Методологічні принципи інженерній психології

На початковому етапі розвитку інженерної психології як науки в багатьох дослідженнях переважав машиноцентристський підхід, коли людина розглядалась як елемент технічної системи, а опис та оцінка її діяльності проводилися за схемами та методами, котрі використовувалися для опису технічних систем. Головне завдання досліджень полягало в описі «вхідних» та «вихідних» параметрів людини, незалежно від її індивідуальності і конкретних обставин діяльності. Цей підхід нав'язував класичні біхевіористські схеми, які були дуже поширені в англо-американській інженерній психології.

Подальші дослідження свідчили про обмеженість та однобічність такого підходу. Людина не завжди поводила себе так, як можна було сподіватися, уявляючи її одним із еле­ментів технічної або біологічної системи.

Таким чином, у процесі розвитку інженерної психології виникла необхідність принципово нового підходу до аналізу СЛМ, за яким діяльність людини-оператора можна було б вивчати у взаємодії всіх психічних функцій, процесів і станів у контексті цієї діяльності. Треба було переходити, як зауважував Б. Г. Ананьєв, від аналізу людини як оператора (і тільки оператора!) до аналізу оператора як людини. Антропоцентричний підхід було впроваджено завдяки працям Б.Г. Ананьєва, В.П. Зінченка, А.О. Крилова, О.М. Леонтьєва, Б.Ф. Ломова, А.Р. Лурії, О.О. Смирнова, Б.М. Теплова. Їхні ідеї розвинули у пізніших працях інші дослідники. Були розроблені такі нові принципи, концепції, методи і підходи до вивчення, аналізу та проектування операторської діяльності:

- системний підхід до аналізу та оптимізації взаємодії людини і машини;

- концепція «інформаційної моделі»;

- психофізіологічний і функціонально-алгоритмічний підхід до аналізу трудової діяльності;

- концепція «оперативного образу»;

- структурно-алгоритмічний підхід до аналізу і проектування діяльності;

- структурний метод прогнозування надійності СЛМ;

- концепція поетапного моделювання і синтезу біотехнічних та ергатичних систем;

- концепція взаємної адаптації людини і машини;

- антропоцентричний підхід до аналізу та оптимізації СЛМ;

- принцип активного оператора;

- структурно-евристична концепція пошарової переробки інформації оператором.

На ґрунті цих та інших досліджень були сформовані основні специфічні принципи інженерної психології:

Принцип гуманізації праці підкреслює провідну, творчу роль людини у трудовій діяльності в процесі функціонування СЛМ. Актуалізується необхідність урахування вимог людини до технічних систем, психологічних та психофізіологічних можливостей людини й особливостей її взаємодії з іншими в груповій діяльності. Протилежним цьому принципові є принцип симпліфікації (спрощення), згідно з яким людина ототожнюється з технічними елементами системи;

Принцип активного оператора враховує особистісне ставлення оператора до виконання своїх обов'язків, виходячи з того, що за пасивної його позиції в разі термінового переходу до активних дій потрібно буде витратити значно більше енергії, а це, своєю чергою, може вплинути на ефективність роботи СЛМ. Необхідно вже на стадії проектування майбутньої діяльності оператора визначити її структуру, рівень активності оператора, забезпечивши йому так званий «оперативний спокій», тобто готовність у будь-який час втрутитися у процес функціонування СЛМ і забезпечити своїми діями високу ефективність;

Принцип комплексності ґрунтується на ідеях Б. Г. Ананьєва, В. М. Бехтерєва та інших дослідників про необхідність комплексного вивчення людини. Його реалізація потребує розширення міждисциплінарних зв'язків інженерної психології з іншими науками, розробки узагальню вальних критеріїв оцінки функціонування СЛМ. Це не заперечує можливості використання спеціальних для людини і машини критеріїв.

Системний підхід, що використовується для опису та дослідження інженерно-психологічних явищ і процесів, має свої специфічні риси.

По-перше, психологічні явища розглядаються як багатомірні та багаторівневі системи. Багатомірність виявляється в тому, що психічні процеси аналізуються в сукупності різних характеристик — інформаційних, операційних, мотиваційних тощо, кожна з яких має свій рівень, — це і забезпечує багаторівневість.

Так, наприклад, процес прийняття рішення може розглядатися з різних боків: і як нейрофізіологічний акт, і як окрема дія, і як творчий процес знаходження або відкриття чогось нового, і як соціально-психологічне утворення зі своїми параметрами. При цьому структура і механізми прийняття рішень будуть неоднаковими на різних рівнях психічної регуляції діяльності, а також залежатимуть від технічного та технологічного її забезпечення.

По-друге, складність і специфіка СЛМ, а також обставини, в котрих вона функціонує, зумовлюють відмінність структури діяльності оператора, яка впливає на її властивості.

По-третє, система психічних властивостей людини постійно змінюється, розвивається, що потрібно брати до уваги при інженерно-психологічному проектуванні СЛМ. Це можливо за використання основних положень концепції багаторівневої взаємної адаптації людини і машини.

