Г. С. Костюк: історія психології та історія людської культури у зв'язку з пояснювальним принципом детермінізму

З ім'ям Г.С.Костюка пов'язується широкомасштабна праця з видання серії збірників статей «Нариси з історії вітчизняної психології» (1952 — 1959). Г.С.Костюк з великим колективом співавторів простежує характер втілення ідеї осередку в певній психологічній системі, показує зв'язок її з «духом часу», визначає соціально-економічні та загальнокультурні засади психологічних здобутків.

З'ясовується провідний мотив-пафос психологічних пошуків мислителя: життєва доля, гідність існування, ідея пізнання, почуття, суспільні ідеали тощо. Серцевиною історико-психологічних пошуків Костюка, як і Рубінштейна, є проблема детермінізму у зв'язку з мотивацією психічної активності живої істоти. Психіка не тільки визначається об'єктивним світом, а й перетворює цей світ відповідно до своїх життєвих потреб. Тому характер детермінізму історично визначених психологічних творів є провідною рисою для їхньої оцінки. Ідея детермінізму суттєво поєднує ретроспективне і проспективне в історико-наукових розвідках. Інтерес до історії здобуття психологічних знань є засадою, передумовою високої культури вченого-мислителя.

Видатними ентузіастами історико-психологічних досліджень були й автори «Нарисів». Зокрема, П.М. Пелех підняв із забуття велику спадщину діячів Києво-Могилянської академії. П.Р. Чамата досліджував проблеми самопізнання та самосвідомості в теоретичному русі психології.

Особливістю «Нарисів» є спроба з'ясувати широке культурне підґрунтя психологічних пошуків, у зв'язку з чим до історії психології було підключено цілий ряд вітчизняних філософів, природодослідників, письменників. Так було встановлено зв'язок культурних надбань народу з психологічними вченнями.

Після певного спаду вже на початку 90-х років в українській психології відбулися значні зрушення в історико-психологічних дослідженнях – створення в інститутах відповідних відділів, видання серії праць з історії світової психології. Постала спроба побудувати систему психологічних знань, використовуючи змістовний евристичний принцип єдність історичного та логічного, чим розкривається непорушний зв'язок, взаємне відбиття логіки наукової системи та історії психологічних знань.

В інших регіонах світу – зокрема в Західній Європі, а особливо у США – у XX столітті було здійснено великий стрибок у галузі історико-психологічних досліджень. Автори їх спиралися на першоджерела книгосховищ світового рівня, намагались об'єктивно висвітлити психологічні напрями. Проте цим творам властивий непереборний емпіризм з упереджено вибірковою увагою до географічно близьких або духовно споріднених праць. У цих нерідко значних, за обсягом дослідженнях здебільшого відшукуються певні поняттєві «константи», які мають місце в історичному русі психології, але сам рух знань при цьому залишається незбагненним. Принаймні все зводиться до певного стереотипу послідовностей: психологія донаукова і наукова. Але цей двоступеневий поділ історії дисципліни не є специфічно історико-психологічним. Хоча зв'язок історії культури та психології завжди залишатиметься актуальною дослідницькою проблемою.

Л.Виготський, С.Геллерштейн, Б.Фінгерт, М.Ширвіндт:

Дата добавления: 2014-01-07