КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Тема 12. Аналіз фінансового стану підприємств
В умовах переходу економіки України до ринкових відносин істотно розширилися права підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності, значно зросла роль сучасного і якісного аналізу фінансового стану підприємств. Фінансовий стан підприємства — це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Основні джерела інформації для проведення аналізу: форми фінансової звітності: „Баланс”, „Звіт про фінансові результати”, „Звіт про рух грошових коштів”, „Звіт про власний капітал” (табл. 4.1). Основними завданнями аналізу фінансового стану є: — об'єктивна оцінка стану й динаміки ліквідності; —дослідження фінансової стійкості підприємства; —дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства; —дослідження забезпечення підприємства власними оборотними коштами; — оцінка ефективності використання фінансових ресурсів (показники рентабельності) та ділової активності підприємства; — оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності; Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства визначає певні прийоми і методи його здійснення. Можна назвати шість основних прийомів аналізу фінансового стану: 1) горизонтальний (часовий) аналіз — порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом; 2) вертикальний (структурний) аналіз — визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат. 3) трендовий аналіз — порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів діяльності суб’єкта господарювання (різновид горизонтального аналізу); 4) аналіз відносних показників (коефіцієнтів) — розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників; 5) порівняльний аналіз — внутрішньогосподарський аналіз показників звітності підприємства (чи його структурних підрозділів) за окремими показниками, а також аналіз показників даного суб’єкта господарювання порівняно з показниками конкурентів або з середньогалузевими й середніми показниками; 6) факторний аналіз — визначення впливу окремих факторів (причин, чинників) на результативний показник детермінованих (роздільних у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. Стабільність фінансового стану підприємства залежить від правильності й доцільності вкладення фінансових ресурсів у активи, тому для його оцінки необхідно вивчити передусім склад, структуру майна та джерел його утворення, а також причини їх зміни. Особлива увага при цьому приділяється вивченню причин, які негативно вплинули на фінансовий стан підприємства.
Таблиця 4.1. Склад і призначення фінансової звітності відповідно до П(С)БО України
Аналізом фінансового стану займаються не тільки керівники і відповідні служби підприємства, а і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування і визначення ступеня ризику, постачальники для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень коштів до бюджету тощо. Відповідно до цього фінансовий аналіз поділяється на внутрішній і зовнішній. Внутрішній фінансовий аналіз проводиться службами підприємства і його результати використовуються для планування, контролю та прогнозування фінансового стану підприємства. Його мета - встановити планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні й залучені кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і виключення банкрутства. Мета зовнішнього аналізу, який здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних ресурсів, контролюючими органами тощо на основі публічної звітності, що дає їм можливість встановити вигідність вкладення коштів задля забезпечення максимуму прибутку і виключення ризику втрат. Проводячи попередню оцінку фінансового стану, перш за все треба оцінити динаміку змін і збалансованість таких показників, як темпи зміни чистого прибутку, чистого доходу (виручки) від реалізації, власного капіталу і сукупного капіталу (валюти балансу). Оптимальними вважаються наступні співвідношення: Тчп > Тв > Твк > ТА , (4.1)
де Тчп – темпи росту чистого прибутку; Тв– темпи росту чистого доходу (виручки) від реалізації, Твк – темпи росту власного капіталу, ТА– темпи росту сукупного капіталу.
Виконання співвідношення (4.1) свідчить про більш ефективне використання фінансових ресурсів порівняно з попереднім періодом. Результати оцінки якості фінансового стану аналізованих періодів, ступінь і причини його зміни застосовують у процесі проведення більш деталізованого аналізу. У табл.4.2 як приклад наведені дані щодо вищезгаданих звітних показників реального підприємства та проведено визначення їх ланцюгових темпів росту: Таблиця 4.2. Оцінка темпів росту чистого прибутку, чистого доходу, власного капіталу підприємства та його активів.