По-четверте, всі види СЛМ — цілеспрямовані системи, в яких людина вибирає або формулює мету, визначає задачі та способи їхнього вирішення. Тобто мета є «системо утворювальним фактором» організації всієї системи психічних процесів, що забезпечують діяльність оператора, при цьому зовнішній вплив на людину опосередковується всім внутрішнім психічним складом особистості.

Таким чином, людина-оператор організовує систему для досягнення обраної нею мети, забезпечуючи СЛМ пластичність її функціонування. Технічна система розглядається як засіб досягнення заданого результату, яким користується людина, виконуючи свої дії та отримуючи інформацію про результати їх виконання.

Реалізація розглянутих принципів та підходів дає змогу розв'язати основну проблему інженерної психології — гуманізації праці та оптимізації функціонування СЛМ, цим самим забезпечуючи вирішення основного народногосподарського завдання — підвищення ефективності суспільного виробництва.

Таким чином, на стику психологічних і технічних наук виник комплекс спеціальних теоретичних та прикладних проблем, пов'язаних зі створенням комбінованих систем «людина — машина». Вирішення цих проблем тільки інженерними методами стало неможливим. Необхідно було мати інформацію про психічну діяльність людини в сучасних технічних системах, комплексах для вдосконалення їх проектування, створення, експлуатації, транспортування, ремонту тощо. Потреба у визначенні цієї інформації і зумовила появу нової галузі знань — інженерної психології.

Перспективи розвитку інженерної чи технічної психології припускають подальшу розробку її методологічних, теоретичних і прикладних проблем, особливо враховуючи специфіку сучасних тенденцій у створенні технічних засобів і автоматизованих систем управління з трансформацією і мінімізацією процесів проектування.

3. Напрями психологічних досліджень в системах "людина – техніка

В інженерній психології традиційно виділяють такі основні напрямки: психофізіологічний, системотехнічний, експлуатаційний, психолого-педагогічний. В основу даної класифікації покладено функціонально-цільові критерії.

Психофізіологічний напрям пов'язаний з вивченням тих властивостей людини, які мають найбільше значення у процесах управління в обслуговування техніки. До основних прикладних психологічних проблем цього напряму відносяться наступні:

• психофізіологічні і психологічні характеристики людини в системах "людина - техніка", до яких відносяться: психофізіологічні властивості і можливості сенсорного "входу" і моторики людини; психологічні закономірності прийому і переробки "первинної інформації; характеристики пізнавальних процесів людини при управлінні та забезпеченні функціонування техніки; працездатність і стомлюваність людини в системах "людина техніка" тощо;

• психологічний аналіз діяльності інженерно-технічних фахівців: класифікація видів операторської діяльності; функціонально-операціональний аналіз структури діяльності людини-оператора; алгоритмічний аналіз діяльності; обґрунтування ролі різних психічних процесів у діяльності операторів; вивчення конкретних видів операторської діяльності:

• методи оцінки швидкодії, точності, надійності та ефективності роботи операторів;

• психологічний аналіз особливостей психічних станів і емоційно-вольової сфери людини при управлінні та забезпеченні функціонування систем "людина - техніка"; дослідження психологічних особливостей поведінки людини в стресових і екстремальних ситуаціях, в умовах дії емоціогенних факторів; дослідження шляхів формування емоційно-вольової стійкості і психічної саморегуляції у людини як суб'єкта системи "людина техніка" і т. д. Практично весь період існування інженерної психології одне з найважливіших місць займала оцінка інтегральних характеристик людини: швидкодії, точності, надійності, завадостійкості та ефективності.

В результаті досліджень з даного напряму розроблені і активно використовуються в сучасній інженерної психології конкретні методики: об'єктивної реєстрації психофізіологічних характеристик, визначення пропускної здатності і завантаження людини, оцінки надійності його роботи і т. д.

Системотехнічний напрям інженерної психології пов'язаний з системним вивченням психологічних проблем конструювання СЛМ. Цей напрямок інженерної психології включає чотири групи прикладних психологічних проблем:

1. Інженерно-психологічне обґрунтування конструювання систем "людина - техніка", а саме: психологічні принципи обліку людського чинника при проектування систем; принципи розподілу інженерно-психологічних завдань за етапі проектування систем "людина - техніка"; принципи і методи психологічного проектування діяльності людини (колективу людей) на різних рівнях управління з аналізом діяльності проектувальників і конструкторів систем "людина - техніка"; психологічні принципи і методи визначення можливостей і доцільності автоматизації функцій людини; принципи, методи і критерії розподілу функцій між людиною і машинними ланками систем; принципи та методи компоновки технічного обладнання на робочих місцях, пультах управління, організація робочого середовища; моделювання систем "людина - техніка" і т. п.

