Особливості проведення комплексних судово-психологічних експертиз

Посмертна психологічна експертиза

Психологічна експертиза свідків і потерпілих

Психологічна експертиза щодо свідків і потерпілих складається з дослідження питань їхньої здатності (з урахуванням індивідуально-психологічних, вікових особливостей, рівня психічного розвитку) адекватно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати про це правдиві показання. Тут вивчаються індивідуально-психологічні властивості, особливості пізнавальної й емоційно-вольової сфери, наявність таких психологічних особливостей, як підвищена сугестивність, схильність до фантазування, наявність демонстративної (істероїдної) акцентуації характеру, брехливості. Проводиться ретроспективна експертиза психічних станів у ситу­ації сприймання важливих для справи обставин, здатності розуміти зміст побаченого чи почутого.

Експерт-психолог може провести посмертну психологічну експертизу особистості, стану та поведінки суїциданту. Суїцид (від англ. suicide – самогубство) – акт самогубства під впливом гострих психотравмуючих ситуацій, за яких власне життя як вища цінність втрачає для суїциданта сенс.

У слідчій і судовій практиці відомі випадки інсценувань убивств під самогубства, що іноді приводить до необхідності проведення посмертної судово-психологічної експертизи.

Самогубство психічно здорової людини є одним із видів деструктивної поведінки в складних травматичних ситуаціях. Як правило, самогубство – це заздалегідь запланована дія (стійкий мотивований намір добровільно піти з життя) під впливом гострих переживань, сильного потрясіння, глибокого розчарування при оцінці людиною ситуації як безвихідної.

У деяких випадках можливе здійснення самогубства в стані афекту, який раптово виник, що впливає на свідомість людини (афективно звужена свідомість), і тому в такому стані підвищується ймо­вірність прийняття рішення про самогубство та його реалізацію.

З метою перевірки версій про доведення до самогубства й убивства досліджуються питання, пов'язані з психічним станом та поведінкою, що передують самогубству, чим (ким) такі стани могли бути викликані.

Викладені вище завдання судово-психологічної експертизи вирішуються завдяки зусиллям експертів-психологів. Однак на практиці часто виникає потреба у вирішенні експертним шля­хом завдань, що знаходяться на перетині психологічних знань та знань іншої науки чи практичної сфери людської діяльності. У таких випадках повинна призначатися комплексна судово-психологічна експертиза. Теоретичними засадами комплексних психологічних експертиз є об'єктивний процес взаємодії наук, предмета і методів дослідження. Залежно від того, яка сфера наукового чи практичного знання постала на межі з психологією, можуть призначатися такі комплексні судово-психологічні екс­пертизи: психолого-психіатрична, психолого-медична, психолого-технічна; психолінгвістична; психолого-педагогічна та інші.

За отриманими даними, на стадії досудового провадження кри­мінальних справ «прості» експертизи у середньому становлять близько 60%, а комплексні — 40%, із яких більшість — психолого-психіатричні.

Дамо коротку характеристику кожній із названих комплекс­них експертиз.

Психолого-психіатрична експертиза об'єктом пізнання має психіку осіб, які перенесли/мають психічне захворювання чи тимчасовий розлад психічної діяльності, або для яких харак­терна межова нервово-психічна патологія (олігофренія, психопатія, інфантилізм, схильність до еуїциду та ін.).

При цьому слід враховувати, що до компетенції судово-психологічної експертизи належить вивчення психічної діяльності здорової людини; судово-психіатрична експертиза досліджує порушення у нервово-психічній сфері, виникнення і розвиток яких пов'язані з уродженими чи набутими відхиленнями психіки. Отже, експерт-психіатр не може вирішувати завдання психології, а психолог — психіатрії. Тому при підозрі щодо наявності суміжних станів призначається комплексна психолого-психіатрична експертиза.

Комплексна психолого-психіатрична експертиза відповідає на такі запитання:

1) кваліфікація психічного стану підозрюваного, звинувачу­ваного, потерпілого, свідка; природи, виду і типу психічної патології, її тяжкості, глибини прояву у конкретної особи; співвідношення патологічного і нормального у психіці, взаємодія явищ «поломки» психіки з проявами компенсації у процесі нор­мальної або патологічної адаптації до умов ситуації;

2) визначення деяких стійких психологічних властивостей, рис особистості і динамічних станів психіки особи із «межовою» патологією; виду і глибини емоційних реакцій у період, що має значення у справі, індивідуально-психологічних особливостей аномальних або акцентуйованих осіб, природи і ступеню розу­мової відсталості;

3) визначення впливу виявлених особливостей і характери­стик підекспертної особи з «суміжними» проявами норми і патології, на її здатність адекватно сприймати оточення, регу­лювати свою поведінку у конкретній криміногенній або віктимній ситуації;

4) здатність зазначених осіб усвідомлювати значення своїх Дій, передбачати їх наслідки і керувати ними (осудність, обме­жена осудність).

