Експертиза особистих властивостей, основних мотивів поведінки, закріплених у життєдіяльності суб'єкта, та рівня його інтелектуального розвитку

Експертиза неповнолітніх

Судово-психологічна експертиза призначається в даному випадку стосовно психічно здорових неповнолітніх підозрюва­них, звинувачуваних, свідків, потерпілих. Виокремлення цього виду судово-психологічної експертизи зумовлене, насамперед, своєрідністю підліткового віку. Підлітковий вік оцінюється не просто як перехідний, а як складний і критичний. Це зумовлене численними кількісними та якісними змінами, яких зазнає у цей час організм та осо­бистість, що іноді мають характер докорінної зміни попередніх особливостей, інтересів і стосунків. Такі зміни часто супроводжуються появою у підлітка ускладнень у стосунках із оточуючи­ми: він не піддається впливу дорослих, виявляє різні форми неслухняності, опору (впертість, грубість, негативізм тощо).

Часто протиправні дії підлітка здаються незрозумілими, маломотивованими. навіть протиприродними. І лише після ретель­ного вивчення його внутрішнього світу стає зрозумілим, що вони зумовлені не тільки глибокими, прихованими суто особистісними причинами, але й чинниками соціально-психологічного ха­рактеру. Наприклад психічно здоровий підліток, вихований у несприятливих умовах, може мати недостатній ступінь соціаль­ної зрілості особистості. Ознаки її виявляються, насамперед, у примітивній мотивації мети своїх дій, у наївно-дитячих спробах її досягнення, у недостатньо адекватній оцінці вчиненого зло­чину тощо.

При проведенні судово-психологічної експертизи неповнолітніх визначається відповідь на такі запитання:

1) які індивідуально-психологічні, зокрема, емоційно-воль­ові особливості характерні для підекспертної особи;

2) які мотиви діяльності та поведінки підекспертного є типо­вими для його повсякденного життя; якими мотивами він керу­вався при вчиненні злочину;

3) чи відповідає рівень розумового розвитку підлітка його біо­логічному (паспортному) віку;

4) яким чином сприйнята конфліктна ситуація та її суб'єктив­на оцінка підлітком змогла вплинути на його дії;

5) чи не властива підекспертному підвищена навіюваність? Якщо так, то яким чином це може вплинути на його дії у конкретній кримінальній ситуації чи свідчення стосовно вчине­ного злочину;

6) чи не спостерігається у підекспертного схильності до фан­тазування? Якщо так, то як це може вплинути на його здатність давати правдиві свідчення;

Вивчення злочину в кримінальному процесі передбачає аналіз як об'єктивної, так і суб'єктивної сторони злочинної поведінки. При цьому під суб'єктивною стороною мається на увазі визначення особою характеру ситуації і сутності своїх діянь. Часто у свідомості суб'єкта злочинної діяльності суб'єктив­не значення ситуації злочину не збігається з її змістом або ж значно різниться від нього, відіграючи при цьому роль вирішаль­ного чинника у виборі альтернатив поведінки.

У психології терміни «суб'єктивна оцінка», «суб'єктивне зна­чення ситуації» та інші подібні об'єднуються узагальненим, до­сить широким поняттям «суб'єктивний світ особистості», що за­галом характеризує особливості перебігу пізнавальних (відчут­тя, сприймання, пам'яті, мислення, уяви, уваги) та емоційно-вольових процесів (емоцій, почуттів, переживань, вольової ре­гуляції поведінки), темпераментні та характерологічні власти­вості та якості, а також ставлення особи до себе, до інших лю­дей, до суспільства загалом, її спрямованість (мотиви, цілі і цінності, установки та ін.). Юридичні поняття «суб'єкт» і «су­б'єктивна сторона злочину» у психологічній інтерпретації і оз­начають експертизу особливостей суб'єктивного світу особис­тості.

При її призначенні перед експертами-психологами можуть бути поставлені такі питання:

1) які індивідуально-психологічні особливості особи, що підлягає експертизі, та як вони могли проявитися в конкретно­му протиправному вчинку;

2) чи не суперечать протиправні (злочинні) дії особи, що підлягає експертизі, основним рисам її характеру;

3) чи здатен підекспертний, враховуючи рівень його розумо­вого розвитку і стан психічних пізнавальних процесів, правиль­но розуміти значення своїх дій, їх наслідків і давати щодо них достовірні свідчення;

4) які риси характеру особи, що підлягає експертизі, могли б позначитися на характері її свідчень; чи властиві їй підвищена навіюваність та схильність до фантазування;

5) чи може особа, яка підлягає експертизі, враховуючи її інди­відуально-психологічні особливості, рівень розвитку пізнавальної сфери, правильно сприймати та оцінювати виявлені у справі факти (або здійснювані над нею дії).

Експертиза особистих властивостей, основних мотивів поведінки, закріплених у життєдіяльності суб'єкта, та рівня його інтелектуального розвитку тісно пов'язана з відповіддю на за­питання щодо наявності у підозрюваного, звинувачуваного на момент вчинення протиправної дії особливого емоційного ста­ну, зокрема, стану фізіологічного афекту; встановлення деяких індивідуально-психологічних дозволяє більш точно визначати специфіку емоційних станів у зв'язку з встановленням нездатності потерпілої особи чинити опір у момент вчинення з нею насильницьких дій.

Дата добавления: 2014-01-07