2. Дослідження структури та організації потоків інформації: загальні принципи формування інформаційної та командної інформації з урахуванням можливостей і обмежень людини, методи оцінки якісних і кількісних характеристик інформації; принципи і методи селекції та узагальнення інформації в залежності від ієрархічного рівня системи; психологічні принципи і методи оптимального кодування інформації; принципи та методи розробки мов людини з технікою, наприклад з комп'ютерною; методи оптимізації інформаційних потоків, підвищення завадостійкості інформаційних систем тощо.

З. Методи проектування засобів індикації на технічних пристроях, комунікацій, органів управління з урахуванням психологічних і психофізіологічних можливостей і обмежень людини.

4. Принципи, методи та критерії оцінки ефективності та надійності систем "людина техніка".

Головна проблема системотехнічного напряму інженерної полягає у психологічному обґрунтуванні та супроводженні проектування великих людино-машинних систем контролю і управління. Побудова великих систем - складний творчий процес, що вимагає залучення фахівців різного профілю, застосування різних методів і технологій, у тому числі і психотехнологій. При цьому психологічні дослідження показують важливість і специфіку різних завдань психологічного проектування на різних етапах створення систем "людина - техніка".

До системотехнічного напрямку інженерної психології примикає і так звана кібернетична психологія, яка вивчає психологічні особливості моделювання дій і функцій людини шляхом розробки психологічних принципів і їх використання в створенні технічних засобів. Необхідно зазначити, що в психології накопичений великий експериментальний матеріал з моделювання функцій людини (наприклад, перцептивних, концептуальних тощо) і побудови їх аналогів у вигляді технічних моделей. Важко переоцінити роль таких пристроїв на практиці у зв'язку із завданнями автоматизації і необхідністю використання їх в екстремальних та стресових ситуаціях, у складних фізичних середовищах - в повітрі, космосі, під водою і т. п.

Експлуатаційний напрям. Як би не була досконала сучасна техніка, як би вона не була пристосована до людини, оптимальна робота з нею вимагає всебічного врахування психологічних властивостей і здібностей людини. Велике число пригод, аварій та відмов обумовлено експлуатаційними і монтажними причинами, за якими стоять помилки людини, вчинені з-за відсутності належної організації її праці та безпеки або через недостатню професійну підготовку фахівців, незнання правил використання техніки.

До основних прикладних психологічних проблем розглянутого напрямку відносяться наступні:

- Інженерно-психологічні питання наукової організації праці, а саме: оптимізація режимів і графіків роботи людини в системах "людина техніка"; визначення психологічно адекватних і раціональних методів і форм організації праці, формування ефективних процедур обслуговування і використання техніки; облік інженерно-психологічних факторів при технічній діагностиці і в пошуку несправностей; нормування праці; інженерно-психологічні рекомендації з розробки та використанні технічної документації; побудова комплексних систем оргтехніки і т. д.

- Медико-біологічні і психологічні методи підвищення ефективності діяльності фахівців у галузі застосування та обслуговування техніки;

- Принципи, методи та засоби підтримки та контролю психофізіологічного стану людини-оператора в процесі роботи;

- Психологічні проблеми організації роботи груп операторів і групової діяльності в системах "людина - техніка": психологічні основи комплектування груп операторів; питання психологічної сумісності операторів; аналіз і організація групової діяльності і взаємодії операторів різного профілю та рівня і професійної підготовки.

Особливе місце в даному напрямі займають психологічні проблеми підбору і організації груп, а також різноманітні проблеми психології управління. Рішення перерахованих проблем дає можливість виконати головне завдання розглянутого напряму - забезпечення оптимальної діяльності людини в системах "людина - техніка".

Професійна підготовка і підбір фахівців для роботи в таких системах вимагає розробки ефективних методів профорієнтації, психологічного відбору, професійного навчання та психологічної освіти.

Саме тому особливу роль і місце займає так званий психолого – педагогічне спрямування, яке умовно включає три основні групи прикладних психологічних проблем:

- Профорієнтація, відбір, підбір і розстановка фахівців в системах "людина техніка", а саме: організаційні форми профорієнтації та психологічного відбору операторів різного рівня; методи психодіагностики професійно важливих психофізіологічних, особистісних і соціально-психологічних властивостей; принципи та методи математичної обробки результатів психологічного обстеження; принципи, методи і критерії підбору і розстановки кадрів;

- Теоретичні проблеми інженерної педагогічної психології, а саме: психологічне обґрунтування принципів, форм і методів підготовки інженерів, техніків і операторів з позиції теорії управління: дослідження закономірностей формування технічних знань, умінь і навичок; оптимізація змісту та обсягу професійно-навчальної інформації; розробка математичної теорії навчання та тренування, моделей і критеріїв навчання і навченості операторів; розробка методів об'єктивної кількісної оцінки рівня знань і навичок та ін;

- Психолого-педагогічні проблеми активізації та інтенсифікації процесу технічної підготовки, зокрема:

побудова психологічно обґрунтованих методичних систем технічної підготовки; психологічні основи навчання фахівців; принципи та методи створення та використання тренажерів і тренажерних комплексів та інших технічних засобів навчання; психологічні основи використання комп'ютерних засобів при навчанні.

Дата добавления: 2014-01-07