Консультування жертв сімейного насильства

У цей час допомога жертвам сімейного насильства здійснюють як спеціалізовані установи: кризові центри для жінок, притулки для жертв насильства, – так і територіальні установи соціального обслуговування: телефони довіри, центри психолого-педагогічної допомоги населенню, центри соціальної допомоги родині й дітям клієнтів, що консультують своїх, по всіх життєвих проблемах, що й виявляють психотерапевтичну підтримку.

Допомога потерпілим від насильства має свою специфіку залежно від того, хто її виявляє (психолог, фахівець із соціальної роботи, психотерапевт), кому її виявляють (жертвам сімейного, сексуального або просто фізичного насильства), у якій формі (консультативної, психотерапевтичної, соціальної підтримки) буде вона здійснюватися.

Наслідку сімейного насильства багато в чому відповідають симптомам ПТСР:

- на психологічному рівні: порушення сну, кошмари, що повторюються спогади, складності з концентрацією уваги, підвищена тривога й збудливість, гіперактивність, порушення взаємин, відчуття ворожого відношення суспільства;

- на фізіологічному рівні: відчуття нестачі повітря, дискомфорту в шлунку, внутрішні спазми, головні болі, зниження інтересу до сексу аж до повної байдужості:

- на рівні поведінки: покалічення, суицидальные спроби або думки, зловживання алкоголем або наркотиками, проблеми з харчуванням (булимия або анорексія), безладна зміна сексуальних партнерів.

Особливістю стану людину, що пережила насильство, є виражене почуття провини за те, що трапилося, крім того присутні почуття ненависті до ґвалтівника, жаху й образи, як наслідок виникає неприйняття й відкидання власного тіла. Різко падає самооцінка. Емоційний розлад може ухвалювати різні форми – від замкнутості й відходу в себе до страху й нездатності залишатися одному.

Виділяють наступні стадії терапії в роботі з наслідками насильства (Кораблина й ін., 2001):

1. Бажання вилікуватися. Або симптоми настільки сильні, що неможливо далі терпіти, або людей свідомо вирішує, що потрібно щось міняти, і звертається по допомогу. Завдання психолога на цій стадії – створення безпечного простору, оцінка стану здоров'я клієнта: психологічного й соматичного. На це може піти кілька тижнів або місяців.

2. Стадія кризи. Людей зустрічається із сильними почуттями, з болем. Ця стадія дуже важка для клієнта, тут важливо, щоб він міг подбати про себе. Від психолога буде потрібно дуже потужна підтримка. Можна зробити зустрічі більш частими. Корисно з'ясувати потенційний ризик самогубства, проговорити цю тему. Важливо, щоб клієнт усвідомив, що ця стадія не буде тривати вічно. «Істина звільнить вас, але спочатку зробить зовсім нещасним».

3. Згадування. Якщо створена довіра до психолога, піде розповідь про те, що відбулося. Дуже важливо, щоб клієнт згадав стільки, скільки він може витримати.

4. Віра. Ця стадія важлива, якщо людей сумнівається в точності спогаду: Для клієнта дуже важливо повірити собі й своїм спогадам. «Якщо припустити, що ви це придумали, то навіщо? Навіщо вам витрачати на цей час, гроші?»

5. Подолання мовчання. Розповідь подробиць що відбувся. Це, як правило, супроводжується почуттями сорому й страхом налякати слухаючого, також можливий страх перед повторенням насильства. Можна сказати клієнтові: «Чим більше ви розповідаєте про пережитий, тем менше енергії там залишається, легшає». Якщо людина вирішилася розповісти про це психологові, то потім він може вирішитися розповісти про це ще кому-небудь: другові або подрузі. Тоді зникає внутрішня ізоляція.

6. Зняття із себе провини за те, що трапилося. Людей може винити себе в тому, що не зміг себе захистити, або в тому, що в момент насильства одержував задоволення. Не можна переконувати жертву, що вона зовсім не винувата – вона цьому не повірить. Не треба намагатися зруйнувати віру клієнта у свою провину. Важливо допомогти клієнтові зняти із себе відповідальність за те, що трапилося.

7. Підтримка «внутрішньої дитини». Усередині кожної дорослої людини є дитина радіюча й дитина страждаюча. Багато з людей, що пережили насильство в дитинстві, не вміють радіти життю. На цій стадії необхідно встановити контакт із «пораненою дитиною усередині себе», використовуючи малюнки, рухи (у групі) і т.п.

8. Повернення довіри до себе. Підвищення самооцінки. Тут відбувається визначення особистих границь клієнта, які були порушені насильством, а тепер знову можуть повернутися під контроль клієнта.

