Порушення фізичного й психічного розвитку

НАСЛІДКУ НАСИЛЬСТВА В ДІТЕЙ

Порушення, що виникають після насильства, торкаються всіх рівнів функціонування. Вони приводять до стійких особистісних змін, які перешкоджають реалізації особистості в майбутньому.

Крім безпосереднього впливу, насильство, пережите в дитинстві, також може приводити до довгострокових наслідків, що найчастіше впливають на все подальше життя. Воно може сприяти формуванню специфічних сімейних відносин, особливих життєвих сценаріїв. При дослідженні історій життя людей, що роблять насильство над дітьми, іноді в їхньому дитинстві знаходять власний недозволений досвід насильства.

Розрізняють найближчі й віддалені наслідки жорстокого обігу й неуважного відношення до дітей (Софо-Нова, Цымбал, 1993).

До найближчих наслідків відносимо: фізичні травми, ушкодження, а також блювота, головні болі, втрата свідомості, характерні для синдрому струсу, що розвивається в маленьких дітей, яких беруть за плечі й сильно трясуть. Крім зазначених ознак, у дітей при цьому синдромі з'являється крововилив в очні яблука. До найближчих наслідків ставляться також гострі психічні порушення у відповідь на будь-який вид агресії, особливо на сексуальну. Ці реакції можуть проявлятися у вигляді порушення, прагнення кудись бігти, сховатися, або у вигляді глибокої загальмованості, зовнішньої байдужності. Однак в обох випадках дитина охоплена найгострішим переживанням страху, тривоги й гніву. У дітей старшого віку можливий розвиток важкої депресії з почуттям власної неповноцінності.

Серед віддалених наслідків жорстокого обігу з дітьми - порушення фізичного й психічного розвитку дитину, різні соматичні захворювання, особистісні й емоційні порушення, соціальні наслідки.

У більшості дітей, що живуть у родинах, у яких важке фізичне покарання,'лайка на адресу дитини є «методами виховання», або в родинах, де вони позбавлені тепла, уваги, наприклад у родинах батьків-алкоголіків, є ознаки затримки фізичного й нервово-психічного розвитку. Закордонні фахівці назвали цей стан дітей «нездатністю до процвітання».

Виховання дитини в умовах емоційного й фізичного насильства приводить до деформації особистості. Злісна, недоброзичлива обстановка формує низьку самооцінку – наслідок відносини до нього батьків і значимих дорослих. Маленька дитина – об'єкт відкидання, покарань, погроз, фізичного насильства – починає почувати себе небажаним і нелюбимим, починає ставитися до себе вороже й із презирством. Відчуття, що він небажаний, викликає в дитині глибоке почуття провини й сорому за своє існування.

Дата добавления: 2014-01-07