Темпи росту у 2005 р. порівняно з 2004 р. склали: -121,0 < 69,35 < 72,2 < 111,38. Темпи росту у 2006 р. порівняно з 2007 р.: 203,9 < 293,4 < 101,51 > 85,42. Таким чином, оптимальність співвідношень не дотримується як у першій, так і в другій нерівності, тому треба провести більш детальний аналіз фінансового стану для розробки заходів щодо його поліпшення. Горизонтальний і вертикальний аналіз балансу Співвідношення у складі майна підприємства і джерелах його утворення на певний момент часу характеризує "Баланс" підприємства: - в активах балансу показані розмір та структура активів балансу (майна), тобто дослівно "того, що діє", чим розпоряджається і що використовує підприємство у своїй виробничо-господарській діяльності; - фінансові джерела утворення активів: власні й позикові кошти (зобов'язання) показані у пасивах балансу. Вивчаючи склад майна, необхідно проаналізувати склад статей балансу. Схематично структуру балансу ілюструє табл. 4.3. Загальна вартість майна підприємства, яка перебуває в різних фізичних формах, дорівнює валюті балансу (форма № 1, р. 280 = р. 640). Таблиця 4. 3 - Структура балансу
Підсумок розділу І активу балансу містить дані про сукупну вартість необоротних активів у такому складі: нематеріальні активи (р. 010), незавершене будівництво (р. 020), основні засоби (р. 030), довгострокові фінансові інвестиції (р. 040) та ін. Вартість оборотних, тобто поточних активів наведена в розділі 11 активу: сукупна вартість (р. 260), виробничі запаси (р. 100), незавершене виробництво (р. 120), готова продукція (р. 130), дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги (р. 160) і за розрахунками (р. 170, 180, 190, 210), поточні фінансові інвестиції (р. 220), грошові кошти та їх еквіваленти (р. 230, 240). Розділ 111 активів — витрати майбутніх періодів (р. 270). Розділ І пасиву балансу містить дані про власний капітал суб’єкта господарювання: разом (р. 380), у тому числі статутний капітал (р. 300), нерозподілений прибуток, або непокритий збиток (р. 350), резервний капітал (р.340) та ін. У розділі II пасиву наведено інформацію про фінансове забезпечення наступних витрат і платежів. У розділі 111 пасиву наведено вартість довгострокових зобов'язань: разом (р. 430), у тому числі довгострокові кредити банків (р. 440), інші довгострокові фінансові зобов'язання (р. 450). Вартість поточних зобов'язань, тобто поточних пасивів наведено в розділі IV пасиву: разом (р. 620), у тому числі короткострокові кредити банків (р. 500), кредиторська заборгованість за товари, роботи й послуги (р. 530), поточні зобов'язання за розрахунками та ін. У розділі V пасиву балансу наведено вартість доходів майбутніх періодів. Зростання питомої ваги довгострокових фінансових вкладень у структурі необоротних активів (НА) може свідчити про іммобілізацію коштів з основної діяльності. Зростання питомої ваги нематеріальних активів у структурі необоротних активів (НА) може свідчити про інноваційну діяльність підприємства, оскільки кошти вкладаються в патенти, ліцензії та ін. інтелектуальну власність. Якщо питома вага необоротних активів (НА) вище за 50% в загальній структурі активів, то в такому разі підприємство має важку структуру активів, якщо менше 50% − структура активів легка (мобільна). У більшості випадків дослідження структури і динаміки фінансового стану проводиться за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Такий баланс можна одержати із звітного балансу шляхом ущільнення окремих статей і доповнення його показниками структури залежно від цілей і масштабів проведення аналізу. Порівняльний аналітичний баланс цінний тим, що він зводить докупи і класифікує ті розрахунки, які проводить аналітик при ознайомленні з балансом. Групування статей балансу може відрізнятись залежно від цілей аналізу. Схемою порівняльного аналітичного балансу охоплено більшість важливих показників, що характеризують статику і динаміку фінансового стану. Порівняльний баланс фактично включає показники горизонтального і вертикального аналізів. Виконуючи горизонтальний аналіз, визначають абсолютні й відносні зміни величин різних статей балансу за аналізований період, а метою вертикального аналізу є вивчення змін питомої ваги окремих статей у підсумках балансу. Таблиця 4.3. Горизонтальний і вертикальний аналіз активів підприємства
