Психологічна експертиза помилки

Ще одним видом психологічної експерти­зи у справах про визнання правочину недій­сним є судово-психологічна експертиза по­милки. Відповідно до частини 1 ст. 229 ЦК України, «якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бу­ти визнаний судом недійсним. Істотне зна­чення має помилка щодо природи правочи­ну, прав та обов'язків сторін, таких вла­стивостей і якостей речі, які значно зни­жують її цінність або можливість викорис­тання за цільовим призначенням».

Законодавець визначає дві причини по­милки: 1) помилка через «власну недба­лість»; 2) помилка через «необережну по­ведінку» контрагента правочину.

Оціночна норма «помилка» має певний психологічний зміст. Розкрити його мож­на, проаналізувавши когнітивну підструктуру особистості: неадекватні знання та уявлення щодо обставин правочину тощо. У разі неадекватних уявлень усвідомле­ність і довільність вольової регуляції спря­мовується помилкою, пов'язаною з непра­вильними знаннями про істотні обставини вчинення правочину.

Юридичне значення мають мимовільність, ненавмисність (необережна поведін­ка) однієї із сторін правочину, через яку сформувалася помилка, з одного боку, і, незнання позивача про істотні обставини вчинення правочину, з іншого. У зазначе­ному випадку помилкові уявлення виника­ють без стороннього впливу.

Предметом психологічної експертизи помилки є особливості когнітивної (пізна­вальної) сфери особистості.

Пізнання — це процес пошуку (створен­ня), збереження й відтворення знання. До власне пізнавальних процесів, результатом яких є знання, належать відчуття, сприй­мання, мислення. Крім того, у психології пізнавальної діяльності вирізняють універ­сальні психічні процеси. Їх ще називають «наскрізними», що проходять крізь будь-яку діяльність, Це пам'ять, увага й уява.

Помилки можуть бути пов'язані з будь-якими пізнавальними процесами. Психо­логи констатують, що цілком об'єктивні або ж цілком помилкові уявлення – яви­ще рідкісне. Зазвичай, будь-які знання мо­жуть містити помилкові елементи. Помил­ки можуть бути в уявленнях про істотні фактичні обставини правочину. Встановле­но, що помилки можуть бути пов'язані з приписуванням вигаданих, не властивих обставинам ознак; об'єднанням не пов'яза­них між собою фактів або ж перебільшен­ням чи зменшенням властивостей об'єкта (предмета); заміною реальних деталей об­ставин іншими тощо.

Чинниками помилкових явищ, як пра­вило, є:

Ø психологічні особливості процесу сприймання фактичних обставин;

Ø фізичні умови, в яких сприймалася фактична обставина;

Ø сенсорні обмеження чи психофізіологічний стан аналізатора у момент сприй­мання обставин правочину;

Ø індивідуально-психологічні власти­вості, пов'язані з проявами особистості усприйманні фактів. Приміром, встановлено залежність сприймання від життєвого й професійного досвіду, статі, віку, рівня інтелекту, розвитку уяви, характеру, темпераменту, спрямованості особистості тощо;

Ø міжособистісні особливості сприймання, зокрема, ефекти й помилки міжособистісного розуміння;

Ø емоційний стан у момент сприймання стотної фактичної обставини й залежність ього стану від соматичної хвороби, вжи­вання деяких лікарських препаратів, алкоголю. Встановлено, наприклад, що під вливом алкоголю спотворюється сприй­мання форми, розміру, кольору, швидкості, часу тощо;

Ø особливості пам'яті. Помилки і пере­кручування можуть виникати на етапі запам'ятовування, збереження й відтворення актичних обставин. Важливу роль у цьому відіграють закономірності процесу за­бування інформації.

Експертиза цих властивостей є важли­вою для доведення наявності помилки й причин її виникнення.

Якщо ж встановлено намір відповідача ввести в оману позивача, то ми маємо спра­ву зі здійсненням правочину «під впливом обману».

Дата добавления: 2014-01-07