Кваліфікаційна характеристика практичного психолога

План

ЛЕКЦІЯ 1

Змістовий модуль І. Теоретичні основи та методологічне забезпечення роботи практичного психолога

Тема 1. Зміст, завдання та правовий статус роботи практичного психолога в освіті.

1. Кваліфікаційна характеристика практичного психолога.

2. Зміст роботи та завдання психологів у сфері освіти.

3. Права і обов'язки практичного психолога.

4. Етичний кодекс психолога.

Тексти для лекцій викладено в посібниках:

Основи практичної психології / В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін.: Підручник. – К.: Либідь, – 2003. – 536 с.

Абрамова Г. С. Введение в практическую психологию. Брест, 1993.

Грановская Р. М. Элементы практической психологии. Ленинград, 1989.

Демчук О.А. Методика роботи практичного психолога. Умань – 2011. – 312 с.

Практичний психолог - це спеціаліст у галузі практичної (прикладної) психології, що проводить психологічну практику. Він реалізує свої професійні функції за допомогою специфічних прийомів, методів і технологій, що ґрунтуються на наукових знаннях механізмів функціонування психіки, законів людської поведінки й розвитку.

Практикувати в галузі психології можуть тільки спеціально підготовлені фахівці.

Нині кваліфікованої психологічної допомоги потребують люди різних соціальних станів - від керівників до безробітних. Тому в Україні й засновано значну кількість відомчих психологічних служб, психологічних і сімейних консультацій, психологів, що працюють у недержавному секторі економіки, надаючи приватні психологічні послуги.

Основне завдання психологічної практики - допомагати людині психологічними засобами, корегувати її особистісні риси й структуру особистості, соціальні стосунки, сприяти розкриттю творчого потенціалу, проектуванню її власного життєвого шляху.

Види професійної діяльності спеціалістів, основним предметом яких є психічне життя людини, свідчить про досить широкий спектр функцій, методів і прийомів роботи практичного психолога. Назви посад, які вони обіймають, можуть бути різними: консультант, терапевт, соціальний працівник, радник. Разом з тим спільною основою перелічених видів професійної діяльності є практична психологія. Тому всі ці фахівці можуть бути названими практичними психологами.

Найбільш розвинутою і водночас найдосвідченішою в нашій країні є психологічна служба системи освіти. Педагогіка і психологія — науки, які тісно пов'язані між: собою як змістом своїх предметів, так і історією розвитку. Розмежування педагогіки і психології залежить від розв'язання проблеми про співвідношення розвитку і навчання, розвитку і виховання.

Вітчизняна позиція бере початок у роботах Ушинського К.Д., Виготського Л.С., Костюка Г.С. Стверджується єдність розвитку і навчання (виховання), яка означає, що розвиток дитини здійснюється у різноманітній діяльності, організація якої є змістом навчання і виховання.

Особливістю навчально-виховного процесу є обумов­леність його ефективності психологічним фактором.

Психологічний фактор - узагальнене поняття, в якому фіксується динамічна сукупність психічних властивостей окремих індивідів, соціальних груп і в цілому суспільства.

У різних сферах діяльності переважають ті чи інші елементи психологічного фактору. В навчанні найбільшого значення набувають такі психічні процеси учнів: увага, пам'ять, мислення, уява. У науковій роботі - інтелект,пам'ять, інтуїція вчених; у художній діяльності - емоції, фантазія митця.

Шлях до підвищення ефективності роботи школи лежить через врахування психологічного фактора навчально-виховного процесу. Розвиток особистості повинен бути не тільки декларованим метою освітніх установ, В стати реальним критерієм ефективності їх роботи.

Сьогодні в психології нагромаджено багато знань про розвиток і формування особистості. Використання їх у педагогічній практиці не є автоматичним і вимагає певної психологічної компетентності. Тому вчитель не в змозі сам вирішити весь обсяг психологічних проблем навчання і виховання. В оцінці учня вчителі переважно користуються своїми враженнями, а не науково обґрунтованою інформацією про нього.

Виникає потреба у появі нової професії – шкільного психолога.

Психолог у школі має розв'язувати численні конфліктні ситуації, відбирати дітей для навчання у спеціалізованих класах, визначати ефективність певних педагогічних методів, організовувати роботу з профілактики правопорушень і неуспішності, підвищувати ефективність спілкування з батьками тощо.

Одна з найскладніших проблем, шляхи якої доводиться шукати шкільному психологові — це діагностування відхилень у психічному розвитку дітей і складання програм для їх корекції.

Для розуміння цілей і завдань роботи психолога в освітній установі важливим є вирішення принципового питання про взаємозв'язок педагогіки з психологією.

