Тема 5: Аналіз витрат на виробництво продукції

5.1 Значення, завдання, інформаційне забезпечення аналізу витрат на виробництво та собівартості продукції

5.2 Методика проведення аналізу витрат на виробництво та собівартості продукції

5.1 Виробництво та реалізація продукції потребують трудових, матеріальних і грошових витрат. Витрати підприємства на спожиті засоби виробництва, предмети праці й оплату праці працівників, виражені в грошовій формі, утворюють собівартість продукції. Витрати, які включаються до собівартості продукції, визначаються Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та галузевими методичними рекомендаціями з питань планування, обліку і калькулювання готової продукції (робіт, послуг).

Собівартість продукції — це основний якісний показник роботи підприємства. Її рівень відбиває досягнення та недоліки роботи як підприємства в цілому, так і кожного структурного підрозділу. Систематичне зниження собівартості продукції має важливе значення, бо дає змогу за стабільних ринкових цін збільшувати прибуток на кожну гривню витрат, підвищує конкурентоспроможність продукції.

Мета аналізу витрат на виробництво продукції полягає у виявленні можливості раціонального використання виробничих ресурсів, інформаційному забезпеченні та всебічній оцінці досягнутих результатів щодо оптимізації витрат, обґрунтуванні управлінських рішень.

Аналіз собівартості продукції має такі завдання:

1) визначення динаміки показників собівартості та факторів її зміни;

2) оцінка собівартості одиниці продукції (собівартість однієї гривні товарної продукції);

4) вивчення собівартості за статтями та елементами витрат;

5) виявлення резервів зниження витрат на виробництво продукції.

Об’єктами аналізу є окремі елементи і статті витрат, собівартість продукції в цілому, собівартість окремих виробів, резерви зниження витрат на виробництво.

Джерела інформації, що використовуються при проведенні аналізу, наведені в таблиці 5.1

Основними етапами аналізу витрат на виробництво є:

1) аналіз загальної суми витрат на виробництво, що включає до себе аналіз витрат на 1 гривню продукції та аналіз собівартості одиниці продукції;

2) аналіз структури витрат на виробництво, який передбачає аналіз витрат за елементами, аналіз витрат за статтями калькуляції та аналіз прямих і непрямих витрат;

3) оперативний аналіз витрат на виробництво.

Таблиця 5.1 - Інформаційна база для аналізу витрат на виробництво

Група	Джерела інформації
1) первинні документи:	акти-вимоги, акти на списання палива, енергії, анти-вимоги на заміну (внутрішні переміщення) матеріалів, лімітно-забірні картки, матеріальні звіти, акти виконаних робіт, наряди, табелі обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати, посвідчення про відрядження, авансові звіти, довідки бухгалтерії, розрахунки бухгалтерії, накладні, рахунки тощо
2) дані рахунків бухгалтерського обліку:	23 "Виробництво", 80 "Матеріальні витрати", 81 "Витрати на оплату праці", 82 "Відрахування на соціальні заходи", 83 "Амортизація", 84 "Інші операційні витрати". 90 "Собівартість реалізації", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності"
3) облікові регістри:	Журнал 5, 5А
4) фінансова звітність:	ф. № І "Баланс", ф. № 2 "Звіт про фінансові результати", ф. № 5 "Примітки до річної фінансової звітності"
5) статистична звітність:	ф. № 1-ПВ "Звіт з праці", ф. № 5-С"Звіт про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг)"'
6) інші джерела:	норми та нормативи споживання ресурсів, дані про відхилення від норм, калькуляції, матеріали обстежень, перевірок, спостережень, нарад, конструкторська і технологічна документація, кошториси витрат на виробництво, результати попередніх аналітичних досліджень тощо

Для потреб планування, обліку і аналізу витрат використовують класифікацію витрат за різними ознаками(таблиця 5.2)

