Існує й інша класифікація напрямів судово-психологічної експертизи

Експертиза особливих емоційних станів

У чинному законодавстві серед обставин, що пом'якшують покарання, зазначається стан сильного душевного хвилюван­ня. У юридичній практиці поняття «сильне душевне хвилю­вання» досить часто ототожнюється з психологічним понят­тям «фізіологічний афект», але таке ототожнення неправомірне. Поняття «сильного душевного хвилювання» та «фізіологічного афекту» не просто належать до різних дисциплін — юриспруденції і психології, але перше є ширшим за обсягом. Питання щодо сильного душевного хвилювання, що його часто ставлять експертам-психологам, не входить до їх компетенції і як таке має відхилятися. Стан сильного душев­ного хвилювання може бути кваліфікований лише юридични­ми органами, але на основі експертно-психологічного виснов­ку про те, що в момент вчинення злочину звинувачуваний перебував у стані емоційного збудження, яке досягло ступеню фізіологічного афекту.

При призначенні судово-психологічної експертизи, пов'яза­ної з особливостями перебігу емоційних станів у кримінальних ситуаціях, у тому числі афективними деліктами, можна форму­лювати такі запитання:

1) яка психологічна характеристика емоційного стану підекспертного в період, що передував вчиненому;

2) яким чином емоційний стан і почуття особи, яка підлягає експертизі, вплинули на її поведінку в досліджуваній ситуації;

3) чи не виявляє особа, яка підлягає експертизі, особистісних рис, котрі стали однією з умов виникнення у неї надзвичайного емоційного стану, що вплинув на її поведінку в досліджуваній у справі ситуації;

4) чи не виявляє особа, яка підлягає експертизі, особистісних рис, що стали, враховуючи ситуацію, однією з умов виник­нення у неї стану фізіологічного афекту;

5) чи не був обвинувачений у момент вчинення інкримінованих йому дій у стані фізіологічного афекту;

6) яким чином емоційний стан підекспертного в період досліджуваної у справі ситуації міг позначитися на сприйнятті ним криміногенної ситуації;

7) яким чином емоційний стан підекспертного міг позначи­тися на його свідченнях.

Психологічна експертиза підозрюваного (обвинувачуваного)

Одним із завдань СПЕ підозрюваного (обвинувачуваного) є вивчення «суб'єктивної сторони злочину», що у психологічній інтерпретації означає вивчення індивідуально-психологічних особливостей і психічної діяльності «суб'єкта злочину». Йдеться про психологічну характеристику підекспертного, основна увага в якій приділяється тим психологічним особливостям, які мають найбільш істотне значення для справи. Тут доцільно вести мову про «мотиваційну сторону злочину», «емоційну сторону злочину», «атенційну сторону злочину», «ціннісну сторону злочину» тощо.

Психічні властивості особистості можуть бути по-різному пов'язані з учиненим злочином. Одні з них можуть відігравати важливу роль у виборі протиправного способу дії. Інші – тільки сприяють здійсненню злочину за наявності зовнішньої ситуації. Нарешті, деякі психологічні особливості обвинуваченого можуть залишатися нейтральними щодо факту злочину.

Особистісний підхід, отже, передбачає експертизу темпераменту, здібностей, характеру, спрямованості, пізнавальних і емоційно-вольових процесів суб'єкта злочину. Все це в комплексі дозволить адекватно оцінити дії підекспертного, встановити його вину чи невинуватість, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, ставлення до вчиненого, здатність контролювати свої дії і керувати поведінкою у конкретній ситуації, наявність чи відсутність усвідомлюваного мотиву (наміру) тощо.

Психологічна експертиза «мотиваційної сторони злочину»

Психологічна експертиза «мотивацій­ної сторони злочину» необхідна для більш диференційованого розмежування складу злочинів, що мають подібні ознаки, для доведення вини чи невинуватості підекспертного, наявності чи відсутності суспільної небезпечності цієї особи.

Мотив (у психологічній інтерпретації) – це система процесів, котрі відповідають за спонукання до дій. Наявність мотиву є необхідною передумовою будь-якої дії, додає їй спрямованості. Дій без мотивів немає. У психології розрізняють такі види мотивів: актуальні й потенційні; ведучі та другорядні (дія мотивована двома чи кількома мотивами); смислоутворюючі й мотиви-стимули; предметні, функціональні та нормативні; узагальнені, конкретні й одиничні; усвідомлювані та неусвідомлювані; стійкі й ситуативні.

