Правові акти прокурорського нагляду за додержанням законів при провадженні дізнання та досудового слідства

У разі необхідності прокурор згідно з повноваженннями, визначеними ст.23 Закону України «Про прокуратуру», може внести начальнику органу дізнання чи слідчого підрозділу подання про усуннення порушення законів, допущених при розслідуванні злочинів, у якому вимагати також усунення причин і умов, що сприяли цим порушенням, тобто подібних порушень закону у майбутному.

Для попередження порушень законів при розслідуванні кримінальних справ важливе значення має така форма прокурорської діяльності, як згода прокурора на провадження слідчих і процесуальних актів органів дізнання і слідчого.

Вилучення від органів дізнання кримінальної справи та передача її слідчому або передача справи від одного слідчого іншому.

З метою забезпечення найбільш повного й об'єктивного розслідування прокурор наділений повноваженнями вилучати будь-яку справу від органу дізнання і передавати її слідчому, а також передати справу від одного органу досудового слідства іншому і від одного слідчого іншому. Рішення прокурора про направлення справи для розслідування в той чи інший слідчий орган або про передачу справи для розслідування тому або іншому слідчому обов'язкове для виконання. Прокурор не повинен допускати випадків закінчення слідчими органами внутрішніх справ кримінальних справ, підслідних слідчим прокуратури. Таке порушення закону тягне повернення судом кримінальної справи на додаткове розслідування. Тому якщо справа, підслідна слідчому прокуратури, перебуває в провадженні слідчого ОВС, прокурор вилучає її і передає слідчому прокуратури.

8. Відповідно до положень статті 227 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства, у межах своєї компетенції порушує кримінальну справу або відмовляє в її порушенні; зупиняє досудове слідства або закриває провадження по кримінальних справах; дає згоду на закриття кримінальних справ слідчим або органам дізнання в тих випадках, коли це передбачено законом; затверджує обвинувальні висновки і направляє кримінальні справи в суд.

Вказані повноваження прокурора підтверджують сформульоване положення про те, що повноваження прокурора мають виключно імперативний або владно-розпорядчий характер і остаточне рішення у кожній справі фактично приймає прокурор. При цьому він або затверджує відповідний процесуальний акт слідчого чи особи, що провадить дізнання, або погоджується з цим актом, якщо закон не вимагає його затвердження прокурором, або скасовує будь-яке процесуальне рішення по справі, що було винесено органом розслідування, і приймає власне остаточне рішення.

Відповідно до ч. 1 пунктів 6, 7 і 7^і ст. 227 КПК, згода прокурора обов'язкова для усунення обвинуваченого від посади, продовження строків досудового слідства, направлення подання до суду про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також для продовження строку тримання під вартою, проведення обшуку (з санкції прокурора), крім обшуку житла чи іншого володіння особи, де прокурор дає свою згоду для його проведення.

Відмовляючи в провадженні вказаних дій за мотивами їх необґрунтованості, невідповідності закону, прокурор тим самим одночасно і попереджає порушення закону. До прийняття рішення про відмову в санкціонуванні він зобов'язаний ретельно вивчити матеріали справи; вислухати особу, що проводить дізнання, або слідчого про те, чому він прийняв рішення, з якими не може погодитись прокурор. За необхідності прокурор дає вказівку особі, яка веде розслідування, про провадження додаткових слідчих дій.

10. Вимога проведення органами вищого рівня перевірок діяльності піднаглядних органів з питань розслідування злочинів. Наприклад, за наявності даних про серйозні недоліки в роботі з попередження, розкриття і розслідування злочинів у ОВС на відповідній території прокурор має право вимагати від керівників органу вищого рівня проведення глибокої перевірки у відповідному підрозділі внутрішніх справ. Може бути проведено перевірку повноти реєстрації та законності вирішення заяв і повідомлень про злочини, додержання законності та активності в діяльності ОВС з попередження, розкриття, розслі­дування злочинів і розшуку зниклих злочинців. Така перевірка проводиться на підставі доручення прокурора керівнику відповідного органу, що виноситься на підставі ч.3 ст.30 Закону України «Про прокуратуру».

