Психічні властивості - це сталі душевні якості індивіда, що утворюються в процесі його тривалої відображальної діяльності, виховання та самовиховання

На ґрунті кожного психічного процесу може розвинутися відповідна психічна властивість.

Професійно важливі якості - це

· індивідуальні якості суб'єкта діяльності, що впливають на ефективність діяльності й успішність її освоєння.

· це психічні якості особистості, що визначають продуктивність (якість, результативність та ін.) діяльності.

Вони багатофункціональні й разом з тим кожна професія має свій ансамбль цих якостей.

До професійно важливих якостей відносяться також іздібності.

Професійно значимі психофізіологічні властивості.

Розвиток цих властивостей відбувається вже в ході освоєння діяльності. У процесі професіоналізації одні психофізіологічні властивості визначають розвиток професійно важливих якостей, інші, професіоналізуючись, здобувають самостійне значення. До цієї підструктури відносять такі якості, як зорово-рухова координація, окомір, нейротизм, екстраверсія, реактивність, енергетизм та ін.

У дослідженнях В.Д.Шадрикова і його учнів показано, що в процесі професіоналізації особистості утворюються інтегративні ансамблі (симптомо-комплекси) якостей. Компонентний склад професійно обумовлених ансамблів постійно змінюється, підсилюються кореляційні зв'язки. Однак для кожної професії існують відносно стійкі ансамблі професійних характеристик. У західній професійній психології вони зведені в ранг ключових кваліфікацій.

Здійснення заходів профдобору та раціонального розподілукадрів

безпосередньо базується на співставленні

G знань про професії та

G знань про індивідуально-психологічні якості людини.

Підставою та вихідним етапом рішення організаційних та методичних питань профдобору є психологічне вивчення конкретних видів професійної діяльності та виявлення їх вимог до людини, як суб‘єкта праці.

Мета психологічного аналізу – виявити вимоги, які висуває професія до психофізіологічних та особистісних характеристик людини, визначити всю сукупність професійно важливих для неї якостей.

Вивчення професій (спеціальностей, штатних посад) в цьому напрямку є задачею однієї з складових з психологічної праці - професіографії.

Професійно-важливі якості особистості.

Сутність професійного добору полягає в тому, щоб в процесі добору повинно проводиться вивчення різноманітних якостей та систе­ми ознак цілісної особистості:

· соціальних (патріотизм, мораль, духовність, колективізм, дисциплінованість та ін).

· психологічних (увага, емоції і почуття, пам’ять, мислення, уява, уявлення відчуття);

· фізіологічних (сила, динамічність нервової системи та ін).

Зразок класифікації системних і інтегральних харак­те­рис­тик структури особистості:

Перша група - операційні елементи структури особистості:

1) базові фізіологічні якості:

• швидкість реакції,
• властивості відчуттів для різних модальностей сигналів,
• особливості дина­мі­ки збудження і гальмування;

2) якості психомоторики:

• характеристики статичних дина­міч­них простих і динамічних складних дій (реакцій),
• фізіоло­гічних характеристик м’язевих зусиль (сила, витривалість);

3) базові психологічні якості:

• сприймання - порогові та інші характе­ристики сприймання особливості сприймання простих та складних образів (візуальних, просторових та ін),
• пам’яті короткострокової, довго­три­валої, оперативної,
• мислення - репродуктив­но­го та продуктивного, абстрактного та конкретного.

Друга група - активаційні елементи структури особистості:

1) характеристики спрямованості:

• світоглядні установки,
• потре­би,
• інтереси,
• мотиви,
• якості уваги - довільної, мимовільної;

2) вольові властивості:

• творча активність,
• стій­кість,
• органі­зо­ва­ність,
• здібність до самомобілізації;

3) емоційний та продуктивний зміст особистості:

• почуття - мораль­ні, інтелектуальні, етичні,
• емоції, їх забарвлення та сту­пінь виразу.

