Відмова від підтримання державного обвинувачення( ст. 340 КПК України)

Якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що пред’явлене особі обвинувачення не підтверджується, він після погодження такого рішення з керівником прокуратури де працює (ст.341 КПК) повинен відмовитися від підтримання державного обвинувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанови, яка долучається до матеріалів кримінального провадження. Копія постанови надається обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законнім представникам.

У разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді головуючий роз’яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення в суді.

Якщо потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді,головуючий надає йому час, необхідний для підготовки до судового розгляду, але кримінальне провадження за відповідним обвинуваченням набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення.

Потерпілий який погодився підтримувати обвинувачення в суді, користується всіма правами сторони обвинувачення під час судового розгляду.

Повторне неприбуття потерпілого в судове засідання,без поважних причин або без повідомлення про причину неприбуття після взяття функції обвинувачення на себе, прирівнюється до його відмови від обвинувачення і має наслідком закриття кримінального провадження за відповідним обвинуваченням.

Якщо керівник органу прокуратури, прокурор вищого рівня відмовляє у погодженні обвинувального акта із зміненим обвинуваченням, клопотання про висунення додаткового обвинувачення або постанови про відмову від підтримання державного обвинувачення, він усуває від участі в судовому засіданні прокурора, який ініціював таке питання, та самостійно бере участь у ньому як прокурор або доручає участь іншому прокуророві. У такому разі судовий розгляд продовжується в загальному порядку.

5. Судове слідство.

Судове слідство – етап судового розгляду, в якому суд і учасники судового розгляду при реалізації принципів кримінального процесу досліджують зібрані по справі докази для встановлення фактичних обставин вчиненого злочину всебічно повно і об’єктивно.

Структура судового розгляду:

- оголошення прокурором обвинувального акту (цивільного позову)

- роз’яснення обвинуваченому суті обвинувачення;

- визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження;

- з’ясування питання про наявність у учасників судового провадження клопотань;

- допит (обвинуваченого, потерпілого, свідка,експерта);

- дослідження речових доказів;

- дослідження документів;

- дослідження звуко- і відеозаписів;

- закінчення з’ясування обставин та перевірки їх доказами;

- судові дебати;

- останнє слово обвинуваченого;

- вихід суду для ухвалення вироку;

Після закінчення підготовчих дій головуючий оголошує про початок судового розгляду.

Судовий розгляд починається з оголошення прокурором обвинувального акту але спочатку головуючий повинен з’ясувати у учасників судового провадження у якому обсязі необхідно оголошувати обвинувальний акт, короткому викладі або в повному обсязі. Якщо ніхто не заперечує, обвинувальний акт оголошується у короткому викладу.

Якщо в кримінальному провадженні пред’явлено цивільний позов, цивільний позивач або його представник чи законній представник, а в разі їх відсутності – головуючій оголошує короткий виклад позовної заяви, якщо учасники судового провадження не заявили клопотання про йї оголошення в повному обсязі. Оголошення обвинувального акту має своєю метою публічно проголосити про те, в чому звинувачує сторона обвинувачення обвинуваченого.

Після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого, при цьому з’ясовує його прізвище, ім’я, по батькові, місце і дату народження, місце проживання, заняття та сімейний стан, головуючий конкретно від обставин може з’ясувати і інші данні про обвинуваченого наприклад: освіта, наявність неповнолітніх дітей, стан здоров’я, наявність спеціальних звань, державних нагород, відомості про попередні судимості та фактичні строки відбутого покарання за попередній злочин та підстави звільнення від нього.

Головуючий повинен роз’яснити обвинуваченому суть обвинувачення і запитати, зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання. Роз’яснення обвинувачення полягає у повідомлені обвинуваченому юридичного формулювання обвинувачення, роз’яснення суті обвинувачення має бути зроблено з урахуванням віку та розумово-психічного розвитку обвинуваченого. Також головуючий повинен з’ясувати у обвинуваченого та цивільного відповідача чи визнає він цивільний позов.

Якщо обвинувачених декілька, головуючий здійснює зазначені дії щодо кожного з них.

Далі головуючий повинен з’ясувати думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження. Законом не встановлено обов’язковий порядок дослідження доказів. Суд повинен з’ясувати думку з цього питання у учасників судового розгляду після чого на свій розсуд вирішити це питання. Визначаючи обсяг доказів, суд виходить з необхідності повно, всебічно та об’єктивно дослідити обставини справи, включаючи встановлення часу, місця, способу мотивів, наслідків злочину, характеру та розміру заподіяної шкоди, обставин, що впливають на ступень і характер відповідальності, обставин що характеризують особу підсудного, пом’якшують та обтяжують покарання(ст.91,485 КПК України).

Докази зі сторони обвинувачення досліджуються в першу чергу, а зі сторони захисту – у другу.

Обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначають ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені. На практиці по різному вирішується питання про порядок дослідження, на це впливає: признає обвинувачений свою вину, бажає він давати показання. Однак на практиці є правило, що потерпілий допитується раніше допиту свідків. Якщо у справі декілька обвинувачених, послідовність їх допиту визначається судом. Звичайним порядком дослідження доказів вважається: допит обвинуваченого, потерпілого, свідків, дослідження речових доказів, дослідження документів, дослідження звуко-і відеозаписів.

Суд має право визнати недоцільними дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження. При цьому суд повинен з’ясувати, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз’яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Якщо судом прийнято рішення про проведення судового слідства в загальному порядку, то воно проводиться з допиту обвинуваченого, потерпілого, свідків, експертів, дослідження речових доказів, дослідження документів, дослідження звуко- і відеозаписів.

Дата добавления: 2014-01-07