Прокурор зобов'язаний добиватись того, щоб внесені ним подання не тільки розглядались відповідними органами, а й щоб останні вживали відповідні ефективні заходи, спрямовані на усунення вказаних недоліків та порушень, їх попередження у подальшому.

12. Виття заходів про притягнення до відповідальності слідчих і посадових осіб органів дізнання.

Встановивши факти порушення законності при розслідуванні злочинів слідчими або посадовими особами органів дізнання, прокурор може порушити питання про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

Слідчі та посадові особи органів дізнання можуть притягуватись до дисциплінарної відповідальності не тільки за відповідні дії, а й за бездіяльність, в результаті якої допущено порушення законності, наприклад, тяганина в розслідуванні кримінальних справ, невиконання важливих слідчих дій тощо. Дисциплінарне переслідування проти вказаних осіб прокурор ініціює як винесенням постанови про порушення дисциплінароного провадження, у якому вимагає притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб органів дізнання та досудового слідства, що допустили порушення закону (ст.24 Закону України «Про прокуратуру»), так і шляхом вказівки про це у поданні, що він вносить за фактами виявлених порушень законності при розслідуванні злочинів.

Якщо слідчим чи посадовою особою органу дізнання при розслідуванні кримінальної справи вчинено злочин, прокурор виносить постанову про порушення кримінальної справи стосовно цієї особи та притягує таку особу до кримінальної відповідальності у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку.

5. Загальна характеристика повноважень прокурора при здійсненні нагляду за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства

Законом України «Про прокуратуру» (ст. 30) визначено, що повноваження прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів органами слідства і дізнання визначаються кримінально-процесуальним законодавством.

Використання повноважень прокурора має на меті як забезпечення швидкого, повного розкриття злочину, об’єктивного та якісного його розслідування і відшкодування завданої шкоди, так і забезпечення додержання прав громадян, залучених у тій чи іншій формі до сфери кримінального процесу.

Основні повноваження прокурора щодо здійснення нагляду за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства визначені у статті 227 КПК України. Однак повноваження прокурора щодо нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство, містяться і в інших розділах та статтях КПК України, що регулюють весь процес, або всі стадії досудового провадження у кримінальних справах. Ці повноваження, як вже зазначалось, носять владно-розпорядчий, імперативний характер. Вказівки прокурора органам дізнання і досудового слідства, а також процесуальні рішення прокурора щодо провадження дізнання та досудового слідства, подані з підстав та у порядку, установленому законом порядку, є для цих органів обов'язковими (ст.227 КПК України, ст. 32 Закону України «Про прокуратуру»).

З урахування критерію, що визначає основні напрями наглядової діяльності прокурора, всі процесуальні повноваження прокурора щодо здійснення нагляду за додержанням законів органами дізнання і досудового слідства можна класифікувати на чотири основні групи, зокрема, такі як повноваження:

1) з виявлення можливих порушень закону;

2) з усунення виявлених порушень закону та одночасно, у деяких випадках, поновлення порушених прав та законних інтересів осіб, що беруть участь на досудовій стадії кримінального судочинства;

3) з попередження можливих порушень закону;.

4) з реагування на виявлені порушення закону під час дізнання та досудового слідства.

Проаналізуємо кожну із вказаних груп повноважень прокурора.

1. Повноваження прокурора з виявлення можливих порушень закону полягають передусім у тому, що він вимагає для перевірки кримінальні справи як ті, що розслідуються, так і ті, в яких провадження зупинено або закрито, матеріали дослідчих перевірок, будь-які інші матеріали, документи щодо проведення дізнання та досудового слідства.

Прокурор також має право вимагати і перевіряти матеріали, що безпосередньо не входять у справу (плани розслідування, заходи щодо проведення окремих дій, статистичні дані, заяви, скарги тощо). Він може витребувати інформацію про хід і результати розслідування, про виконання його доручень і вказівок.

