань. Водночас засоби, що використовуються під час проведення негласних слідчий (розшукових) дій, як узагальнююча наукова категорія не досліджувались.

Для правильного визначення засобів слід звернутися до етимології терміна „засіб”. С.І. Ожегов визначає його як:

- знаряддя (предмет, приладдя) для здійснення певної діяльності;

- прийом, спосіб дії для досягнення чого-небудь.

Таким чином, будь-який засіб певного виду людської діяльності (у тому числі і при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій) можна розглядати як певні знаряддя, прийоми, способи дій (у тому числі дій із застосуванням цього знаряддя), а також як сукупність певних знарядь та прийомів їх застосування.

Так, теорія ОРД, яка формувалась у колишньому СРСР, традиційно вважала засобами ОРД: оперативні обліки, оперативну техніку та службово-розшукових собак. Такий погляд на засоби ОРД зберігається у вітчизняній науці до цього часу.

До категорії оперативних обліків науковці відносять, крім місцевих обліків оперативних підрозділів, також і відомчі та міжвідомчі централізовані оперативно-розшукові, оперативно-профілактичні та оперативно-довідкові обліки, реалізовані у вигляді банків даних в автоматизованих інформаційних системах. Метою застосування оперативно-розшукових обліків є „забезпечення оперативного спостереження та збирання інформації про осіб, які готують, скоюють або вчинили злочин, з метою їх викриття, виявлення та розшуку”, а профілактичних – забезпечення індивідуальної профілактики злочинів.

До категорії інших обліків належать обліки загального користування, які можна умовно поділити на дві групи. До першої групи належать банки даних криміналістичної, кримінологічної, адміністративної, статистичної та іншої інформації, які формуються в системі МВС України. Доступ до цих банків даних, крім оперативних підрозділів, мають також адміністративна служба міліції, інші зацікавлені служби системи МВС України та інших правоохоронних органів. До другої групи слід віднести обліки інших міністерств, відомств, підприємств, організацій та установ, які не мають прямого відношення до боротьби зі злочинністю (бухгалтерські та кадрові обліки на підприємствах, медичні картотеки в поліклініках тощо).

Оскільки інші обліки не містять специфічних ознак засобу, який використовується при проведенні негласних заходів, такі ознаки повинні бути притаманні прийомам їх використання. Так, мета й алгоритм пошуку інформації у зазначених обліках, а іноді й форми доступу до них (наприклад, під час оперативної установки) визначаються оперативно-розшуковою ситуацією, що склалася; отримана інформація піддається логічній „фільтрації” з метою „відсіву” даних, які можуть мати відношення до ОРС.

У відповідності до напрямку функціонування галузевих служб розрізняють кримінологічні, криміналістичні, адміністративні обліки. Крім того поряд з обліковими загального користування в органах внутрішніх справ створені і функціонують обліки спеціального призначення, які формують і використовують підрозділи ОВС при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій.

Кримінологічні обліки враховують зареєстровані злочини, осіб, що їх вчинили і кримінальні справи. Ці відомості фіксуються в уніфікованих картках та журналах реєстрації злочинів, які ведуться черговими частинами міськрайлінорганів внутрішніх справ.

Криміналістичні обліки створюються в Криміналістичному центрі МВС України і в експертно-криміналістичних підрозділах ГУВС, УВС, УВСТ з метою найбільш повного використання при проведенні оперативних та слідчих дій слідчих і речових доказів, які були вилучені з місць нерозкритих злочинів, а також для забезпечення проведення експертиз і досліджень.

В залежності від вирішуваних завдань криміналістичні обліки мають пошукове і довідкове значення.

Криміналістичні обліки пошукового призначення систематизують об'єкти, які безпосередньо пов'язані з вчиненням злочинів і вилучені з місця події при проведенні слідчих чи оперативних заходів. Вони концентруються в криміналістичних центрах МВС України, республіки Крим, областей і великих міст.

Криміналістичні обліки довідкового призначення формуються на основі натурних зразків, каталогів, технічної документації та іншої інформації, що надходить від установ, організацій і підприємств. Вони використовуються при проведенні експертиз і досліджень, а також для створення і оновлення методичної і нормативної бази.

Адміністративні обліки складаються з адміністративно-профілактичної і адміністративно-довідкової підсистем.

Адміністративно-профілактичний облік здійснюється службами дільничих інспекторів ОВС та інспекцією виправних робіт і працевлаштування. Він складається з обліку осіб, схильних до порушення норм суспільного життя і правил поведінки. Інформація на таких осіб концентрується в справах на адміністративні дільниці.