Таблиця 4.4. Горизонтальний і вертикальний аналіз пасивів підприємства
Таким чином, показники порівняльного балансу можна розділити на три групи: показники структури балансу; показники динаміки балансу; показники структурної динаміки балансу. У табл.4.3 і 4.4 наведено приклад горизонтального і вертикального аналізу аналітичного порівняльного балансу (активу і пасиву) реального підприємства. Аналіз активів підприємства за період 2004-2006 рр. дозволив зробити наступні висновки: сукупні активи підприємства складаються з необоротних і оборотних активів, причому питома вага необоротних активів підприємства становила 52,6% як в 2004 р., так і в 2006 р. при її зниженні до 41% в 2005 р. У цілому майно підприємства за аналізований період скоротилося з 12918,3 тис. Грн. До 12290,9 тис. грн., або на 4,8 %, при збільшенні його в 2005 р. В порівнянні з 2004 р. На 11,38%. Таке зменшення майна підприємства може свідчити про скорочення господарського обороту, що може призвести до неплатоспроможності підприємства. Зростання довгострокових фінансових інвестицій за 2004 - 2005 рр. на 192,5 тис грн., свідчить про відволікання засобів з основної виробничої діяльності. Питома вага основних засобів у сукупних активах підприємства в 2006 р. склала 51% і не змінилася в порівнянні з 2004 р. Цю структуру активів можна охарактеризувати як “важку”, що свідчить про значні накладні витрати та високу чутливість до змін виручки. Аналіз джерел формування пасивів (табл. 4.4) дозволив зробити наступні висновки. Власний капітал підприємства має тенденцію до щорічного зменшення: в 2006 р. він зменшився на 26,6% в порівнянні з 2004 р., але зріс проти рівня 2005 р. на 1,51%. Таке зростання відбулося за рахунок зросту нерозподіленого прибутку в 2006 р. на 78,5% порівняно з 2004 р. Позикові кошти підприємства складаються з короткострокових кредитів банку. Їх питома вага в загальний сумі пасивів складає в 2006 році 24,3%, тоді як власного капіталу - 33%. Слід зазначити, що при зменшенні суми позикових коштів на 5,4% в 2007 р. порівняно з 2004 р., їх сума за період 2005-2006 рр. зросла на 26,2%, що може призвести до росту рівня фінансових ризиків підприємства. Відсутність довгострокових джерел ув структурі пасивів свідчить про недостатню роботу керівництва з інвестування розвитку підприємства. Кредиторська заборгованість підприємства за період 2005-2007 рр. знизилася на 43,9%, тоді як у 2005 р. порівняно з 2004 р., вона збільшилась вдвічі. Це пов’язано з низькими обсягами реалізації продукції в 2005 р. Поточні зобов’язання підприємства збільшилися в 2006 р. в порівнянні з 2004 р. на 46,9% на фоні збільшення авансів отриманих, що є позитивним моментом в діяльності підприємства. Провівши аналіз динаміки і структури балансу, потрібно провести аналіз частки інтенсивних і екстенсивних чинників у збільшенні виручки від реалізації продукції, тобто кількісне визначення того, наскільки це збільшення зумовлене збільшенням розміру майна і наскільки його кращим використанням. Таблиця 4.5. Вихідні дані для визначення частки інтенсивних та екстенсивних чинників у збільшенні виручки від реалізації продукції
