Завдання № 3

Один з учасників гри протягом 1—2 хвилин виголошує «полум’яну» промову для слухачів. Коли виступ закінчено, слухачі обговорюють, як тримався виступаючий, яке враження він справив за схемою оцінювання виступу.

Самоконтроль. Виступаючий повинен впевнено імпровізувати промову, користуючись жестикуляцією, мімікою, різноманіттям інтонацій і використовуючи методи володіння аудиторією.

Стоячи над слухачами, виступаючий не повинен відчувати незручності.

Завдання № 4. «Відображення почуттів»

Учасники розбиваються на пари. Один вимовляє емоційно забарвлену фразу — другий учасник спочатку повторює своїми словами зміст почутого (відображення змісту), а потім намагається визначити почуття, що, на його думку, переповнюють його партнера у момент говоріння (відображення почуттів). Партнер оцінює точність обох відображень. Потім учасники міняються ролями.

Мета: оцінити рівень емпатії — здатність переживати ті ж почуття, якими переповнений партнер по спілкуванню в даний момент.

Завдання № 5. «Подарунок»

Кожен учасник без слів, тільки за допомогою міміки і жестів, повинен показати, який подарунок він «дарує» іменинниці, усі пробують угадати, що це за подарунок.

Завдання № 6. «Повідомлення»

Розбиваються на пари, кожен повинен без слів, жестами повідомити своєму напарникові якесь повідомлення, а той повинен зрозуміти і розповісти, в чому зміст повідомлення. Потім міняються ролями.

Завдання № 7. «Невербальна інтерпретація»

Розбиваються на дві команди, кожна команда придумує кілька слів, записує їх на окремих аркушах паперу. Потім з чужої команди вибирають людину, якій дають прочитати слово, і вона повинна жестами пояснити своїй команді, що це за слово, а команда має вгадати його, потім вибирається інша людина з чужої команди, що «показує» нове слово. Порівнюється, яка команда краще справилася.

Завдання № 8. «Передання почуттів»

Усі встають один за одним. Останній повертає передостаннього і передає йому мімікою яке-небудь почуття (радість, гнів, сум, подив і т. ін.), той має передати наступному це ж почуття. У першого запитують, яке почуття він одержав, і порівнюють з тим, яке почуття було послано спочатку.

Завдання № 9. «Контакт масок»

Ведучий говорить: «У повсякденному спілкуванні ми теж носимо маски, тільки маски не з паперу, а з мускульного гриму — з особливого виразу обличчя, пози, тону. Зараз ми подивимося, що це таке». Учасники сідають у коло, у центрі кола викладаються (текстом униз) 7 карток (якщо учасників більше, то ведучий придумує додаткові маски).

1 — маска байдужості;

2 — маска прохолодної ввічливості;

3 — маска зарозумілої неприступності;

4 — маска агресивності («спробуй не послухати мене»);

5 — маска слухняності чи догідливості;

6 — маска штучної доброзичливості чи співчуття;

7 — маска простодушної дивакуватої веселості.

Усі вибирають картку і читають свій текст. По черзі за номерами карток кожен повинен продемонструвати маску, що йому дісталася; треба придумати ситуацію, в якій довелося надягти вказану маску, і розіграти сценку цієї ситуації. Після чого група оцінює, як людина зуміла зобразити на обличчі необхідну «маску». Потім переходять до наступної сценки. На закінчення обговорюють питання: «Що мені дало це завдання?», «Кому вдалася «маска» у ході спілкування і чому декому важко вдержати цю «маску»?, «Які переживання виникали під час завдання?».

Завдання № 10. «Зіпсований телефон»

Усі учасники виходять за двері і на запрошення ведучого входять у клас по одному. Кожному, хто заходить видається інструкція: «Уявіть собі, що ви одержали телефонограму, зміст якої ви повинні передати наступному учасникові групи. Головне — яко-мога точніше відбити зміст».

Текст: «Дзвонив Іван Іванович. Він просив передати, що затримується у РУО, тому що домовляється про одержання нового імпортного обладнання для майстерень, що, втім, не краще вітчизняного. Він має повернутися до 17 години, до початку педради, але, якщо він не встигне, то треба передати завучу, щоб той змінив розклад уроків старших класів на понеділок і вівторок, додавши 2 години з астрономії».

Після виконання вправи учасники групи аналізують особливості слухання і те, як недосконале слухання може спотворити передану інформацію.

Завдання № 11. «Сліпе слухання»

Мета: продемонструвати учасникам групи неефективність передання інформації без зворотного зв’язку. Одна чи дві пари виконують вправу, інші спостерігають. Члени пари сідають за стіл так, щоб не бачити рук один одного. Кожному учасникові пари дається по 7 сірників, одному з них ведучий складає з 7 сірників фігуру. Завдання цього учасника пари — пояснити іншому, як лежать сірники, щоб той зміг викласти зі своїх сірників точно таку фігуру. Забороняється дивитися на те, що робить партнер і ставити один одному будь-які питання. Потім перешкода знімається, порівнюється результат і зразок. Учасники обговорюють труднощі, яких вони зазнали в ході завдання.

Завдання № 12. «Відпрацьовування тритактної схеми слухання»

Усі учасники діляться на дві команди, за допомогою жереба визначається, яка з команд буде займати одну з альтернативних позицій: прихильники використання активних методів навчання в навчальному процесі і його супротивники. Аргументи на користь тієї чи іншої думки члени команд висловлюють по черзі. Той із членів команди, чия черга підходить говорити, повинен слухати попередню людину, реагувати «так» чи «ні», а після висловлення аргументів ставити уточнюючі питання (якщо аргументи не до кінця зрозумілі) чи зробити парафраз (якщо все зрозуміло). Аргументи на користь позиції своєї команди дозволяється висловлювати лише після того, як той, хто говорив до нього, підтвердить, що його зрозуміли правильно. Ведучий стежить за черговістю виступів, стежить, щоб був парафраз, а не продовження і розвиток думки співрозмовника з приписуванням йому того, чого не було висловлено.

Аналіз: які труднощі були в розмові? чи були випадки, коли парафраз допоміг уточнити позицію? хто був винен, що партнери не зрозуміли один одного — той, хто говорив, чи той, хто слухав?

Завдання № 13. «Уважний слухач»

Учасники розбиваються на пари. Партнер Х буде говорити, партнер Y — буде слухати. Х розповідає тому, хто слухає, про свої труднощі стосовно навчальної діяльності, про свої стра-
хи, упередження, сумніви, чекання. Той, хто слухає, намагається допомогти тому, хто говорить, максимально повно викласти свої думки. Через 3 хвилини ведучий дає знак: той, хто говорив, висловлює свої зауваження стосовно поведінки того, хто слухав, підкреслює — що йому допомагало і що усклад-
нювало можливість відкрито розповідати про себе. Потім той, хто слухав, своїми словами повторює, що він почув і зрозумів зі слів того, хто говорив. Партнер Х рухами голови підтверджує чи спростовує слова Y залежно від того, наскільки той правильно передає його власні слова. Потім учасники міняються ролями. На закінчення всі учасники стають у коло та обговорюють враження кожного про те, що відбувалося під час вправи.

Дата добавления: 2014-01-07