Сексуальне насильство

Сексуальне насильство, чинене стосовно дитини, по своїх наслідках ставиться до найважчих психологічних травм. На жаль, у нашій країні не існує достовірних даних про поширеність насильства над дітьми, оскільки довгий час ця тема була закрита, офіційна статистика відсутня. Однак по оцінках Центру соціальної й судової психіатрії ім. Сербського, органі внутрішніх справ у Росії щорічно реєструють 7-8 тисяч випадків сексуального насильства над дітьми, по яких збуджуються кримінальні справи (Догадина, Пережогин, 2000). Але в реальності ці показники значно вище.

Американські дослідники визначають сексуальне насильство над дітьми (Child Sexual Abuse – CSA) як будь-який сексуальний досвід між дитиною до 16 років (по окремих джерелах – до 18) і людиною принаймні на 5 років старше його. Сексуальне насильство над дітьми визначається також як «залучення залежних, психічно й фізіологічно незрілих дітей і підлітків у сексуальні дії, що порушують суспільні табу сімейних ролей, які вони ще не можуть повністю зрозуміти й на які не в змозі дати осмисленого згоди» (Finkelhor, 1984).

Незважаючи на існуючий стереотип, серед усіх випадків насильства над дітьми 75-90% (по різних джерелах) ґвалтівників знайомі дітям, і тільки 10-25% випадків насильства відбувається незнайомими людьми. В 35-45% випадків ґвалтівником є родич, а в 30-45% – більш далекий знайомий.

У той же час тільки 2% жертв внутрішнсімейного й 6% жерть внесемейного насильства повідомляють про випадки насильства владі. Отже, у наведені вище дані входять лише ті випадки насильства, про яких жертви самі розв'язали розповісти. Реальні ж цифри набагато більше (Meichenbaum, 1994).

У порочний^-порочнім-сексуально-порочному обігу з дитиною по наміру виділяють сексуальне зловживання (використання) і властиво сексуальне насильство (Соонетс, 2000).

Актами сексуального використання дитину й насильства над ним є наступні дії, які нерідко описуються жертвами як початок сексуального насильства (Зинов'єва, Михайлова 2003):

• пещення, обмацування, цілування, і в тому числі – таємний дотик до інтимних частин тіла дитину (наприклад, під час купання);

• розглядання полових органів дитину;

• демонстрація свого голого тіла або своїх полових органів дитині;

• підглядання за дитиною під час роздягання, купання, у туалеті;

• утиск дитини поглядами, що бентежать, сексуальними висловленнями;

• мастурбація в присутності дитини.

До контактних форм сексуального насильства й використання відносять наступні дії:

• тертя пениса про тіло дитини;

• примус дитини до мастурбації в присутності дорослого;

• примус дитини до маніпуляції гениталиями дорослого;

• обмацування гениталий дитину або маніпулювання ними;

• наслідування половим зносинам за допомогою пальця;

• вагінальні полові зносини з дитиною;

• полові зносини з дитиною через анальний отвір;

• полові зносини через рот дитини.

На практиці непросто відрізнити провісники сексуального насильства від позитивного тілесного контакту, який буває зовсім необхідний у спілкуванні з маленькими дітьми. Відмінності між двома ситуаціями визначаються намірами дорослої людини (ситуація могла б бути нормальної, якби не було «задньої» думки, і дитина повинен це почувати), а також тем, чи має можливість дитина вільно сказати «ні».

Звичайно жертвами сексуального порочного відношення є діти молодше 12 років, але найчастіше – у віці 3-7 років. Маленька дитина ще не розуміє, що відбувається, його легше залякати, схилити до того, щоб він нікому не говорив про те, що відбулося (тобто укласти «договір мовчання»). Що також зробив насильство дорослий сподівається, що в цьому віці дитина ще не здатна описати що відбувся словами. Оскільки фантазії маленької дитини найчастіше змішані з реальністю, те, імовірно, його розповіді не повірять, навіть якщо він щось про це й розповість. Сексуальному насильству у віці до 14 років звичайно зазнають 20-30% дівчинок і 10% хлопчиків. Хлопчики частіше, чим дівчинки, зазнають насильству в більш ранньому віці. Хоча в цілому сексуальне насильство над хлопчиками зустрічається в 3- 4 рази рідше, чим над дівчинками (Черепанова, 1996).