9. Оплакування втрати. Тобто прощання з тим, що було втрачено в момент насильства.

10. Гнів. На стадії оплакування звичайно назовні виходить і злість, довгий час стримувана усередині.

11. Розкриття й конфронтація. Ґвалтівник – це людей, що живе поблизу. Важливо виразити йому свій гнів. Можна написати лист, можна розіграти це в психодраме.

12. Прощення. Мається на увазі прощення себе. Вибачати ґвалтівника не потрібно, тому що це може бути ще однієї жертвами, яку принесе йому постраждала. Зміст прощення в тому, щоб відпустити ґвалтівника від себе.

13. Знаходження духовності. Повернення вистави про те, що мир добрий і гарний. Зникає відчуття відірваності від світу, нездатності почувати красу. Вертається зв'язок між Я и тілом. Відроджується довіра до людей.

14. Вирішення травми й рух далі. Це момент, коли люди почувають, що їм удалося ввімкнутися в життя. Поступово треба говорити про те, що терапія закінчується. Наступає час попрощатися із клієнтом.

Крім очного консультування або психотерапії в допомозі жертвам насильства можуть брати активну участь телефонні служби. Установки різних центрів стосовно допомоги особам, що переживають сімейне або інше насильство, сильно відрізняються одна від іншої.

У жертв сімейного насильства можуть виникати наступні емоції (Міняйл, 2002).

Безсилля, безпорадність. Мабуть, сама типова динаміка розвитку побудованих на насильстві взаємин полягає в тому, що чоловік затверджує свою необмежену владу й закріплює повне безсилля жінки. Чим він більше превстигне, тем нижче її самооцінка, і вона уязвимее в умовах виученої безпорадності, де, як їй здається, вона не контролює своє життя або події, що відбуваються. Безсилля, яке жінка переживає у взаєминах із цим чоловіком, може ще більше парализо-вывать її здатності діяти, ухвалюючи форми незахищеності, пасивності, небажання що-небудь уживати і т.д. Консультант може зміцнити віру жінки в те, що вона в стані управляти своїм життям, а це дуже коштовне для неї. Можливо, консультант єдина людина, яка повірила в неї, і важливо повідомити це саме в той момент, коли жертва не володіє собою. Необхідно підтримати її в* момент ухвалення рішення й виразити впевненість у її здатність діяти ефективно. Виявите її сильні сторони й позитивні якості. Запропонуєте їй скласти список позитивних тверджень про себе. Коли вона знову почне себе недооцінювати, їй буде корисно перечитати цей список.

Страх. Страх буває різним. Деякі бояться, як вони вважають, незаперечної могутності свого партнера: його влада ухвалювати за жінку розв'язку, нікуди її не відпускати, її повну залежність. Таке положення тісне пов'язане з динамікою сили. Отут може допомогти наступна техніка: виставте перед нею реальні перешкоди й обговорите її страхи, допоможіть їй усвідомити їх і переступити через них.

Деякі жінки бояться почати нове самостійне життя, а також усього невідомого, що та за собою тягне, або починають боятися різних життєвих ситуацій, наприклад, поїздки на автобусі на самоті, пошуку роботи й ін. Терапевт також може допомогти їй у проживанні цих страхів.

Роздратування. Роздратування може мати кілька причин. Роздратування через те, що з нею відбувається, гнів на нього, гнів на себе через те, що «допустила» таке.

Сюди ставляться й емоції, які жінка стримує в собі – не раз її спроби висловити роздратування служили «причиною» насильства. Консультант може надати жінці допомогу в розумінні того, що роздратування неминуче й містить у собі зачатки щиросердечного здоров'я, а також у пошуках шляхів його вираження, найбільш прийнятного для неї. От деякі способи: поговорити про почуття, скласти гнівний лист партнерові, побити подушку, а також – рольова гра, лемент, плач, струс. Розуміння роздратування може послужити поштовхом до початків позитивних дій.

Провина. Почуття провини подібно глибоко захованому роздратуванню. Зрозумівши, що вона не винувата, жінки почне почувати, усвідомлювати й виражати це роздратування відповідним чином. Жінка може відчувати провину через те, що не змогла «зберегти мир», підтримати гармонію в родині, у достатній мері «догодити своєму партнерові» – підтримуючи всі ці міфи про відповідальність, яку суспільство наклало на жінку в шлюбі. Вона може винити себе за сутички з партнером, оскільки теж втрачає самовладання, б'є посуд і т.д. Суть підтримки, яку консультант може виявити такій жінці, полягає в наступній концепції: усі ми відповідальні за наші вчинки, і вона може брати на себе відповідальність і покаятися у своїх діях, якщо захоче, але це не дає йому приводу ображати її. Якщо допомогти їй згадати всі то позитивне, що вона вживала для запобігання насильства або під час його, це полегшить її почуття провини. Недостатньо просто сказати про те, що вона невинувата, хоча, звичайно, з этого варто почати.

