Поняття рахунків бухгалтерського обліку, їх структура

Зафіксована у первинних документах інформація за технологі­єю облікового процесу підлягає реєстрації та класифікації (гру­пуванню) з метою її систематизації з тим, щоб у кінцевому під­сумку стати окремою статтею балансу. Відображення господар­ських операцій безпосередньо у бухгалтерському балансі практич­но недоцільне, оскільки після кожної операції довелося б склада­ти новий баланс. Крім того, баланс, як моментний показник, складають на перше число місяця і він не містить узагальненої інформації про рух кожної групи засобів і їх джерел. Відомо, що бухгалтерський баланс дає оцінку активів тільки у грошо­вому вимірнику, а облік, наприклад, матеріальних цінностей потребує ще і натуральних вимірників.

Тому поточний облік стану і змін засобів та їх джерел, самих господарських проце­сів в діяльності підприємства забезпечується за допомогою си­стеми рахунків.

Рахунки — це спосіб групування і поточного відображення за певними ознаками наявності та руху засобів підприємства і їх джерел та господарських процесів.

Кожній групі активів, джерел їх формування та господарських процесів відкривають рахунок. Так, для обліку основних засобів відкривається рахунок «Основні засоби», для обліку товарів — «Товари», для обліку процесу виробництва— «Виробництво» тощо. Отже, рахунок є засобом групування (узагальнення) акти­вів, пасивів, господарських процесів і контролю за їх станом і ру­хом у процесі господарської діяльності підприємств.

Зміст, призначення і будова рахунків зумовлені об'єктами, що на них обліковуються, і завданнями обліку.

Внаслідок господарської діяльності активи та джерела їх утворення можуть збільшуватися або зменшуватися. Таке збіль­шення або зменшення на рахунках відображається окремо. Тому рахунки бухгалтерського обліку прийнято відображати у вигляді двосторонньої таблиці, ліву сторону якої позначають умовним терміном «дебет», а праву — «кредит». Назву рахунка пишуть посередині на початку таблиці.

Термін «дебет» походить від лат., що означає «він ви­нен», а «кредит» — від лат., що означає «він вірить». В те­перішній час дебет і кредит— це умовні технічні позначення сторін рахунка. Це застосовується і розуміється однаково бухгал­терами усього світу. Кожна сторона призначається для розділь­ного відображення збільшення або зменшення сум. Побудова ра­хунка бухгалтерського обліку відображена на схемі.

Оскільки об'єкт бухгалтерського обліку характеризується пев­ним станом, тобто наявністю на певний момент часу засобів, ко­штів і джерел, то перш за все на рахунку фіксують цей стан, що називається початковим залишком або початковим сальдо. Сло­во «сальдо» походить від італ., що означає «розрахунок».

Після цього на рахунках відображають господарські операції, тобто зміни засобів і їх джерел. При цьому збільшення об'єкта обліку записують на одній стороні рахунка, а зменшення — на протилежній. Маючи інформацію про початкове сальдо об'єкта обліку та зміни протягом звітного періоду, визначають сальдо на кінець звітного періоду. Накопичена інформація про рух об'єкта обліку, відображеного по дебету і кредиту, називається оборотом. Підсумки записів по дебету рахунка називають дебе­товим оборотом, підсумки записів по кредиту рахунка — креди­товим оборотом.

Залежно від обліку активів чи джерел їх утворення бухгалтер­ські рахунки поділяють на активні та пасивні.

Активні рахунки (рахунки з нормальним сальдо по дебету) призначені для обліку наявності, руху та стану різних видів май­на і відкриваються для статей балансу, які знаходяться в активі бухгалтерського балансу (Основні засоби, Нематеріальні активи, Виробничі запаси, Товари, Каса, Рахунки в банках, Розрахунки з покупцями та замовниками тощо).

Дата добавления: 2014-01-07