Таблиця 5.2 -Класифікація витрат підприємства

Ознаки класифікації	Групи витрат	Характеристика витрат
По відношенню до	основні	безпосередньо пов'язані з виробничим (технологічним) процесом виготовлення продукції (виконання робіт чи надання послуг)
виробничого процесу	накладні	виникають у зв'язку з організацією, обслуговуванням і управлінням виробництвом (величина цих витрат залежить від структури управління підрозділами, цехами і підприємством)
По відношенню до	умовно-постійні	величина їх не змінюється або майже не змінюється при зміні обсягу виробництва
обсягів виробництва	умовно-змінні	величина їх змінюється пропорційно до зміни обсягу виробництва
За єдністю складу	одно-елементні	включають економічно однорідні виграти, які не поділяються на різні компоненти, незалежно від їх місця і цільового призначення
	комплексні	складаються з декількох економічних елементів (наприклад, загальновиробничі витрати, до складу яких входять практично всі економічні елементи)
За способом віднесення на собівартість	прямі	витрати на виробництво конкретного виду продукції, які безпосередньо включаються до її собівартості на підставі первинних документів
продукції окремих видів	непрямі	витрати на виробництво, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно можливим шляхом, а тому потребують розподілу
За доцільністю	продуктивні	виправдані або доцільні для даного виробництва втрати
	непродуктивні	утворюються внаслідок недоліків у технології та організації виробництва
За календарним	поточні	пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції даного періоду
періодом	одноразові	пов'язані з підготовкою виробництва (впровадження нової продукції. її модернізація), резервуванням витрат на оплату відпусток і виплату одночасної винагороди за вислугу років тощо
За економічними елементами	прямі матеріальні витрати, витрати на оплату пращ, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати
За статтями калькуляції	підприємство самостійно обирає статті калькуляції
За видами діяльності	звичайної діяльності	витрати операційної, фінансової, інвестиційної" діяльності
	надзвичайної діяльності	невідшкодовані втрати від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, землетрусів, техногенних аварій) тощо

5.2 Для досягнення конкурентоспроможності підприємство змушене постійно планувати зниження собівартості своєї продукції.

Важливою передумовою дійовості аналітичних висновків є наявність правдивої планової та звітної інформації. Тому аналізові собівартості продукції має передувати старанна перевірка джерел інформації, яка передбачає оцінку узгодження показників у різних формах звітності, обґрунтованість планових завдань та достовірність відображення фактичних витрат виробництва.

На першому етапі аналізу загальної суми витрат на виробництво необхідно надати загальну оцінку рівня собівартості, визначити відхилення звітних показників від прогнозних, оцінити їх динаміку, виявити фактори, що вплинули на ці відхилення.

Однак порівнювати можна лише ті показники собівартості, які розраховані за єдиною методикою. Розрізняють наступні види собівартості (табл. 5.3):

Таблиця 5.3 - Класифікація показників собівартості

Собівартість	Характеристика
За складом витрат
Технологічна	включає прямі витрати на робочому місці, ділянці; характеризує рівень витрат на здійснення окремих технологічних операцій, на виготовлення окремих деталей, вузлів тощо.
Виробнича	збільшена на суму витрат, пов'язаних з управлінням виробничими підрозділами, що випускають продукцію. Характеризує рівень витрат на виготовлення продукції
Повна	виробнича собівартість, збільшена на суму адміністративних і витрат на збут. Цей показник інтегрує загальні витрати підприємства, які пов'язані як з виробництвом, так і реалізацією продукції.
За ступенем узагальнення даних
Індивідуальна	характеризує витрати конкретного підприємства по випуску продукції
Фірмова	включає витрати на виробництво та реалізацію продукцію за групою підприємств, які входять до об'єднання, фірми, тресту
Середньогалузева	характеризує середні по галузі витрати на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг) і розраховується за формулою середньозваженої на підставі індивідуальних показників собівартостей підприємств галузі
За ознакою часу
Планова	включаються максимально допустимі витрати підприємства на виготовлення продукції, передбачені планом на наступний період
Фактична	характеризує розмір фактично витрачених засобів на випущену продукцію

На підставі облікових даних одержано таку інформацію: випуск товарної продукції за планом — 8400 тис. грн., фактичний — 8500 тис. грн; собівартість продукції за планом — 6783 тис. грн., фактично — 7145 тис. грн., собівартість фактично випущеної продукції за плановими нормами і фактичною структурою — 6958 тис. грн. Порівняння фактичної собівартості з плановою показало, що абсолютне відхилення дорівнює 362 тис. грн. Це відхилення виникло під впливом таких факторів: 1) зміни обсягу продукції; 2) зміни структури виробленої продукції; 3) зміни рівня витрат (за рахунок зміни кількості використаних матеріалів, цін на сировину і матеріали). Для виявлення впливу цих факторів виконаємо такі розрахунки:

1) визначаємо рівень виконання плану виробництва товарної продукції:

2) підраховуємо собівартість фактичного випуску продукції за плановими нормами і структурою:

3) визначаємо вплив зміни обсягу товарної продукції на собівартість:

4) визначаємо вплив зміни структури на собівартість:

5) визначаємо вплив зміни рівня витрат на собівартість:

Загальне відхилення становить 81 + 94 + 187 = 362 тис. грн.

