Соціально-психологічні методи менеджменту та їх роль в управління персоналом

Економічні та організаційно-розпорядчі методи менеджменту спрямовані, в основному, на виробничо-господарську діяльність організацій і підприємств. Однак, як уже підкреслювалося, організація (підприємство) постає в суспільстві не лише як виробничо-економічна ланка, але і як соціальний фактор.

Об’єктом соціального управління під елементно-структурним кутом зору є трудовий колектив і окремі люди, з яких він складається. Під функціональним кутом зору соціальне управління – це діяльність і поведінка людини-керівника, діяльність і поведінка соціальних груп, з яких складається колектив.

Суб’єкт соціального управління – це організаційно оформлені спільності людей і сформовані ними органи управління; керівний склад (у т.ч. на персоніфікованому рівні), наділені управлінськими функціями, які і здійснюють управлінську діяльність. Суб’єкт і об’єкт управління, їхні окремі компоненти вступають між собою у відносини з приводу організації всіх сторін соціальної життєдіяльності, утворюючи таким чином систему соціального управління.

У якості суб’єктно-об’єктного змісту соціального управління необхідно виділити свідомий вплив на різноманітні спільності людей для координації, узгодження, організації їхньої життєдіяльності, оптимізації вирішення виробничо-економічних і соціальних завдань. Цей вплив здійснюється шляхом застосування соціальних методів управління.

Методи соціального управління спрямовані на гармонізацію соціальних відносин у колективі шляхом задоволення соціальних потреб працівників - розвитку особистості, соціального захисту і т.п. Суть управління людськими ресурсами полягає у ставленні до людей як до конкурентної вартості, яку слід спрямовувати, мотивувати, розміщати й розвивати разом з іншими ресурсами з метою безпосереднього сприяння досягненню стратегічної мети.

Соціальне прогнозування

Під прогнозом розуміють ймовірнісне науково обґрунтоване уявлення відносно не спостережуваного стану об’єкту в певний момент часу або можливих шляхів досягнення такого стану, визначеного в якості цілі.

Соціальний прогноз – це конкретне уявлення про стан колективу в майбутньому, інформація про цілі соціально-економічного розвитку, засоби, необхідні для їх досягнення. Іншими словами, прогноз – це уявлення про майбутнє, яке фіксує в поняттях конкретної сфери наукового пізнання не спостережувану подію і містить вказівку на просторовий чи часовий інтервал, всередині якого відбудеться прогнозована подія. Такий інтервал повинен бути закритим і кінцевим.

Пошукове соціальне прогнозування – це визначення можливих станів об’єкту управління в майбутньому на основі тенденцій його розвитку в минулому і сьогоднішньому. Такий прогноз встановлює, який стан соціального об’єкту найбільш ймовірний у випадку збереження існуючих тенденцій. Тим самим пошуковий прогноз є цільовим, тобто прогнозом бажаних цілей. Будуються ці цілі за певною шкалою можливостей, з визначенням ймовірності кожної цілі, що оптимізує процес визначення цілей.

Нормативне прогнозування полягає у визначенні засобів, необхідних і достатніх для досягнення можливих станів об’єкту управління або заданих цілей.

Соціальне прогнозування поділяється за періодами прогнозу. Існує оперативне (в межах року), короткотермінове (від 1 року до 5 років), довгострокове (від 5 до 15 років) прогнозування.

У сучасному соціальному прогнозуванні використовуються головним чином три методи: експертизи, екстраполяції і моделювання.

Метод експертизи використовується на нагромадженому досвіді, знанні особливостей функціонування і розвитку досліджуваних об’єктів. Експертиза здійснюється шляхом очних і заочних індивідуальних або колективних опитувань.

Екстраполяція – це поширення кількісних (статистичних) висновків, одержаних у результаті вивчення соціальних явищ та процесів досліджуваної сукупності, на іншу досліджувану сукупність, на інший час.

Моделювання – це метод дослідження явищ і процесів, що ґрунтується на заміні конкретного об’єкту дослідження (оригіналу) іншим, подібним до нього (моделлю). У широкому розумінні всі кількісні методи, використовувані в соціальному прогнозуванні, є методами моделювання.

Соціальне прогнозування необхідне для створення інформаційної бази розробки планів соціального розвитку та застосування методів соціального впливу в конкретному колективі. Параметри соціального прогнозу включають такі показники: вікові і статеві зміни в колективі; зміни загальноосвітнього та кваліфікаційного рівня працівників; зміни в матеріальному забезпеченні та в побутових умовах їх; динаміка співвідношення фізичної і розумової праці та ін.

Соціальне планування

Соціальне планування, як метод управління, реалізується шляхом складання плану соціального розвитку колективу організації (підприємства). В практицi менеджменту такi плани мають рiзнi назви: програма підвищення якостi трудового життя; модель планування людських ресурсів; програма службового просування (планування кар’єри), політика розвитку людини та iн.

Форму соціального планування можна визначити як спосіб вираження бажаного стану соціальних відносин, напрямів розвитку соціальних процесів. Основною формою соціального планування, одним із видів соціального управлінського рішення є план. План - це управлінське рішення, яке являє собою встановлену систему цілей і заходів, порядок, послідовність і терміни їхнього здійснення.

План соціального розвитку повинен розроблятися не менше ніж на п’ять років, оскільки за менший період часу, як правило, соціальні проблеми вирішити неможливо. Цей план може складатися з чотирьох розділів: 1) удосконалення соціальної структури колективу; 2) удосконалення умов праці, її охорона та зміцнення здоров’я працівників; 3) гарантії життєвого рівня, житлових та культурно-побутових умов працівників; 4) підвищення трудової та соціальної активності працівників.

Соціальне нормування

Соціальне нормування можна визначити як науково обґрунтоване регулювання соціальних процесів за допомогою соціальних норм і нормативів.

Класифікація соціальних норм може бути здійсненою ознаками: залежно від типу і виду взаємовідносин, що регулюються, ступеня обов’язковості норм, способу їх утворення і механізму дії, ступеня формалізації, характеру виникнення (спонтанно чи свідомими діями), охоплюваної ними сфери цінностей (політичні, релігійні, правові, культурні, етичні, моральні, організаційні та ін.).

Правові норми встановлюються державою і їх додержання забезпечується як переконаннями, так і в разі потреби – засобами примусу. Порівняно з іншими видами соціальних норм правові норми відрізняються більшим ступенем розробленості і формалізації та регулюють найбільш суттєві відносини.

Норми, які приймаються громадськими організаціями, діють у межах відповідних організацій. Ці норми добровільно виконуються членами цих організацій.

Постійно зростаючого значення у регулюванні управлінських відносин набувають норми моралі. Під мораллю, як відомо, розуміють правила (принципи) поведінки людей, які стосуються сфери взаємовідносин між ними, а також взаємовідносин їх з суспільством. У цьому зв’язку досить послатися на такий феномен, як громадська думка, яка значною мірою ґрунтується на нормах моралі. Громадська думка проявляється у специфічній формі колективного судження суспільства, класу чи соціальної групи, виражаючи їхнє ставлення до певних явищ і фактів соціальних систем, а також вчинків окремих людей.

Соціальне регулювання

Соціальне регулювання - це заходи з підтримання соціальної справедливості у колективі та удосконаленню соціальних відносин між працівниками. Засобами соціального регулювання є колективні договори, угоди, контракти, взаємні зобов’язання, правила внутрішнього розпорядку, статути (в частині, що регулює поведінку службових осіб), правила етикету, ритуали. Сюди поки що відноситься також черговість задоволення соціальних потреб в залежності від трудового стажу, виробничої активності працівників тощо.

Соціальне регулювання спрямоване на стимулювання колективної та особистої ініціативи працівників та їхнього інтересу до праці.

Стимулювання колективної ініціативи здійснюється різними шляхами. Це ознайомлення працівників з історією підприємства, його кращими працівниками та їхніми заслугами, наслідування добрих старих традицій та створення нових, прагнення до того, щоб працівники дорожили маркою підприємства, досягали високої якості праці, підвищували кваліфікацію.

Велике значення надається стимулюванню особистої ініціативи за допомогою моральних стимулів.

Складність системи виробничих відносин між людьми, що входять до трудового колективу, вимагає застосування комплексу методів впливу на колектив і окремих його членів, - як економічних, так і організаційно-розпорядчих та соціальних. В раціональному поєднанні цих методів - запорука ефективної діяльності кожної виробничо-господарської організації.

Контрольні питання:

1. Що входить до системи економічних методів державного управління?

2. Які з економічних методів управління, на ваш погляд, найбільш вагомі?

3. Чому в умовах ринку важливим засобом координації дій держави і підприємств з різними формами власності є індикативне планування та державне регулювання?

4. Визначіть роль податкової системи в умовах ринку.

5. Які групи організаційно-регуюючих методів Ви знаєте?

6. Визначте роль моралі в регулюванні управлінських відносин на сучасному етапі.

7. У чому суть соціально-психологічних методів?

8. Дайте характеристику плануванню соціального розвитку.

9. Що таке моральне стимулювання? Визначіть роль моральних стимулів.

10. Що впливає на формування морально-психологічного клімату в колективі?

Дата добавления: 2014-01-07