III. Питання. У середні віки в європейському за­конодавстві сформувався договір ренти як такий

Договір ренти

У середні віки в європейському за­конодавстві сформувався договір ренти як такий. Причинами цього стали брак готівкових грошей і заборона процентних позик. Виник­нення довічного утримання відбувалося також як результат існуван­ня звичаю відправляти в монастирі та церкви рухоме і нерухоме май­но в обмін на забезпечення свого утримання у вигляді довічної ренти.

За договором ренти одна сторона (одер­жувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін майна зобов'язується періодично сплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або іншій формі. Договором ренти може бути встановлений обов'язок сплачувати ренту безстроково (безстрокова рента) або протягом пев­ного строку (ст. 731 ЦК).

Правова характеристика: є реальним, бо, крім надання договору відповідної форми для його укладення потрібна ще передача певного майна платникові ренти. Після пере­дачі майна одержувач ренти не несе за договором ніяких обов'язків, а має лише права. Тому договір ренти є одностороннім. Оплатність договору обумовлена тим, що майно передається в обмін на надання одержувачем ренти певного утримання у вигляді обумовленої гро­шової суми або іншій формі.

Форма: укладається у письмовій формі та підлягає нота­ріальному посвідченню, а договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти також підлягає державній реєстрації. Нотаріаль­не посвідчення договорів ренти здійснюється за правилами розді­лу 5 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвер­джена наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 20/5. Текст договору ренти обов'язково має містити: наймену­вання сторін за договором; предмет договору; умови, на яких майно передається під виплату ренти; форму та розмір ренти; строки ви­плати ренти; відповідальність платника за прострочення ренти; право платника безстрокової ренти на відмову від договору ренти; право одержувача безстрокової ренти на розірвання договору ренти; ризик випадкового знищення або пошкодження майна, що пере­дається під виплату ренти.

Сторонами в договорі ренти можуть бути фізичні або юридичні особи.

Договори ренти посвідчуються нотаріусами з дотриманням за­гальних правил посвідчення договорів відчуження. Договором рен­ти може бути встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату або безоплатно. Якщо договором ренти встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату, до відносин сторін щодо передання майна застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо майно передається безоплатно, — правила про договір дарування, якщо інше не встановлено законом і не суперечить суті договору ренти.

У разі передання під виплату ренти земельної ділянки або іншо­го нерухомого майна одержувач ренти набуває права застави на це майно. Платник ренти має право відчужувати майно, передане йому під виплату ренти, лише за згодою відчужувача. У цьому випадку в тексті договору відчуження майна, переданого під виплату ренти, крім істотних умов договору відчуження, обов'язково зазначається про перехід обов'язків платника ренти до нового набувача, а також інші істотні умови договору ренти. Виплата ренти може бути забез­печена шляхом встановлення обов'язку платника ренти застрахува­ти ризик невиконання ним своїх обов'язків за договором ренти.

За прострочення виплати ренти платник ренти сплачує одержу­вачеві ренти проценти, встановлені ст. 736 ЦК України, якщо ін­ший розмір процентів не встановлений договором ренти.

Рента може виплачуватися у грошовій формі або шляхом передання речей, виконання робіт або надання послуг. Форма виплати ренти встановлюється договором. Розмір ренти встановлюється до­говором. Якщо одержувач ренти передав у власність платника рен­ти грошову суму, розмір ренти визначається у розмірі облікової ставки Національного банку України. Розмір ренти змінюється від­повідно до зміни розміру облікової ставки Національного банку Ук­раїни, якщо інше не встановлено договором.

Одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання до­говору ренти у разі, якщо:

1) платник безстрокової ренти прострочив її виплату більш як на один рік;

2) платник безстрокової ренти порушив свої зобов'язання щодо забезпечення виплати ренти;

3) платник безстрокової ренти визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, які свідчать про неможливість виплати ним ренти у розмірі і в строки, встановлені договором. Одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання договору ренти у інших випадках, установлених договором.

Якщо договором ренти не встановлені правові наслідки розірван­ня договору ренти, розрахунки проводяться залежно від того, чи майно було передано у власність платника ренти за плату чи безо­платно. Якщо майно було передано у власність платника ренти безо­платно, у разі розірвання договору ренти одержувач ренти має пра­во вимагати від платника ренти сплати річної суми ренти. Якщо майно було передано у власність платника ренти за плату, одержу­вач ренти має право вимагати від платника ренти сплати річної су­ми ренти та вартості переданого майна.

Відповідно до ст. 742 ЦК ризик випадкового знищення чи випадкового пошкодження майна, переданого безоплатно під ви­плату безстрокової ренти, несе платник ренти.

ВИСНОВКИ З III. ПИТАННЯ:

За договором ренти одна сторона (одер­жувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін майна зобов'язується періодично сплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або іншій формі. Цей договір укладається у письмовій формі та підлягає нота­ріальному посвідченню, а договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти також підлягає державній реєстрації. Сторонами в договорі ренти можуть бути фізичні або юридичні особи. Рента може виплачуватися у грошовій формі або шляхом передання речей, виконання робіт або надання послуг.

Дата добавления: 2014-01-07