4) типологічно обумовлені сторони особистості:

• тип ВНД,
• темпе­­ра­мент,
• професійно-обумовлені сторони особистості,
• про­фесійна підготовленість - знання, навички, вміння,
• досвід профе­сійної діяльності.

Третя група - інтегративні елементи структури особис­тості (складні комплексні ознаки).

1) риси характеру та установки, що виражають відно­шення до:

• матеріальної сфери,
• суспільно-трудової діяльності,
• інших осіб
• самого себе.

2) здібності:

• психомоторні;
• технічні, математичні, музичні та ін.

Професіографія.

Професіографічний аналіз діяльності спеціалістів.

Професіографія (від лат. Professio – офіційно вказане заняття + греч. grapho – пишу) - технологія вивчення вимог, що висо­вують­ся фа­хом (професію) до:

· особистісних якостей,

· психо­логічних здібностей,

· психолого-фізіологічних можливостей лю­ди­ни.

Застосується для розробки методичних посібників і практичних рекомендацій по забезпеченню взаємовідповідності людини та професії:

· інформаційних,

· діагностичних,

· корек­ційних,

· формуючих.

Забезпечує поста­нову практичної задачі та організацію її вирішення з метою оптимізації і підвищення ефективності професійної праці.

Професіографія покликана шляхом об`єктивного вивчення

· розкрити всю складність професії (спеціальності),

· виявити її змістовні та структурні особливості,

· встановити все розмаїття взаємовідносин особистості спеціаліста з предметами, засобами та продуктами праці, з оточуючими людьми, з цілим рядом специфічних та неспецифічних явищ, що супроводжують трудовий процес,

· розкрити властиве йому напруження різних психічних функцій

· і визначити (на підставі цього) повну сукупність вимог до людини як суб`єкта відповідної професійної діяльності.

Види професіографії:

v інформаційна, спрямована на забезпечення професійно-орієнта­цій­ної роботи і включає в себе

· соціальні,

· соціально-економічні,

· історичні,

· технологічні,

· правові,

· гігієнічні,

· психо­логічні,

· психофізіологічні,

· соціально-психологічні характеристики,

хоча дає їх узагальнено, коротко, описово;

v корекційна, спрямована на підвищення безпеки професійної праці, вона детально і аналітично описує ті характеристики, що слугують основними джерелами безпечної поведінки людини в даній сфері.

v діагностична, забезпечує організацію професійної діаг­ностики і орієнтована на вивчення

· технічних,

· правових,

· техно­логічних,

· гігієнічних,

· психологічних,

· психофізіологічних і

· соціаль­но-психологічних характе­рис­тик праці,

тільки на тих станах робо­ти, від яких більшою мірою залежать кінцеві результати, де вимагаються самі високі показники швидкості, точності діяльності і відповідальності за виконуємі завдання;

v формуюча, застосовуються в процесі професійного навчання і охоплює

в загальних рисах:

· соціально-економічні,

· історичні і

· правові харак­теристики професії,

з детальною аналітичною переробкою:

· техніч­них і

· техно­ло­гічних сторін конкретної професій­ної діяльності -.

Професіографія є дуже складною, трудомісткою процедурою і в той же час обов`язковою вихідною умовою розробки системи профдобору та науково обґрунтованого рішення багатьох інших задач психології праці.

Показники критеріїв успішності діяльності:

v прямі показники ефективності (якість і продуктивність);

v тести професійної підготовленості;

v адміністративні акти, що відбивають професійну придатність (дисциплінарні стягнення, заохочення, просування по службі і ін.);

v плинність кадрів;

v нещасні випадки і пригоди, що відбуваються по провині робітника;

v експертні (бальні шкали, методи ранжування і парні порівняння) і самооцінки ефективності діяльності і ін.

v критерії здатності до навчання ( показники швидкості навчання і рівень фахової підготовки, досягнутий в результаті).

