Основні етапи еволюції ринку турпослуг

Серед фахівців немає одностайності щодо часу виникнення туризму як галузі господарства та виходу його за національні межі. Першим туристом називають і Геродота, і Марко Поло. Виникнення світового ринку туристичних послуг відносять і до античних часів, і до періоду хрестових походів Середньовіччя, і до часів Великих географічних відкриттів, пов’язують і з промисловою революцією. Але це все лише віхи на шляху його становлення.

Український вчений В.Ф.Данильчук запропонував виділення чотирьох етапів розвитку міжнародного туризму – початкового етапу (до 1841 р.), що пов’язаний з появою товарно-грошових відносин, поділом праці, розвитком торгівлі, мистецтв, релігій, спорту, шляхового будівництва і нових видів транспорту; етап становлення туризму як галузі (1841-1914), що характеризується видатними науковими відкриттями та впровадженням їх у практику, підвищенням продуктивності та інтенсивності праці, вивільненням робочих рук, початком розвитку сфери послуг; етап формування індустрії туризму (1918-39), пов’язаний із комерційною спрямованістю діяльності туристичних фірм, появою можливостей для мандрівок у середнього класу; етап монополізації туристичної індустрії (від 1945 р. до нині), що пов’язаний із інтенсифікацією процесів науково-технічного, торгового, економічного та ін. співробітництва між країнами практично всіх континентів.

Формування ринку туристичних послуг у сучасному його розумінні, на нашу думку, відбулося лише після другої світової війни, коли розвиток засобів перевезення та зростання доходів населення зумовили масове туристичне виробництво і споживання. Відповідно можна окремо виділити етапи становлення та етапи розвитку світового ринку туристичних послуг.

Етапів становлення ринку туристичних послуг можна виділити три:

– етап зародження туристичної діяльності (до першої половини ХVІІІ ст.). Організовані подорожі з метою знайомства з культурою та природою інших народів існували ще у давньому світі. Так, наприклад, давні греки та римляни здійснювали мандрівки до Єгипту, де їх приваблювала історія, культура, незвична природа, архітектурні будівлі. А іноземці порівняно масово приїжджали до Греції на Олімпійські ігри або з метою поглиблення освіти, лікування на теплих мінеральних джерелах. В ці ж часи виникли перші прообрази сучасних готелів – будинки розміщення та відпочинку спортсменів і глядачів. Перші підприємства готельного типу – постоялі двори – існували вже у І ст. до н.е. на теренах Римської імперії у містах та на головних торгових шляхах. У часи середньовіччя поширилось паломництво до святих місць, “хрестові походи” – релігійний туризм. Це викликало і сплеск будівництва закладів гостинності. Комерційний характер подорожей часів Великих географічних відкриттів, викликаний розвитком мореплавства, визначався можливістю пошуку нових земель для їх колонізації, а згодом – прикладання капіталу;

– етап перетворення туризму на галузь господарства. У багатьох літературних джерелах зародження туризму як галузі господарства датують 1841 роком, коли англійський підприємець Томас Кук вперше організував масову прогулянку залізницею між двома містами. 1855 року він же організував першу поїздку за кордон на Паризьку виставку. З наступного року почали здійснюватися регулярні туристичні поїздки до інших європейських країн, а з 1860-х – трансатлантичні до США. На 1860-70-ті роки припадає створення значної кількості туристичних агентств у Англії, Франції. З другої половини ХІХ ст. у Західній Європі почали створюватися своєрідні центри туризму. Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. туризм остаточно став невід’ємною частиною господарства. Це пов’язане з появою регулярного руху пасажирського транспорту, мережі підприємств харчування та розміщення, зменшенням ризиків пересування, підвищенням мобільності населення;