З метою виявити можливі порушення закону прокурор зобов’язаний не менш як один раз на місяць перевіряти виконання вимог закону про приймання, реєстрацію і вирішення заяв і повідомлень про вчинені злочини або ті, що готуються.

Участь прокурора у провадженні дізнання і досудового слідства, тобто присутність при проведенні слідчих та процесуальних дій або взяття активної участі в їх проведенні, а в необхідних випадках особисте проведення окремих слідчих та процесуальних дій, або розслідування кримінальної справи в повному обсязі, дає можливість прокуророві безпосередньо встановити та дослідити всі обставини розслідуваної кримінальної справи, виявити недоліки та порушення закону, що допущені під час її розслідування та вжити невідкладних заходів щодо їх усунення.

Безпосередня участь прокурора в проведенні слідчих чи інших процесуальних дій є необхідною за наявності конфлікту поміж слідчим, дізнавачем і учасниками кримінального провадження (відмова давати показання, підписувати документи, брати участь в процесуальних діях тощо), а також за участі іноземних громадян. Проведення прокурором окремих слідчих чи інших процесуальних дій, участь в них або розслідування ним злочинів у повному обсязі, в цілому не змінюють сутність функції прокурорської нагляду саме щодо нагляду за додержанням та застосуванням законів.

Таким чином, до повноважень прокурора, реалізація яких сприяє виявленню порушення законув роботі органів дізнання та досудового слідства, можна віднести:

1). право вимагати для перевірки кримінальні справи, матеріали, документи та інші відомості про злочини, хід розслідування і встановлення осіб, що їх вчинили;

2). право брати участь у провадженні дізнання та слідства;

3). право перевіряти скарги на дії та рішення органів і посадових осіб, які здійснюють розслідування.

2. Кримінально-процесуальним Законом передбачені й повноваження прокурора щодо усунення та реагування на виявлені порушення закону, а також поновлення порушених прав та законних інтересів осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві. Вони можуть проявлятися у таких правопоновлюваних заходах, як скасування або зміна незаконних процесуальних актів, поновлення порушених прав, відшкодування збитків осіб, у разі необхідності із застосуванням примусових заходів для виконання нормативних вимог закону.

Наприклад, якщо кримінальну справу порушено без законних підстав, прокурор закриває її, а у випадках, коли в цій справі ще не проводилося слідчих дій, скасовує постанову про порушення справи (ст. 100 КПК). Якщо слідчим винесено незаконну постанову про притягнення особи як обвинуваченого, то прокурор у межах своєї компетенції скасовує таку постанову у разі, якщо особі ще не було пред’явлено обвинувачення, або в інших випадках своєю постановою закриває кримінальну справу щодо цієї особи. Насамперед, це стосується закриття кримінальної справи за т.з. реабілітуючими підставами (відсутність доказів причетності до злочину, недоведеність події злочину, складу злочину, недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину).

Прокурор має право повернути кримінальну справу органам досудового слідства зі своїми вказівками щодо провадження додаткового розслідування. При цьому прокурор повинен керуватися положеннями ст.22 КПК України про те, що досудове розслідування повинно бути проведено всебічно, повно і об'єктивно.

Задля вищевказаної мети прокурор наділений також правом усувати особу, яка проводить дізнання, або слідчого від подальшого ведення дізнання або досудового слідства, якщо вони допустили порушення закону під час розслідування справи, проводили його необ’єктивно, неякісно, на низькому професійному рівні. З цією метою прокурор має право передавати кримінальну справу від органу дізнання до органу досудового слідства, або від одного органу досудового слідства до іншого органу слідства, або від одного слідчого до іншого слідчого в межах одного органу.

