Адміністративні (організаційно-розпорядчі) методи менеджменту, їх характеристика

Реалізація організаційних відносин в системі відбувається шляхом застосування в менеджменті організаційно-розпорядчих методів.

Характерними особливостями організаційно-розпорядчих методів менеджменту є: прямий вплив на об’єкт управління; обов’язковий і однозначний характер виконання вказівок, розпоряджень, постанов та інших адміністративних рішень вищих органів менеджменту для підпорядкованих об’єктів; суворо визначена відповідальність за невиконання вказівок і розпоряджень.

Організаційно-розпорядчі методи інколи називають адміністративними. Однак поняття «Організаційно-розпорядчі методи» більш глибоке, ніж «адміністративні», оскільки перше поняття включає вивчення організаційних впливів у різних формах їх вияву.

За характером впливу організаційно-розпорядчі методи автором Гірняком О.М. діляться на два види:

Акти управління, які здійснюються управлінськими працівниками, поділяють на два види: нормативні та індивідуальні.

Нормативні акти не мають конкретного адресата. Вони містять загальні норми дій щодо тих чи інших умов і розраховані на тривалий період. До них можна віднести примірні статути, положення про суб’єкти господарювання та їхні підрозділи, посадові інструкції, норми і нормативи витрат, матеріалів, праці, стандарти та ін.

Індивідуальні акти управління адресуються певним об’єктам управління. До них відносять накази, постанови, розпорядження, циркуляри, вказівки, резолюції.

Серед організаційно-розпорядчих методів менеджменту основну роль відіграють методи організаційно-стабілізуючого впливу, спрямовані на встановлення, підтримку і поліпшення організаційних структур і порядку діяльності суб’єктів та об’єктів менеджменту. Так, на тривалий час за допомогою цих методів визначають структури управління, функції, повноваження і форми відповідальності суб’єкта і об’єкта менеджменту.

Об’єктами організаційного впливу виступають як об’єкт, так і суб’єкт управління і частково зовнішнє середовище.

До складу організаційно-розпорядчих методів менеджменту входять регламентування, нормування й інструктування.

Регламентування являє собою досить жорсткий тип організаційного впливу і полягає у розробці та введенні в дію організаційних положень, обов’язкових для виконання протягом певного, визначеного цими положеннями часу.

Нормування як метод організаційно-стабілізуючого впливу більш м’який спосіб організаційної стабілізації і полягає у встановленні нормативів, які є орієнтиром у діяльності.

Норми і нормативи, що використовуються в практиці менеджменту, можна класифікувати:

· за рівнями управління;

· за видами;

· за строками дії;

· за напрямом впливу.

Інструктування – найбільш м’який спосіб організаційного впливу і полягає в ознайомленні з умовами праці, виконання певної роботи чи обставинами дорученої справи, з’ясуванні питань, можливих утруднень, пересторозі від можливих помилок, у порадах щодо виконання певних видів робіт. Інструктування завжди має форму методичної та інформаційної допомоги, спрямованої на успішне виконання роботи.

Інструктування може здійснюватися за допомогою радіо, телефону, відео пристроїв, друкованих матеріалів, особистими контактами, індивідуально і колективно. Воно може мати наочну форму.

Методи організаційного впливу спрямовані на формування системи менеджменту, визначення її функцій і структури, порядку і методів здійснення окремих функцій, організацію спільної праці, її нормування, методичне інструктування і навчання працівників ефективним способам виконання покладених на них завдань. Важливість цих цілей передбачає обов’язковість використання і безперервного удосконалення методів організаційного впливу як особливих інструментів управління на всіх рівнях менеджменту.

Нерідко виникають конкретні ситуації, не передбачені в регламентаційних актах або ж передбачені ними як розпорядча діяльність. Ситуаціями першого роду є відхилення від раніше прийнятих планів, зумовлені порушенням зв’язків між суб’єктом і об’єктом менеджменту, недостатньою обґрунтованістю деяких управлінських рішень, зривами в постачанні товарами і сировиною підприємств, змінами в характері попиту на ринку та ін.

Ситуаціями другого виду, тобто передбаченими в організаційних нормах, але такими, що потребують конкретної розпорядницької діяльності в кожному випадку, є, наприклад, діяльність з добору і розстановки кадрів, оперативно керівництво виробничо-господарськими процесами.

