Вимірювання амплітуди рухів у суглобах

Комплекси лікувальної гімнастики з дозованим фізичним навантаженням

Комплекс	Режим	Вихідне положення	М’язові групи	Кількість повторень	Тривалість, хв	Щільність заняття, %	Співвідношення вправ в розслабленні (паузи для відпочинку)	Благоприємна реакція
	ліжковий	Лежа- чи на спині	Мілкі і середні рук, ніг, шиї	4-6		30-40	1:1:1	ЧСС макс.=ЧСС спокою=10%РС, позитивна динаміка ЕКГ і АТ
	палатний	Лежа- чи	Великі рук, ніг з обмежен-ням ампліту-ди	6-8		35-45	1:1:1	ЧССмакс.= ЧСС спокою+20% РС
	Вільний	Сидя- чи	Мілкі- рук, ніг, шиї. Великі - рук і ніг без статично-го напру-ження тулуба			45-50	1:1:2	ЧССмакс= ЧСС спокою+30% РС
	Тренуючий	Сидя- чи і стоя- чи	Рук, ніг, тулуба, дозована ходьба 80 кроків за 1 хв			50-60	1:2:2	ЧССмакс= ЧСС Спокою+40-50% РС

4. Тести для визначення порушень рухів в суглобах та ступеню зміни сили м’язів при захворюваннях опорно-рухового апарату (табл. 5, 6). Ці тести можна використовувати для діагностики функціонального стану організму та для контролю за ефективністю заняттями ЛФК.

а) кутові вимірювання амплітуди рухів в суглобах проводять кутоміром. Об’єм рухів визначають в градусах по шкалі кутоміра. Амплітуда руху – це різниця між максимально можливим згинанням і розгинанням в суглобі.

Таблиця 5

Рух у суглобі	Положення центру кутоміра	Положення бранш кутоміра
першої	другої
Згинання, розгинання, відведення, приведення в плечовому суглобі	Головка плечової кістки	Акроміон – найвища точка клубової кістки	Акроміон-зовнішній виросток плечової кістки
Згинання і розгинання в ліктьовому суглобі	Зовнішній виросток плечової кістки	Зовнішній виросток плечової кістки- акроміон	Зовнішній виросток плечової кістки – шиловидний відросток променевої кістки
Згинання і розгинання в променево-зап’ясному суглобі	Шиловидний відросток ліктьової кістки	По зовнішній лінії ліктьової кістки	По лінії V п’ясної кістки
Відведення і приведення в променево-зап’ясному суглобі	На середині відстані між дистальними кінцями ліктьової та променевої кісток	По середині між ліктьовою і променевою кістками	По середині між III iIV пальцями
Згинання і розгинання в кульшовому суглобі	Великий вертел.	Головка стегнової кістки – середина пахвинної впадини	Головка стегнової кістки – зовнішній відросток стегна
Відведення і приведення в кульшовому суглобі	Великий вертел	Великий вертел	Це саме
Згинання і розгинання в колінному суглобі	Зовнішній виросток стегна	Зовнішній виросток стегна - великий вертел	Зовнішній виросток стегна – зовнішня щиколотка
Згинання і розгинання в гомілково-ступневому суглобі	Внутрішня щиколотка	Внутрішня щиколотка – внутрішній виросток стегна	Внутрішня щиколотка – середина I плюсне-фалангового суглобу

Таблиця 6

Функціонально – руховий тест (Keitel W. et al., 1971)