Підприємство допустило небажане зростання собівартості на 94 тис. грн. — за рахунок погіршання структури і на 187 тис. грн. — за рахунок зміни рівня витрат. З цього можна зробити незаперечний висновок про низький рівень господарювання.

Поглиблюючи аналіз витрат на виробництво, необхідно врахувати їх залежність від обсягів виробництва. Ураховуючи вплив зміни обсягу виробництва на рівень витрат, усі витрати підприємства ділять на постійні та змінні. Постійні витрати (амортизація, погодинна оплата працівників, оренда приміщень, цехові витрати) залишаються незмінними навіть за зміни обсягу виробництва.

Змінні витрати (відрядна заробітна плата виробничників, сировина, матеріали, паливо, енергія) змінюються пропорційно обсягу виробництва продукції.

Факторна модель для аналізу витрат на виробництво продукції за таких умов має вигляд:

де ОВПзаг – обсяг випуску продукції в цілому по підприємству;

Зі – рівень змінних витрат на одиницю продукції;

А – сума постійних витрат на весь випуск продукції.

Залежність між витратами і обсягом продукції показано в табл. 5.4.

Дані таблиці 5.4 свідчать, що загальна сума постійних витрат 1640 тис. грн. є фіксованою для всіх обсягів виробництва. Абсолютна її величина не змінюється зі зростанням обсягів виробництва продукції. Проте на одиницю продукції постійні витрати змінюються обернено пропорційно зростанню обсягу виробництва. Так, випуск продукції збільшився у 8,5 раза, а постійні витрати на одиницю продукції зменшились у 8,5 раза.

Таблиця 5.4 - Залежність суми витрат від обсягу виробництва продукції

Обсяг виробництва продукції, тис. грн.	Собівартість усієї продукції, тис. грн.	Собівартість на одну тис. гривень виробленої продукції, тис. грн.
усього	у т. ч. витрати	усього	у т. ч. витрати
постійні	змінні	постійні	змінні

Змінні витрати в собівартості всього випуску зростають прямо пропорційно обсягу виробництва, тобто в собівартості одиниці продукції вони становлять постійну величину.

Підприємства, які виробляють невелику номенклатуру основних виробів, планують і підраховують собівартість одиниці продукції кожного основного виду.

Аналіз виконання плану зі зниження собівартості одиниці продукції кожного виду починається з оцінки загальних показників. У процесі аналізу фактичну собівартість одиниці продукції кожного виду порівнюють із плановою і фактичною за попередній період, визначають рівень виконання та відхилення від плану, причини цих відхилень, тенденції у змінах собівартості. Для цього на основі облікової інформації про рентабельність найважливіших виробів складають відповідний розрахунок (таблиця 5.5).

Таблиця 5.5 - Аналіз собівартості одиниці окремих виробів

Вироби	Собівартість одиниці, грн.	Відхилення (+/-)
від минулого року	від плану
минулорічна	план	звіт	сума, грн.	%	сума, грн.	%
А				-80	-25,9	+303	+9,80
Б				– 9	– 0,71	– 3	– 0,24

Дані таблиці 5.5 свідчать, що планом передбачалось знизити проти минулорічної собівартість виробу А на 80 грн., або на 25,9%, і виробу Б на 9 грн., або на 0,71%. Підприємство не виконало планового завдання зі зниження собівартості одиниці продукції виробу А і перевиконало цей показник щодо виробу Б.

Цей аналіз поглиблюється аналізом за статтями витрат.Фактичну собівартість одиниці виробу за статтями витрат порівнюють з плановою і нормативною, а для порівнянних виробів — також і з собівартістю минулого періоду. Визначається, як змінилась собівартість виробу проти минулорічної, як виконано план за собівартістю, як змінились витрати за окремими статтями собівартості.