У всіх випадках застосовуються способи розпорядчого впливу.

Для розпорядчого впливу характерна нерегулярність його виникнення, оскільки відхилення в прийнятому порядку управління виникають раптово і їх складно передбачити наперед. У добре організованій системі ці відхилення зведені до мінімуму, проте через різноманітні зовнішні і внутрішні причини інколи і в ній виникає потреба у застосуванні розпорядчого впливу.

Методи розпорядчого впливу дають змогу запобігти відхиленням від планової програми господарювання, здійснити перехід системи до стану рівноваги, наприклад, впровадженням більш досконалого порядку організації праці, планування, стимулювання та ін. Розпорядчий вплив здійснюється на основі розробки управлінських рішень щодо способів подолання відхилень, які виникли, або підвищенням ефективності організаційної системи, спрямовуючи ці рішення конкретним виконавцям для реалізації.

Формами вироблення розпорядчого впливу є усні та письмові розпорядження. До їх складу входять директиви, постанови, накази, вказівки, розпорядження, резолюції. Все це види розпорядчої діяльності, а не документи. Документи з аналогічними назвами – лише зовнішній прояв розпорядчого впливу. Сам же розпорядчий вплив може бути за формою усним чи документально оформленим.

Постанови – це розпорядчі акти, які приймаються колегіальними органами управління (з’їздами, конференціями, зборами, колегіями, комісіями, правліннями) і містять шляхи вирішення важливих питань, що стосуються всієї організації чи її певної підсистеми.

Основною формою розпорядчого впливу в організаціях, якими керують керівники на засадах єдиноначальства, є накази. Наказ – це письмове вирішення певного завдання з переліком конкретних шляхів, строків, порядку, відповідальних осіб і форм контролю. Виконання наказу обов’язкове, оскільки він виражає волю лінійного керівника, який має право одноособового прийняття рішень. Сам наказ обов’язково повинен відповідати нормам адміністративного права, інакше він юридично може бути неправомірним.

Різновидом розпорядчого впливу є розпорядження, що деталізує конкретні шляхи і способи вирішення окремих завдань у межах окремо взятих служб та підрозділів. Розпорядження може бути видане лінійним або функціональним керівником у межах його повноважень.

Специфічною формою розпорядчого впливу є директива, що являє собою рішення про цілі перспективного розвитку окремих структурних підрозділів, підприємств, організацій, господарських систем та галузей. Директиви визначають загальну мету господарювання, розраховану на тривалий період і яка потребує якісної зміни способів і методів роботи. Реалізація директив пов’язана за виданням наказів, розпоряджень, прийняттям постанов і вказівок для вирішення проміжних завдань.

В управлінні також широко застосовуються резолюції, які являють собою конкретну вказівку виконавцю щодо здійснення тих чи інших дій, передбачених відповідним документом. Резолюція накладається керівником у лівому верхньому куті документа під кутом до його тексту.

Таким чином, розпорядчий вплив реалізується в різноманітних формах. Різноманітність цих форм дає змогу успішно підтримувати стійкість системи управління відповідно до характеру проблем, що виникають, і усувати відхилення віт заданої програми в організаційній системі підприємств та організацій.

Використовуючи розпорядчі методи менеджменту, сучасний менеджер повинен чітко і грамотно ставити завдання, компетентно аналізувати та ефективно хід реалізації їх, проводити інструктивно-роз’яснювальну роботу, налагоджувати та підтримувати виконавчу дисципліну.

Під виконавчою дисципліною розуміють вміле виконання наказів, розпоряджень, вказівок керівника, яке забезпечується кваліфікацією, досвідом, творчістю та ініціативою виконавців.

Розглянуті вище особливості розпорядчої діяльності менеджера стосуються письмової форми розпоряджень. Разом з тим, як уже було зазначено, широко використовуються усні розпорядження як своєрідний засіб комунікації в системі управління, відносин “керівник-підлеглий”.

У розпорядчій діяльності керівника виявляється його мистецтво управління. Вміле використання різних розпорядчих методів, поєднання їх з організаційно-стабілізуючими методами упорядковує управлінський вплив на об’єкт управління, підвищує ефективність управлінської діяльності, забезпечує ритмічну роботу всієї соціально-економічної системи (організації).

Дата добавления: 2014-01-07