Окислювальний розпад ІОК

Окислювальне руйнування ІОК може здійснюватися неензиматичним шляхом (за рахунок фотоокислення) і ензиматичним.

Ензиматичне окислення відбувається за участю ферментативної системи, що отримала назву оксидази ІОК (ауксиноксидази), в основі якої лежить оксидазна дія пероксидази. Для окислення ІОК потрібен О₂. Як кофактори необхідні Мn²⁺ і монофенол. В лабораторії звичайно використовується 2,4-дихлорфенол. Окислення 1 моля ІОК супроводжується поглинанням 1 моля О₂ і виділенням 1 моля СО₂. Окислення ІОК пришвидшується невеликою кількістю перекису водню (0,1 моль на 1 моль ауксину). Очевидно, оксидаза ІОК в клітинах в своєму складі містить флавінову частину, що проводить Н₂О₂. Проте показано, що очищена пероксидаза окисляє ІОК і без Н₂О₂. Основними продуктами реакції є 3-метиленоксіндол і індоліл-3-альдегід які можуть потім розпадатися далі. 3-Метиленоксіндол є сильнодіючим сульфгідрильним реагентом і інгібітором ферментів, що містять SH–групу, проте за рахунок відновлення він перетворюється на нетоксичний 3-метилоксіндол.

Природні монофеноли з ОН-групою в параположенні (кумарова, феруллова кислоти, умбеліферон і ін.), а також деякі флавоноїди з одним оксизаміщенням в кільці В (нарингенін, кемпферол) в модельних дослідах посилюють активність оксидази ІОК, ди- і триоксифеноли (кавова, хлорогенова, галлова кислоти і ін.) і деяка флавоноїди з двома гідроксилами в кільці В (кверцетин, антоціани) інгібують її.

Так як феноли широко представлені в рослинах, то вважають, що вони можуть грати важливу роль в регуляції розпаду ауксину. В рослинних клітках присутні також білки-протектори, що затримують окислення ІОК пероксидазою. Для молодих тканин, що інтенсивно ростуть, характерна значна кількість протекторів і низька активність оксидази ІОК.

Дата добавления: 2014-01-07