Художні ілюстрації. Після появи Російського балету у Франції, балет як мистецтво отримав великий вплив, особливо в США, де Фокін поставив “Шехерезаду” і “Клеопатру”

США.

Після появи Російського балету у Франції, балет як мистецтво отримав великий вплив, особливо в США, де Фокін поставив “Шехерезаду” і “Клеопатру”. Він також заново переробив “Петрушку” і “Жар–птицю”. Однією з його найбільш відомих робіт був “Умираючий Лебідь” у виконанні Анни Павлової.

Молодим танцюристом і хореографом з російського балету був Георгій Мелітонович Баланчівадзе, чиє ім'я було згодом перероблено на французький манер як Джордж Баланчін. Він поставив кілька робіт в Російському Балеті, найбільш відома з яких “Аполлон Мусагет” (1928), взірець неокласицизму. Це був балет на одну дію в грецькому стилі. Згодом, Баланчін вирішив прийняти пропозицію і заснувати балет в Америці. Саме тоді був створений знаменитий балет “Покахонтас”. Баланчін адаптовував балет до нових засобів – кіно та телебачення. Продуктивний працівник, Баланчін також створив нові балети та оригінальні тлумачення драм Шекспіра – “Ромео і Джульєтта”, “Радісний вдівець”, “Сон в літню ніч”. У балеті “Коштовності” Баланчін порушив традицію оповідання і драматизував тему замість графічного зображення. Завдяки Баланчіну, балет потрапив до Америки. Зараз, частково завдяки Баланчіну, балет став одним з найбільш збережених танців у світі. А в Америці і досі побутує популярна помилкова точка зору, що балет прийшов з Росії.

Гравюра першої сцени в Ballet Comique de la Reine.

Марія Тальоні, яка вперше встала на пальці ніг

Крістоф Віллібальд Глюк

Жан Батист Люллі

Людовік XVI

Фанні Ельслер

Маріус Петіпа

Енріко Чекеті

Лев Іванов

Петро Чайковський

Сергій Дягілєв

Агріппіна Ваганова

Анна Павлова

Михайло Фокін

Ігор Стравінський

Сергій Прокоф’єв

Борис Асаф’єв

Джордж Баланчін

[1] Його було названо baleto-comique, де comique означає “драма”, а не “комедія”.

[2] Людо́вік XIV (1638 – 1715) – французький король, який правив Францією з 1643 по 1715 рік. Відомий також як “король-дитя”, а потім – “ король-сонце ”. До 1661 країною фактично керував кардинал Джуліо Мазаріні, але пізніше Людовик отримав абсолютну владу, дотримуючись кредо: “Держава — це я”. Під час свого правління він вів кілька воєн проти різних європейських альянсів, які завжди включали Англію і Нідерланди. Людовік XIV відомий як заступник мистецтв та).

[3] Жан Батист Люллі (1632 – 1687) – французький композитор, скрипаль, танцюрист, диригент і педагог італійського походження; творець французької національної опери.

[4] Крі́стоф Ві́ллібальд Глюк (1714 – 1787). Німецький композитор, представник музичного класицизму. Автор 107 опер, К. В. Глюк вважається реформатором оперного мистецтва, що відкрив нові шляхи розвитку жанру, наголосивши на важливості підпорядкування всіх засобів виразності єдиному драматургічному задуму.

[5] Адольф Адам (1803-1856) - французький композитор. Автор більш ніж сорока опер. З них найпопулярнішими є “Король з Івета” (1836) та “Листоноша з Лонжюмо” (1842). Також разом з Мішелем Карре написав лібрето до опери Шарля Гуно “Фауст”.У 1841 році він поставив у Паризькій опері балет “Жизель” (лібрето Теофіля Готьє).

[6] Петро Ілліч Чайковський (1840 – 1893) - російський композитор, диригент, педагог, музично-громадський діяч.

[7] Ігор Стравінський (1882 – 1971) - російський композитор та диригент українського походження.

Дата добавления: 2014-01-07