Алгоритм розрахунку внесків чинників (спосіб абсолютних різниць): екстенсивного — (В2 – В 1) × рв1, (4.2) інтенсивного — (рв2 – рв1.) × В2. (4.3). Розраховують результат зміни виручки від реалізації, внесок екстенсивного чинника і внесок інтенсивного, визначаючи, наскільки підприємство збільшувало обсяги реалізації переважно завдяки збільшенню активів (майна). За фактичними даними підприємства: вплив екстенсивного фактора склав: (12290,9 – 14388,2) × 0,3701436= -776,302 (тис.грн.), вплив інтенсивного: (1,2711274 – 0,3701436) × 12290,9 = 11073,902 (тис.грн.). Перевірка: – 776,302 + 11073,902 = 10297,6 (тис.грн.). 15 623,3 – 5325,7 = 10297,6 (тис.грн.). Тобто розрахунки виконані правильно. У даному випадку спостерігаються значні коливання (зростання майже втричі) обсягу реалізації, що пов’язано з порушеннями у забезпеченні виконання договорів поставок. Підприємство не змогло своєчасно реалізувати виготовлену продукцію (попередній рік) і реалізувало її в наступному періоді. Від джерел, що залучаються для формування певних видів активів, залежить фінансова стійкість підприємства. Фінансова стійкість за критерієм стабільності джерел покриття запасів Фінансова стійкість – це стабільність діяльності підприємства, пов'язана із загальною фінансовою структурою підприємства, характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання. Фінансова стійкість як ступінь незалежності можна оцінювати за різними критеріями: - рівнем покриття матеріальних обігових коштів (запасів) стабільними джерелами фінансування; - платоспроможністю підприємства (його потенційною спроможністю покрити термінові зобов'язання мобільними активами); - часткою власних або стабільних джерел у сукупних джерелах фінансування. Розглянемо абсолютні показники фінансової стійкості. З метою визначення абсолютних показників фінансової стійкості доцільно розглянути багаторівневу схему покриття запасів і витрат. Для характеристики ступеня забезпеченості запасів і витрат необхідно визначити наявність джерел їх формування. 1. Наявність власних обігових коштів підприємства (ВОК): ВОК = ВК – НА, - (4.4) де ВК – власний капітал; НА – необоротні активи. 2. Показник наявності власних і довгострокових позикових коштів (ВДПК): ВДПК = ВОК + ДЗ - НА, (4.5) де ДЗ - довгострокові зобов’язання. 3. Загальний розмір основних джерел формування запасів і витрат (ОК). ОК = ВОК + ДЗ +КЗ - НА, (4.6) де КЗ - короткострокові кредити й позикові кошти. Кожен з наведених показників наявності джерел формування запасів і витрат має бути зменшений на суму іммобілізації оборотних коштів у складі інших дебіторів та оборотних активів. Трьом показникам наявності джерел формування запасів і витрат відповідають три показники забезпеченості запасів джерелами їх формування. Це: - надлишок (+) або нестача (-) власних обігових коштів: , (4.7) де ЗВ - запаси і витрати; - надлишок (+) або нестача (-) власних обігових коштів і довгострокових джерел формування запасів: ; (4.8) - надлишок (+) або нестача (-) загального розміру основних джерел формування запасів і витрат: . (4.9) За допомогою показників забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування визначають фінансову ситуацію за ступенем стійкості. Виділяють чотири типи фінансової стійкості: 1. Абсолютна стійкість фінансового стану (для забезпечення запасів достатньо власних обігових коштів; платоспроможність підприємства гарантована), задається такими умовами: (4.10) Тримірний показник визначається як – (1,1,1): 2. Нормальна стійкість — для забезпечення запасів крім власних обігових коштів залучаються довгострокові кредити та позики; платоспроможність гарантована. Тримірний показник – (0,1,1)
(4.11) 3. Нестійкий фінансовий стан — для забезпечення запасів крім власних обігових коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити та позики; платоспроможність порушена, але є можливість її відновити, тримірний показник (0, 0, 1):
(4.12) 4 .Кризовий фінансовий стан — для забезпечення запасів не вистачає "нормальних" джерел їх формування; підприємству загрожує банкрутство. Тримірний показник – (0,0,0) (4.13) За даними агрегованого (аналітичного) балансу на основі табл.. 4.1 визначають тип фінансової стійкості підприємства. Таблиця 4.6. - Аналіз фінансової стійкості.