Основні групи шкільних проблем, що потребують участі психолога - це:

- встановлення причин різних труднощів у навчально-виховній роботі з дітьми різного віку;

- подолання і профілактика відхилень в інтелектуальному й особистісному розвитку школярів;

- допомога у розв'язанні складних питань міжособистісних відносин, конфліктних ситуацій у шкільному середовищі.

Професія практичного психолога закладу освіти вже стала масовою. Щораз більша кількість дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів, закладів професійно-технічної освіти, вищих навчальних закладів звертаються по допомогу до професійних психологів. Водночас зростає відповідальність фахівців цієї галузі за зміст, методи і результати своєї роботи.

2. Зміст роботи та завдання психологів у сфері освіти

Психолог, працюючи в будь-якому дитячому навчально-виховному закладі, вирішує основні завдання практичної психології освіти.

В першу чергу, він відповідає за дотримання психолого-педагогічних умов, найбільш сприятливих для психічного й особистісного розвитку кожної дитини на всіх етапах її дошкільного й шкільного дитинства. Він повинен сприяти тому, щоб вікові особливості (або новоутворення) дітей не просто враховувалися, й а активно формувалися і були основою подальшого розвитку дитини.

Той чи інший віковий період сензитивний для розвитку певних психічних процесів і властивостей, їм психологічних якостей особистості, а тому й до певного мщу впливів. Тому дитина на кожному віковому етапі має потребу в особливому до себе підході. Саме повноцінне проживання дитиною кожного вікового періоду підготує її до переходу на наступний віковий етап, дозволить формуватися необхідним для цього психологічним новоутворенням.

У зміст роботи також: необхідно включати розвиток здібностей, нахилів, інтересів дітей з урахуванням особливостей їхнього віку й специфіки освітньої установи.

Педагогічні психологи по всій Європі виконують багато функцій, але головний зміст роботи полягає в обстеженнідітей з навчальними й поведінковими труднощами й розробленню рекомендацій для школи та сім'ї. Досить очевидними виявляються зростаючі вимоги до шкільних психологічних служб, і психологам доводиться працювати в умовах значної напруги. Педагогічні психологи говорять про проблеми, що пов'язаніз обмеженнями, які керівники часом покладають на їхню роботу. Відзначається також рольова невизначеність професійної діяльності. Деякі педагогічні психологи виражають занепокоєння у зв'язку з тим, що перетинання у їх роботі з роботою інших фахівців може викликати плутанину, непорозуміння й образи. Загальна думкаполягає в тому, що педагогічний психолог повинен і прийматися як професіонал, що працює з дітьми й молоддю в освітньому середовищі. Основний обсяг цієї роботиприпадає на школу, ясла, дитячі садки, лікарні й дитячі будинки. Необхідна також: робота із сім'ями, учителями, фахівцями інших професій, які пов'язані з дітьми. Педагогічні психологи можуть співпрацювати зі школами й іншими організаціями, допомагаючи їм у розробці організаційних мір, оцінці й виробленню стратегій допомоги дітям із проблемами.

Розглянемо завдання, які може вирішувати практичний психолог, працюючи в школі:

1. виявляти психологічну готовність дітей до шкільного навчання, разом із учителем складати програми індивідуальної роботи з метою їх адаптації до школи;

2. розробляти й здійснювати разом із учителями й батьками розвиваючі програми з врахуванням індивідуальних особливостей дітей - інтересів, здібностей, нахилів, почуттів, захоплень, життєвих планів, - а також; завдань розвитку на кожному віковому етапі;

3. тримати під особливим контролем перехідні, переломні моменти в житті школярів;

4. здійснювати діагностичну й корекційну роботу з невстигаючими та недисциплінованими школярами;

5. діагностувати інтелектуальні, емоційні, вольові й особистісні особливості учнів, що створюють труднощі в процесі навчання й виховання, допомагати в їхній корекції;

6. сприяти створенню сприятливого психологічного клімату, виявляти й усувати причини порушень міжособистісних відносин учнів із учителями, з однолітками, з батьками й іншими людьми;

7. консультувати адміністрацію школи, учителів, батьків по психологічних проблемах навчання й виховання дітей, з питань розвитку їхньої уваги, пам'яті, мислення, характеру, здібностей;

8. проводити індивідуальні й групові консультації учнів з питань, пов'язаних з навчальною діяльністю, самовихованням, самовизначенням, із проблем взаємин з дорослими й однолітками;

9. брати активну участь у профорієнтаційній роботі, у роботі з учнями з проблем профільного навчання.

10. брати участь у розроблення рекомендацій для школи, разом зі школою працювати над інноваціями й перетвореннями шкільного життя.

Черговість рішення цих завдань залежить від і конкретної ситуації в кожній школі, рівня професійної підготовки психолога. Специфіка завдань і форм роботи шкільного психолога визначаються типом освітньої установи й актуальних проблем, що стоять у цей момент перед установою.

Дата добавления: 2014-01-07