Для психологічної експертизи важливою є діагностика ситуативності-стійкості, усвідомленості-неусвідомленості, актуальності-потенційності мотиваційних утворень підекспертного. Корисним для справи є аналіз мотивів агресії (злочини, вчинені з особливою жорстокістю), мотивів відмови від злочину, усвідомлених мотивів (умисел), мотивів самозбереження, безпеки й самозахисту (в ситуаціях необхідної оборони, крайньої необхідності, фізичного чи психічного примусу).

Отже, злочинна поведінка завжди мотивована незалежно від того, які обставини передували початку злочинних дій. Однак у кожному конкретному випадку, якщо мотив не очевидний, слід виходити з того, що він існує й може бути виявлений при психологічному дослідженні.

Безперечно, що тут необхідно мати професійну психологічну компетентність.

Психологічна експертиза «емоційної сторони злочину»

Психологічна експертиза «емоційної сторони злочину» (сильного душевного хвилювання) передбачає:

а) діагностику афекту в обвинуваченого на момент учинення їм злочину;

б) діагностику іншого емоційного стану підекспертного, що істотно впливає на здатність усвідомлювати свої дії, адекватно сприймати зміст конкретної ситуації, довільно регулювати свою поведінку.

Афект – це стрімкий і бурхливий емоційний процес вибухового характеру, що може дати мимовільну, неусвідомлену розрядку в дії (афективний вибух). Афект проявляється в екстремальній ситуації у разі виникнення раптового і різкого подразника і викликає дезорганізацію поведінки, звуження свідомості, порушення функціонування психічних процесів, низку симптомів з боку дихання, кровообігу, міміки, виснаження психічних і фізичних сил, часткову амнезію. Особливостями афекту є відсутність попереднього плану й використання того, «що потрапило під руку». Чинники виникнення афекту:

y тривала афектогенна напруга;

y погрози;

y страх;

y тимчасове нервово-психічне виснаження у психічно здорових людей.

Психологічна діагностика афекту в підекспертного на момент вчинення інкримінованих йому дій передбачає:

а) ретроспективний аналіз психічного стану суб'єкта, його впливу на свідомість і діяльність;

б) вивчення індивідуально-психологічних особливостей підекспертного, ступеня його стійкості до емоціогенних ситуацій, схильності до акумуляції афективних переживань; впливу вікових та статевих особливостей; чинників, що тимчасово ослаблюють організм;

в) вивчення і психологічну оцінку ситуації, в якій був вчинений злочин.

Діагностика інших емоційних станів передбачає аналіз стресових станів, станів нервово-психічної напруги, сильної втоми, що унеможливлюють чи істотно ускладнюють виконання професійних функцій, пов'язаних з керуванням сучасною технікою. Це приводить до здійснення необережних злочинів, наприклад, в авіації, автомобільному й залізничному транспорті, у роботі оператора автоматизованих систем на виробництві тощо.

Найчастіше в стані стресу порушується процес вибору цілей дії, послідовність у здійсненні складних інтелектуальних і рухових актів. Відбуваються помилки в сприйманні навколишньої дійсності, зменшується обсяг уваги, порушується оцінка часових інтервалів, з'являються труднощі в розумінні ситуації в цілому.

Завершенням стресової ситуації, його «вершиною» може бути афект, що, однак, відбувається далеко не у всіх випадках.

До компетенції експерта-психолога в таких випадках належить вивчення психологічних обставин, що мають значен­ня для встановлення істини: екстремальної ситуації (несподіваність, новизна, складність); індивідуально-психологічних властивостей особистості; ступеня сформованості, автоматизованості в нього навичок і умінь; особливостей самосвідомості й самооцінки; емоційної стійкості; стресостійкості (толерантності до стресу); впливу на поведінку втоми, соматичних розладів, гострих і хронічних захворювань; особливостей соціальних контактів підекспертного тощо.

Цей напрям СПЕ має особливе значення при оцінці «тимчасової дезорганізації психічної діяльності» під час вчинення «суспільно небезпечного діяння».

Дата добавления: 2014-01-07