Існує безліч перекручених уявлень про ґвалтівника.

По-перше, уважається, що ґвалтівником може бути тільки чоловік. Однак по статистиці 2% з тих, хто насилує дітей, – жінки. На думку фахівців, їх кількість у реальності більше, оскільки виявити подібні випадки сутужніше, тому що традиційно жінки перебувають поруч із дитиною, тому жінкам-ґвалтівникам простіше сховати, що відбувається.

По-друге, уважається, що ґвалтівники належать до людей старшого віку. Однак звичайно це люди молодше 40 років, 50% з них стають ґвалтівниками в 30 років.

По-третє, існує думка, що сексуальне насильство над дитиною здатний зробити тільки психічно хвора людина, однак лише 5% з них страждають психічними розладами або порушеннями поведінки й потягів. За закордонним даними, приблизно в 1/3 з них сформований синдром залежності (алкоголізм або наркоманія) і лише 1/3 з їхнього числа зробили насильство в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння.

Розрізняють ситуативних ґвалтівників і ґвалтівників, що мають певні переваги. У першому випадку не можна вважати, що головною причиною насильства стала специфічна орієнтація – сексуальна перевага дітей. Ситуативних ґвалтівників розділяють на кілька типів:

1. Регресивні. Вони огличаюгся низьким рівнем власної гідності, а також низькою здатністю контролювати імпульси. Із цих причин в умовах доступності власних дітей влада над ними провокує їх до здійснення насильства.

2. Морально нерозбірливі. Вони жорстоко звертаються з усіма близькими людьми, хто перебуває в їхній владі й залежимо від них: дружиною, родичкою, друзями, підлеглими. Зрештою об'єктом насильства стає дитина, при цьому, як правило, ґвалтівник цього типу примушує вступати з ним у сексуальний контакт, використовуючи фізичну силу.

3. Сексуально нерозбірливі. Це люди, для яких не існує границь і правил задоволення власних сексуальних потреб. В останні роки навіть виділяється специфічний тип аддиктивного поведінки: сексуальна аддикция, хоча далеко не всі страждаючі нею стають ґвалтівниками.

4. Неадекватні. До цього типу відносять социопатов – людей, що соціально не вписуються в рамки суспільства, для яких діти не мають ніякої цінності, і тому вони вважають себе має право робити з ними все, що захочуть.

5. Що воліють (дітей) – це винятково ті, чия сексуальна орієнтація спрямована на дітей, тобто педофіли. Для задоволення своїх потреб вони не зупиняються ні перед чим, тому кількість жертв у цьому випадку значно більше, чим у ситуативних ґвалтівників.

ґвалтівників, що воліють, розділяють на наступні типи:

Спокусники. Вони вміють знаходити контакт із дитиною, спілкуватися з ним, слухати, розмовляти, установлювати з ним партнерські відносини. Залучення в сексуальні дії відбувається поступово, супроводжується проявом уваги стосовно дитини, залицянням і даруванням подарунків.

Інтроверти. Цей тип не має такі ж навички спілкування й зваби, як спокусник, тому встановлення тривалого контакту з дитиною, що дозволяє вступати в сексуальні відносини, – для нього непросте завдання. У зв'язку із цим його сексуальний досвід коротко тимчасовий і нерідко супроводжується фізичним насильством.

Садисти. Їхнім найменше – 2% із ґвалтівників, що воліють. У цих випадках сексуальні дії сполучено з потребою заподіювати біль, аж до вбивства

У випадку сексуального насильства можна виявити й фізичні ознаки що відбувся, і зміни в поведінці дитини. Тілесні симптоми звичайно пов'язані з тем, яким образом здійснюється з дитиною підлоговий акт або інша форма насильства.

Оральні симптоми: екзема; дерматит; герпес на особі, губах, у ротовій порожнині; крім того, відмова від їжі (анорексія); переїдання (булимия).