Забезпеченість запасів джерелами формування є сутністю фінансової стійкості, її зовнішнім проявом, а наслідком є платоспроможність (ліквідність). Значення тримірного показника (1, 1, 1) свідчить про абсолютну фінансову стійкість підприємства, але цей факт у практиці буває рідко і може свідчити також про невміння керівництва підприємства притягувати і використовувати позикові кошти для зростання рентабельності власного капіталу. У табл. 4.6 наведено приклад розрахунку показників фінансової стійкості за даними агрегованого балансу реального підприємства. Отримані результати свідчать про нестійкий фінансовий стан і нестачу власних коштів. Це потребує більш детального аналізу фінансової стійкості (див. коефіцієнтний аналіз). Ліквідність балансу Ліквідність балансу визначається ступенем покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у кошти відповідає терміну погашення зобов'язань. Цим швидше той чи інший вид активу може набрати грошової форми, тим вища його ліквідність. Абсолютну ліквідність мають грошові кошти. Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні статей активу, що згруповані за ознакою ліквідності й розміщені в порядку її спаду, зі статтями пасиву, що згруповані за ознакою термінів погашення і розміщені в порядку збільшення строковості зобов'язань Якщо при такому порівнянні активів вистачає, то баланс ліквідний і підприємство платоспроможне. У противному разі баланс неліквідний і підприємство вважається неплатоспроможним. Оскільки одні види активів перетворюються на гроші швидше, інші - повільніше, треба згрупувати активи підприємства за ступенем їхньої ліквідності. Перша група (А1) − це абсолютно ліквідні активи, такі як готівка і короткострокові фінансові вкладення (А1 = р. 220 ф.1+р.230 ф.1+р.2240 ф.1). До другої групи (А2) відносяться швидко реалізовані активи: дебіторська заборгованість та векселі отримані. Ліквідність цієї групи поточних активів залежить від ряду об’єктивних і суб’єктивних чинників: своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості документообігу, від попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форм розрахунків та ін. (А2 = (р. 130+р.140 р. +150+р.160 +р. 170+р.180 + р. 190+р.200+р.210) ф.1). Значно більший термін знадобиться для перетворення виробничих запасів і незавершеного виробництва в готову продукцію, а потім у готівку. Тому вони віднесені до третьої групи – групи повільно реалізованих активів (А3). Крім цього, до цієї групи належать витрати майбутніх періодів та інші оборотні активи (А3 = (р. 100+р.110 р. +120+ р.250+р.270) ф.1). Четверта група (А4) – це важкореалізовувані активи, куди входять необоротні активи, які відбиті у першому розділі активу балансу (А4 = р. 080ф1.). За настанням терміну оплати зобов'язання підприємства поділяють на чотири групи: Найбільш термінові зобов'язання П1 – це кредиторська заборгованість за придбані товари і послуги (П1 = р.530ф.1). Короткострокові зобов'язання П2 – це короткострокові позикові кошти, поточні зобов'язання у розрахунках та інші поточні зобов'язання. Крім того, сюди слід зарахувати також частину пасивів, поданих у другому розділі пасиву “Забезпечення майбутніх витрат і платежів”, у частині сум, запланованих для виплати протягом 12 місяців, починаючи з дати упорядкування балансу або протягом операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців. Таке обмеження стосується і розділу 5 “Доходи майбутніх періодів”.(П2 = (р.640-р.380-р.480-р.530)ф.1). Довгострокові пасиви П3 – це довгострокові кредити банку і позики, а також статті другого і п’ятого розділів пасиву балансу, не віднесені до другої групи (П3 = (р.480+р.430+р.630) ф.1). Постійні пасиви П4 – власні джерела коштів, що знаходяться постійно в розпорядженні підприємства (р.380 ф.1). Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні статей активу, згрупованих за ознакою ліквідності та розміщених в порядку зниження ліквідності, зі статтями пасиву, що групуються за ступенем терміновості погашення зобов’язань. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо А1 > П1; А2 > П2; А3 > П3; А4 ≤ П4 (4.14) Аналіз ліквідності балансу за абсолютними величинами рекомендовано проводити за табл. 4.7, попередньо провівши необхідні розрахунки і групування статей балансу. Розрахунок груп активів за ліквідністю: (А1)п = 0+64,0+23,1 = 87,1 (тис.грн.) (А2)п = 1428,8 +964,6+228,8+49,1+0,3 =2671,6 (тис.грн.) (А3)п = 1422,3+3212,5+960,7+2,1 = 5597,9 (тис.грн.) (А4)п =6031,3 (тис.грн.) (А1)к = 0 +21,0+0,1=21,1 (тис.грн.) (А2)к = 1375,2 +0+27,7 +23,3 +181,0 = 1611,2 (тис.грн.) (А3)к = 1394,2 + 2473,7 + 327,4 + 1,1 = 4196,4 (тис.грн.) (А4)к = 6462,2 (тис.грн.) Розрахунок груп пасивів за термінами погашення: (П1)п = 1560,5 (тис.грн.) (П2)п = 14388,2 – 3991,4 -1560,5 = 8836,3 (тис.грн.) (П3)п = 0 (тис.грн.) (П4)п = 3991,4 (тис.грн.) (П1)к = 437,7 (тис.грн.) (П2)к = 12290,9-4051,7-437,7=7801,5 (тис.грн.) (П3)к = 0 (тис.грн.) (П4)к = 4051,7 (тис.грн.) Зіставлення найбільш ліквідних засобів і швидко реалізованих активів з найбільш терміновими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами дає змогу визначити поточну ліквідність. Порівняння повільно реалізованих активів з довгостроковими пасивами відображає перспективну ліквідність.