Психолого-медична експертиза об'єктом пізнання має психіку особи, яка хворіла чи хворіє на тяжку хронічну або Невиліковну хворобу. Ці захворювання можуть викликати постійні чи тимчасові зміни в психіці: трансформацію сприй­мання, пам'яті, відтворенні сприйнятого, неадекватність реагу­вання тощо.

Для осіб, які хворіють на хронічні соматичні хвороби, характерні специфічні ознаки перебігу психічних процесів. На­приклад, хворі на туберкульоз відрізняються нестійкістю, лабільністю настрою, легкою навіюваністю, різкими перехода­ми від песимізму до невиправданого оптимізму. При онкологічних захворюваннях характерними є гіперестезія (підвищена чутливість) усіх органів чуття, прояви психогенних реакцій (істероїдна сентиментальність, озлобленість, нароста­юча афективність). Особи з уродженими або набутими дефек­тами кістково-м'язового апарату (каліки) відзначаються підозрілістю, схильністю до маніакальних ідей; одні з них напо­легливо, активно діють із метою компенсації свого дефекту, інші — уникають оточення, замикаються в собі.

Наведені і багато інших особливостей соматично хворих лю­дей можуть мати надзвичайно важливе значення для суду і слідства, коли вони стають процесуальними особами, оскільки оцінка ними ситуації може значно відрізнятися від об'єктивних даних. Більше того, під дією соматичного захворювання, особ­ливо хронічного чи невиліковного, можуть настати незворотні зміни в мотивації хворого, його ціннісних орієнтаціях. У такої людини може різко знизитися суб'єктивна межа дозволеного і недозволеного, навіть протиправна і злочинна поведінка — ста­ти нормою.

До комісії з проведення психолого-медичної експертизи, окрім психолога, необхідно залучати лікаря-фахівця в галузі відповідної хвороби. При її проведенні ставляться такі запи­тання:

1) яке соматичне захворювання наявне, його форма та як воно може впливати на психіку підекспертної особи;

2) чи перенесла особа, яка підлягає експертизі, у минулому соматичні захворювання, що могли б вплинути на психіку (у тому числі пологові та післяпологові черепно-мозкові травми, захво­рювання головного і спинного мозку та ін.), та їх можливі наслідки психологічного характеру;

3) чи є у підекспертної особи дефекти сенсорної сфери (зору, слуху, нюху, дотику, смаку), їх вплив на здатність адекватно сприймати, розуміти і відтворювати інформацію, що цікавить слідство (суд);

4) чи наявна розумова відсталість або інші психічні особливості, викликані перенесеним соматичним захворюванням.

Психолого-технічна експертиза об'єктом вивчення має психологію особи в системах «людина — машина», тобто при виконанні професійних обов'язків, пов'язаних із використанням складних машин і механізмів. Така експертиза може проводи­тися у справах щодо дорожньо-транспортних пригод, аварій на залізничному, авіаційному, водному транспорті, у зв'язку з тех­ногенними катастрофами.

Теоретичною базою для такої експертизи є інженерна психологія і психологія праці — з одного боку, і конкретна сфера технічної науки і практики — з іншого. Тому до складу експерт­ної комісії, окрім фахівців у галузі психології, мають входити відповідно інженери, автомобілісти, залізничники, авіатори, оператори, диспетчери, інші інженерно-технічні працівники.

При проведенні психолого-технічної експертизи з'ясовують­ся такі питання:

1) наявність чи відсутність психологічних властивостей, що свідчили б про професійну придатність особи до виконання кон­кретних професійних обов'язків; її здатність діяти у стресовій, аварійній ситуації;

2) психологічні аспекти дорожньо-транспортної пригоди, аварії, катастрофи, а саме: своєчасність реакції звинувачуваних на небезпеку чи сигнал тривоги, час і особливості прийняття рішення в екстремальній ситуації;

3) мобілізуточа чи пригнічуюча дія на психіку підекспертно-го об'єктивної ситуації при виконанні звичних або неординар­них трудових функцій; специфічність реагування на подразни­ки у різні періоди робочого дня; вплив на виконання професійних обов'язків перенесених хвороб, перевтоми, зловживання спир­тними напоями, вживання наркотиків.