Порівняння витрат за статтями дає змогу виявити збільшення чи економію витрат (табл. 5.6)

Таблиця 5.6 - Аналіз собівартості виробу КТД2-2 за статтями калькуляції

№ за п	Стаття витрат	На одиницю продукції, грн.	Відхилення від
минулого періоду	звітний період	минулого періоду	плану
план	факт	сума	%	сума	%
	Сировина та матеріали					2,36		7,10
	Повторно використовувані відходи (відраховуються)					66,7		66,7
	Покупні напівфабрикати				–7	–6,7	–17	–14,8
	Паливо, енергія					80,0
	Заробітна плата виробнич. робітників				–4	–1,0	+6	+1,6
	Відрахування на соцстрахування				–1	–0,65	+1	0,6
	Витрати на підготовку та освоєння виробн.					17,7		17,7
	Витрати на утримання та використання обладнання					8,1	–80	–16,7
	Цехові витрати					37,0		33,3
	Втрати від браку		—			1,6		—
	Інші виробничі витрати					17,2		14,74
	Виробнича собівартість					7,03		9,8

Дані таблиці 5.6 свідчать, що підприємство зробило переви-
трати за всіма статтями, крім покупних напівфабрикатів. Загальна сума перевитрат проти минулорічних становить 223 грн., або 7,03%, і проти планових — 303 грн., або 9,8%. Це дуже великі перевитрати, які потребують ґрунтовного вивчення їх причин.

Зміна собівартості всієї продукції і одиниці окремих виробів складається з економії за одними статтями і перевитрат за іншими. Вивчають причини перевитрат. Аналізуючи собівартість одиниці продукції, суму перевитрат помножують на фактичний випуск виробу і встановлюють загальний розмір перевитрат. Розробляють заходи для усунення перевитрат.

Спосіб віднесення калькуляційних статей на собівартість окремих виробів значною мірою визначає організацію контролю та аналізу собівартості продукції. Щодо прямих одноелементних статей аналіз здійснюється прямим порівнянням фактичних витрат з плановими або нормативними. У непрямих комплексних статтях, крім того, аналізується виконання кошторису з кожної статті і обґрунтованість принципу їх розподілу між видами продукції (виробами).

Зокрема, аналізуючи перевитрату за статтею «Сировина та матеріали», виявляють, за рахунок якої сировини, матеріалів вона сталася. Загальна сума цієї статті перевитрат залежить від норм витрат матеріалів на одиницю продукції (фактор «норма») і заготівельної вартості цих матеріалів (фактор «ціна»). Перевищення планових норм витрат матеріалів (фактор «норма») визначається станом техніки і організації виробництва, тобто залежить від підприємства. Зміна цін на матеріали (фактор «ціна») часто не залежить від підприємства, крім організації матеріально-технічного постачання.

Розмір впливу фактора «норма» визначається як добуток абсолютного відхилення норм витрат і планової ціни одиниці даних матеріальних цінностей, а величина впливу фактора «ціна» — як добуток абсолютного відхилення в ціні одиниці матеріальних цінностей і фактичної витрати матеріалу кожного виду. Визначивши розмір впливу норм і цін на відхилення фактичних витрат на матеріали від планових, необхідно проаналізувати обставини, які спричинили зміни кожної групи факторів. У резерв зниження собівартості продукції записуємо перевитрати за кількістю (нормою) і ціною (зі знаком плюс).

Виявлену економію оцінюють позитивно, якщо її досягнуто не за рахунок цінових факторів, застосування застарілих норм, завищених планових витрат.

Під час аналізу заробітної плати основних робітників виявляються витрати кожного цеху, де виготовляли ці вироби. Для аналізу використовують бухгалтерські документи про доплату робітникам за відхилення від технологічних процесів і від звичайних умов праці. Аналіз сум доплат показує, за якими операціями було допущено перевитрату і дає можливість зробити висновки про способи ліквідації втрат.

У процесі аналізу перевіряють прогресивність та обґрунтованість витрат часу і розцінок, виявляють динаміку й напрямки цих змін, їх відхилення від нормативних, причини виникнення.

Перевірку ведуть, використовуючи листки на доплату, наряди на відрядну оплату з діагональною рискою, інші відповідні зведення та відомості.