Таблиця 4.7. Аналіз ліквідності балансу за звітний період 2006 р., тис.грн.
Одержані результати за табл. 4.7 показують, що підприємству не вистачає коштів на поточну діяльність. Що стосується перспективної ліквідності, то підприємство має деякий платіжний надлишок. Для більш повної характеристики ліквідності слід провести детальний коефіцієнтний аналіз ліквідності та змін його в динаміці. Коефіцієнтний аналіз фінансового стану підприємства Для розгляду методики розрахунку відносних показників фінансового стану виділимо їх основні групи: - коефіцієнти ліквідності; - коефіцієнти фінансової стійкості й платоспроможності; - коефіцієнти ділової активності; - коефіцієнти ефективності (рентабельності) - коефіцієнти діагностики параметрів кризового розвитку підприємства (банкрутства). Аналіз величин коефіцієнтів було виконано згідно з даними фінансової звітності реального підприємства, наведеної у додатках до цього посібника. Коефіцієнтний аналіз ліквідності. Для оцінки ліквідності розраховують показники: коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності і коефіцієнт абсолютної ліквідності, а також коефіцієнт абсолютної ліквідності - показник чистого оборотного капіталу (його наявність і величина свідчать про можливість підприємства виплачувати свої зобов’язання і розширювати подальшу діяльність. Розраховується як різниця між оборотними активами підприємства і його поточними зобов’язаннями). 1. Коефіцієнт поточної ліквідності (загальної ліквідності, коефіцієнт покриття боргів). Дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства приходиться на одну гривню поточних зобов'язань Коефіцієнт поточної ліквідності (покриття) розраховують за формулою Поточні активи (А1+А2+А3) Коефіцієнт =------------------------ = --------------------. (4.16) покриття Поточні зобов'язання (П1+П2) У європейській обліково-аналітичній практиці доводиться критичне нижнє значення показника - 2. Але це тільки орієнтовне значення, що вказує на порядок показника, але не на його точне нормативне значення. 2. Коефіцієнт швидкої ліквідності. На відміну від коефіцієнта швидкої ліквідності він враховує якість оборотних активів і є більш строгим показником ліквідності. Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховують за формулою Коефіцієнт Оборотні активи - Запаси (А1 + А2) швидкої = ------------------------------------------ =--------------------. (4.17) ліквідності Поточні зобов'язання (П1+П2) В економічній літературі приводиться орієнтовне нижнє значення цього коефіцієнта - 1, однак ця оцінка має умовний характер (наприклад, у роздрібній торгівлі цей коефіцієнт невисокий, тому що велика частина коштів вкладена в запаси). 3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (норма грошових резервів) показує, яка частина поточних (короткострокових) зобов'язань може бути погашена негайно. Коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховують за формулою Коефіцієнт Грошові кошти та їхні еквіваленти (А1) абсолютної = -------------------------------------- = ---------------. (4.18) ліквідності Поточні зобов'язання (П1+П2)
Теоретичне значення цього коефіцієнта повинно бути не менше 0,2 - 0,25. У табл. 4.8 наведено вихідні дані для розрахунку коефіцієнтів ліквідності. Таблиця 4.8. Вихідні дані для розрахунку коефіцієнтів ліквідності
Таблиця 4.9. Аналітичні дані щодо показників ліквідності
Результати розрахунку коефіцієнтів ліквідності за звітністю реального підприємства наведено у табл. 4.9. Як показують результати, для задоволення поточних зобов’язань підприємство не має достатньої кількості оборотних активів, про що свідчить величина коефіцієнта покриття, який на кінець 2005 р. склав 0,8, а в 2006 р. - 0,71, що значно нижче нормативного значення. Це означає, що підприємство не в змозі вчасно ліквідовувати свої борги. Коефіцієнт швидкої ліквідності за аналізований період знизився з 0,026 до 0,02, що також значно нижче нормативного значення (0,7¸0,8), тобто підприємство не має можливості сплатити поточні зобов’язання за умови своєчасного розрахунку з дебіторами і така ситуація погіршується, про що свідчить динаміка коефіцієнта. Про нездатність підприємства ліквідувати короткострокову заборгованість свідчать фактичні дані щодо коефіцієнта абсолютної ліквідності, який в 2005 р. складав 0,0084, а в 2006 р. – 0,0026 при нормативному значенні 0,2¸0,35. Отже у підприємства не вистачає також і грошових коштів на покриття невідкладних зобов’язань. Коефіцієнтний аналіз фінансової стійкості підприємства. Першу групу показників фінансової стійкості підприємства складають коефіцієнти капіталізації: Коефіцієнт концентрації власного капіталу (коефіцієнт автономії) Кквк. Власний капітал Кквк = -----------------------------------. (4.19). Загальна величина джерел