При цьому слід пам’ятати, що для усунення особи від ведення розслідування справи необхідно встановити дійсно суттєві порушення законності: незаконні методи ведення дізнання або досудового слідства, наявність фактів корупції чи хабарництва, використання речових доказів задля своїх особистих потреб, умисну тяганину, зволікання з проведенням тих чи інших слідчих дій, фальсифікацію матеріалів справи тощо.

Усунення особи від дізнання чи досудового слідства може супроводжуватися притягненням її до кримінальної, дисциплінарної або матеріальної відповідальності. Для відводу особи, що проводить дізнання, або слідчого необхідна наявність беззаперечних достовірних підстав, що підтверджуються встановленими прокурором відомостями чи фактами їх протиправної діяльності.

Підсумовуючи, можна констатувати, що владно-розпорядчий характер повноважень прокурора під час нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства ще більше проявляється та властивий тим із них, котрі виступають саме засобами усунення порушень закону. До таких повноважень, зокрема, відносяться:

1. право скасовувати незаконні та необгрунтовані постанови особи, що провадить дізнання або слідчого;

2. право вилучати від органу дізнання і передавати слідчому будь-яку кримінальну справу;

3. право передавати кримінальну справу від одного органу досудового слідства іншому органу слідства, а також від одного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного та об'єктивного розслідування;

4. право усувати особу, яка проводить дізнання, або слідчого від подальшого ведення дізнання або досудового слідства, якщо вони допустили порушення закону під час розслідування у справі;

5. право закривати кримінальну справу;

6. право зупиняти досудове провадження у кримінальних справах;

7. право повертати кримінальну справу для провадження додаткового розслідування слідчому зі своїми письмовими вказівками;

8. право давати письмові вказівки про розслідування злочинів, про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікацію злочину, проведення окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочини та переховуються від органів розслідування, про притягнення особи як обвинуваченого, про обсяг обвинувачення, про закриття кримінальної справи або направлення її до суду;

9. право вилучати з обвинувального висновку окремі пункти обвинувачення;

10. право змінювати кваліфікацію злочину в обвинувальному висновку на менш тяжку;

11. право скасувати чи змінити раніше обраний запобіжний захід чи обрати такий захід, якого не було обрано, або право поставити у випадках, передбачених у КПК, перед судом питання про обрання запобіжного заходу у вигляді застави або взяття під варту.

Деякі повноваження прокурора можуть бути одночасно використані як з метою усунення виявлених порушень закону, так і попередження їх вчинення у майбутньому. Зокрема, прокурор має право самостійно порушити кримінальну справу, скасувавши незаконну і необгрунтовану постанову про відмову в порушенні кримінальної справи або, прийняти рішення про порушення кримінальної справи, вивчивши матеріали перевірки заяви чи повідомлення про злочин, щодо якого слідчим ще не було прийнято відповідного процесуального рішення.

Участь прокурора у слідчій дії в одних випадках може слугувати попередженню порушення закону дізнавачем чи слідчим, а в інших — усунути допущене порушення.

Органи дізнання зобов'язані виконувати доручення слідчого про проведення слідчих дій, приводу, затримання підозрюваного, надання допомоги у проведенні слідчих та розшукових заходів. Невиконання письмових доручень слідчого органами дізнання є порушенням закону. Тому виявивши, вивчаючи матеріали кримінальних справ чи в інший спосіб, такі порушення, прокурор дає вказівки, які зобов'язують органи дізнання діяти відповідно до вимог кримінально-процесуального закону.

Повноваження прокурора як раз і дозволяють йому своєчасно виявляти порушення закону органами дізнання і слідчими, дієво реагувати на кожен випадок невиконання чи неналежного виконання правових приписів.

3. З попередженням можливих порушень закону пов'язана і так звана група дозвільних повноважень резолютивного характеру, основна мета яких полягає у запобіганні можливим порушенням закону з боку органів дізнання та слідчого. У загальному визначенні до цієї групи повноважень відноситься право прокурора давати санкції, затверджувати процесуальні акти, надавати згоду (погоджувати) рішення слідчого. Рішення прокурора викладаються у такому випадку письмово на відповідному документі слідчого (постанові або поданні) у вигляді відповідної резолюції про санкціонування, згоди (погодження), затвердження, або про їх відмову.

