Економічна поведінка

Сукупність внутрішніх і зовнішніх відносно людини процесів спонукання до дій, формування цілей й волевого потенціалу їх досягнення можна визначити як мотивацію.

Сукупність лише зовнішніх спонукальних мотивів називають стимулами. Тобто стимул обов‘язково передбачає наявність суб‘єкта стимулювання (людина яка використовує певні важелі для впливу на поведінку іншої), об‘єкта стимулювання (людина, яка діє під впливом, спрямовуючись суб‘єктом стимулювання) і важелів стимулювання (заохочень та покарань, які власне спонукають об‘єкт стимулювання діяти так, як хочу суб‘єкт стимулювання).

Незважаючи на позитивний відтінок слова «стимул» вони можуть бути як позитивні (заохочення) так і негативні (покарання).

Три підходи до розуміння закономірностей економічної поведінки:

Перший підхід – як до процесу реалізації інтересів, притаманних певному соціальному статусу, тобто спрямованість економічної поведінки визначається належністю окремої особи до певної соціальної групи і створеними в суспільстві механізмами реалізації економічних інтересів такої суспільної групи (здебільшого – класу). Вивчення економічної поведінки за такого підходу передбачає визначення причин виникнення суперечностей економічних інтересів різних суспільних груп (класів), дослідження зв’язків інтересів суспільних груп і всього суспільства як цілісності, можливих способів і закономірностей розв’язання таких суперечностей. Поведінка окремої особи в такому разі повністю розчиняється в закономірностях взаємодії суспільних груп і вибір окремої людини практично не розглядається – вона виступає лише безоособистісним виконавцем класових настанов і діє лише як виразник класових інтересів.

Другий підхід – як до процесу адаптації людини до правил, поширених в суспільстві та організації, процесу реалізації культурно зумовлених поведінкових настанов і процедур прийняття рішень. Тоді економічна поведінка зумовлюється еволюцією свідомості, норм, правил і процедур діяльності людини і суспільства, специфічною траєкторією суспільної еволюції. Людина розглядається як спадкоємець суспільного досвіду, втіленого в традиціях, звичаях, правилах і нормах поведінки та процедурах прийняття рішень. Тією мірою, якою людина сприймає прогресивні й адекватні вимогам сучасності правила поведінки і цінності вона стає провідником суспільного розвитку й індивідуальні її цілі узгоджуються із цілями розвитку суспільства. Тією мірою, якою людина залишається в полоні деструктивних й не вбудованих в модель розвитку суспільства правил і норм поведінки, її діяльність стає чинником зниження ефективності суспільної взаємодії, знижує міру використання виробничого потенціалу суспільства.

Третій підхід – як до процесу оптимізації цільової функції економічної поведінки. Тоді економічна поведінка описується за допомогою набору функцій, що описують зв'язок між параметрами економічної діяльності й значеннями її цільової функції (для виробника це, здебільшого, прибуток, для споживача – міра задоволення від споживання певного набору благ). Наприклад, в якості параметрів щодо економічної діяльності виробника можуть виступати обсяги виробництва і ціна продукції, обсяги залучення ресурсів, їх ціни і гранична продуктивністю, а в якості цільової функції – розміри прибутку.

Таблиця 2.1 Загальна характеристика альтернативних підходів до пояснення економічної поведінки

Загальне бачення поведінки Характери- стика поведінки	Поведінка, як виявлення соціального статусу, реалізація притаманних йому економічних інтересів	Поведінка, як реалізація культурно зумовлених настанов, цінностей, процедур діяльності і прийняття рішень	Поведінка як процес раціонального вибору для оптимізації цільової функції
Головні детермінанти поведінки	Економічні інтереси, притаманні відповідному економічному статусу та сформовані в суспільстві (в організації, в певній соціальній групі) механізми реалізації цих інтересів. Залежно від того, власником якого ресурсу є людина, (ресурс праці, матеріальні умови виробництва чи грошові заощадження, земля, підприємницькі здібності) вона має специфічні економічні інтереси і способи їх реалізації. Наприклад, для найманого працівника, інтереси – отримання вищої заробітної плати, механізми їх реалізації – це кар‘єрне зростання, участь в профспілкових заходах, адаптація до системи оцінювання персоналу тощо. Для власника підприємства, інтереси – отримання більших обсягів прибутку, механізм реалізації – підтримання високої конкурентоспроможності, запровадження інновацій, оптимізація відносин з працівниками тощо	Накопичений суспільством (й закріплений в культурі, звичаях, традиціях, правилах і суспільно визнаних нормах поведінки) і особистістю (закріплений в знаннях, вміннях, цінностях і процедурах прийняття рішень) досвід економічної діяльності і суспільної взаємодії	Уподобання щодо альтернативних можливостей використання наявних ресурсів для задоволення потреб та прагнення оптимізувати цільову функцію діяльності (максимізувати задоволення – для споживача і максимізувати прибуток – для підприємця)
Основа раціональності поведінки	Усталений зв‘язок групових (класових) і суспільних інтересів, використання перевірених, поширених, масово застосовуваних механізмів реалізації групових (класових) інтересів. Проте раціональною поведінка визнається лише щодо заданих суспільних умов – сформованої в суспільстві системи економічних відносин. Відносно виробничих можливостей суспільства поведінка може бути нераціональною, бо механізми реалізації економічних інтересів задаються економічними відносинами суспільства, що можуть не відповідати рівню розвитку його техніко-технологічної бази.	Еволюція свідомості й швидкий обмін досвідом, здатність людини виділяти (завдяки кращим одержуваним результатам) і засвоювати раціональні моделі економічної поведінки; формування правил і норм поведінки як відбиття усвідомлених об‘єктивних вимог закономірностей економічної діяльності.	Поінформованість про всі альтернативні можливості використання належних індивіду ресурсів для задоволення потреб і обізнаність про всі економічні наслідки власних рішень та здатність адаптувати власну поведінку до поведінки інших суб‘єктів економічної діяльності орієнтуючись на ринкові сигнали
Джерело змін і розвитку поведінки	Оновлення вимог техніко-технологічної бази суспільного виробництва до системи економічних відносин і зміна групових (класових) економічних інтересів та механізмів їх реалізації	Розвиток людини, суспільної думки, накопичення виробничого досвіду і оновлення правил та норм економічної поведінки й взаємодії різних суспільних груп	Зміни в уподобаннях, технологіях, потребах.

При цьому вважається, що суб’єкти економічної діяльності обиратимуть такі параметри своєї поведінки, що дозволятимуть досягти оптимального (стосовно прибиту – максимального) за наявних ресурсних обмежень значення цільової функції їх дій.

Характеристику головних інструментів дослідження економічної поведінки за таким підходом можна викласти у вигляді таблиці.