Цей показник характеризує частку власних джерел підприємства у загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійке, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів підприємство. Критичне значення коефіцієнта автономії - 0,5. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу Ккпк (або коефіцієнт фінансової залежності). Характеризує частку позикових джерел у загальній сумі джерел майна підприємства. Він є доповненням до попереднього показника, їхня сума дорівнює 1 (або 100 %): Позикові джерела Ккпк = ------------------------------------. (4.20) Загальна величина джерел
Коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу Кспвк.: Позикові джерела Кспвк. = ---------------------------. (4.21) Власний капітал
Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку фінансовій стійкості підприємства. Він має досить просту інтерпретацію і показує величину позикових джерел, що приходиться на кожну грошову одиницю власних джерел. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості і навпаки. Оптимальне співвідношення власних і позикових джерел, прийнятних у фінансовому управлінні, 50:50. Зворотний йому коефіцієнт – коефіцієнт фінансового ризику. Друга група показників фінансової стійкості характеризує взаємозв’язок пасивів і активів балансу підприємства і включає коефіцієнти покриття: Коефіцієнт маневреності власних коштів Км: Власні оборотні кошти Км = ---------------------------------. (4.22) Власний капітал Даний показник показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в обігові кошти, а яка частина капіталізована. Значення цього показника може відчутно коливатись залежно від структури капіталу і галузевої належності підприємства. Коефіцієнт структури довгострокових вкладень Ксдв: Довгострокові зобов’язання Ксдв = -----------------------------------------. (4.23) Необоротні активи
Коефіцієнт показує, яка частина основних засобів та інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами, тобто належить їм, а не власнику підприємства. Збільшення коефіцієнта в динаміці говорить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів Кдпз: - х арактеризує частку довгострокових позик, притягнутих для фінансування активів поряд з власними коштами. Зростання цього показника в динаміці розглядається як негативна тенденція, яка означає, що підприємство сильніше залежить від зовнішніх інвесторів: Довгострокові позикові кошти Кдпз = -----------------------------------------------------------------. (4.24) Довгострокові зобов’язання + Власний капітал
Треба ще раз підкреслити, що не існує певних єдиних нормативних критеріїв для розглянутих показників. Вони залежать від багатьох чинників: галузевої приналежності підприємства, правил кредитування, сформованої структури джерел коштів, оборотності обігових коштів, іміджу підприємства і т.д. Тому прийнятність значень цих коефіцієнтів, оцінка їхньої динаміки і напрямків зміни можуть бути встановлені тільки в результаті порівнянь по групах підприємств. Коефіцієнти з використанням довгострокових джерел фінансування у межах даного змістовного модулю не розраховувались через відсутність у підприємства довгострокових позик. У табл. 4.10 наведено розрахунки показників фінансової стійкості й платоспроможності. Аналіз фінансової стабільності підприємства зводиться до аналізу показників капіталізації, що характеризують фінансовий стан підприємства з позиції структури джерел засобів, і показників покриття, які характеризують фінансову стабільність з позиції витрат на обслуговування зовнішніх джерел залучених засобів. Такий аналіз здійснюється за балансом підприємства шляхом порівняння показників з рекомендованими і порівняння їх відхилень у динаміці. Таблиця 4.10. Аналітичні дані показників фінансової стійкості й платоспроможності