Завдання	Оцінка	Максимальна к-ть балів
Права кінцівка	Ліва кінців ка
1. Кінчик I пальця торкається подушечки мізинця	3- завдання виконується швидко в повному обсязі 2- виконується, але повільно 1- кінчик I пальця торкається основної фаланги III або IV пальця 0- завдання не виконується
2. Згинання II i IV пальців	2- палець згинається нормально 1- палець не згинається нормально, торкається долоні. 0- кінчик пальця не доходить до долоні
3. Положити передпліччя горизонтально на край столу, долоні з’єднати, пальці вгору	3- завдання виконується повністю 2- виконується повністю, але повільно 1- можливе долонне чи тильне згинання променево-зап’ясного суглобу; в сумнівних випадках оцінюється рух кожної китиці окремо 0- завдання не виконується
4. Положити передпліччя горизонтально на край столу, долоні з’єднати, пальці вниз	Див № 3
5. Обидві долоні тильною поверхнею на стіл, лікті зігнути під кутом 90°. Дещо підняти ульнарний край	2- завдання виконується повністю 1-виконується перша частина завдання 0- завдання не виконується
6. Китиці радіальними краями на стіл, I палець вниз перед кінцем столу. З’єднати ульнарні краї долонь. Тулуб не нахиляти в бік	2- завдання виконується повністю 1- долоні зберігають вертикальне положення, ульнарний край не з’єднується 0- долоні не встановлюються вертикально
7. Обидві китиці одночасно до плечей	2- можливо сповільнене виконання 1- кінці пальців наближаються до пліч до 5 см 0- відстань більше 5 см
8. Обидві китиці на потилицю нижче лінії вух	3- завдання виконується швидко в повному обсязі 2- виконується, але повільно 1- кінці пальців дотикаються до потилиці 0- не дотикаються до потилиці
9. Завести руку за спину, торкнутися пальцями протилежної лопатки	5- завдання виконується в повному обсязі 3- пальці не торкаються лопатки 2- рука заводиться за спину на рівні попереку 1- китиця торкається бокової поверхні тулуба
10. Сісти з положення лежачи	6- виконується з витягнутими вперед руками 5- виконується повільно, з витягнутими вперед руками 4- спираючись на руки 2- з сторонньою допомогою 0- завдання не виконується
11. В положенні лежачи на спині широко розвести ноги	2- на 50 см і більше 1- менше 50 см 0- менше 20 см
12. Встати з кушетки	Див. № 10
13. Стояння на носках 15 с	2- завдання виконується 1- менше 15 с 0- завдання не виконується
14. Стояння на п’ятках (стояти прямо)	Див. № 13
15. Присідання, торкаючись п’яток	2- завдання виконується повністю 1- виконується, але повільно 0- не виконується
16. Зовнішні оберти в кульшовому суглобі. Покласти п’ятку одної ноги на другу ногу. Кут вісі ступні більше 90	2- завдання виконується швидко в повному обсязі 1- кут вісі 90° 0- завдання не виконується
17. Стоячи на одній нозі	Див. № 13
18. Зігнути коліно, поставити ступню на крісло	2- можливе сповільнене виконання 1- нога піднімається з підлоги 0- нога не піднімається з підлоги
19. Стоячи на відстані 1 м від крісла, підняти пряму ногу і покласти на крісло	Див № 13
20. Ходьба по коридорі	6- виконується в повному обсязі протягом 20 с 5- за часом, але повільно 4- 25 с 3- 30 с 2- 40 с 1- декілька кроків з допомогою
21. Підйом по сходах: 10 сходинок вверх і 10 сходинок вниз	3- за 7 с, не тримаючись за перила 2- до 14 с, тримаючись за перила 1- більше 14 с, або декілька сходинок повільно 0- завдання не виконується
Всього 110 балів

При виконанні завдання № 13 – 19 хворий може притримуватись руками за спинку крісла.

Масаж – це дозована механічна дія на оголене тіло людини, яка проводиться рукою масажиста чи спеціальними апаратами за допомогою спеціальних прийомів.

