Поняття екологічної безпеки в галузі авіації

В останні десятиліття люди усвідомили, що поряд із проблемами соціально-економічного характеру найбільш актуальними є питання забезпечення екологічної безпеки. Одним з найважливіших є питання охорони навколишнього природного середовища від негативного впливу авіації.

Складовою безпеки авіації є екологічна безпека.

Екологічна безпека є складним соціальним явищем. Безумовно, що екологічну безпеку ми розглядаємо як компонент національної безпеки, що забезпечує захищеність життєво важливих інтересів людини, суспільства, довкілля та держави від реальних або потенційних загроз, що створюються антропогенними чи природними чинниками. З метою запобігання виникненню небезпеки для людини і навколишнього природного середовища держава повинна розробити систему заходів, що були б спрямовані на запобігання виникненню небезпеки для людини і навколишнього природного середовища від природних стихій, техногенних аварій і катастроф. Найважливіше місце посідають, серед таких заходів, саме правові заходи.

А відтак, правові норми, на основі яких регулюються відносини по забезпеченню екологічної безпеки у тих сферах, де є потенційний екологічний ризик складають особливий юридичний режим використання небезпечних речовин, здійснення потенційно небезпечних видів діяльності, експлуатації екологічно небезпечних об’єктів.

Залежно від територіальних факторів екологічна безпека авіації має глобальних і локальний характер. Глобальним є вплив авіації на озоновий шар атмосфери та всі наслідки, що пов’язані з цим; серед основних локальних є проблеми пов’язані авіаційним шумом, забрудненням атмосферного повітря викидами забруднюючих речовин, забруднення природних ресурсів (вод, ґрунту) в районі розташування аеропортів.

Існує досить широкий спектр доктринальних підходів щодо визначення екологічної безпеки у різних джерелах – гуманітарних, соціальних, природничих, правових.

Наукові визначення екологічної безпеки виходять з того, що вона є різновидом загального поняття безпека (англ.security), яке означає стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства, держави від внутрішніх та зовнішніх загроз.[362]

Екологічну безпеку в сфері авіації можна розглядати в суб’єктивному розумінні, тобто як суб’єктивне право громадян, що тісно пов’язане з правом громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля, закріплене в ст. 50 Конституції України та ст.9 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”. А також в об’єктивному розумінні, тобто як систему правових норм на основі якої здійснюється забезпечення екологічної безпеки авіаційної галузі та регламентується еколого небезпечна діяльність, попереджується погіршення екологічного стану та виникнення небезпеки для природного середовища, його об’єктів і населення.

Отже, екологічна безпека в сфері авіації – це такий стан навколишнього природного середовища і створюваних цілеспрямованою діяльністю людини умов, що досягається за допомогою системи політичних, правових, економічних та технологічних заходів, при якому попереджується погіршення стану навколишнього природного середовища, забезпечується збереження здоров'я і життя людей та виключається настання негативних наслідків для теперішнього і наступних поколінь.

Основною метою екологічної безпеки України у сфері авіації є вироблення концептуальних засад у сфері охорони навколишнього середовища та раціонального природокористування, а також втілення їх на практиці з метою сталого економічного та соціального розвитку держави. Тому в Постанові Верховної Ради України від 5 березня 1998 року „Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки”[363] визначено, що для комплексного розв'язання екологічних проблем цивільної авіації насамперед необхідно розробити:

- принципи та методи захисту повітря від забруднення двигунами
повітряних суден;

- принципи та методи захисту від електромагнітних полів
радіочастот аеропортів;

- технології захисту ґрунтів та води від забруднення стоками
аеропортів;

- оптимізаційні схеми керування повітряним рухом на трасі, в
зоні аеропортів з урахуванням екологічного стану довкілля;

- методи кількісної інтегральної оцінки екологічного стану
підприємств авіаційного транспорту.

Для комплексного розв’язання проблем екологічної безпеки авіації, насамперед, необхідно розробити реальний механізм її забезпечення. Складовими такого механізму є система державно-правових заходів, які в залежності від спрямованості дій можна поділити на декілька видів, зокрема:

організаційно-превентивні, регулятивно-стимулюючі, розпорядчо-виконавчі, охоронно-відновлювальні та забезпечувальні.[364]

Група організаційно-превентивних заходів включає в себе всі дії, що спрямовані на виявлення небезпечних для здоров’я людей та довкілля територій, зон, об’єктів і видів діяльності, а також здійснення певних заходів для попередження виникнення екологічної небезпеки. Так,

Систему юридичних норм і правил, спрямованих на регулювання відносин, забезпечення дотримання пріоритетів, нормативів, стандартів, лімітів та інших вимог у галузі екологічної безпеки складають регулятивно-стимулюючі заходи.

Реалізація державними органами, їх посадовими та службовими особами обов’язку по забезпеченню екологічної безпеки, контроль за додержанням вимог екологічного законодавства і застосування юридичної відповідальності за порушення вимог екологічної безпеки – в цьому суть розпорядчо - виконавчих заходів.

Охоронно-відновлювальні заходи здійснюються для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, локалізацію зон надзвичайної ситуації, визначення правового статусу осіб, які постраждали від наслідків екологічної небезпеки.

Попередження екологічних правопорушень в галузі забезпечення екологічної безпеки та застосування до винних осіб засобів державного примусу за порушення норм екологічної безпеки здійснюється на основі забезпечувальних заходів.

Дата добавления: 2014-01-07