З наведеної таблиці можна зробити наступні висновки: за досліджуваний період 2005-2006 рр., коефіцієнт автономії підприємства значно нижче нормативного. На кінець 2005 р. він склав – 0,28, а на кінець 2006 р. – 0,33. Це означає, що підприємство відчуває дефіцит власних засобів для здійснення своєї діяльності, тому залучає позикові кошти. Про це також свідчить коефіцієнт фінансової залежності, який в 2006 р. склав 3,03, що перевищує нормативне значення на 1,03. Слід зазначити, що тенденція показника фінансової залежності до зменшення вказує на деяке скорочення величини питомої ваги залучених засобів у фінансування підприємства. Коефіцієнт фінансового ризику відображає, скільки одиниць залучених засобів приходиться на кожну одиницю власних. Динаміка зміни коефіцієнта протягом 2005 - 2006 рр. свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх джерел, тобто про зниження фінансової стабільності. Про нестабільне положення підприємства свідчать абсолютні значення коефіцієнта маневреності власного капіталу, їх негативні значення і тенденція зниження їхнього рівня. Причина таких значень коефіцієнта – значна питома вага залучених коштів у загальній сумі пасивів і незмога підприємства забезпечити гнучкість використання власних засобів. Коефіцієнтний аналіз ділової активності. Ділова активність підприємства характеризує весь спектр зусиль, які направлені керівництвом суб’єкта господарювання на його просування на ринках продукції, праці, капіталу і проявляється у динамічності розвитку, досягненні поставлених цілей, ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні ринків збуту. Оцінка ділової активності підприємства здійснюється шляхом вивчення рівня ефективності використання його ресурсів. Ефективне використання фінансових ресурсів визначається їх оборотністю. У практиці планування, обліку й аналізу оборотний капітал класифікують за такими ознаками: 1. За функціональним призначенням у процесі виробництва - оборотні фонди та фонди обігу. 2. За практикою контролю, планування та управління - нормовані та ненормовані оборотні кошти. 3. За джерелом формування оборотного капіталу - власний і позичковий оборотний капітал. 4. За ліквідністю (швидкістю перетворення на гроші) - найбільш ліквідні активи; активи, що швидко реалізуються; активи, що реалізуються повільно; активи, що важко реалізується. 5. За рівнем ризику вкладення капіталу - оборотний капітал з мінімальним, невеликим, середнім та високим ризиком вкладення. 6. За матеріально-майновим станом - предмети праці (сировина, матеріали, паливо тощо), готова продукція, товари, гроші (кошти) і кошти в розрахунках. Для обґрунтованої оцінки стану оборотних коштів аналізують передусім їхню динаміку, бо балансові залишки оборотних коштів на кінець року, як правило, є нижчими, ніж на певні поточні дати, оскільки перед складанням кінцевого балансу перевіряється його реальність за допомогою проведення інвентаризації. Для ліквідації понаднормативних запасів необхідно скоротити закупівлю тих матеріалів, що є в надлишку, реалізувати непотрібні матеріали, зменшити незавершене виробництво, вжити необхідні заходи для забезпечення відвантаження покупцям усієї готової продукції. Методика аналізу оборотності оборотних коштів полягає в порівнянні показників оборотності оборотних коштів підприємства за звітний період з аналогічними показниками за минулий звітний період. У такий спосіб виявляються тенденції зміни ефективності використання оборотних коштів. Ця інформація корисна для акціонерів, можливих інвесторів, потенційних покупців, постачальників та ін. У межах даного посібника розглядаються показники ділової активності підприємства, такі як коефіцієнт оборотності активів, коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, період оборотності дебіторської заборгованості, коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, період оборотності запасів і т. ін. Алгоритм розрахунку показників оборотності наведено в табл.4.11. Таблиця 4.11. Формули розрахунку показників оборотності коштів
Контроль за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості є надзвичайно важливим у процесі аналізу фінансового стану. При цьому особливу увагу приділяють статті “Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги”, бо згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку ця дебіторська заборгованість відо
Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 2059; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |