Р. – заходи в галузі ОСВІТИ

План

Тема: Культура України в ХХ столітті

Лекція № 7

1. Українська культура періоду громадянських протистоянь (1917 - 1920).
2. Український культурний ренесанс 20-х років.
3. Культура в умовах утвердження тоталітаризму 30-х років.
4. Культура у роки воєнних випробувань.
5. Українська культура повоєнних десятиліть.
6. Українська культура в роки кризи авторитарного режиму.

ХХ століття – новітній період розвитку української культури, насичений різноманітними історичними подіями, різкою зміною політичних режимів та соціально-економічних ситуацій. Він поділяється на етапи:

1) коротка доба відновлення української державності (1917 – 1920 рр.), коли було створено принципово нові умови для розвитку української національної культури, але поступ культури відбувався в період гострого військово-політичного протистояння, громадянської війни та іноземної військової інтервенції;

2) радянський етап (1921 – 1991 рр.) включає в себе:

- добу злету 20-х років покоління «розстріляного відродження», яке вже в 30-ті рр. зазнало тотальних репресій не тільки проти митців, працівників культури, але й звичайних її носіїв;

- добу «відлиги» з рухом так званих «шестидесятників»;

- добу подальшої русифікації та утисків української культури;

3) етап розбудови незалежної України і відродження національної культури, який триває досі й знаменує початок її нового поступу.

1. Українська культура періоду громадянських протистоянь (1917 - 1920).

І. Політика Тимчасового уряду, що утворився внаслідок перемоги Лютневої революції 1917 р. відкрила реальні можливості для відродження української мови та школи:

- розпорядження про навчання в початкових школах українською мовою;

- дозвіл на відкриття 2 держ. укр. гімназій;

- дозвіл на відкриття 4 кафедр українознавства в університетах.

ІІ. Політика Центральної Ради (представницький політичний орган українського народу, утворений 7 березня 1917):

- відродження рідної мови і школи проголошено головним завданням освітньої політики;

- українські школи відкривалися за громадські й народні кошти (за підтримки громадських організацій: товариства шкільної освіти, товариства «Просвіта», вчительських організацій);

- створено генеральний секретаріат (міністерство) народної освіти, який узгоджував всю роботу;

- у нижчих і вищих початкових школах процес ішов без перешкод;

- в середніх і вищих навч. закладах чинили опір батьки та ряд вчителів (далось в знаки 250-річне російське панування);

- проведено 2 Всеукраїнських учительських з’їзди (квітень і серпень 1917 р.), які постановили:

* заснування нових (укр.) гімназій;

* у всіх середніх школах вводяться обов’язковими предмети українознавства: укр. мова та література, географія та історія України;

* відкривалися паралельні класи для нацменшин;

* у ВНЗ відкрити ще 2 кафедри: історії укр. мистецтва та історії укр. етнографії;

- 18 березня 1917 р. відкрито Першу українську гімназію ім. Т. Шевченка /всього – 39 у 1917 р./ (відсутність власного приміщ., ІІ зміна, відсут. держдопомоги);

- реорганізація ВНЗ: відкриття паралельних курсів укрмовою та заснування нов. укр. ВНЗ. Відкриваються:

** перш. Укрїнський нар.універ. в Києві (5 жовт.1917) – 3 факультети: іст-філол., фіз-мат, юр. та підг.курси – в приміщ. унів. ім. Св. Володимира;

** Педагогічна академія в Києві (7 лист.1917);

** Академія мистецтв (22 лист. 1917) – пер. вищ. худ. школа в Укр. ЇЇ мета: піднесення нац.мистецтва до світового рівня, виховання покоління митців, що здійснять це завд. Першим ректором був Ф.Кричевський, професорами – укр.худож. М.Бойчук, В. Кричевський, В. Нарбут, О.Мурашко та ін.

** друг. Український нар. універ. в Полтаві (21 квіт.1918) – 2 фак: іст-філол., економіко-правничий. (Відкр. на кошти місц.«Просвіти»).

Отже, незважаючи на складні політичні умови, з березня 1917 – до квітня 1918 р. були закладені фундаментальні засади відродження системи нац. серед. та вищ. освіти.

1918 р. – заходи в галузі ОСВІТИ і МИСТЕЦТВА

ІІІ. Політика уряду Української держави гетьмана Павла Скоропадського (прийшов до влади 29 квітня 1918 р.):

- українізація зіштовхувалась з опозицією;

- велика увага приділялась підготовці україномовних вчителів для учит. семінарій;

- в поч. шк. – ситуація позитивна;

- випущено кілька млн. Підручників для поч. шкіл;

- в СШ, особливо міських, складна ситуація (за рах. опору батьків, вчит.);

- гетьманське Міносвіти організовує нові укр. гімназії (а не українізувати російські!);

- три укр. приват. гімназії (орг. ще Центр. Радою) прийнято на держ. кошти – 1918р.;

- відкр. 54 укр. гімназії у міс. та селах, наприкінці гетьм. доби їх було близько150;

- у російськомовних гімназіях введено обов. предм. - укр.мову, іст.укр.літ., історії та географії України;

- відкр. в Києві перш. Державний університет (6 жовт.1918);

- відкр. в Кам’янці-Подільському – друг. Український університет (22 жовт.1918);

- вчителі оголошувались державними службовцями та мали скласти професійну присягу на вірність УНР;

- засновано кілька великих укр. видавництв;

- засновано Державний український архів;

- засновано Український історичний музей;

- засновано Українську національну бібліотеку (згодом вона могла конкурувати з кращими бібл. Європи);

- засновано Українську академію наук (24 листопада 1918), де було 3 відділи: іст-філол, фіз-мат, соціально-економічний. Перш. президентом був М. Грушевський, згодом видат. вчен., проф. хімії Володимир Вернадський;

- засновано Національну галерею мистецтва;

- засновано Український театр драми та опери;

- засновано Українську державну капелу;

- засновано державний симфонічний оркестр.

ІV. В роки громадянської війни с творились несприятливі умови для розвитку культури. Припинили роботу багато культосвітніх закладів. Інтелігенція боролись за власне виживання. В мистецтві актуалізується плакатна графіка /І. Падалки, Т. Бойчука/.

V. Після встановлення радянської влади у сфері культури починає здійснюватись «культурна революція». Ідеологізація культури почалася зі створення в лютому 1919 р. наркомату агітації і пропаганди в укр. радянському уряді.

Дата добавления: 2014-01-07