Брокерські (маклерські) фірми

Центральні банки

Фірми

Угоди щодо товарів і послуг за межами національних кордонів, а також інвестиції в інші країни оплачуються в іноземній валюті. Підприємства, що імпортують товари і послуги за іноземну валюту, зазнають курсових ризиків у зв'язку з обміном валюти.

Придбання цінних паперів, котирування яких здійснюються в іноземній валюті, відбувається таким чином. Клієнт, який хоче купити цінні папери, деноміновані в іноземній валюті, має спочатку купити її за національну або за іншу іноземну. Він дає своєму банку доручення на її купівлю. На основі доручення банк купує на міжбанківському ринку необхідну суму іноземної валю­ти і зараховує її на рахунок клієнта. Якщо цінні папери будуть знову продані, клієнт одержить за них іноземну валюту, яку він повинен конвертувати в національну. Операції тоді відбуваються у зворотному порядку.

Центральні банки виконують на валютних ринках подвійну функцію. Насамперед вони є учасниками ринку, які мають, подібно до комерційних банків, власні економічні інтереси. Для своєї комерційної діяльності, як-от інкасація чеків та облік векселів, конвертація процентних доходів в іноземній валюті і т. п., вони купують і продають цю валюту. Велику частку такої ко­мерційної діяльності становлять платежі в іноземній валюті міжнародним організаціям.

Іншим завданням центральних банків є забезпечення стабільності власної валюти не тільки всередині країни, а й відносно інших валют. Вони беруть участь в операціях на валютних ринках з метою підтримки курсу національної валюти, проводячи валютні інтервенції. Центральні банки втручаються в ринкову ситуацію, купуючи і продаючи валюту, особливо у випадках екстремального відхилення курсів і відсутності гарантій нормального функціонування валютних ринків. Інтервенції центральних банків проводяться на міжбанківських ринках, через брокерські контори, а також на валютних біржах.

Центральні банки країн, які є учасниками валютних систем, зобов'язані підтримувати в жорстко встановлених межах курси своєї валюти щодо валют інших країн, які входять у дану систему. За необхідності вони повинні відновлювати курсові співвідно­шення, вдаючись до операцій купівлі-продажу валюти.

Дилінговим підрозділам банків, навіть якщо вони забезпечені сучасним технологічним обладнанням і мають досвідчений персонал, досить складно постійно відстежувати стан ринків і миттєво знаходити контрагентів для укладання найвигідніших угод. Тому часто саме брокерські контори виконують функцію міжбанківського посередництва у валютних і процентних угодах. Діяльність валютних брокерів іноді (наприклад, у ФРН) зводить­ся до ролі посередників: відкриття валютної позиції за рахунок власних коштів їм не дозволяється. Акцент у роботі брокерів робиться на їхню участь у спот-, своп- і процентних угодах.

Перевага співробітництва банків із брокерами полягає в наявності постійного зв'язку — в основному відкритого телефонного або через інші засоби комунікації — з банками всередині країни і за кордоном. Банки, що співпрацюють із брокером, дають йому доручення на купівлю-продаж валюти і встановлюють курси, які він передає іншим банкам. Оскільки брокер, у силу обставин, передає тільки найкращі курси купівлі-продажу, банки одержують ефективні курсові позиції для швидкого укладання угод.

У відносинах між банками і брокерами склалися загальноприйняті міжнародні правила. Банк, що котирує валюту, зобов'язаний торгувати за встановленими ним курсами до їхньої зміни. Щоб забезпечити довіру до ринку, брокер не повинен називати банки, які встановлюють курси. Імена контрагентів стають відомими тільки при укладанні угоди, причому відразу.

За характером валютного ризику учасників валютних ринків можна поділити на підприємців, інвесторів, спекулянтів, хеджерів і гравців. Такий поділ має досить умовний характер, оскільки в діях окремих учасників валютного ринку поєднуються інтереси й інвесторів, і спекулянтів, і підприємців, і гравців.

Інтерес підприємця полягає в тому, щоб при проведенні комерційної операції, використовуючи власний капітал, звести ризик до мінімуму.

Інвестори, вкладаючи власний або залучений капітал, також прагнуть максимально зменшити можливий валютний ризик.

Неодмінним учасником валютного ринку є спекулянт, ризик якого заздалегідь розраховується і виправдовується прагненням одержати максимальний прибуток. Як професійні спекулянти на валютному ринку можуть виступати валютні дилери — як фізичні, так і юридичні особи.

Важливим учасником валютних ринків є хеджер, головна мета якого полягає в тому, щоб захистити себе від несприятливих змін валютного курсу. На відміну від інших учасників валютного ринку гравці заради прибутку готові йти на будь-який необгрунтований ризик.

Дата добавления: 2014-01-07