Картотеки на осіб, які раніше вчиняли злочини, були звільнені від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими підставами або засуджені умовно, з відстрочкою виконання вироку, яким призначено покарання не пов'язане з позбавленням волі ведуть інспекції виправних робіт і працевлаштування.

Адміністративно-довідкові обліки ведуть:

- підрозділи ГІРФО, які ведуть облік осіб, що проживають на території обслуговування; прописаних у винятковому порядку; яким відмовлено у прописці, в тому числі звільнених з установ після виконання покарань;

- підрозділи дозвільної системи ведуть обліки вогнепальної, холодної зброї, яка знаходиться у власності як громадян, так і установ, організацій, підприємств; вибухових, отруйних, радіоактивних, сильнодіючих речовин; печаток, штампів, поліграфічного устаткування і деяких інших об'єктів. На всі об'єкти дозвільної системи ведуться облікові справи;

- підрозділи Державтоінспекції ведуть обліки автотранспорту, власники якого мешкають на території обслуговування; угнаних і викрадених технічних паспортів на транспорт;

Під оперативною технікою розуміють систему наукових положень і розроблених на їх основі технічних засобів, способів і прийомів їх правомірного застосування (здебільшого негласного) в процесі здійснення негласних слідчих (розшукових) дій в цілях пошуку, отримання та фіксації фактичних даних щодо протиправних діянь окремих осіб і груп, відповідальність за які передбачена чинним кримінальним законодавством.

Засоби оперативної техніки призначені для безпосереднього отримання інформації, а також виконання супутніх функцій: сприяння доступу до інформації, створення умов для її виникнення, здійснення зв’язку, транспортування та фізичного захисту в процесі проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Основні засоби, які використовуються при проведенні негласних заходів, поділяють на засоби розвідувальної, пошукової, пенітративної та кондиціональної техніки.

Під засобами розвідувальної техніки розуміють технічні засоби, які спеціально створені та застосовуються для негласного отримання інформації, що розповсюджується в різних середовищах (каналах) або зберігається на матеріально-речових носіях.

До засобів розвідувальної техніки належать: засоби відеоспостереження та відеофотозйомки (оптичні прилади, цифрові фотокамери, відеокамери, відеозакладки, телевізійні системи, ендоскопи, прилади бачення в темряві, тепловізори тощо); засоби звукового контролю та звукозапису (акустичні закладки, диктофони, направлені мікрофони, стетоскопи, інфрачервоні лазерні зчитувачі та ін.); засоби отримання інформації з радіоефіру (сканувальні радіоприймачі, інтерсептори, спеціалізована апаратура радіоконтролю, спеціальні комплекси радіорозвідки тощо); засоби зняття інформації з каналів проводового зв’язку (телефонні закладки, спеціалізована апаратура зняття інформації з ліній зв`язку).

До засобів пошукової техніки належать технічні засоби, призначені для пошуку певних об’єктів у визначеному місці – середовищі (грунті, водоймищах), виявлених схованках, пробах речовин тощо. За допомогою пошукових засобів виявляють місце знаходження холодної та вогнепальної зброї, коштовних металів, улаштованих схованок, трупів людей і тварин, рухомих об`єктів, наркотичних та вибухових речовин, радіоелектронної апаратури (в тому числі електронних підривачів), сліди виділень людського організму, сліди спеціальних хімічних та радіоактивних речовин, теплові сліди тощо.

До пошукових приладів відносять металошукачі, пошукові магніти, газоаналізатори (шукачі трупів та вибухових речовин), радіопеленгатори, електричні зонди-шукачі, порожнечошукачі, портативні рентгенівські інтроскопи, ультрафіолетові освітлювачі, регістратори радіоактивності, нелінійні локатори, експрес-аналізатори наркотиків тощо.

Засоби пенітративної техніки призначені для забезпечення проникнення в приміщення, транспортні засоби та інші місця з метою отримання або реалізації інформації.

До засобів пенітративної техніки належать технічні засоби відчиняння запірних пристроїв (комплекти ключів, маніпуляційне приладдя (відмички, спеціальні вібратори), комп’ютерні комплекси відчиняння замків); засоби подолання систем охорони (охоронної сигналізації, охоронного телебачення, систем контролю доступу); засоби нейтралізації тварин, а також засоби негласного проникнення в комп’ютерні системи та мережі.

Засоби кондиціональної техніки призначені для створення умов, що сприяють виникненню інформації, яка може стати оперативно-розшуковою. До цих засобів відносять поліграфи („детектори брехні”), засоби створення композиційних портретів, засоби негласного дактилоскопіювання, а також спеціальні хімічні речовини (барвники, люмінофори, індикатори, запахові препарати тощо).

До спеціально навчених тварин відносять службово-розшукових собак, а також інших тварин (котів, птахів), які навчені виконувати певні дії (пошук наркотичних чи вибухових речовин, пошук злочинця за запаховими слідами, транспортування закладного пристрою тощо).

Отже, засобом, при проведенні негласних слідчих дій слід вважати сукупність знаряддя (певного матеріального об’єкта) та прийомів його застосування з метою вирішення завдань при виявленні та розкритті злочинів. Будь-який матеріальний об’єкт будь-якого призначення сам по собі, без прийомів його застосування не може виконувати функції засобу; за його допомогою не можна отримувати або реалізовувати негласні (розшукові) слідчі дії без відповідної методики.

До засобів можна віднести лише те знаряддя, яке виконує під час цієї діяльності певну функцію, а саме – воно повинно бути інструментом у руках суб’єктів, які здійснюють негласні (розшукові) слідчі дії. При цьому метою застосування такого інструмента, в загальному випадку, є отримання або реалізація інформації або ж створення умов для цього. При цьому матеріальна складова засобу не обов’язково повина мати специфічні ознаки її належності до засобів отримання (реалізації) інформації або ж створення умов для цього. Це може бути звичайна побутова річ (диктофон, квартира, одяг тощо), яка набуває властивостей засобу тільки у сукупності з прийомами її застосування. Завдяки застосуванню спеціальних прийомів звичайна квартира перетворюється на конспіративну, побутовий диктофон – на засіб негласного звукозапису тощо. Водночас певне знаряддя є спеціально призначеним для його застосування, що позначається на його ознаках (конструкції, побудові, умовних рефлексах тварин тощо). До такого знаряддя можна віднести оперативні обліки, спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації, службово-розшукових собак, документи оперативного прикриття тощо. Це знаряддя є засобом незалежно від прийомів його застосування, точніше кажучи, зазначені прийоми значною мірою заздалегідь визначені властивостями цього знаряддя.

2. Ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби.

Відповідно до ст. 273 КПК України за рішенням керівника органу досудового розслідування, прокурора при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути використані заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби. З цією метою допускається виготовлення та використання спеціально виготовлених речей і документів, створення та використання спеціально утворених підприємств, установ, організацій. Використання заздалегідь ідентифікованих або несправжніх (імітаційних) засобів з іншою метою забороняється.

Ідентифікація - це процес розпізнавання системою або людиною (криміналістом, дослідником, операційною системою тощо) іншої системи або об'єкта (людини, користувача, предмета, процесу тощо)

Термін «ідентифікація» походить від пізньолат. identifico — ототожнюю. Теорія ідентифікації вивчає технічні засоби, методи і прийоми встановлення тотожності об’єктів, що мають значення для розслідування злочину.

Вирішення питань про тотожність має важливе значення при розслідуванні різних злочинів. Водночас встановлення тотожності є встановленням суттєвих у справі обставин.

Встановлення тотожності різних об’єктів дає змогу встановити факти, важливі для розслідування злочину, тобто доказові факти, одержати докази.

Процес встановлення тотожності об’єктів (взуття — за слідами, особи — за прикметами зовнішності, знаряддя злому — за відбитками тощо) здійснюється різними методами. Теорія ідентифікації вивчає загальні прийоми, методи і принципи, які притаманні усім випадкам встановлення тотожності, і тому називається загальною теорією криміналістичної ідентифікації.

Для того, щоб вирішити питання про тотожність або відмінність, необхідно в одних випадках здійснити більш-менш складне дослідження (криміналістичну експертизу), в інших — провести слідчі дії (наприклад, пред’явлення для впізнання). Тому розрізняють оперативно-слідчу та експертну ідентифікацію.

В усіх випадках встановлення тотожності становить собою процес, який охоплює дослідження, порівняння або зіставлення ознак, — такий процес називається ідентифікацією, або ототожненням. Таким чином, ідентифікація — це процес встановлення індивідуальної тотожності об’єктів, які мають значення для розслідування злочину або розгляду кримінальної справи.

При з’ясовуванні всіх вузлових питань ідентифікації виходять із положення щодо діалектичної тотожності, а саме: немає двох речей, предметів матеріального світу, які б були абсолютно подібними за всіма рисами та ознаками. Кожний об’єкт тотожний лише сам собі, відрізняється від усіх інших, хоча б і подібних. Наведене положення є головним в теорії криміналістичної ідентифікації. Тотожність тільки з собою та відносна стійкість ознак й обумовлюють можливість ідентифікації. Положення «об’єкт тотожний тільки сам собі» дозволяє науково обґрунтувати висновок про тотожність при збігу комплексу ознак.

