Отже, ЕІ – зумовлений місцем людини в системі економічних відносин і поділу праці мотив і рушійна сила економічної діяльності, спрямованої на задоволення потреб

Як і потреби економічні інтереси класифікуються за суб‘єктами: індивідуальні і групові. Серед групових: колективні, суспільні, соціальних груп і класів.

Виокремлення певних групових інтересів означає, що вони є спільними щодо всіх представників групи, тобто всі вони зацікавлені в певних параметрах функціонування економічної системи, прагнуть дотримання певних пріоритетів і принципів під час регламентації функціонування економічної системи та окремих суб‘єктів господарювання. Отже, основою спільності економічних інтересів є належність до певної соціальної групи, яка виграє від певних параметрів функціонування економіки і програє (разом) від інших параметрів. А в межах марксистської школи в якості визначальної ознаки, за якою людина може бути віднесена до певної соціальної групи (класу) визначається її місце в системі відносин власності, тобто власником якого ресурсу вона є, чи є вона власником засобів виробництва чи позбавлена власності на цей ресурс і бере участь у виробництві в якості найманого працівника. Якщо він НП, то його цікавитиме зростання ЗП, покращення умов праці, підвищення соціальних гарантій, можливо, можливості самореалізації на робочому місці. А конкурентоспроможність підприємства, його фінансова стійкість, обсяги накопичення капіталу, відносини з постачальниками, ставлення споживачів до продукції його безпосередньо не цікавлять, вони безпосередньо не впливають на його матеріальний стан та можливості задоволення потреб. Якщо він ВЗВ, то його цікавлять саме ці питання – яким буде прибуток, які масштаби накопичення капіталу – ось рушійні сили, мотиви, що визначають спрямованість діяльності власника. Отже власник, зацікавлений в тому, щоб доход поділявся на користь прибутку і заощадження, а НП – на користь ЗП і соціальних пільг. Якщо людина власник землі, то вона зацікавлена в зростанні ренти, а якщо орендар – в її зниженні тощо. Одразу бачимо, що належність до певної соціальної групи зумовлює спільність інтересів із представниками цієї самої групи і виникнення суперечностей із представниками іншої групи. Певна тенденція, наприклад, зростання частки доходу, що розподіляється у вигляді ЗП, а не прибутку відповідає інтересам НП і не відповідає – ВЗВ. Отже, виникає суперечність в системі ЕІ.

Суперечність ЕІ представників різних соціальних груп (класів) – зацікавленість в альтернативних, таких, що не можуть бути реалізовані одночасно способах використання обмежених ресурсів та розподілу створених благ.

Ситуації, коли певний спосіб організації економічного життя вигідний для людей із одним місцем в системі ЕВ і поділу праці і невигідний – іншим.

Спосіб вирішення цієї суперечності визначає напрям розвитку економічної системи, принципи вдосконалення способу організації економічного життя. Наприклад, формою вирішення суперечності між НП і ВЗВ виступає певна організація соціально-трудових відносин, ціла система елементів господарського механізму, що забезпечує узгодження інтересів представників різних класів і верств населення, забезпечує можливість для всіх на прийнятному рівні задовольнити власні інтереси. Що ж є основою пошуку такого способу узгодження інтересів представників різних соціальних груп, пошуку певного компромісу.

Наявність не лише суперечності а й спільності між інтересами представників різних соціальних груп (класів). Так, і ВЗВ і НП зацікавлені в зростанні сукупної маси доходу (виручки) підприємства. А для цього необхідно підвищувати ефективність використання ресурсів в межах цього підприємства. Отже основою узгодження їх інтересів може бути такий спосіб регламентації їх відносин (наприклад правила розподілу доходу), що забезпечують найвищі темпи зростання ефективності виробництва.

Наявність певного прийнятного для всіх способу функціонування економіки і організації спільної діяльності, наявність певного аспекту спільності їх економічних інтересів. Наприклад, крім суперечності щодо пропорцій розподілу доходу між ВЗВ і НП виникає і спільність інтересів щодо зростання обсягів такого доходу. Отже є і певна спільність їх інтересів, що може використовуватись як рушійна сила узгодження і спільної реалізації їх інтересів – зростання доходу підприємства, зростання його частки на ринку тощо. Таким чином, вся система регламентації соціально-трудових відносин, відносин між ВЗВ і НП обирається таким чином, щоб знайти той баланс між інтересами першої і другої сторони, що забезпечить зростання ефективності виробництва, що відповідатиме закону зростання продуктивності суспільної праці, що забезпечить оптимальне з точки зору ефективності використання наявних ресурсів поєднання вмотивованості НП і зацікавленості ВЗВ, щоб діяльність кожного з учасників виробництва не ставала деструктивним чинником, щоб в кожного були передумови повноцінного виконання своєї функції щодо спільної виробничої діяльності. Бо як можна задовольнити інтереси представників різних соціальних груп – лише на принципах підвищення ефективності їх спільної діяльності, отже конфлікт інтересів – рушійна сила пошуку моделей взаємодії суб‘єктів суперечливих інтересів, що забезпечуватимуть зростання ефективності поєднання їх ресурсів в процесі виробництва.

Сучасні західні теорії виходять з необхідності врахування для визначення передумов спільності економічних інтересів не лише таких загальних ознак як місце людини в системі відносин власності, а й з місця людини в системі поділу праці. Якщо працівник має високу кваліфікацію, то…

Узагальнюючи:

Саме суперечності, що виникають в системі економічних інтересів виступають рушійною силою розвитку організації економічного життя суспільства, способи їх вирішення визначають напрям і тенденції розвитку господарського механізму.

Враховуючи лише найбільш загальні умови, можна вважати, що є два головні чинника, або дві головні причини, що визначають економічні інтереси, відповідно обумовлюють спільність інтересів в межах певних соціальних груп (класів) і розбіжності інтересів з представниками інших груп (класів) – це їх місце в системі економічних відносин (власниками якого ресурсу вони є), і місце в системі поділу праці.

Дата добавления: 2014-01-07