Визначення кризового стану підприємства

Антикризове корпоративне управління

Система антикризового управління передбачає фінансово-виробниче оздоровлення і розвиток підприємства в оптимальному режимі. Крім того, навіть за усталеного функціонування економіки майже усі підприємства мають здійснювати заходи, спрямовані на запобігання різкому погіршенню економічних показників діяльності підприємства. Тому аналіз має проводитись практично постійно з метою виявлення больових пунктів наступного оперативного втручання.

Антикризове управління в корпораціях має включати систему заходів, спрямованих на вдосконалення руху цінних паперів – акцій, облігацій, ін.

Система антикризового управління відрізняється від загального менеджменту, оскільки вводиться в дію тоді, коли підприємство перебуває в передкризовому або кризовому стані. Кризовий стан підприємства визначається недостатністю власного ліквідного капіталу забезпечити зростаючі боргові зобов'язання, неспроможністю менеджменту вжити заходи для нейтралізації негативних явищ, відсутністю обґрунтованої реструктуризаційної програми.

Види зобов'язань:

- внутрішні: перед власниками (виплата дивідендів) та працівниками підприємства (виплата заробітної плати);

- зовнішні: перед фіскальною системою, кредитною системою, контрагентами.

Основні причини, що перешкоджають виконувати зобов'язання:

- внутрішні: недосконалий менеджмент, неефективні довгострокові фінансові вкладення, надмірні виробничі запаси, неконкурентноздатність продукції, утримання непомірної для підприємства соціально-культурної сфери, утримання надмірної кількості персоналу, тощо;

- зовнішні: зниження загального попиту на продукцію підприємства на ринку, низька платоспроможність, високі ціни, поява товарів-субститутів, неповернення платежів від недобросовісних споживачів, різкі зміни податкового законодавства, підвищення митних тарифів, пряма заборона експорту, тощо.

Антикризове управління – сукупність форм і методів реалізації ряду пов'язаних заходів, які мають загальну логіку, проте розробляються і здійснюються для конкретних підприємств.

Антикризове регулювання здійснюється на рівні державних органів і передбачає формування законодавчо-нормативної бази, а також здійснення антикризових процедур державними органами загальної та спеціальної компетенції (наприклад, Агентством з питань запобігання банкрутства підприємств та організацій України).

Антикризове управління здійснюється на двох стадіях: до банкрутства підприємства і на стадії банкрутства.

Для аналізу господарської діяльності використовуються показники: обсягу готової продукції; вартість майна; собівартість готової продукції; рентабельність; витрати на виробництво реалізованої продукції; прибуток; середньооблікова чисельність працюючих; середньомісячна заробітна плата та ін.

Для визначення цих показників використовується інформація з наступних джерел:

- баланс підприємства за звітній період;

- звіт про фінансові результати та їх використання;

- звіт про фінансово-майновий стан;

- звіт з оплати праці;

- звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг;

- розрахунок нормативу власних обігових коштів;

- розшифровку дебіторської та кредиторської заборгованості;

- звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію;

- зведену таблицю основних показників;

- висновки аудиторської перевірки;

- матеріали маркетингових досліджень;

- бізнес-план.

Крім названих показників, для корпоративних підприємств важливі такі аспекти аналізу:

- визначенні інтересів усіх власників;

- співвідношення різних пакетів акцій і можливостей контролю, які вони дають;

- визначення основних суперечностей між власниками дрібних пакетів та контрольних, блокуючи та ін., між менеджментом та власниками;

- особливості руху цінних паперів на вторинному ринку, їх ринкова вартість, тенденції попиту на цінні папери корпорації;

- наявність державних пакетів акцій.

Дата добавления: 2014-01-07