Тому, виходячи із загального поняття засобів, які використовуються при проведенні негласних слідчих дій, необхідно виділити заздалегідь ідентифіковані (помічені) засоби. До таких можна віднести: обліки, які використовуються в органах внутрішніх справ; розвідувальні комп’ютерні програми; оперативна техніка; гроші. Розглянемо кожен з видів ідентифікованих (помічених) засобів, які використовуються при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій.

1. Обліки, які використовуються в органах внутрішніх справ. Оперативні, кримінологічні, криміналістичні та адміністративні обліки.

2. Розвідувальні комп’ютерні програми. Це прикладні програми, які виконують пошукову та аналітичну функції поза межами оперативних обліків – у корпоративних та банківських мережах, Інтернеті тощо. Розвідувальні програми відрізняються від інших програм пошуково-аналітичного призначення наявністю в них специфічних функцій, спрямованих на вирішення суто розвідувальних завдань. До таких функцій належить, наприклад, пошук інформації за частковими параметрами, на основі нечіткої логіки, на основі діаграми зв’язків тощо. Перспективним є так званий інфомедійний пошук, який дозволяє в автоматичному режимі аналізувати інформацію, що міститься у відеоматеріалах, здійснюючи комплекс досліджень усного мовлення та зображень (розпізнавання мовлення, обличчя, переклад з однієї мови на іншу тощо).

3. Оперативна техніка. Основні оперативно-технічні засоби призначені для отримання (виявлення, збору та фіксації) інформації, а також створення умов для її виникнення. Допоміжні оперативно-технічні засоби застосовують для забезпечення діяльності при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій. Вони безпосередньо не пов`язані з виникненням та отриманням інформації і, як правило, виконують функції комунікації або захисту осіб, які беруть участь у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій. У свою чергу оперативну техніку можна поділити на:

а) розвідувальну техніку. Технічні засоби, які спеціально створені та застосовуються для негласного отримання оперативно-розшукової інформації, що розповсюджується в різних середовищах (каналах) або зберігається на матеріально-речових носіях.

До засобів розвідувальної техніки належать: засоби відеоспостереження та відеофотозйомки (оптичні прилади, цифрові фотокамери, відеокамери, відеозакладки, телевізійні системи, ендоскопи, прилади бачення в темряві, тепловізори тощо); засоби звукового контролю та звукозапису (акустичні закладки, диктофони, направлені мікрофони, стетоскопи, інфрачервоні лазерні зчитувачі та ін.); засоби отримання інформації з радіоефіру (сканувальні радіоприймачі, інтерсептори, спеціалізована апаратура радіоконтролю, спеціальні комплекси радіорозвідки тощо); засоби зняття інформації з каналів проводового зв’язку (телефонні закладки, спеціалізована апаратура зняття інформації з ліній зв`язку);

б) пошукову техніку – технічні засоби, призначені для пошуку певних об’єктів у визначеному місці – середовищі (грунті, водоймищах), виявлених схованках, пробах речовин тощо. За допомогою пошукових засобів виявляють місце знаходження холодної та вогнепальної зброї, коштовних металів, улаштованих схованок, трупів людей і тварин, рухомих об`єктів, наркотичних та вибухових речовин, радіоелектронної апаратури (в тому числі електронних підривачів); сліди виділень людського організму, сліди спеціальних хімічних та радіоактивних речовин, теплові сліди тощо.

До пошукових приладів відносять металошукачі, пошукові магніти, газоаналізатори (шукачі трупів та вибухових речовин), радіопеленгатори, електричні зонди-шукачі, порожнечошукачі, портативні рентгенівські інтроскопи, ультрафіолетові освітлювачі, регістратори радіоактивності, нелінійні локатори, експрес-аналізатори наркотиків тощо;

в) пенітративну техніку. Призначена для забезпечення проникнення в приміщення, транспортні засоби та інші місця з метою отримання або реалізації оперативно-розшукової інформації.

До засобів пенітративної техніки належать технічні засоби відчиняння запірних пристроїв (комплекти ключів, маніпуляційне приладдя (відмички, спеціальні вібратори), комп’ютерні комплекси відчиняння замків); засоби подолання систем охорони (охоронної сигналізації, охоронного телебачення, систем контролю доступу); засоби нейтралізації тварин, а також засоби негласного проникнення в комп’ютерні системи та мережі.