Так, прокурор санкціонує проведення обшуку (крім житла чи іншого володіння особи), етапування розшукуваного й затриманого обвинуваченого до місця проведення досудового слідства, відсторонення обвинуваченого від посади. При цьому дача санкцій прокурором здійснюється шляхом учинення надпису - резолюцій на відповідних постановах слідчого, дізнавача. Так само оформляється і дача згоди перед направленням кримінальної справи до суду для прийняття остаточного рішення про обрання підозрюваному (обвинуваченому) запобіжного заходу у вигляді застави або взяття під варту, а також про продовження строку тримання під вартою, про обшук чи примусову виїмку з житла чи іншого володіння особи, про закриття кримінальної справи у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності або із нереабілітуючих підстав, в інших випадках, встановлених Кримінально-процесуальним кодексом.

Своєю резолюцією прокурор затверджує обвинувальний висновок у кримінальній справі і направляє справу до суду. При цьому прокурор у такому випадку має можливість скласти окрему постанову про затвердження обвинувального висновку. Прокурор також затверджує постанову слідчого про направлення справи до суду для вирішеня питання про застосування примусових заходів медичного характеру та постанову про ексгумацію трупа.

У деяких випадках резолюція прокурора не має уніфікованої назви, а оформляється за своїм змістом, з підстав і у порядку, передбаченому КПК, наприклад щодо продовження строку досудового слідства.

У передбачених Кримінально-процесуальним кодексом випадках, як ми вже казали, постанова органу дізнання або слідчого прокурором санкціонується (зокрема, у випадках, передбачених ч.3 ст.139, ст.147, ч.3 177 України), затверджується (у випадках, передбачених ч.1 ст.104, ст.109, ч.2 ст.192, ст.229, ст.418 КПК України), узгоджується або надається згода (у випадках, передбачених ч.4 ст.7, ст.ст.7-1-10, 11-1, ст.154-1, ч.4 ст.165, ч.2 ст.165-2 КПК України), погоджується (ч.1 ст.165-3, ч.4 ст.177, ч.4 ст.187, ст.205 КПК України) прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів при провадженні досудового слідства у справі. Крім того, прокурором вчиняється запис (відмітка) на постанові слідчого про продовження строків досудового слідства у кримінальній справі згідно з вимогами статті 120 КПК України.

Прокурор також не обмежений у правах закривати справи з реабілітуючих підстав або зупиняти провадження в кримінальних справах.

Коли є відмова у данні санкції на окремі слідчі чи процесуальні дії та рішення, прокурор має право вказати на підстави у такій відмові або на проведення інших дій чи вжиття процесуальних заходів тощо.

Більш детально зазначені повноваження, які дозволяють прокуророві попереджати порушення закону органами дізнання і слідчими, можна визначити як такі, що полягають у:

1. праві санкціонувати (або відмовляти цьому) виконання окремих слідчих та процесуальних дій чи рішень – зокрема, проведення обшуку, крім житла чи іншого володіння особи, етапування розшукуваного й затриманого обвинуваченого, відсторонення обвинуваченого від посади;

2. праві дачі згоди на виконання деяких процесуальних рішень органу дізнання і слідчого – зокрема, про зміну чи скасування запобіжного заходу (крім взяття під варту), обраного прокурором;

3. праві дачі згоди або погодження слідчому перед зверненням до суду (або у відмові від дачі такої згоди чи погодження) на деякі слідчі дії та процесуальні рішення, виконання яких безпосередньо і суттєво обмежує фундаментальні, конституційні права особи – зокрема, про проведення огляду та обшуку житла чи іншого володіння особи, окремих видів виїмок, особистого обшуку, арешту на кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв'язку, накладення арешту на банківські вклади підозрюваного, обвинуваченого чи осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за їх дії, направлення обвинуваченого на стаціонарну експертизу, застосування запобіжного заходу у вигляді застави чи взяття під варту, продовження строків тримання під вартою обвинуваченого, тощо;