При масажі відбувається як загальна реакція організму, так і місцева в зоні дії на органи і тканини внаслідок механічного подразнення. Загальна реакція організму відбувається внаслідок складних взаємопов’язаних рефлекторних нейрогуморальних та нейроендокринних процесів, що регулюються вищими відділами ЦНС. Подразники від рецепторів, що знаходяться в шкірі, сухожиллях, суглобових сумках, зв’язках, м’язах, стінках судин (ангіорецептори), внутрішніх органах (інтерорецептори) по чутливих шляхах передаються в центральну нервову систему і досягають кори головного мозку. Сформовані в ЦНС відповідні реакції сприяють нормалізації регулюючої та координуючої функції, стимуляції регенеративних процесів. Загальна реакція організму на масаж залежить від функціонального стану вищих відділів ЦНС, від функціонального стану рецепторного поля, що отримує масаж, від клінічного прояву хвороби, від дози, методики масажу.

При дії масажу в шкірі утворюється гістамін, ацетилхолін. Це тканинні гормони, що беруть участь у передачі нервових імпульсів, в регуляції судинного тонусу. Подразнюючи нервову систему, вони можуть давати початок новим рефлексам. Отже, основний механізм дії масажу на організм – це процес взаємодії нервового та гуморального факторів. Крім цього, масаж ще має і безпосередню механічну дію на масовані тканини.

Вплив на шкіру. Шкіра утворює зовнішній покрив тіла людини, захищає його від шкідливих впливів. Це величезне рецепторне поле (площа шкіри дорослої людини 1,5 – 1,6 м²), що є периферичною частиною шкірних аналізаторів. Вона приймає участь в обміні речовин, в регуляції водного і теплового обміну (80% тепла, що виробляється в організмі, віддається через шкіру). За добу через шкіру виділяється близько 0,5 – 0,6 л води, з потом виділяються різні солі, молочна кислота, продукти азотистого обміну. Шкіра багата кровоносними судинами. Вважають, що одна третина крові знаходиться в шкірі. Змінюючи просвіт судин при скороченні чи розслабленні шкірних м’язів у відповідь на нервовий імпульс, шкіра приймає участь в регуляції кровообігу, при цьому збільшується або зменшується приток крові до внутрішніх органів.

Шкіра має 2 шари:

1. Зовнішній – епідерміс. Клітини епідерміса роговіють і злущуються. Епідерміс не має кров’яних судин, тому його харчування здійснюється лімфою і плазмою крові, що поступають по міжтканинних щілинах з шарів дерми.

2. Глибокий шар – власне шкіра, або дерма, що складає сполучнотканинну основу шкіри; тут є фібробласти, колагенові, еластичні та ретикулярні волокна. В глибокому шарі шкіри закладені потові, сальні залози, волосяні фолікули, кровоносні та лімфатичні судини, вегетативні нервові волокна, тільця Мейснера – сприймають тактильне подразнення, тільця Фатера – Пачіні – чуття тиску, тільця Руффіні – теплове подразнення, колби Краузе – холодові подразнення. Всі шкірні нервові закінчення зв’язані з центральною нервовою ситемою.

Під впливом масажу з шкіри виводяться відживші клітини епідермісу, а разом з ними і мікроорганізми, що знаходяться на поверхні шкіри. Це сприяє покращенню шкірного дихання, збільшується секреторна функція потових і сальних залоз, їх вихідні отвори, отже з організму більше виділяються продукти розпаду. Завдяки масажу пришвидшується крово- та лімфообіг, зменшується венозний застій, покращується кровопостачання шкіри, а значить і її харчування, підвищується опірність до механічних і температурних впливів зовнішнього середовища. Масаж покращує процеси обміну в масованій області, а так як шкіра приймає участь у всіх обмінних процесах організму, то зростає і загальний обмін.

Під впливом масажу в шкірі утворюються фізіологічно активні гістаміноподібні речовини – це викликає судинорозширюючий ефект, що приводить до перерозподілу крові. Поряд з місцевим впливом на шкіру через периферійний нервовий апарат відбувається рефлекторний вплив на весь організм.

Дата добавления: 2014-01-07