4. Документи. До документів можна віднести: гроші; цінні папери; банківські векселя, чеки та ін. Як правило, використовуються при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій для виконання ними функцій предмета злочину в тих випадках, коли з причин забезпечення можливості доказування під час подальшого розслідування їх не можна замінити засобами імітації (наприклад, при розслідуванні вимагання, хабарництва). Зазвичай гроші, що застосовуються як засіб при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій, мають певні спеціальні ознаки (люмінесцентні позначки або позначки засобом „Бумеранг”);

До несправжніх (імітаційніх) засобів необхідно віднести: спеціально виготовлені речі; спеціально виготовлені документи; спеціально утворені підприємства, установи, організації. Розглянемо кожен з видів несправжніх (імітаційніх) засобів, які використовуються при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій.

1. Спеціально виготовлені речі. До таких речей можна віднести засоби, які необхідні як допоміжний засіб для виконання завдання при проведенні негласної слідчої (розшукової) дії. До таких засобів можна віднести: засоби маскування, тобто предмети гардеробу, які, наприклад, вказують на певну професійну індивідуальність особи, автомобілі, обладнані під транспортні засоби комунальних, ремонтних та інших служб, комплекти ключів, маніпуляційне приладдя (відмички).

2. Спеціально виготовлені документи. До такого засобу відносяться документи прикриття (печатки, штампи, установчі документи спеціально утворених підприємств та організацій, державні номерні знаки транспортних засобів тощо). Крім того, до спеціально виготовлених документів можна віднести й імітацію грошових купюр (кукла), які можуть бути використані при проведенні окремих негласних слідчих дій (контрольоване постачання, оперативна закупка).

3. Спеціально утворені підприємства, установи, організації. Житлові та службові приміщення можуть бути використані як спеціально утворені підприємства, установи, організації. Таким чином, житлові, службові та інші приміщення є засобом створення умов для проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів для проведення конкретних негласних слідчих дій оформлюється відповідним протоколом.

У разі необхідності розкриття до завершення досудового розслідування справжніх відомостей щодо спеціально утворених суб'єктів господарювання або щодо особи, яка діє без розкриття достовірних відомостей про неї, про це повідомляється орган, співробітником якого є особа, яка таким способом здійснює негласні слідчі (розшукові) дії, та керівник органу досудового розслідування, прокурор, який прийняв рішення про використання таких засобів у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій. Рішення про розкриття справжніх відомостей про вказану особу, обставини виготовлення речей чи документів або спеціального утворення підприємства, установи, організації приймається керівником органу досудового розслідування, прокурором. У разі необхідності щодо особи, відомості про яку підлягають розкриттю, вживаються заходи безпеки, передбачені законом.

Несправжні (імітаційні) засоби, застосовані під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії, використовуються в процесі доказування у вигляді первинних засобів чи знарядь вчинення злочину, за винятком випадків, коли суд встановить порушення вимог КПК України під час проведення відповідної негласної слідчої (розшукової) дії.

Отже, на підставі узагальнення наукових розробок та матеріалів практики можна дійти висновку, що успішному виявленню, попередженню та розслідуванню злочинів, сприяє кваліфіковане використання засобів саме при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій.

Матеріали, які були використанні до лекції, виконаної на основі аналізу чинного національного законодавства та практики його застосування, надали можливість теоретичного узагальнення та нового вирішення використання засобів при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій.

Таким чином, засобом, при проведенні негласних слідчих дій слід вважати сукупність знарядь (певного матеріального об’єкта) та прийомів його застосування з метою вирішення завдань при виявленні та розкритті злочинів. Будь-який матеріальний об’єкт будь-якого призначення сам по собі, без прийомів його застосування не може виконувати функції засобу; за його допомогою не можна отримувати або реалізовувати негласні (розшукові) слідчі дії без відповідної методики. До засобів можна віднести лише те знаряддя, яке виконує під час цієї діяльності певну функцію, а саме: воно повинно бути інструментом у руках суб’єктів, які здійснюють негласні (розшукові) слідчі дії.

Виходячи із загального поняття засобів, які використовуються при проведенні негласних слідчих дій, необхідно виділити заздалегідь ідентифіковані (помічені) засоби. До таких можна віднести:

- обліки, які використовуються в органах внутрішніх справ;

- розвідувальні комп’ютерні програми;

- оперативна техніка. В свою чергу оперативну техніку можна поділити на:

а) розвідувальну техніку;

б) пошукову техніку;

в) пенітративну;

- документи.

До несправжніх (імітаційніх) засобів необхідно віднести:

- спеціально виготовлені речі;

- спеціально виготовлені документи;

- спеціально утворені підприємства, установи, організації..

Дата добавления: 2014-01-07