– етап формування міжнародної туристичної індустрії. З середини ХІХст. Товариство англійського підприємця Томаса Кука поставило туристичну діяльність на конвеєр. Воно укладало договори із залізничними та пароплавними компаніями, власниками готелів і ресторанів, вивчало попит, складало маршрути поїздок, програми перебування. 1907 року акціонерне товариство “Кук”, що на той час мало 6 тисяч службовців, запровадило поняття індивідуального туризму, що включало подорож та готельні послуги. Початок

ХХ ст. характеризується екстенсивним розвитком туризму. Все більше країн долучалося до нього, а після першої світової війни туризмом була охоплена вся Європа. Виникли міжнародні курорти у Франції, Італії, Швейцарії та ін. європейських країнах. Інтернаціоналізація духовного життя, з одного боку, та концентрація капіталу, з іншого, сприяли формуванню міжнародної туристичної індустрії. Хоча масового характеру вона ще не набула. Цей час називають періодом “аристократичного туризму” з метою відпочинку, лікування, розваг. Пізнавальний туризм лише зароджувався. Значного поштовху розвитку міжнародного туризму надало поширення у 1920-31х роках автомобільного, а згодом і повітряного транспорту. Але світова економічна криза 1920-33 рр., загострення політичних відносин викликали спад туристичної активності. До Другої світової війни міжнародні туристичні зв’язки існували переважно між розвиненими країнами. Сприятлива політична обстановка, циклічний підйом економіки, післявоєнна перебудова, зростання прибутків населення, формування “середнього класу”, географічне неспівпадіння центрів виробництва та споживання туристичних продуктів, скорочення витрат на перевезення, викликане науково-технічним прогресом на

транспорті, виникнення мережі міжнародних комунікацій забезпечили з 1950-х років масовий характер виробництва і споживання туристичних послуг, а отже завершилось формування ринку туристичних послуг.

Етапів розвитку ринку туристичних послуг також можна виділити три:

ü перший етап припадає на 1950-60-ті роки. Це період бурного розвитку туризму. Якщо 1950 року кількість туристів становила 25 млн., то 1960 – 71 млн., у середньому щорічно зростаючи на 4-5%. Обсяги надходжень збільшилися майже у три з половиною рази. Вже доведеною закономірністю є те, що по мірі ускладнення виробництва і насичення світового ринку товарами попит зростає передусім на послуги. Основною формою був груповий туризм, на відміну від індивідуального початку ХХ ст. Виникають оптові туристичні підприємства. З 1960-х років створюються великі міжнародні туристичних підприємства, які спільно з транспортними компаніями почали монополізувати світовий туристичний ринок. Період “європоцентризму” у міжнародному туризмі завершився. Значного розвитку він набув у США, Канаді, Японії. Світовий ринок істотно розширився завдяки включенню до нього групи країн, що розвиваються. Розвинені країни почали вкладати капітал у ці країни, оскільки вони володіли привабливими туристичними ресурсами – безліч архітектурних та історичних пам’яток, морські узбережжя, дешева робоча сила. Водночас світовий ринок був біполярним. У соціалістичних країнах основний акцент робився на внутрішній соціальний туризм для широкого кола верств населення та істотно обмежувався міжнародний. Деяке зменшення туристичної активності пов’язане із близькосхідним конфліктом 1967 р. (коли Ізраїль повністю захопив Єрусалим – туристичний центр світового значення);