За даними бухгалтерського обліку вивчають причини виникнення втрат від браку і визначають винуватців випуску бракованих деталей.

Накладні витрати, записані в калькуляціях, аналізують щодо всієї товарної продукції тому, що вони списуються на собівартість окремих виробів за певними ознаками (заробітною платою основних робітників, амортизацією) і загальна їхня величина є умовно-постійною. Перевіряється лише обґрунтованість бази розподілу накладних витрат на собівартість різних виробів і правильність самого розподілу.

Для оцінки виконання плану зниження собівартості одиниці продукції фактичну собівартість виробу порівнюють з плановою і минулорічною; визначають відхилення абсолютне й у відсотках; обов’язково роблять письмові висновки.

Оцінку виконання плану зниження собівартості продукції кількох виробів проводять з урахуванням диференціації собівартості і рентабельності. Для цього всю продукцію розподіляють за такими групами: нерентабельна (збиткова), низькорентабельна, середньорентабельна, високорентабельна. Потім для кожної групи виробів визначають структуру собівартості продукції і відсоток виконання плану зниження собівартості. З урахуванням різної питомої ваги окремих груп роблять висновки про резерви зниження собівартості нерентабельних і малорентабельних виробів. Ці висновки обов’язково використовують, плануючи випуск продукції на майбутній період.

Важливим етапом аналізу витрат на виробництво є оцінка їх структури, що проводиться за такими напрямами:

- аналіз витрат на виробництво за елементами витрат;

- аналіз витрат, згрупованих за їх функціональною роллю у виробничому процесі, тобто за статтями калькуляції;

- аналіз прямих матеріальних і трудових витрат;

Елементи витрат — це однорідні за своїм економічним змістом витрати. До них відносять сировину і матеріали, паливо, енергію, заробітну плату, амортизацію, відрахування на соціальне страхування та ін.

Планування витрат за економічними елементами дає змогу пов’язати їх з іншими розділами плану: планом матеріально-технічного постачання, фондом заробітної плати, планом зростання ефективності виробництва, балансом надходжень і витрат тощо.

Аналіз витрат за економічними елементами уможливлює, у свою чергу, вивчення їхнього складу, питомої ваги кожного елемента, частку живої і уречевленої праці в загальних витратах на виробництво. Методика аналізу по економічним елементам складається в порівнянні питомої ваги кожного елементу в усіх витратах. Фактична питома вага кожного елементу витрат порівнюється з плановою. Порівнювання фактичної структури витрат за кілька періодів виявляє динаміку і напрямок зміни окремих елементів, матеріаломісткості, фондомісткості, енергоємності, трудомісткості, собівартості продукції і вплив технічного прогресу на структуру витрат (табл. 5.7).

Таблиця 5.7 - Аналіз витрат за економічними елементами

Елементи витрат	Попередній рік, %	Звітний період	Відхилення (±)
план, %	фактично	від попереднього року, %	від плану %
тис. грн	%
Матеріальні витрати (за винятком вартості повторно використовуваних відходів)	34,5	35,6		41,9	+7,4	+6,3
Амортизація основних фондів	7,6	7,8		7,7	+0,1	–0,1
Витрати на оплату праці	31,0	30,1		26,0	–5,0	–4,1
Відрахування на соціальні заходи	17,3	17,0		14,7	–2,6	–2,3
Інші витрати	9,6	9,5		9,7	+0,1	+0,2
Усього витрат на виробництво					0,0	0,0

Дані таблиці 5.7, складеної на підставі даних кошторису витрат (план) та звітної форми 2 або облікової інформації, свідчать, що матеріаломісткість продукції є дуже високою і її зростання триває. Збільшення матеріальних витрат відбувається за рахунок зниження витрат на оплату праці і відрахувань на соціальні заходи. Зростає питома вага відрахувань на амортизацію основних фондів та інші витрати. Головним напрямком пошуку резервів зниження собівартості є дослідження складу кожного елемента матеріальних витрат, виявлення причин зростання цих витрат і способів їх зменшення.

Аналіз даних про витрати за економічними елементами дає змогу вивчити структуру собівартості за галузями промисловості та окремими підприємствами, розкрити галузеві закономірності формування собівартості і тенденцію її змін за кілька звітних періодів.

Фактичні дані про витрати на виробництво використовуються для планування собівартості на майбутнє, визначення розміру нормованих оборотних засобів та прибутку. Слід пам’ятати, що кошторис витрат складається в цілому по підприємству без розподілу за виробами, послугами та роботами, тому практично неможливо підрахувати планові витрати на фактичний обсяг і асортимент продукції. А виявлені відхилення фактичних витрат від планових щодо кожного елемента не можуть розглядатись як економія чи перевитрата.

Різниця між фактичною і плановою основною та додатковою заробітною платою свідчить про абсолютну економію чи перевитрату фонду заробітної плати. Порівняння фактичної суми амортизаційних відрахувань з плановою дає можливість зробити висновки про виконання плану створення амортизаційного фонду — джерела фінансування капітальних вкладень.

Витрати за статтями калькуляції — це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне й допоміжне виробництво.

Групування витрат за призначенням, тобто за статтями калькуляції, показує, де саме, на які цілі, в якому обсязі використано ресурси. Воно необхідне для визначення собівартості окремих виробів, установлення центрів зосередження витрат і пошуку резервів їх скорочення.

Планування та облік витрат за калькуляційними статтями дають змогу встановити цільові напрями витрат, зв’язок з технологічним процесом, а також підрахувати собівартість окремих видів одиниці продукції, узагальнити витрати за місцем виникнення (дільниця, бригада, цех), забезпечити контроль за місцем виникнення витрат та використанням ресурсів підприємства за призначенням.

Рисунок 5.1 - Схема формування і аналізу собівартості за статтями калькуляції

Аналіз собівартості фактично випущеної продукції за калькуляційними статтями проводять, порівнюючи фактичні витрати з тогорічними та плановими. При цьому визначають абсолютне та відносне відхилення щодо кожної калькуляційної статті і дають їм оцінку (див. табл. 5.6).

Залежно від способу включення витрат у собівартість продукції, усі витрати (за статтями) на виробництво продукції класифікують як прямі та як накладні (непрямі). Прямі витрати відносять на вироби за прямою ознакою, і вони утворюють одноелементні статті. Накладні витрати попередньо групують у кошторисах з утворенням комплексних статей витрат, які потім розподіляють між виробами пропорційно до певних ознак.

При аналізі матеріальних витрат необхідно враховувати галузеву належність досліджуваного підприємства. Так в обробних галузях (зокрема, легкій і харчовій промисловості) питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції є досить значною. Аналіз матеріальних витрат полягає у порівнянні їх фактичного обсягу з плановим (прогнозним) чи базовим і в обчисленні впливу окремих факторів виявлені відхилення. Кількість факторів і методика їх дослідження залежать від особливостей технологічного процесу, а також видів сировини, матеріалів і енергоносіїв, що використовуються.

Загальна сума матеріальних витрат залежить від: обсягу та структури виробництва продукції; рівня матеріальних витрат у собівартості окремих видів продукції. Фактори зміни обсягу та структури продукції - елементні, які не підлягають деталізації. Зміна рівня витрат на окремі види продукції складний фактор, що поділяється на фактори другого та третього рівнів.

Рівень впливу кожного фактору на зміну величини матеріальних витрат визначається способом ланцюгових підстановок.

Наступним кроком аналізу є вивчення факторів, під впливом яких фактичний рівень матеріальних витрат у собівартості всієї товарної продукції та її одиниці відхиляється від планового.

Рівень матеріальних витрат у собівартості всієї товарної продукції та її одиниці складається під впливом двох груп факторів:

1) норм витрат сировини, матеріалів, повторно використовуваних відходів, покупних виробів і напівфабрикатів, палива та енергії;

2) цін на спожиті матеріальні цінності і тарифів на електроенергію.

Аналіз матеріальних витрат, як правило, завершується підрахунком резервів зниження витрат і розробкою відповідних заходів щодо їх використання.

У більшості галузей промисловості витрати на оплату праці мають меншу питому вагу в собівартості продукції,ніж матеріальні витрати. Проте загальновідомо, що одним із найважливіших джерел зниження собівартості продукції є швидше зростання продуктивності праці, ніж зростання середньої оплати праці.

Загальна сума прямої заробітної плати залежить від: обсягу та структури виробництва продукції; рівня витрат на оплату праці у собівартості окремих видів продукції (залежить від трудомісткості продукції і середнього динної заробітної плати).

Аналіз використання коштів на оплату праці проводиться способом порівняння фактично нарахованої заробітної плати наростаючим підсумком з початку року (за місяць, квартал, рік) з плановою в цілому по підприємству, за категоріями і групами персоналу, а також цехами, дільницями, бригадами. Під час аналізу виконуються такі завдання:

1) визначається абсолютна економія чи перевитрата;

2) дається оцінка використання кошторису з оплати праці;

3) виявляються фактори та визначається розмір їх впливу на економію чи перевитрату коштів з оплати праці;

4) обґрунтовуються зміни коштів на оплату праці;

5) пропонуються заходи для ліквідації причин перевитрат з оплати праці.

Закінчуючи аналіз, підраховують резерви зниження собівартості продукції за рахунок скорочення непродуктивних виплат із фонду зарплати.

Проведення аналізу витрат підприємства передбачає вивчення рівня, динаміки і структури загально виробничих витрат (як правило, відокремлено витрат на утримання і експлуатацію обладнання та цехових витрат), адміністративних витрат підприємства. Ці витрати є комплексними, складаються з різних елементів, що зумовлює необхідність складання кошторисів для потреб планування, обліку та контролю.

У процесі аналізу вивчають динаміку та напрями зміни непрямих витрат, виконання кошторису з кожного виду витрат, визначають відхилення від кошторису та причини відхилень, підраховують непродуктивні втрати. перевіряють обґрунтованість розподілу витрат між товарною продукцією та незавершеним виробництвом, окремими видами продукції і розробляють заходи по використанню виявлених резервів.

Враховуючи, що не всі види непрямих витрат однаково пов'язані зі зміною обсягу виробництва продукції, аналіз непрямих витрат проводиться окремо за статтями витрат умовно-постійних і умовно-змінних:

- аналіз умовно-постійних витрат здійснюється шляхом порівняння суми та рівня цих витрат за звітний період у динаміці або з кошторисом. Детально вивчаються причини, які викликали перевитрачання і економію за кожною статтею;

- аналіз умовно-змінних витрат проводиться шляхом порівняння їх фактичної величини на 1 грн. продукції (тобто рівня витрат) з кошторисним або базисним рівнем, перерахованим на фактичний обсяг виробництва продукції.

З огляду на чисельність і різноманітність видів витрат, які входять до складу непрямих витрат, різноманітними є й причини утворення їх відхилень від кошторису. Для їх виявлення використовується як звітна і кошторисна інформація, так і дані первинних документів, аналітичного обліку, нормативної бази, розрахунки та інші джерела інформації.

Аналіз питомої ваги загально виробничих витрат у собівартості одиниць продукції проводиться з урахуванням результатів, отриманих при аналізі їх в цілому по підприємству. Дані витрати відповідно, сума даних витрат, яка припадає на одиницю продукції, залежить від зміни:

- загальної суми загально виробничих витрат:

При перевірці виконання кошторису витрат не можна всю отриману економію віднести на рахунок підприємства, так само як і всі допущені перевитрати оцінювати негативно. Оцінка відхилень фактичних витрат залежить від того, які причини викликали економію або перевитрачання за кожною статтею витрат. У ряді випадків економія пов'язана з невиконанням (передбачених заходів щодо покращання умов праці, техніки безпеки, (підготовки та перепідготовки кадрів тощо.

У процесі аналізу повинні бути виявлені непродуктивні витрати, втрати, які можна розглядати як невикористані резерви зниження собівартості [продукції. У висновку за результатами аналізу непрямих витрат вказуються резерви можливого зниження собівартості, заходи щодо використання [виявлених цих резервів: розробляються пропозиції щодо варіантів відповідних управлінських рішень (система заходів по усуненню і недопущенню причин, що зумовлюють перевитрачання).

Аналіз собівартості продукції закінчується зведеним підрахунком резервів її зниження та розробкою заходів, спрямованих на використання виявлених резервів.

Зниження собівартості одиниці продукції і витрат на 1 гривню продукції досягається двома способами:

2) ліквідацією непродуктивних витрат і невиправданих перевитрат за елементами і калькуляційними статтями витрат, економнішим витрачанням матеріальних, трудових і грошових запасів і запровадженням прогресивних організаційних та технічних заходів підвищення ефективності виробництва.