Психолого-лінгвістична експертиза об'єктом вивчення має мову як прояв психічної активності особи. Для встановлення авторства письмових документів слідчий і суд мо­жуть звернутися за допомогою до психологів і лінгвістів (філологів). Якщо криміналістична (почеркознавча) експерти­за встановлює виконавця письмового тексту, то психолого-лінгвістична — його справжнього автора. Для цього встанов­люються, групуються та піддаються порівнянню ознаки мови: семантико-граматичні (характер побудови фраз, вибір слів і конструкцій, ступінь організованості тексту) та категоріальні (вікові, соціальні, професійні, територіальні, етнічні, національні) особливості.

Психолого-лінгвістична експертиза має встановити:

1) семантичні (смислові), етимологічні (походження слів), граматичні, морфологічні, синтаксичні особливості письмово­го тексту чи усної мови;

2) психологічні особливості автора, його вік, стать, інтелектуальний рівень, особливості мислення, емоційно-воль­ової сфери, наявність патологічних відхилень у пізнавальних та інших психічних процесах;

3) збіг або відмінність у психологічних характеристиках декількох писемних джерел, виконаних одною особою; автор­ство однієї особи щодо одного чи декількох писемних або зафіксованих (на магнітофонній плівці) усних джерел тощо.

Психолого-педагогічна експертиза найчастіше призна­чається щодо неповнолітніх і має об'єктом пізнання формуван­ня психологічних особливостей людини у процесі навчання та виховання. При розгляді кримінальних справ зазначеної кате­горії може виникнути потреба у з'ясуванні особливостей розвит­ку та формування конкретної особи, специфіки її соціалізації в сім'ї, школі, найближчому соціальному оточенні, референтній групі тощо.

До складу експертної комісії з проведення комплексної психолого-педагогічної експертизи, окрім психологів (як правило, фахівців з педагогічної, вікової, дитячої психології), повинні вхо­дити педагоги. Оскільки поняття «педагог» стосується доволі широкого кола вчителів та викладачів окремих дисциплін, за­лучаючи їх до експертизи, необхідно враховувати також досвід виховної роботи.

Для проведення психолого-педагогічної експертизи можуть бути поставлені такі запитання:

1) як вплинула на формування психологічних особливостей Підекспертної особи ситуація в сім'ї, школі, учнівському колективі, неформальному угрупованні, до якого вона входила; які психологічні риси властиві цій особі;

2) чи могла атмосфера у сім'ї, школі призвести до педагогічної та соціальної занедбаності підозрюваного, звинувачуваного; як вплинула соціальна занедбаність на вчинення злочину;

3) які заходи виправлення і перевиховання можуть бути вжиті щодо неповнолітнього, що вчинив злочин; чи можна його виправити і перевиховати у сім'ї, без застосування покарання у вигляді позбавлення волі.

Окрім комплексних судово-психологічних експертиз, здійснюваних спеціалістами двох галузей науки та практичних знань (психології та психіатрії, психології та педагогіки тощо), можевиникнути необхідність призначення комплексної комісії зіспеціалістів трьох чи більшої кількості галузей наукових і прак­тичних знань. Наприклад відомі випадки призначення комплек­сної медико-психолого-психіатричної експертизи. її об'єктом є психіка людей, що перенесли психічні та соматичні хвороби, а також психіка розумово відсталих людей із тяжкими або невиліковними соматичними хворобами. До складу експертної комісії включали психологів, психіатрів і лікарів-спеціалістів із тих захворювань, на які страждали підекспертні особи.

Узагальнення матеріалів судово-психологічних експертиз показало, що як слідчі та суди, так і спеціалісти-експерти доволі часто припускаються помилок і хиб, що негативно впливає на практику. Серед них, у першу чергу, необхідно відзначити на­ступні.

1. Недоліки, що мали місце при прийнятті рішення про необхідність проведення у справі судово-психологічної експертизи івизначенні кола та змісту запитань до експерта.

У низці випадків, особливо у справах щодо статевих злочинів,експертизу призначали без достатніх на те підстав, внаслідок чоговисновки експертизи не мали суттєвого значення для справи. Водночас, у більшості розслідуваних справ щодо злочинів, кваліфікованих як убивство або заподіяння тілесних ушкоджень у стані сильного душевного хвилювання, судово-психологічну не призначали.

2. Помилки, допущені при доборі експерта. Слідчі і суди виз­начали експертів і доручали їм проведення експертиз за фор­мальними підставами (кандидат наук, доцент тощо), без попе­реднього з'ясування сфери наукових інтересів і компетентності у відповіді на запитання, заради яких призначалася конкретна експертиза, зокрема, без урахування того, чи володіють вони необхідними методиками експериментально-психологічного дослідження.

3. Бідність методичної бази досліджень, сумбурність у викладенні результатів обстеження осіб, що підлягають експертизі, поверховий характер і недостатня обґрунтованість окремих висновків.

