Психічний процес і психічна діяльність

У другій половині 40-х рр. починається новий етап в науковій творчості Рубінштейна. На цьому етапі Рубінштейн знов повертається до питань взаємодії людини зі світом у формі діяльності. В ході взаємодії людини зі світом безперервно змінюється і навколишня дійсність, і людина, як суб'єкт діяльності і спілкування. Відображаючи цю мінливість, психіка сама є динамічною і пластичною, тобто, є процесом, регулюючим стосунки людини зі світом. Ця процесуальність, як головна особливість психічного починає розроблятися Рубінштейном, як принципове положення в психологічній науці.

Рубінштейн розглядав психічне, як процес і як продукт вказаного процесу, причому саме процес є основною формою існування психічного.

Вивчати психічні процеси означає також вивчати формування відповідних утворень, тобто результатів, продуктів. Безвідносно до утворень не можливо окреслити і сам психічний процес, відокремити його від інших психічних процесів. З іншого боку, психічні утворення не існують самі по собі поза відповідними психічними процесами. Кожне психічне утворення – це, по суті, психічний процес в його результативному вираженні. Таким чином, психологічна наука вивчає психічне, як процес в співвідношенні з його продуктами, але не ці продукти самі по собі.

З точки зору Рубінштейна, головне завдання психологічного дослідження полягає в тому, щоб вивчати психіку в єдності цих двох її сторін – діяльнісної і процесуальної. Дослідження мислення, як процесу, наприклад, повинно включати вивчення процесів аналізу і синтезу, за допомогою яких вирішуються розумові завдання. Мислення, як діяльність розглядається тоді, коли враховуються мотиви людини, її відношення до вирішуваних завдань.

Психолог повинен диференціювати процес і діяльність. Кожна діяльність є в той же час і процес або включає процес, але не всякий процес виступає, як діяльність. Діяльність – такий процес, за допомогою якого реалізується те або інше ставлення людини до навколишнього світу і людей.

Теорія психічного процесу розроблена, головним чином, на матеріалі психології мислення. У пізніх роботах Рубінштейна мислення розглядається, як діяльність суб'єкта (з боку цілей, мотивів, операцій і так далі), і як її (діяльності) регулювальник – психічний пізнавально-афектний процес (аналізу, синтезу і узагальнення пізнаваного об'єкту). Під розумовим процесом розуміється не просто послідовність в часі певних етапів (стадій, операцій), але і інший, якісно новий рівень, який є формою взаємодії людини зі світом.

У своїх дослідженнях мислення, перш за все у дітей, Рубінштейна реалізовував новий принцип, конкретизуючий діяльнісний підхід. Рубінштейн, вважав, за необхідне в психологічному експерименті вводити педагогічну дію. Цей педагогічний принцип реалізовувався Рубінштейном разом з принципом індивідуалізації психологічного вивчення людей і разом з генетичним принципом. Рубінштейн підкреслював безперервну змінність, пластичність процесу мислення, його формування в діяльності.

Дата добавления: 2014-01-07