Надання різноманітних можливостей

Підтвердження

Принципи допомоги жертвам зґвалтування

КОНСУЛЬТУВАННЯ ЖЕРТВ СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЬСТВА

При консультуванні жертв сексуального насильства необхідно:

1. Забезпечити можливо більш повне й безумовне прийняття себе.

2. Сприяти підвищенню самооцінки.

3. Допомогти скласти конкретний план поведінки в обставинах, пов'язаних з насильством (інформація про міліцію, правоохоронних органі, медичних процедури).

4. Допомогти визначити основні проблеми.

5. Допомогти мобілізувати системи підтримок особистості.

6. Допомогти усвідомити серйозність происшедшего.

7. Допомогти усвідомити необхідність витратити час на видужання.

8. Виявити й зміцнити сильні сторони особистості клієнта.

1. Повага

> оціните довіру, яка виявляє жертви, звертаючись за допомогами;

> забезпечте конфіденційність;

> ураховуйте культурні особливості жертви.

> правоти клієнтки й необхідності виразити свої почуття;

> реальності, що жертва залишилася в живі й має досить сил, щоб упоратися із травмою;

> природності й адекватності її почуттів,

> позитивного змісту проявів психологічного захисту.

3. Переконання

> що жертва не винувата;

> що вона подолає свої переживання, страхи й нічні кошмари, що є «оплакуванням втрати»;

> що теперішній стан пройде, якщо з'явиться надія;

> що вона має для подолання необхідні сили й ресурси;

> що їй самої слід визначати, що, коли й кому розповідати про те, що трапилося,.

> передайте їй ініціативу в процесі консультування;

> дайте необхідну інформацію, не змушуючи відповідати за те, що трапилося;

> не затверджуйте, що необхідне лікування;

> не цікавтеся деталями происшедшего, якщо цього не потрібно в терапевтичних цілях.

У консультуванні жертви зґвалтування в жодному разі не слід розслідувати обставини психотравмы. Насамперед, слід заохотити її до розмови про відчуття й почуттях. Що нагромадилися переживання й емоційну напругу шукають виходів, чому сприяє активне слухання. Предметом обговорення часто стають ідеї самозвинувачення, засновані на омані, що ґвалтівникові не було зроблено винного опору. Слід переконати жертву, що вона діяла правильно, відповідно до сложившимся обставинам, і кращим доказом тому є той факт, що вона залишилася жива.

Спектр можливих емоційних реакцій жертви широкий:

1. Страх, який може приводити до розвитку фобій (страх знову піддатися побиттям, насильству або втратити життя). Його не слід пригнічувати, більше того, оскільки він заснований на реальних обставинах, іноді потрібно почати дії по забезпеченню безпеки. Існує також і страх відкидання близькими.

2. Заперечення серйозності проблеми (або взагалі – її існування). Що відбувся не усвідомлюється або представляється нереальним. У бесіді слід прийняти важливість потреби клієнта в цьому психологічному захисті.

3. Потрясіння відсутністю або неприйнятністю альтернатив – виходу із ситуації. Сильні емоційні переживання приводять до дезорганізації поведінки й дезінтеграції особистості. Потрясіння підсилює необхідність різких змін у житті: зміни житла, пошуків роботи, нової школи й т.п. У цьому хаосі доцільно спільно вибрати найбільш важливі пріоритети й, використовуючи сильні сторони особистості, скласти конкретний і здійсненний план дій.

4. Безпорадність, викликана невдалими спробами опору, зіткненням з байдужістю або ворожістю оточення й суспільства. Її подоланню сприяє усвідомлення того, що ситуація розв'язна.

5. Гнів виникає негайно або з відстрочкою й може бути спрямований на будь-яку людину, і варто виразити його до кінця, як би це не було хворобливе й болісно.

6. Почуття провини за колишні омани, неправильну поведінку або відхід від значимих відносин. Провину безглуздо заперечувати – важливіше те, що вона вказує на ті явища, що залежать від клієнта, а тому можуть бути змінені при його бажанні.

7. Недовіра виникає в силу того, що консультант ставиться до числа прсторонних, від яких продовжує виходити небезпека. Оскільки недовіра є якоюсь мірою реалістичним, не зайво вислухати й прийняти вираження невдоволення й розчарування клієнта.

8. Депресія, що проявляється в почутті незначимостей і нездатності до дій, часто підтримувана оточенням. Вона долається шляхом прийняття своїх почуттів, придбання самоконтролю й активної участі в житті.

9. Амбивалентность обумовлена проблемністю соціальної й сексуальної ролей як у клієнтки, так і в значимих осіб з оточення, а також необхідністю ухвалювати розв'язки про зміну стереотипів життя. Немаловажне, визнавши право співрозмовника на подвійність емоцій, дати можливість їх відкритого прояву.

Після емоційного отреагирования слід поступово переходити до роботи по відбудові особистісного контролю. Отут не слід очікувати швидких результатів: часом повинне пройти чимало часу; тижні або місяці, а іноді й роки йдуть на те, щоб повністю реконструювати відносини з навколишніми й досягтися інтеграції особистості. Нема рації фіксуватися на деталях сексуального нападу: фіксація й генералізація цих переживань можуть приводити до хронічної беззахисності й непереборному страху перед усіма чоловіками.

Якщо клієнтка звертається по допомогу безпосередньо після зробленого сексуального нападу, їй рекомендують звернутися в правоохоронні органі по телефону або особисто, для чого її постачають відповідною інформацією. Слід переконати в необхідності дати, показання слідчим органам і якнайшвидше пройти медичне обстеження. Варто згадати, що пройти медичну експертизу бажане протягом першої доби, маючи певні докази зґвалтування (для чого не слід митися або ухвалювати ванну). Давати жертвам цю інформацію дуже важко, але доцільно нагадати, що ці дії можуть полегшити надання їй допомоги. Безумовно, цей момент вимагає від консультанта особливої чуйності. Звертаючись до консультанта, а не в правоохоронні органі, жертва має для цього свої підстави, і тому переадресацію сприйме як відкидання. Юридична інформація може бути засвоєна лише на тлі встановленого довіри й базового консультативного пророблення переживань.

Через відсутність надійної системи законів і неефективності їх виконання, неповнолітні, потерпілі від сексуального насильства, звертаються за правоохоронною допомогою вкрай рідко. Це пов'язане із психологічної трав-матичностью дізнання й судового процесу, побоюваннями розголосити небажану інформацію в навчальних закладах, серед значимого оточення, сумнівом у дієвості юридичної допомоги, страхом перед помстою ґвалтівника або його оточення.

Жертвам зґвалтування показана групова терапія. Багато кризових центрів зґвалтування, що працюють із жертвами, опираються на теорію кризи й використовують групи підтримки. Основою такого підходу є доступ до потрібної інформації, активне слухання й емоційна підтримка.

Дата добавления: 2014-01-07