4. Помилки, допущені при використанні експертних висновків. Досить часто слідчі і суди використовували експертні висновки без належної оцінки їх обґрунтування і достовірності. Коли, в окремих випадках, висновки експерта-психолога супе­речили іншим зібраним у справі доказам, замість того, аби мо­тивувати свою незгоду з висновком експертизи, про нього про­сто не згадували в обвинувальному висновку і вироку.

Зазначене свідчить про необхідність внесення у практику проведення судово-психологічних експертиз певних корективів організаційно-методичного характеру.

На практиці непоодинокі ситуації, коли для вирішення питань, що постають перед слідством і судом оптимальним є проведення комплексних психолого-психіатричних експертиз. Йдеться про міждисциплінарні дослідження психолого-психіатричних проблем. При цьому для формулювання висновків використовуються спеціальні знання, що належать до обох наукових дисциплін, застосовуються специфічні методи, що склалися в психології і психіатрії, порівнюються й інтегруються дані психологічного й психіатричного досліджень.

Основною передумовою, яка визначає необхідність проведення психолого-психіатричної експертизи, є існування загальних для психології й психіатрії проблем. Важливим тут є прагнення до максимально повного й всебічного вивчення всіх обставин справи. Комплексна експертиза може бути психолого-медико-психіатричною, медико-психологічною, психолого-автотехнічною, психолого-графологічною і психолого-лінгвістичною.

Слід зазначити, що експерти – учасники комплексних експертиз крім основної експертної спеціальності повинні володіти додатковими професійними знаннями, необхідними і достатніми для того, щоб добре орієнтуватися в методиці й висновках інших її учасників і їхньому значенні для загального висновку. Експерти повинні володіти методикою спільної роботи і комплексного дослідження. Іншими словами, тільки спільна діяльність та взаємодія забезпечує інтеграцію спеціальних знань, необхідну для ком­плексного дослідження задля встановлення істини у кримінальній справі.

У процесі розгляду цивільних справ перед судовими органами постають питання психологічного змісту, котрі потребують відповіді професійного психолога. Для з'ясування обставин, які мають психологічний зміст та значення для справи, призначають судово-психологічну експертизу, її може призначити суддя під час підготовки цивільної справи або суд у процесі розгляду справи. Експерт має право знайомитися з матеріалами справи, брати участь у розгляді справи, зобов'язаний з'являтися на виклик суду і давати правдивий висновок щодо поставлених йому запитань.

Висновок експерта, що містить відповіді на поставлені судом запитання, є одним із джерел прямих чи непрямих доказів, на основі яких встановлюється наявність або відсутність обставин, що досліджуються у справі. Висновок може містити опис обставин, щодо яких не було поставлено запитання, але які мають значення для вирішення спору по цивільній справі та обґрунтовують вимоги й претензії сторін.

У нормах цивільного й сімейного права психологічна складова виявляється як:

а) основний зміст законодавчої норми («усвідомлювати значення своїх дій або ке­рувати ними», «моральна шкода»);

б) істотний елемент оціночної категорії («під впливом помилки», обману», «на­сильства», «психічного тиску», «тяжкої обставини», «душевне страждання», «пси­хічний стан», «психологічний тиск», «гідність», «честь», «ділова репутація», «індивідуальність», «сімейні відносини», «мотиви позову», «психічне насильство», «інтереси дитини», «духовний розвиток», «ставлення до виховання» або «здатність до виховання», «особа дитини», «мотиви усиновлення», «особисті якості» тощо).

Психологічну експертизу призначають, як правило, у разі, якщо психологічна складова має важливе правове значення, є істотною обставиною при розгляді цивіль­них справ: щодо визнання недійсним правочину, укладеного громадянином, нездат­ним усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними, укладеним під впливом по­милки, обману, насильства, психічного тиску, тяжкої обставини; щодо захисту честі, гідності та ділової репутації; щодо відшкодування моральної шкоди; щодо вирішення спорів про право на виховання дітей, про визнання шлюбу недійсним тощо.

В обов'язковому порядку, як правило, призначають психологічну експертизу неповнолітнього свідка та експертизу свід­ка з фізичними вадами (зокрема сенсорно-перцептивними), які не обмежують сприй­мання обставин, що цікавлять суд. Встановлюють здатність адекватного сприймання фактичних обставин, що досліджуються у справі.

Зупинимося на аналізі окремих видів експертизи.

У цивільних позовах щодо визнання правочину недійсним проводять психоло­гічну експертизу (нездатності усвідомлю­вати значення своїх дій і (або) керувати ни­ми, експертизу впливу помилки, обману, насильства, тяжкої обставини у момент учинення правочину.

Дата добавления: 2014-01-07