Схема професіограми (1-й варіант).

Схема добору та аналізу даних по психофізіологічному вивченню особливостей трудової діяльності:

I. Загальні дані:

1. Найменування спеціальності сутність виконуємої діяльності, основні та похідні операції.

2. Схема розташування робочого місця та інформаційних зв’язків даного фахівця з іншими.

II. Короткі гігієнічні характеристики умов на робочому місці.

1. Особливості клімату та часового середовища.

2. Характеристика чинників, що негативно впливають на організм фахівця.

3. Фізіолого-гігієнічні характеристики одягу та захисних пристроїв.

III. Дані про обладнання і компоновку робочого місця, коротка характеристика приладів, маніпуляторів.

1. Застосовувана апаратура та інструменти, їх характе­рис­тика з точки зору зручності для користування.

IV. Психофізіологічні особливості виконуємої діяльності

1. Короткий опис основних робочих операцій чи станів трудової діяльності. Оцінка часу необхідного на операції в умовах складних і найбільш часто вживаних ситуаціях.

2. Дані про функції аналізаторів (органів почуття) і особливості уваги:

* який аналізатор є ведучим:

- зоровий;

- аудіальний;

- тактильний;

* які умови висуваються до функцій аналізаторів:

- до диференційного порогу (наприклад, чи є складності при сприй­мання сигналів (команд) на фоні шумів);

- до лабільності аналізаторів (яка кількість сигналів посту­пає в оди­ни­цю часу чи відмічається інтерференція (одночасно над­ходження декількох сигналів та ін).

- напруженість уваги, її стійкість, розподілення та переключення.

3. Дані про функцію ЦНС.

а) сила-слабкість НС; рухливість, інертність НП; врівноваженість-неврівноваженість НП;

б) характеристика оперативної і довгострокової пам’яті (обсяг, харак­тер матеріалу цифрової чи образної).

в) характеристика переважних способів переробки інформа­ції (прийняття рішень):

- автоматизовані реакції вибору, слідкування та ін (репродуктив­ність).

- числові обчислювальні та теоретичні операцій (аналіз-синтез);

- наявність операцій вірогіднісного прогнозування (сила, рух) (творчість-еврістичність).

4. Дані про функцію рухливого та мовного апаратів.

а) характер робочих рухів рук та ніг (силове навантаження, амплі­туда, складність координації та ін);

б) поза фахівця при виконанні основних робочих операцій, часто­та змін;

в) інтенсивність мовної діяльності.

5. Вольова та емоційна напруга:

а) чи виникають і як часто ситуації, що вимагають значних вольових зусиль;

б) причини і ступінь емоційної напруги

V. Відомості про динаміку психофізіологічного стану в процесі діяльності.

1. Характер і ступінь змін основних психофізіологічних функцій: ува­ги, порогів сприймання, відчуття, мисленнєвої актив­ності при вико­нан­ні різних операцій за період робочого часу.

2.Найбільш вірогідні причини, при яких спостерігаються зміни: втома, зниження активності, монотонія, вплив емоціоно­генних факторів.

VI. Характеристика помилок в роботі спеціаліста.

Вид найчастіше зустрічающихся помилок та їх можливі причини за наступною класифікацією:

А. За зовнішніми ознаками:

1. Випадіння елементів робочого процесу.

2. Якісні помилки:

а) невірне впізнання сигналу;

б) послідовність порушення окремих елементів робочого процесу;

в)логічні помилки (невірний вибір дій, помилки в умови­во­дах та ін.);

г) стереотипний повтор вже виконаних дій;

д)виконання дій при наявності заперечуючих сигналів.

3. Кількісні помилки:

а) відхилення від заданого значення параметру при вико­нан­ні дій (слід­кування, установка показників приладів та ін.);

б) невірний арифметичний розрахунок;

в) надмірне (більш достатнього) перебільшення терміну (часу) дій.

Дата добавления: 2014-01-07