Зніяковілість/сором. Жінки дуже часто переживають важкі хвилини в житті, коли намагаються осмислити, що відбувається й ідентифікувати себе як жертву, як «, що б'є». Для деяких прийняти це рівносильне визнанню в тому, що вони самі вибрали таку долю. Але це насправді не так, і консультант може допомогти жінці вибратися із цієї пастки і йти далі. Однак важливо зрозуміти, що для жінки необов'язково навішувати на себе ярлик жертви, для того щоб змінити своє життя.

Нерідко жінки соромляться свого життя. Здатність консультанта передати їй своє розуміння про те, що її поведінка – найкращий спосіб подолати із ситуацією, додасть їй сили переступити через цей сором.

Сумніву із приводу психічного здоров'я. «Ти божевільна» – це стандартний виверт, використовувана чоловіком.

Цілком зрозуміло, що жінка, довгий час, що терпить насильство, почне турбуватися про стан своєї психіки, бажаючи довідатися, чи прав він; коли вона звертається по допомогу у відповідні установи, їй ставлять діагнози й починають лікувати симптоми, не довідавшись основних, прихованих причин насильства, а це тільки зміцнює міф. Жертва сімейного насильства не божевільна, і якщо удаї)ся зруйнувати, що міцно засіла в її голові думка про те, що вона – єдина, з ким таке відбувається, то можна допомогти їй знову повірити у свою психічну нормальність.

Втрата/любов. Жінка, подвергшаяся насильству, зовсім не обов'язково втрачає почуття жалю й любові. Незгасла любов може вплинути на рішення залишитися в родині. Якщо ж вона порахує потрібним перервати взаємини, те, пам'ятаючи про минулі почуття, буде щонайменше переживати втрату. Вона буде згадувати той прекрасний час, коли партнери любили один одного. Це відчуття втрати, до- ' гда взаємини закінчуються, почуття втрати любові, яка була. Відчуття єдності із чоловіком, навіть якщо він виявився поганим, – це невід'ємна частина жіночої ідентифікації. Ці моменти можуть бути найважчими й фру-стрирующими для жінки й консультанта, тому що це – конфлікт серця й розуму, емоцій і змісту. Не забувайте, що жінка має право на свої почуття – не має значення, як иррационально вони можуть виглядати, – і консультант відповідає за те, щоб допомогти їй пережити й зрозуміти їх, щоб далі вона могла своїми почуттями оперувати.

Заціпеніння/амбивалентность. Криза, особливо в початковій стадії, викликає почуття нереальності. Тому непогано б дати жінці можливість відпочити й звільнитися від суперечливих почуттів, це допоможе їй рухатися вперед. Вона може спочатку виключити всі емоції, захищаючись від страждань і навіть не намагатися що-небудь змінити. Допоможіть їй спочатку довести до кінця невелике завдання; це й буде відправною крапкою для роботи із протиріччям, що намітилося.

Емоційна/економічна залежність. Ідентичність багатьох жінок розчиняється в партнерові йди взаємовідношенні. Тому дуже важливо дати жінці зрозуміти, що вона може сама заробляти на життя, хоча б одержати тимчасову роботу, або піти прогулятися в сонячний денек по парку одна без партнера – це початок незалежності. Варто розвіяти міф, що говорить: «Якщо він не може знайти роботу й забезпечити родину, те як я зможу це зробити?».

Ізоляція. Ізоляція – основний аспект більшості взаємин, побудованих на насильстві. Тому наявніст так місц (наприклад, кризов центр), де би жінк ма можливіст вислови_ й розділи св почутт й переживанн з консультант й з інш жінк, неоціненн у руйнуванн міф про те, що вона – єдин й унікальн жінк у світ, що перенесшая насилие Установлення дружніх відносин і підтримка співтовариства здатні зробити багато чого для жертви насильства, незалежно від того, чи розв'язала вона повернутися до партнера або піти від нього.

Фрустрація. Острах невдачі й недостатній упевненість у собі легко можуть привести жінку в стан фрустрації. Вона може не мати реалістичної вистави про свої цілях, уважаючи, що або все вийде саме собою – «як у казці», або досягтися мети неможливо. Це веде до фрустрації й до відчуття провалу. Завдання консультанта допомогти їй поступово, крок за кроком, установлювати реалістичні цілі, для того щоб звести фрустрацію до мінімуму.