ü другий етап охоплює 1970-80-ті роки. 1971 року кількість туристів зросла до 168 млн. Але на другу половину 1970-х початок 1980-х рр.. припадає економічна криза у туристичній галузі. Економічні негаразди, зростання цін на паливо, що викликали скорочення обсягів особистого споживання, падіння курсу долара, призвело до зниження ділової активності в туризмі. Так, наприклад, до Іспанії 1980 р. рівень продажу турів знизився на 23%, Великої Британії – 9%. Це викликало структурні зміни в організації збуту турів. У цей час збанкрутіло багато навіть і потужних туррфірм. Наприклад, 1981 р. збанкрутіли британські фірми “Морленд”, “Лейкер Холідейз”, “Клаб 18-30”, “Ерна-Лоу” та ін. Найбільший спад спостерігався 1974 року в країнах ОЕСР (7% за рік). Але абсолютна кількість туристів щорічно зростала в середньому на 5-6% (якщо 1973 – 13%, то 1974 – лише 3%). Важливу регулятивну роль на світовому ринку туристичних послуг має створення 1975 року Всесвітньої туристичної організації. Водночас цей етап характеризується інтенсивною концентрацією капіталу в туризмі, масованим виходом на світовий ринок туристичних послуг ТНК, які використовуючи сучасні засоби телекомунікацій створили глобальну системи передачі інформації. Серед причин розвитку таких процесів звичайно називають “можливість використання організаційного та економічного ефекту концентрації, масштабності узагальненого виробництва; можливість штучного створення переваг у конкурентній боротьбі; трансакційну економію, пов’язану із можливістю зекономити на затратах при проведенні складної бага-токанальної процедури “горизонтальних” ринкових зв’язків (пошук партнерів, проведення переговорів), а також на численних формальностях у випадку судових справ”. Шляхом злиття та поглинання туристичних фірм утворилися гіганти туристичної індустрії – німецька TUI (злились турфірми “Хуммель”, “Шарнув”, “Тіггес-Фартен”, “Туропи” та ін.), французька “Accor” (злились турфірми “Новотель” і “Жак Борель Інтернасьональ”, що потім по-глинули ще півтора десятки інших турфірм) та ін. Ще одна риса цього етапу – подальше зменшення однорідності світового ринку туристичних послуг, зростання його сегментованості. У 1980-х роках формуються такі нові сегменти, як конгресний туризм, туризм осіб “третього віку”, сільський туризм тощо;

ü третій, сучасний етап розвитку ринку туристичних послуг триває з 1990-х років. Це період інтенсивного розвитку туризму в умовах глобалізації світової економіки, викликаний зростанням насиченості ринку виробниками туристичних послуг, а відтак значним загостренням конкуренції. В таких умовах туристичні підприємства, що виходять на світовий ринок або шукають своє місце в структурах ТНК, потужних туркорпорацій, або орієнтуються на

ексклюзивність пропозиції туристичних послуг. Перша половина 1990-х років характеризувалася незначним зростанням прибутків від туристичної діяльності – у середньому щорічно на 2-3%, друга половина – їх незначним збільшенням до 4-5%. В середньому для 1990-х років щорічні прибутки становили 3.7%, хоча за прогнозами ВТО (1990) оцінювалися у 4.2%. Негативно на ринку туристичних послуг позначилися збройні військові конфлікти на Балканах, Близькому Сході (туристичних регіонах загальносвітового значення), а також спалахи коров’ячого сказу та ящуру у Великій Британії, Ірландії, Нідерландах, економічні та політичні кризи у країнах Латинської Америки, природні стихійні лиха у Німеччині, Італії, Чехії та ін. Найбільший спад туристичної активності за весь час існування світового ринку туристичних послуг припадає на 2001 р., що пов’язане із терактами у США та подальшим загостренням палестинсько-ізраїльського конфлікту. Так, якщо у 2000 р. зростання кількості туристів сягнуло 7%, то 2001 року зафіксовано їх зменшення на 1,3% (найбільший спад до цього відмічався 1982 р. – 0,4%). Період 2001-2003 років є суцільною смугою різноманітних несприятливих для розвитку туризму явищ, що призвело до скорочення як кількості туристів, так і надходжень від туризму. Найбільше зниження обсягів туристичної діяльності у 2003 році спостерігалося у Азійсько-Тихоокеанському регіоні (9%), що пов’язане із спалахом пташиного грипу. Проте вже 2004 року зафіксовано найбільше зростання обсягів туристичної діяльності у світі після 1976 року, а з 2004 року триває період стабільного зростання приросту кількості іноземних туристів.

Дата добавления: 2014-01-07