4. праві погоджувати чи давати згоду (або відмовляти в цьому) на виконання процесуальних рішень, пов’язаних із закінченням досудового слідства за т.з. нереабілітуючими підставами (крім закінчення складанням обвинувального висновку) – зокрема, при направленні справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.ст. 44-49, 97 КК України;

5. праві затверджувати (не затверджувати) обвинувальний висновок у кримінальній справі перед направленням її до суду або постанови слідчого про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру; постанови слідчого про ексгумацію трупа;

6. праві продовжувати (або відмовляти в цьому) строки досудового слідства у кримінальній справі.

Всі передбачені законом повноваження прокурора дозвільно-резолютивного характеру мають свою попереджувальну спрямованість. Якщо прокурор дав слідчому санкцію або згоду на проведення якоїсь дії, то потрібно вважати, що її проведення є законним, а якщо відмовив в їх наданні, то цим самим фактом він попередив, тобто не допустив порушення закону, прав і законних інтересів особи, що могли би бути порушені у разі реалізації слідчим процесуального рішення чи виконання слідчої дії, що готувалась.

При цьому слід пам’ятати, що санкціонуючи, даючи згоду (погоджуючи), або затверджуючи відповідний процесуальний акт органу досудового розслідування, прокурор тим самим надає цьому актові юридичну силу. Відмова прокурора в санкції, згоді (погодженні), затвердженні названих рішень не тільки попереджає порушення закону, а й фактично є відмовою у наданні будь-якої юридичної сили вказаним актам слідчого. У таких випадках постанова чи обвинувальний висновок, хоч і зберігаються у матеріалах кримінальної справи, але ніякого процесуального значення не мають.

Правові акти прокурорського нагляду за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства — це, як вже зазначалося, передбачені кримінально-процесуальним законом відповідні рішення прокурора, які він приймає, здійснюючи нагляд. Кожен правовий акт прокурорського нагляду має певну форму, породжує певні юридичні наслідки і фіксує реалізацію прокурором конкретного повноваження. Це повноваження має на меті або усунення наслідків порушення закону, відновлення порушеного права, або надання юридичної сили конкретному рішенню органу дізнання чи слідчого у випадках, передбачених законом, або припинення й попередження можливих у майбутньому порушень закону у діяльності піднаглядних органів.

Акти прокурорського нагляду можуть виступати у формі постанови, письмової вказівки, доручення, подання, письмової вимоги, письмової резолюції (надпису) у вигляді санкції, згоди (погодження), затвердження (або у відмові у дачі санкції, згоди, затвердження) на відповідній постанові чи поданні органу дізнання, слідчого.

Обов'язок та одночасно можливість, тобто повноваження прокурора щодо винесення тих чи інших постанов, якими оформляються відповідні процесуальні рішення прокурора, передбачено статтею 227 КПК України, що визначає наглядові повноваження прокурора на досудовому слідстві, а також пунктом 14 статті 32, статтями 97, 98, 100, статтею 130 КПК України та деякими іншими статтями КПК. Так, згідно з положеннями статті 130 КПК України про рішення, прийняті прокурором у випадках, зазначених у цьому кодексі, а також у випадках, коли це визнає за необхідне прокурор, складається мотивована постанова.

Постанови, зокрема, виносяться у разі скасування різноманітних незаконних та необгрунтованих постанов органів дізнання та слідства, наприклад, про відмову в порушенні кримінальної справи, про порушення кримінальних справ, зупинення досудового слідства, закриття кримінальних справ, а також при прийнятті прокурором рішень щодо постанови про направлення заяви (повідомлення) про злочин або матеріалів кримінальної справи за належністю чи підслідністю, передачі справ від одного органу слідства до іншого, усунення особи, яка проводить дізнання або слідство, від дальшого їх ведення, визнання підслідності кримінальних справ, обрання, зміну, скасування запобіжного заходу, про допуск захисника до участі у справі та у багатьох інших випадках. Тобто постанови прокурора виступають як правові засоби здійснення його наглядових повноважень.

