Поняття про психологічну сумісність

Інтерактивна сторона спілкування підкреслює ас­пекти, пов'язані з безпосередньою організацією спільної ді­яльності людей, їхньою взаємодією. В процесі діяльності для її учасників важливий не тільки обмін інформацією, а й планування спільної діяльності. При цьому регуляція дій здійснюється не окремими учасниками діяльності, а самою групою. Поняття «взаємодія» фіксує увагу не на акті кому­нікації, а на акті організації спільних дій, що створює мож­ливість для спільної діяльності групи. Отже, інтерактивна сторона спілкування характеризується такими уявленнями людей, які створюють реальну ситуацію взаємодії. Його найважливіша характеристика — спільне прийняття та реалізація рішення.

Визначальними в регуляції спільної діяльності є «умови-фактори» діяльності та взаємодії. До них належать: спе­цифіка і складність завдань; тривалість спільної діяльності; кількісний склад групи; взаємозв'язок між членами групи; функціональна структура групи; ступінь ізольованості й ав­тономності групи.

Специфіка і складність завдань задані зовні й визначають змістовий характер спільної діяльності. Це інтегральний фактор. Його дієвість зумовлена специфічною діяльністю та класом вирішуваних завдань (перцетивний, ітелектуальний), екстремальністю ситуації, в якій відбувається діяльність (зовнішні стреси, внутрішні конфлікти). Тривалість спільної праці (або неформального спілкування) може розглядатися з різних позицій. За неформальної взаємодії вона визначається внутрішніми потребами. В умовах формальної організації, виступає як фактор об'єктивно необхідної взаємодії.

Взаємозв 'язок між членами групи є одним із визначальних факторів, що регулюють взаємодію. Це така система дій, коли дії однієї особи зумовлюють певні дії інших осіб. Взає­мозв'язок виявляє себе навіть на рівні фізичної присутності інших людей як феномен «публічного ефекту». Сутність його полягає у зміні поведінки через вплив присутніх осіб, які поводяться як глядачі. Дослідження показали, що навіть уявна спільна діяльність змінює ставлення людей один до одного. Ступінь взаємозв'язку визначається також характе­ром взаємодії. Менший взаємозв'язок надає більші можли­вості для самостійних дій. Розширення взаємозв'язку збіль­шує значення керівних функцій, функцій координації.

М. Обозов виділяє такі рівні взаємозв'язку членів групи [1, с. 478]:

1) ізольованість (фізична і соціальна);

2) рівень уявного взаємозв'язку, що існує у свідомості людини (з'являється в процесі виникнення потреби у спіл­куванні);

3) рівень взаємозв'язку — присутність інших людей («пуб­лічний ефект»);

4) рівень впливу та взаємовпливу — визначає зміну сприймання та поведінки членів групи залежно від впливу, оцінок інших учасників. Має підрівні: а) змагання, що ви­значається різними цілями учасників за тієї самої зовнішньої цілі; б) рівень умовного взаємозв'язку (визначається інструкцією діяти спільно);

5) рівень дійсного взаємозв'язку (через засоби реалізації) — аж до повного взаємозв'язку, коли дії одного члена групи. Неможливі без попередньої або одночасної дії інших. Вза­ємозв'язок цього рівня може збільшуватися завдяки підси­ленню ціннісно-орієнтаційної єдності групи, коли взаємна Залежність додатково регулюється збігом особистого та суспільно-ціннісного змістів групової діяльності.

Дата добавления: 2014-01-07