Анальні симптоми: ушкодження прямої кишки; почервоніння ануса; варикозні зміни; ослаблення сфінктера; запори.

Вагінальні симптоми: порушення незайманої пліви; розширення піхви; свіжі ушкодження (рани, садна); супутні інфекції.

Крім цього, фізичними симптомами сексуального насильства над дитиною є:

• порване, забруднене або закривавлена нижня білизна;

• гематоми (синці) в області полових органів;

• кровотечі, непояснені виділення з полових органів;

• гематоми й укуси на грудях, сідницях, ногах, нижній частині живота, стегнах;

• біль у животі;

• повторювані запалення сечовипускальних шляхів;

• венеричні хвороби;

• несподівана вагітність (якщо неповнолітня дівчина відмовляється назвати батька дитини або вагітність у дівчинок від 9 років з недостатнім рівнем психосексуального розвитку).

Ознаками перенесеного сексуального насильства є різні зміни в поведінці, деякі з них можна розглядати і як перші прояви посттравматичного синдрому.

A) Зміни в проявах сексуальності:

• надзвичайний інтерес до ігор сексуального змісту;

• разючі для цього віку знання про сексуальне життя;

•, що спокушає поведінка стосовно протилежної підлоги й дорослим;

• сексуальні дії з іншими дітьми (починаючи з молодшого шкільного віку);

• незвичайна сексуальна активність: сексуальне використання молодших дітей; мастурбація (починаючи з дошкільного віку); тертя половими органами про тіло дорослого; проституція.

Б) Зміни в емоційному стані й спілкуванні:

• замкнутість, ізоляція, відхід у себе;

• депрессивность, смутний настрій;

• відраза, сором, провина, недовіра, почуття власної зіпсованості;

• часта замисленість, відстороненість (з дошкільного віку);

• істерична поведінка, швидка втрата самоконтролю;

• труднощі в спілкуванні з ровесниками, избегание спілкування з ними, відсутність друзів свого віку або відмова від спілкування з колишніми друзями;

• відчуження від братів і сестер;

• тероризування молодших дітей і однолітків;

• жорстокість стосовно іграшок (у молодших дітей);

• амбівалентні почуття до дорослих (починаючи з молодшого шкільного віку).

B) Зміни мотивації дитину, соціальні ознаки:

• нездатність захистити себе, непротивлення насильству й знущанню над собою, смиренність;

• різка зміна успішності (гірше або набагато краще);

• прогули в школі, відмова й відхилення від навчання;

• прийняття на себе батьківської ролі в родині (по приго-

товлению їжі, пранню, миттю, залицянню за молодшими і їх вихованню),

• заперечення традицій своєї родини внаслідок несформи-рованности соціальних ролей, аж до відходу з будинку (характерно для підлітків).

Г) Зміни самосвідомості дитину:

• зниження самооцінки;

• думки про самогубство, спроби самогубства.

Д) Поява невротичних і психосоматичних симптомів:

• острах залишатися в приміщенні наодинці з певною людиною;

• острах роздягатися (наприклад, може категорично відмовитися від участі в заняттях фізкультурою або плаванням або знімати нижня білизна під час медичного огляду);

• головний біль, болі в області шлунка й серця.

Найважча по своїх наслідках форма сексуального насильства – інцест, або кровозмішення, коли сексуальне насильство стосовно дитини відбувається близьким родичем. Подібні сексуальні зловживання є ознакою порушеного функціонування родини.

Існує думка, що інцест не є насильницьким стосовно дитини, оскільки він не завжди містить у собі застосування сили або прямий примус. Найчастіше діти добровільно погоджуються на ті або інші сексуальні дії. Причин цьому багато, наприклад довіра й любов до ґвалтівника, страх втратити його розташування.

Однак фахівцям, що працюють із дітьми, слід ураховувати, що дитина може не усвідомлювати факту насильства в силу свого віку або інших причин. Надзвичайно важливо розуміти, що навіть у тому випадку, коли діти усвідомлюють значення вироблених з ними дій, вони однаково не мають достатній досвід, щоб передбачити всі наслідки таких дій для свого психічного або фізичного здоров'я.

Дата добавления: 2014-01-07