Всі постанови прокурора, залежно від правових підстав для їх складання та цілей, які переслідуються при їх прийнятті, можна розподілити на такі види:

-постанови, які скасовують визнані прокурором незаконними та необґрунтованими (відповідно до пункту 2 ст.227 та інших статей КПК України) рішення органу дізнання або слідчого, наприклад, скасування незаконних постанов про зупинення досудового слідства, закриття кримінальних справ, незаконно та необґрунтовано призначених експертиз, тощо.

- постанови, які скасовують незаконне рішення органу дізнання або слідчого та одночасно містять рішення прокурора за фактом, що став підставою для прокурорського реагування, прийняте відповідно до вимог закону. Так, скасувавши незаконну постанову про порушення кримінальної справи, прокурор може одночасно відмовити в такому порушенні або закрити справу, а скасувавши незаконну постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, прокурор одночасно порушує її (згідно з ч.ч.2,3 ст.100 КПК України). Скасовуючи постанову про зупинення досудового слідства або закриття кримінальної справи, прокурор має право одночасно прийняти рішення про передачу справи у провадження іншого слідчого.

- постанова прокурора може бути актом, який не лише скасовує незаконну постанову піднаглядних органів, а й може містити відповідну вказівку суб'єктам кримінального процесу щодо проведення тих чи інших слідчих дій. Наприклад, скасувавши незаконну постанову слідчого про закриття кримінальної справи, прокурор може одночасно у своїй постанові надати вказівки щодо обов’язкового проведення слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об’єктивне дослідження всіх обставин справи (допитати в якості свідків тих чи інших осіб, провести обшуки або виїмки, призначити експертизи, тощо).

- постанови прокурора можуть не скасовувати ті чи інші незаконні постанови слідчого або органу дізнання, а лише містити прийняті у межах його компетенції та передбачених законом повноважень певні процесуальні рішення, наприклад, щодо порушення кримінальних справ, зупинення досудового слідства, закриття кримінальних справ, обрання, зміни або скасування запобіжного заходу, оголошення розшуку, притягнення особи як обвинуваченого, щодо усунення слідчого (особи, яка здійснює дізнання) від подальшого провадження досудового розслідування, передачі справи від одного слідчого іншому, визнання підслідності справи. Такими постановами оформляються також і рішення прокурора про проведення тих чи інших слідчих дій, спрямованих на здобуття доказів та дослідження певних обставин справи, зокрема, обшуків, виїмок, освідування, ексгумації трупа, призначення тих чи інших експертиз та ін.

Прийняття прокурором подібних рішень про проведення процесуальних та слідчих дій фактично є одним із передбачених законом способів реалізації його наглядової функції за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства, насамперед, у формі безпосередньої участі прокурора у провадженні дізнання і досудового слідства (ч.5 ст.227 КПК України).

Постанови можуть виноситись і щодо інших питань, якщо таким способом прокуророві необхідно забезпечити додержання режиму законності під час дізнання та досудового слідства, прийняття законних і обґрунтованих рішень у кримінальних справах. Можна без перебільшення констатувати, що постанова є одним з найбільш розповсюджених та ефективних документів або актів прокурорського реагування на порушення закону органами дізнання та досудового слідства.

Незалежно від підстав для складання прокурором певного виду наглядової постанови, цей процесуальний акт повинен мати притаманні йому реквізити. Так, кожна постанова має вступну, описову (мотивувальну) та резолютивну частини. У вступі зазначаються місце і час її складання, посада, класний чин (військове звання) прокурора. В описовій частині фіксується, на яких підставах і яку кримінальну справу (її номер та інші дані) перевірено прокурором, характер виявлених порушень закону, тобто які положення закону порушено і в чому фактично полягають ці порушення, вказується, ким вони допущені. У резолютивній частині формулюється процесуальне рішення прокурора.