Фрустрація часто пов'язана з необхідністю звертатися в такі служби, як суд, міліція, благодійні організації. Консультанти самі можуть звернутися туди або розсіяти деякі омани відносно цих служб, що часто зустрічаються в жертв сімейного насильства, щоб жінка могла самостійно вживати необхідних заходів по наданню їй допомоги.

Батьківські турботи. Насильство в родині віднімає увага матері від потреб дітей, змушуючи сконцентруватися переважно на проблемі виживання; її можуть не допускати до дітей або не дозволяти виражати їм свою любов. Вона може розмовляти з дітьми про свій розпач; діти можуть- також з'явитися предметом нападок з боку чоловіка. Через усе цього діти страждають у подібних ситуаціях.

Таким чином, сімейне насильство є більш складною й багатогранною проблемою, чому насильство соціальне. Психологові-Консультантові доводиться працювати не тільки з фактами самого насильства, але й з «вторинними» складовими: почуттями, реальною соціальною й економічною ситуацією й т.п. Саме тому допомога жертвам сімейного насильства повинна бути комплексної, нерідко з підключенням соціально-правової підтримки й соціальної роботи.

Працюючи з жертвою сімейного насильства, консультант повинен пам'ятати про наступні рекомендації:

Самі спільні завдання, які повинна розв'язати жінка – жертва насильства, щоб подолати ситуацію, що травмує, виглядають у такий спосіб:

1. Формування відносини до себе:

• визнання своєї унікальності;

• прийняття себе такий, яка є;

• знаходження любові до себе.

2. Формування відносини до інших:

• визнання унікальності будь-якого іншого;

• розвиток у собі якостей, що допомагають зрозуміти думку, точку зору, поведінка іншого.

3. Дослідницька позиція стосовно себе:

• вивчення своїх переваг, реакцій, станів в обставинах;

• дослідження свого характеру, особливостей його про-' явища в різних сферах діяльності (робота, родина, дозвілля й т.п.); самокорекція характеру;

• увага до роботи свого тіла;

• аналіз своїх цінностей і життєвих змістів.

4. Усвідомлення необхідності відновлення (самореабілітація):

• пошук власного алгоритму досягнення рівноваги: знайомство з різними, у тому числі традиційними, способами відновлення; вибір способів, прийнятних і адекватних;

• розуміння того, що відновлення себе за рахунок іншого – шлях тупиковий і непродуктивн, що влекущий за собою такі прояви, як роздратування, агресія, «пошук винуватого», «відхід у хворобу», «синдром нещасного» і ін.; це, як правило, стихійні неусвідомлені шляхи відновлення, які не спосіб' твуют поліпшенню відносин з навколишніми (Кац, Тмен-Чик, 1989).

5. Погляди, які допомагають досягтися психічної рівноваги:

• усі проблеми в мені самої;

• усе залежить від мого відношення до, що відбувається;

• внутрішня рівновага виникає не з бажання змінити інших, а від прийняття їх такими, які вони є;

• усе, що ми можемо змінити, – це наше сприйняття миру, сприйняття навколишніх, сприйняття самого себе;

• важливо перестати тривожитися й навчитися жити зараз;

• навчитеся вибачати – це дозволить позбутися багатьох проблем;

• необхідно позбутися страху й віддати перевагу любові страху – тоді можна змінити природу наших відносин з іншими людьми (Деркач, Семенов 1998).

На відновлення в жертви насильства контролю над своєю поведінкою може піти тривалий час: тижня, місяці, а іноді й роки. У цих випадках необхідний перехід від консультативної тактики до психотерапевтичної.

Психотерапія жертв насильства може проводитися будь-якими апробованими в практиці методами, серед яких є йтехніки, застосовувані в роботі із ґвалтівниками. Вибір технік і підходів залежить від особистості клієнта, від конкретної ситуації й від професіоналізму психотерапевта. Гуманістичний підхід можна застосовувати при всіх можливих видах терапії. Тому що пацієнт потребує розуміння, прийняття й підтримці з боку терапевта, орієнтована на клієнта (client-centred) терапія допомагає жертві виразити себе, розглянути різні способи реагування й вибирати з них найбільш підходящий.

Добре зарекомендували себе в практиці роботи з жертвами насильства наступні психотерапевтичні техніки: нейро-лінгвістичне програмування, метод десенсибілізації рухами око, символдрама, когнитивно-поведінкова терапія техніки, що відповідають, докладно описано в главі 3.

Дата добавления: 2014-01-07