Письмові вказівки є найбільш універсальним процесуальним документом прокурора імперативного характеру, що можуть бути спрямовані як на виявлення порушень закону, так і на їх усунення, попередження або на їх реагування.

Вказівки прокурора у кримінальній справі, по матеріалах вирішення заяв і повідомлень про злочини, з інших питань направляються органу дізнання, слідчому, начальнику слідчого підрозділу. Вказівки можуть встановлювати обов'язок слідчого (органу дізнання) щодо порушення кримінальної справи та її розслідування, перевірки окремих версій, застосування конкретних заходів процесуального примусу, збору і перевірки доказів, розшуку осіб, які вчинили злочин, виконання певних слідчих дій та у певний строк, пред’явлення обвинувачення, зміни кваліфікації злочину, який інкримінується обвинуваченому, прийняття тих чи інших процесуальних рішень, що мають значення для законного обґрунтованого розслідування справи, тощо.

Вказівки можуть бути як самостійним документом - актом прокурорського нагляду, так і складовою іншого акту. Наприклад, згідно з вимогами ст.229 КПК України прокурор, у разі наявності підстав для цього, повертає на додаткове розслідування кримінальну справу зі своїми вказівками.

Обов'язковість вказівок прокурора передбачена не тільки КПК, а й Законом України «Про прокуратуру», у ст. 32 якого, зокрема, зазначено, що вказівки прокурора, його заступника органам, що проводять дізнання і досудове слідство стосовно порушення кримінальних справ і провадження розслідування, даються згідно з кримінально-процесуальним законодавством і є обов'язковими для цих органів. Особливе значення Закон «Про прокуратуру» (ст. 15) надає вказівкам Генерального прокурора України з питань розслідування, які є обов'язковими для виконання всіма органами дізнання і досудового слідства. Таким чином, ці вказівки виходять за межі відомчих нормативно-правових актів, законом встановлюється їх обов'язковість для всіх органів дізнання, передбачених ст. 101 КПК, та органів досудового слідства, тобто слідчих прокуратури, слідчих органів внутрішніх справ, слідчих податкової міліції і слідчих органів безпеки.

Вказівки прокурора повинні ґрунтуватись виключно на законі, надавати у межах повноважень та компетенції прокурора, бути конкретними, із чітким визначенням заходів, які необхідно виконати та строків їх виконання. Вказівки не повинні містити суперечностей одна з одною, їх вимоги не можуть суперечити вимогам закону.

Окрім постанов, вказівок та актів резолютивного характеру прокурор користується і такими, як: доручення (про затримання, привід, проведення обшуку, виїмки тощо), подання (про усунення причин злочину та умов, що сприяли його скоєнню, про взяття під варту), письмова вимога (щодо витребування справ, документів, матеріалів тощо).

Доручення прокурора направляються органам дізнання щодо виконання постанов про затримання, привід, взяття під варту, проведення обшуку, виїмки, розшуку осіб, які вчинили злочини, у т.ч. з розшуку і затримання осіб, які вчинили злочини а межами України, виконання інших слідчих дій а також виконання окремих процесуальних дій з метою видачі особи (екстрадиції) за запитом компетентної органу іноземної держави.

Подання містять вказівки на характер установленого прокурором порушення закону, допущеного слідчим (органом дізнання), і вимоги прокурора щодо вжиття відповідних заходів за цими фактами, вирішення питання про відповідальність винних і повідомлення про результати розгляду подання в установлений законом термін.

Письмові вимоги містять найменування документів кримінальної справи, на які прокурор робить запит для вивчення.

Організаційно-розпорядчі повноваження прокурора в стадії досудового розслідування закінчуються направленням кримінальної справи до суду.

Дата добавления: 2014-01-07